Постанова

від 19.10.2010 по справі 2а-13640/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 жовтня 2010 року 14:42 № 2а-13640/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Чупринко Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я Сім» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва провизнання нечинним рішення від 21.08.2010р. №30655/10/15-205 та зобов'язання вчинити певні дії, за участю:

позивача -Гаспарова Л.В.

відповідач -Олійниченко І.В.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сузір'я Сім»(далі по тексту -позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі по тексту -відповідач) про визнання нечинним рішення від 21.08.2010р. №30655/10/15-205 та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно повернув податкову декларацію з податку на додану вартість за червень та липень 2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив з огляду на правомірність дій та невідповідність декларацій позивача нормативно встановленим вимогам.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сузір'я Сім»(код ЄДРПОУ 33054482) зареєстроване Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією 04.08.2004р. за № 1 065 102 0000 000169 та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Дарницькому районі м. Києва.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №38827595 позивач має індивідуальний податковий номер 330544826516 і є платником податку на додану вартість.

Позивачем у термін передбачений законодавством подано до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року.

Листом №26482/10/28-005 від 23.07.2010р. Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва повідомлено позивача, що податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року зареєстрована, але згідно п.п.4.1.2. п.4.1. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами цільовими фондами" не визнана як податкова звітність, скільки заповнена всупереч правилам, затвердженим Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»(із змінами та доповненнями) та п. 4.3-4.5 Наказу ДПА України від 31.12.2008р. №827 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України», а саме: «у декларації не повинні міститися текст або цифри, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною».

19 серпня 2010 року позивачем повторно подано податкову декларацію за червень 2010 року та липень 2010 року.

Відповідач листом №30655/10/15-205 від 21.08.2010р. повідомив, що податкові декларації з податку на додану вартість за червень та липень 2010 року не відповідають вимогам п. 1.3 та п. 5.1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»(у редакції Наказу ДПА України від 15.06.2005р. №213) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.06.2005р., а саме: невірно заповнено поле 04 -«Платник».

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.

Частиною третьою статті 90 Цивільного кодексу України передбачено, що найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Отже, з вищенаведеної правової норми слід дійти висновків, що, по-перше, можливою підставою неприйняття податкової декларації є її заповнення з порушеннями вимог законодавства або не зазначення обов'язкових реквізитів; по -друге, про невизнання отриманого податковою декларацією податковим органом приймається рішення, яке може бути оскаржено.

Згідно з п.п. 4.1.2. п.4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Подані позивачем податкові декларації з податку на додану вартість за червень та липень 2010 року містили всі обов'язкові реквізити, підписані відповідними посадовими особами та скріплені печаткою платника податків, що підтверджується копіями зазначеної звітності, наданими позивачем.

Аналіз норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. №166 дозволяє стверджувати, що податковий орган при прийнятті податкової декларації здійснює формальну перевірку наявності обов'язкових реквізитів, підписів відповідальних посадових осіб і відтиску печатки підприємства.

Нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість та Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств визначено лише один критерій заповнення декларацій -відповідність даним податкового обліку підприємства.

Пункти 1.3 та п. 5.1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»(у редакції Наказу ДПА України від 15.06.2005р. №213) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.06.2005р. не містять вимог щодо порядку заповнення поля 04 «Платник».

Судом вбачається, що надані позивачем декларації з податку на додану вартість за червень та липень 2010 року в полі 04 «Платник»мають скорочену назву підприємства, а саме: ТОВ «Сузір'я Сім», що не заборонено Цивільним кодексом України та Статутом позивача.

У зв'язку з викладеним, судом вбачаються обґрунтованими посилання позивача на невідповідність дій відповідача щодо неприйняття декларації з податку на додану вартість за червень та липень 2010 року вимогам чинного законодавства.

Судом вбачається, що згідно з нормами підпункту 4.1.2. п.4.1. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", до податкової декларації поданої повторно, мають застосовуватися загальні правила подачі декларацій, встановлені зазначеним Законом.

Згідно з пунктом 2.6 Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби, затвердженого Наказом ДПА України від 18 квітня 2008 року № 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів", при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів працівник підрозділу ведення та захисту податкової звітності після реєстрації податкової звітності з ПДВ переносить інформацію з первинних звітних документів платника ПДВ на паперових носіях та звітних документів, наданих платниками ПДВ у електронному вигляді, до електронної бази податкової звітності органу ДПС.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Суд відмовляє позивачу у задоволенні позовної вимоги щодо визнання нечинним рішення відповідача від 21.08.2010р. №30655/10/15-205, оскільки відповідачем вчинено дії щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я Сім».

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я Сім»задовольнити частково.

2.Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва щодо відмови у прийнятті податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я Сім»з податку на додану вартість за червень, липень 2010 року (лист №30655/10/15-205 від 21.08.2010р.).

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі міста Києва прийняти податкові декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я Сім»з податку на додану вартість за червень, липень 2010 року.

4.В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 25.10.2010р.

Суддя В.В. Амельохін