Постанова

від 15.11.2010 по справі 2а-11999/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 листопада 2010 року 17:48 № 2а-11999/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Чупринко Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мурані Трейдінг» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва проскасування податкових повідомлень-рішень від 02.08.2010р. №0000782301/2 та №0000772301/2, за участю:

позивача -ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мурані Трейдінг»(далі по тексту -позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва (далі по тексту -відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.08.2010р. №0000782301/2 та №0000772301/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно винесенні податкові повідомлення-рішення, оскільки позивачем правомірно віднесено до валових витрат вартість придбаних послуг.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем не підтверджено право на податковий кредит на підставі того, що остатнім не було проведено поставки товарів в грудні 2008 року, а тому податкові повідомлення-рішення вважаються такими, що прийнятті у відповідності до норм чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення від 29.01.2010р. №54/23-50 працівниками ДПІ у Деснянському районі м. Києва з 25.01.2010р. по 18.02.2010р. проводилась планова виїзна перевірка ТОВ «Мурані Трейдінг» (код ЄДРПОУ 34183707).

За результатами перевірки складено акт від 23.02.2010р. №958/23-50/34183707 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Мурані Трейдінг»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р. (далі по тексту -акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем 04.03.2010р. винесені податкові повідомлення-рішення №0000782301/0 на суму 149660,00грн. та №0000772310/0 на суму 187 500,00грн., які оскаржені позивачем до ДПІ у Деснянському районі м. Києва в порядку апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань шляхом подання первинної скарги.

Рішенням ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 14.05.2010р. №1801/10/25-029 про результати розгляду первинної скарги податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга -без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням ДПІ у Деснянському районі м. Києва позивач подав повторну скаргу до ДПА у м. Києві.

Рішенням ДПА у м. Києві про результати повторної скарги від 19.07.2010р. №3597/10/25-114 скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 04.03.2010р. №0000772310/0 в частині донарахування 118750,00грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток і 559 375,00грн застосованих штрафних (фінансових) санкцій, №0000782301/0 в частині донарахування 70000,00грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість і 35 000,00грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін та рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 14.05.2010р. №3208/10/25-029 про результати розгляду первинної скарги у відповідній частині, а скаргу позивача від 21.05.2010р. №12 -задоволено частково.

На підставі рішення ДПА у м. Києві про результати повторної скарги від 19.07.2010р. №3597/10/25-114 (з урахуванням рішення про внесення змін до рішення від 19.07.2010р. №3597/10/25-114 про результати розгляду скарги) ДПІ у Деснянському районі м. Києва прийняла податкові повідомлення-рішення від 02.08.2010р. №000782301/2, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 44 660,00грн. (основний платіж - 29 773,00грн.; штрафна (фінансова) санкція -14 887,00грн.) та від 02.08.2010р. №0000772301/2, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 9 375,00грн. (основний платіж -6 250,00грн.; штрафна (фінансова) санкція -3 125,00грн.).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02.08.2010 №0000782301/2:

Зазначеним рішенням визначено суму податкового зобов'язання по ПДВ до сплати в розмірі -44 660,00грн (основний платіж -29 773,00грн, штрафні (фінансові) санкції -14 887,00грн) в зв'язку з порушенням п.4.1 п.4.3 ст.4, пп.7.4.1 пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Зазначена сума податкового зобов'язання 44 660,00грн складається із:

сума ПДВ визначена за порушення п.4.1 п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" - 4 773,00грн;

сума ПДВ визначена за порушення пп.7.4.1 пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - 25 000,00грн ;

50% відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - 4 773,00 + 25 000,00 = 29 773,00 : 50% = 14 887,00 грн.

Як вбачається із тексту Акту перевірки та рішення про результати розгляду повторної скарги, зокрема, щодо порушення п.4.1 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», спірним питанням є визначення ТОВ "Мурані Трейдінг" бази оподаткування операції з реалізації товару на митній території України.

Пункт 4.1 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на момент виникнення спору, передбачає, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які ;уми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж: на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

При цьому "звичайна ціна" встановлюється за правилами п. 1.20 ст. 1 Закону №334/94-ВР, залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону).

Підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Згідно з положеннями наказу Державної митної служби від 09.07.97 №307 "Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації" митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

На підставі системного аналізу чинного законодавства можна дійти висновку про те, що митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними. Таким чином, якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база оподаткування визначається виходячи з продажної вартості товару.

Позиція ж податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

Щодо порушення пп.7.4.1 пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", то пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

• придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

• придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" регламентовано, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В Акті перевірки зазначено, що: "... В ході документальної перевірки було встановлено, що ТОВ "Мурані Трейдінг" отримувало послуги по ідентифікації товару від ТОВ "Фірма Спорттовари", а суми ПДВ відносило до податкового кредиту протягом 2008-2009 років згідно податкових накладних.

Вищезазначені витрати не можуть бути включені до податкового кредиту оскільки у ТОВ "Мурані Трейдінг" відсутні складські приміщення, а право власності на товар і ризик випадкової його загибелі або пошкодження переходить до Покупця (ЗАТ "Нова лінія" з моменту, коли товар поставлено Покупцеві та вивантажено на приймальну платформу Покупця. Оскільки товар з митниці одразу потрапляє на приймальну платформу Покупця право власності на товар одразу переходить до ЗАТ "Нова лінія". Виходячи з вищевикладеним витрати на ідентифікацію товару є витратами ЗАТ "Нова лінія". До перевірки ТОВ "Мурані Трейдінг" не було надано звіти що підтверджують придбання вищезазначених послуг з метою їх подальшого використання у господарській діяльності платника податку.

Також, в ході перевірки встановлено, що в грудні 2008 року реалізації та придбання товарів не здійснювалось, але ТОВ "Фірма "Спорттовари" була виписана податкова накладна від 30.12.2008 року №16 на суму ПДВ 5 000,00грн (включена до податкового кредиту в лютому 2009 року) про надання послуг з ідентифікації товару. Таким чином вбачається, що роботи по ідентифікації товарів не проводились в зв'язку з відсутністю реалізації та придбання товарів..."

Отже, із зазначеного вбачається, що підставою для визначення суми податкового зобов'язання є:

По-перше -відсутність у ТОВ "Мурані Трейдінг" власних складських приміщень, в зв'язку з чим перевіряючі зробили висновок про те, що витрати на ідентифікацію товару є витратами ЗАТ "Нова лінія", оскільки товар одразу потрапляє на приймальну платформу останнього.

По-друге -відсутність в грудні 2008 року реалізації та придбання товарів, що в свою чергу спростовує можливість надання послуг.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги ДПА у м. Києві від 19.07.2010р. першу підставу для визначення суми податкового зобов'язання скасовано, про що зазначено на сторінці 7 Рішення наступне: "... враховуючи, що товари поставляються з Китаю без штрих-кодів, а ЗАТ "Нова лінія" не приймає товари без кодування та неналежної якості (згідно умов договору поставки), тобто перевірка якості, асортименту товарів і нанесення на них штрих-кодів здійснюється до прийняття товарів ЗАТ "Нова лінія" і, відповідно, до переходу права власності на товари до покупця -ЗАТ "Нова лінія", то висновок перевіряючих щодо того, що витрати на ідентифікацію товару є витратами ЗАТ "Нова лінія" є необґрунтованими. .,..".

Стосовно другої підстави для визначення суми податкового зобов'язання, то висновок ДПА у м. Києві викладено на сторінці 8 Рішення про результати розгляду повторної скарги, а саме: "... Враховуючи викладене вище, висновки перевірки щодо порушень ТОВ "Мурані Трейдінг" вимог пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону "Про ПДВ" відповідають вимогам діючого законодавства лише в частині віднесення до податкового кредиту в сумі 25 000, 00 грн. ...".

Отже, вбачається, що ДПА у м. Києві підтримано лише другу підставу, зазначену в Акті перевірки як порушення, і яка стосується виключно відсутності в грудні 2008 року реалізації та придбання товарів.

Причому, ДПА у м. Києві акцентує увагу, що ТОВ "Фірма "Спорттовари" не мали права видавати податкову накладну, оскільки фактично роботи не виконані (пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону "Про ПДВ") і відповідно у ТОВ "Мурані Трейдінг" відсутнє право на податковий кредит за цією податковою накладною (пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону "Про ПДВ"), що в свою чергу не дає права ТОВ "Мурані Трейдінг" визначати податковий кредит (пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ").

Також, не знаходить свого підтвердження і сума податкового кредиту в розмірі 25 000,00грн, яка зазначена в Рішенні про результати розгляду повторної скарги за зазначені вище порушення, оскільки сума ПДВ по господарській операції грудня 2008 року складає лише 5 000,00 грн.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 02.08.2010 №0000782301/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02.08.2010 №0000772301/2:

Податковим повідомленням-рішенням від 02.08.2010р. №0000772301/2 визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток до сплати в розмірі -9 375,00грн. (основний платіж -6 250,00грн, штрафні (фінансові) санкції -3 125,00грн) в зв'язку з порушенням пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Дана сума складається із 25% від суми в розмірі 25 000,00грн. по акту виконаних робіт від 31.12.2008 №081231 і становить 6 250,00 + (6 250,00 -50% (штрафна санкція відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами")) = 9 375,00 грн.

Відповідно до істотних умов Договору підряду від 02.01.08 №080102/01, а саме, пп.1.1 ч.1 Договору, Підрядник (ТОВ "Фірма "Спорттовари") зобов'язується на свій ризик та власними силами виконувати за завданням Замовника (AT "Нова лінія"), з використанням своїх матеріалів або матеріалів Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити на умовах, визначених даним Договором, наступну роботу:

- ідентифікація товарів, виробництва Китайської Народної Республіки, які надходять в адресу Замовника...;

- нанесення відповідних штрих-кодів на вищевказані товари в період до 31.12.2008р.

Загальна вартість Договору становить 360 000,00грн, відповідно до пп.2.1 ч.2 Договору.

Також, ч.3 Договору визначено і умови платежу.

Так, починаючи з моменту підписання Договору і до 31.12.2008р. Замовником сплачуються Підряднику грошові кошти рівними частинами (по 30 000,00грн (в т.ч. ПДВ -5 000,00грн)) щомісячно до останнього числа місяця.

Зазначені кошти було сплачено і відповідно віднесено до валових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між: суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо).

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 02.08.2010р. №0000772301/2 на думку суду, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 2 серпня 2008 року № 0000782301/2 та №0000772301/2 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мурані Трейдінг»підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мурані Трейдінг» задовольнити повністю.

1. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.08.2010р. №0000782301/2 та №0000772301/2.

2. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мурані Трейдінг»судові витрати у розмірі 3,40грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 22.11.2010р.

Суддя В.В. Амельохін