Постанова

від 15.04.2014 по справі 2а-4713/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року 08:50 № 2а-4713/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б. В. при секретарі судового засідання Славковій О. О. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Корея Моторс» доДержавна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.03.2012 року ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Корея Моторс» (надалі - Позивач/ТОВ «Сервіс Корея Моторс») до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Печерському районі) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2013 р., залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 р., в задоволенні позовних вимог ТОВ «Сервіс Корея Моторс» відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.01.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 р. - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.02.2014 р. було відкрито провадження по справі, призначено справу до судового розгляду та на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.01.2014 р. витребувано від Позивача додаткові документи, що посвідчують реальність господарських операцій із контрагентами.

В судовому засіданні, в порядку передбаченому положеннями ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) було допущено процесуальне правонаступництво, та ДПІ у Печерському районі було замінено на його правонаступника Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2014 р. провадження зупинялось до отримання копій первинних документів Позивача від Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у м. Києві. В в'язку із надходженням витребовуваних документів, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2014 р. провадження по справі було поновлено.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає, про те, що податкові повідомлення-рішення були прийняті безпідставно, оскільки суперечать ряду норм матеріального права, а саме положенням Цивільного кодексу України (в редакцій чинній на момент вчинення правочинів із контрагентами) (надалі - ЦК України), Податкового кодексу України(в редакцій чинній на момент вчинення правочинів із контрагентами) (надалі - ПК України), Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакцій чинній на момент вчинення правочинів із контрагентами) (надалі - Закон №168/97), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакцій чинній на момент вчинення правочинів із контрагентами) (надалі - №334).

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить в їх задоволенні відмовити з підстав викладених у письмових запереченнях, зокрема зазначає що податкові повідомлення-рішення були винесені із дотриманням положень чинного законодавства.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України» «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Відповідно до положень ст.122 КАС України, провадження по справі було продовжено в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

ТОВ «Сервіс Корея Моторс» зареєстроване в Подільській районній державній адміністрації м. Києва 21.07.2008 та взято на податковий облік 22.07.2008 р.

В період з 16.02.2012 р. по 22.02.2012 р. ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено перевірку Позивача з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ВАТ «ТБ Олімп», ПП «Неон», ТОВ «РА «Респект», ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс», ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура», ТОВ «Гарант Сервіс - А», ТОВ «Інвест Буд», ТОВ «Компанія «Барс - Будінвест», ТОВ «Екобудгруп», ТОВ «Конкон» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва 29.02.2012р. складено Акт №117/23-611/36047352 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Сервіс Кореа Моторс» (код за ЄДРПОУ 36047352) з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово - господарським взаємовідносинам з ВАТ «ТБ Олімп» (код ЄДРПОУ 13407200), ПП «Неон» (код ЄДРПОУ 30641864), ТОВ «РА «Респект» (код ЄДРПОУ 36048010), ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс» (код ЄДРПОУ 35017678), ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура» (код ЄДРПОУ 36011677), ТОВ «Гарант Сервіс - А» (код ЄДРПОУ 35399080), ТОВ «Інвест Буд» (код ЄДРПОУ 37318548), ТОВ «Компанія «Барс - Будінвест» (код ЄДРПОУ 33923267), ТОВ «Екобудгруп» (код ЄДРПОУ 33776687), ТОВ «Конкон» (код ЄДРПОУ 35996379) за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р.» (т.1 а/с.23-63) (надалі - Акт №117/23).

В Акті №117/23 зафіксовано виявлені порушення, зокрема:

ь п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 та пп.14.1.27 п. 14.1, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 666 861,00 грн., в тому числі: за 1 квартал 2010 р. у сумі 2 949,00 грн., півріччя 2010 р. - 309 567,00 грн. (2 квартал 2010 р. - 306 618,00 грн.), 9 місяців 2010 р. - 604 243,00 грн. (3 квартал 2010 р. - 294 676,00 грн.), 2010 рік у сумі 917 363,00 грн. (4 квартал 2010 р. - 313 120,00 грн.), 1 квартал 2011 р. у сумі 415 010,00 грн., 2 квартал 2011 р. у сумі 334 488,00 грн.;

ь пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст.7, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97 та п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України в результаті чого встановлено завищення р.26 декларації та заниження податку на загальну суму 1 360 729,00 грн., в тому числі по періодам: квітень 2010 р. - 56 782,00 грн., липень 2010 р. - 105 053,00 грн., серпень 2010 р. - 149 194,00грн., вересень 2010 р. - 156 333,00 грн., жовтень 2010 р. - 97 708,00 грн., листопад 2010 р. - 99 032,00 грн., грудень 2010 р. - 73 756,00 грн., січень 2011 р. - 107 794,00 грн., лютий 2011 р. - 80 479,00 грн., березень 2011 р. - 143 737,00 грн., квітень 2011 р. - 82 996,00 грн., травень 2011 р. - 112 305,00 грн., червень 2011 р. - 95 560,00 грн., а також зменшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за серпень 2010 р. у сумі 16 033,00 грн.

На підставі Акту №117/23 Відповідачем 23.03.2012р. було прийнято податкові повідомлення-рішення:

ь №0000322250, яким Позивачу занижено податок на прибуток на загальну суму 1 896 203,00 грн. (а саме, основний платіж - 1 666 861,00 грн. та штрафні санкції - 229 342,00 грн.);

ь №0000332250, яким Позивачу занижено суму ПДВ на загальну суму 1 545 194,00 грн. (а саме, основний платіж - 1 360 729,00 грн. та штрафні санкції - 184 465,00 грн.);

ь №0000342250, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 16 033,00 грн. за серпень 2010 р., та застосовано штрафні санкції в розмірі 4 008,00 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення Відповідача протиправними, Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, для захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються положеннями ст.5 Закону №334 та ст.7 Закону №168.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В пп.5.2.1 п.5.2 Закону №334 встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 - п.5.7 цієї статті.

Згідно пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами п. 5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

В пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону №334 та Закону №168, підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон №334 та Закон №168 пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

При цьому, в пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168 визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Більше того, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України передбачає, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно р.V цього Кодексу.

В п.198.1 ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Крім того, відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В п.198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В п.198.6 ст.198 ПК України вказано, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

При цьому, згідно абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість.

У відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають як відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, так і первинні документи на підставі яких сформований потоковий облік платника податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон №996). Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88) передбачено, що дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 та п.2.2 р.2 Положення №88 передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З огляду на вищевказане податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Як вбачаться із матеріалів справи, що не заперечується учасниками справи, між Позивачем та контрагентами було укладено ряд договорів, які перервались Відповідачем та зазначені в Акті №117/23-611/36047352, зокрема:

ь №БС-3004/2 від 30.04.2010 р., укладено із ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс» (код ЄДРПОУ 35017678) (додаток №1 а/с.128-129) (надалі - Договір №БС-3004/2), відповідно до якого, ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс» (Виконавець) по раніше узгодженим заявках Замовника зобов'язаний: проводити ремонт автомобілі Замовника; здійснювати передпродажну підготовку Замовника; встановлювати додаткове обладнання на автомобілі Замовника; здійснювати тюнинг авто Замовника; здійснювати сервісне обслуговування локально - вимірювальної мережі Замовника; здійснювати сервісно - профілактичне обслуговування комп'ютерної і вимірювальної техніки; здійснювати поставку необхідних матеріалів і автозапчастин Замовнику; здійснювати ремонт обладнання Замовника. Замовник зобов'язаний прийняти і оплатити за виконані роботи (товари) частинами на підставі підписаних актів виконаних робіт або податкових накладних;

ь №ра-1-8/1 від 01.08.2010 р., укладено із ТОВ «РА «Респект» (код ЄДРПОУ 36048010) (надалі - Договір №ра-1-8/1) (т.3 а/с.141), відповідно до якого ТОВ «РА «Респект» (Виконавець) надає Позивачу (Замовнику) рекламні послуги в світовій мережі інтернет, а Замовник зобов'язаний оплатити їх на умовах даного договору;

ь №ЕК-27-8/2 від 29.03.2011 р., укладено із ТОВ «Компанія «Барс - Будінвест» (код ЄДРПОУ 33923267) (додаток №1 а/с.204) (надалі - Договір №ЕК-27-8/2), відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти необхідні матеріали у власність і оплатити їх вартість. Продукція поставляється Постачальником Покупцю в асортименті, кількості та за ціною згідно накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.

Крім того, відповідно до пояснень сторін, між ТОВ «Сервіс Кореа Моторс» та контрагентами було укладено ряд інших договорів, зокрема: із ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура» - Договір №БА-28-7/1 від 28.07.2010 р.; із ТОВ «Екобудгруп» - Договір поставки №ЕК-27-8/2 від 27.08.2010 р.

Крім того, Позивач наполягає на укладенні ряду інших договорів із контрагентами (зокрема, ВАТ «ТБ Олімп», ПП «Неон», ТОВ «Інвест Буд», ТОВ «Екобудгруп», ТОВ «Конкон»), однак, як вказує Позивач, всі документи були вилучені під час обшуку, що посвідчується, на думку представників ТОВ «Корея Сервіс Моторз», Протоколом обшуку від 21.09.2011 р.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена в листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 р. з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так, до матеріалів справи, Позивачем було надано Акти дачі-прийняття робіт (надання послуг) та Податкові накладні, які на думку представника Позивача посвідчують реальність господарських операцій, за Договором №ра-1-8/1 (т.3 а/с.144-250). Додатково, на виконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2014 р. від Відповідача надійшли Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та Податкові накладні, що були вилучені під час обшуку та на підставі яких було проведено перевірку, зокрема: за Договором №БС-3004/2 (додаток №1 а/с. 129-203) та за Договором №ЕК-27-8/2 (додаток №1 а/с.205-263).

Водночас, дослідивши надані матеріали суд дійшов висновку про відсутність руху активів від контрагентів до Позивача, відсутність зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку, з огляду на наступне.

Так, суд критично ставиться до наданих Позивачем Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), як на доказ реальності виконання Договору №ра-1-8/1, оскільки як вбачається із даних Актів вони складались на підставі Договору від 01.03.2010 р. (т.3 а/с.144-227), а не на підставі Договору №ра-1-8/1 від 01.08.2010 р. При цьому, суд акцентує увагу, що ряд наданих Позивачем Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.3 а/с.144-160) були укладені до дати підписання Договору №ра-1-8/1, а саме були складені в період з 01.03.2010 р. по 27.07.2010 р.

Водночас, суд звертає увагу, що із копій Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), наданих Відповідачем на виконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2014 р. (додаток №1 а/с.81-127), вбачається, що дані Акти були укладені на виконання умов Договору №ра-1-8/1.

Так, відповідно до Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), наданих Відповідачем на виконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2014 р. (додаток №1 а/с.81-127), вбачається, що ТОВ «РА «Респект» надавались послуги, що не передбачені Договором №ра-1-8/1, а саме: виготовлення і розповсюдження на стоянка міста рекламних флаєрів-форматів А-5 (додаток №1 а/с.82, а/с.88, а/с.91 та інших); виготовлення та розповсюдження формаційних матеріалів по адресам (додаток №1 а/с.82, а/с.85, а/с.87, а/с.96 та інших); промо-акція з залученням покупців (додаток №1 а/с.83 та інших); рекламні послуги в газетах (додаток №1 а/с.84, а/с.88, а/с.89, а/с.89, а/с.90, а/с.90, а/с.91, а/с.92, а/с.92, а/с.93, а/с.93, а/с.94, а/с.94, а/с.95, а/с.95 та інших); розміщення реклами на відеобордах (додаток №1 а/с.85, а/с.86, а/с.87 та інших). При цьому, жодних додаткових угод до Договору №ра-1-8/1 Позивачем не надано.

Більше того, Позивачем не надано жодних доказів, що форма рекламної інформації була погоджена між ТОВ «РА «Респект» та ТОВ «Сервіс Корея Моторс», у відповідності до положень п.2.1.4 Договору №ра-1-8/1. Не надано доказів щодо розміщення банерної реклами на сайтах, розміщення інформації про Позивача (прайс-листи та оголошення про продаж) на сайтах, у відповідності до положень п.2.1.1 та п.2.1.2 Договору №ра-1-8/1.

Крім того, до матеріалів справ залучені Податкові накладні, що видані ТОВ «РА «Респект» Позивачу, в якому зафіксовано що видом договору є рахунки-фактури. Натомість, із рахунків-фактур, які були надані Відповідачем на виконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2014 р. (додаток №1 а/с.72-82) не можливо ідентифікувати на підставі якого саме Договору вони виносились, оскільки не містять жодної ідентифікуючої ознаки Договору, укладеного між Позивачем та ТОВ «РА «Респект».

Крім того, суд критично ставиться до видаткових накладних (додаток №1 а/с.129-134) та Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (додаток №1 а/с.178-203), як на доказ реальності господарських операцій за Договором №БС-3004/2, оскільки жодних доказів надання автомашин Позивачем до ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» для проведення відповідних робіт не надано, як і не надано будь-яких підтверджуючих документів що такі роботи проводились саме на автомобілях Позивача.

Більше того, суд приймає до уваги, що Видаткові накладні не містять розшифрування підпису особи як отримала такі роботи, та не вказано на підставі яких довіреностей така особа приймала такі роботи. До суду також не надано Журналу довіреностей на отримання ТМЦ.

При цьому, як вбачається із Видаткових накладних, Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та Податкових накладних за Договором №БС-3004/2 (додаток №1 а/с.130-203), такі документи підписувались від ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» ОСОБА_7

Водночас, постановою Ленінського районного суду м. Луганськ від 08.02.2013 р. по справі №1-445/13 ОСОБА_7 було звільнено за вчинення злочину передбачено ч.2 ст.28, ч.2 ст.205; ч.1, ч.2, ч.3 ст.358 Кримінального кодексу України з нереабілітуючих підстав, а саме в зв'язку із амністією.

Крім того, відповідно до положень р.1 Договору №ЕК-27-8/2 (додаток №1 а/с.204) продукція поставляється Постачальником (ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест») Покупцю (Позивачу) в асортиментів. Кількості та за ціною згідно накладних. Відвантаження продукції зі складу Постачальника здійснюється за умови само вивозу зі складу Постачальника, або відвантаження та доставка продукції Постачальником до місця, оговореного сторонами.

До матеріалів справи надані Видаткові накладні (додаток №1 а/с.245-263), Податкові накладні (додаток №1 а/с.205-245) які на думку Позивача посвідчують реальність постачання Товару від ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест» до Позивача.

Однак, суд критично ставиться до наданих Позивачем Видаткових накладних (додаток №1 а/с.245-263), та частини Податкових накладних (додаток №1 а/с.205-220, 233-245), оскільки як вбачається із даних документів вони складались на підставі Договору №290349 від 29.03.2011 р., а не на підставі Договору №ЕК-27-8/2. При цьому, суд акцентує увагу, що Договір №290349 від 29.03.2011 р. до суду надано не було.

Більше того, суд приймає до уваги посилання Відповідач, що Видаткові накладні (додаток №1 а/с.245-263) не містять розшифрування підпису особи як отримала товари, а також не вказано на підставі яких довіреностей уповноважена особа приймала такі товари. Більше того, до суду не надано Позивачем Журналу довіреностей на отримання ТМЦ від ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест».

Суд також критично сприймає і Податкові накладні, що виписані ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест» за Договором №ЕК-27-8/2 (додаток №1 а/с.221-231), оскільки жодних видаткових накладних, які б посвідчували факт передачі такого товару від ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест» до ТОВ «Сервіс Корем Мотрос» до суду не надано.

При цьому, Видаткові накладні, Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та Податкові накладні за підписувались ОСОБА_7, якого постановою Ленінського районного суду м. Луганськ від 08.02.2013 р. по справі №1-445/13 було звільнено за вчинення злочину передбачено ч.2 ст.28, ч.2 ст.205; ч.1, ч.2, ч.3 ст.358 Кримінального кодексу України з нереабілітуючих підстав, а саме в зв'язку із амністією.

Крім того, Позивачем не надано жодних доказів наявності укладених письмових договорів із ТОВ «Екобудгруп» (Договір поставки №ЕК-27-8/2 від 27.08.2010 р.) та ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура» (Договір №БА-28-7/1 від 28.07.2010 р.). Позивачем також не надано жодних доказів наявності укладених договорів, їх виконання, отримання за такими договорами торів (робіт, послуг) із ВАТ «ТБ Олімп», ПП «Неон», ТОВ «Інвест Буд», ТОВ «Екобудгруп», ТОВ «Конкон».

Як наслідок, суд не має можливості встановити, а Позивачем не надано пояснень, щодо істотних умов таких договорів, зокрема: яким чином здійснювалось замовлення ат постачання товару (робіт, послуг), умови доставки товару (виконання робіт, надання послуг), умови оплати, дата дії договорів та ряд інших істотних умов, що надають можливість ідентифікувати реальність господарських операцій.

Натомість, положеннями ч.1 та ч.4 ст.72 КАС України передбачено, що відповідно до якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Так, в матеріалах справи наявна постанова Шевченківського районного суду м Києва від 06.12.2011 р. по справі №1п-329/11 щодо ОСОБА_8, якого було звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії. При цьому, в постанові встановлено, що ОСОБА_8 восени 2007 р., не маючи на меті займатись діяльністю підприємства, пов'язаної з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, діючи з корисливих спонукань, погодився на пропозицію невстановленої слідством особи за грошову винагороду стати засновником ТОВ «Гарант Сервіс-А», усвідомлюючи при цьому, що вказане товариство створюється з метою прикриття незаконної діяльності та передбачаючи можливість спричинення державі в результаті такої незаконної діяльності майнової шкоди у великих розмірах. Крім того, в даній постанові судом зазначено, що в результаті незаконної діяльності невстановлених осіб, ними було організовано створення (придбання) фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності ВАТ «ТБ «Олімп» (код 13407200), ПП «Неон» (код 30641864), ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура» (код 36011677), ТОВ «Інвест буд» (код 37318548). ТОВ «Екобудгруп» (код 33776687), ТОВ «Кокон» (код 35996379), а також ряду інших, з метою прикриття незаконної діяльності, що спричинило заподіяння великої матеріальної шкоди державі.

Крім того, в постанові Подільського районного суду м. Києва по справі №2607/232/2012 від 17.05.2013 р. за обвинуваченням ОСОБА_9, директора ТОВ «РА «Респект», у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.205; ч.3 ст.212; ч.2 ст.28, ч.2 ст.366 КК України встановлено, що ОСОБА_9, діючи умисно, з метою прикриття незаконної діяльності, організував створення фіктивного підприємства, шляхом заснування нової юридичної особи - ТОВ «Кокон», чим вчинив злочин передбачений ч.1 ст.205 КК України.

При цьому, Позивачем на надано жодних доказів (банківських виписок, платіжних доручень тощо) проведення оплат за укладеними договорами із контрагентами (ВАТ «ТБ Олімп», ПП «Неон», ТОВ «РА «Респект», ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс», ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура», ТОВ «Гарант Сервіс - А», ТОВ «Інвест Буд», ТОВ «Компанія «Барс - Будінвест», ТОВ «Екобудгруп», ТОВ «Конкон»).

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета», сутність якої полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

Однак, Позивачем не надано жодних пояснень щодо ділової мети укладення договорів із контрагентами (ВАТ «ТБ Олімп», ПП «Неон», ТОВ «РА «Респект», ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс», ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура», ТОВ «Гарант Сервіс - А», ТОВ «Інвест Буд», ТОВ «Компанія «Барс - Будінвест», ТОВ «Екобудгруп», ТОВ «Конкон»).

Крім того, суд критично ставиться до посилання Позивача, про неможливість самостійно надати до суду докази, які посвідчують реальність господарських операцій із контрагентами (ВАТ «ТБ Олімп», ПП «Неон», ТОВ «РА «Респект», ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс», ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура», ТОВ «Гарант Сервіс - А», ТОВ «Інвест Буд», ТОВ «Компанія «Барс - Будінвест», ТОВ «Екобудгруп», ТОВ «Конкон»), з огляду на наступне.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.01.2014 р. було вказано на необхідності дослідження первинних документів, які посвідчують реальність господарських операцій із контрагентами (ВАТ «ТБ Олімп», ПП «Неон», ТОВ «РА «Респект», ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс», ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура», ТОВ «Гарант Сервіс - А», ТОВ «Інвест Буд», ТОВ «Компанія «Барс - Будінвест», ТОВ «Екобудгруп», ТОВ «Конкон»).

Згідно з ч.5 ст.227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

З метою виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.11.2013 р., Окружний адміністративний суд м. Києва неодноразово своїми ухвалами (як письмовими так і протокольними) витребовував від Позивача надати документи які посвідчують реальність господарських операцій із контрагентами (ВАТ «ТБ Олімп», ПП «Неон», ТОВ «РА «Респект», ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс», ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура», ТОВ «Гарант Сервіс - А», ТОВ «Інвест Буд», ТОВ «Компанія «Барс - Будінвест», ТОВ «Екобудгруп», ТОВ «Конкон»).

Однак, Позивач в судовому засіданні вказував, що всі документи які посвідчують реальність господарських операцій із контрагентами (ВАТ «ТБ Олімп», ПП «Неон», ТОВ «РА «Респект», ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс», ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура», ТОВ «Гарант Сервіс - А», ТОВ «Інвест Буд», ТОВ «Компанія «Барс - Будінвест», ТОВ «Екобудгруп», ТОВ «Конкон») були вилучені під час проведення обшуку, що посвідчує протокол обшуку від 21.09.2011 р., складеного начальником ВПЗКФС УОРД УПМ у м. Києві (відділ протидії злочинам у кредитно-фінансовій сфері Управління оперативно-розшукової діяльності Управління податкової міліції Державної податкової служби у м. Києві). При цьому, як вказав представник Позивача, що оскільки Відповідачем листом №327/1/09-10 від 20.09.2011 р. було відмолено ТОВ «Сервіс Корея Моторс» в наданні копій документів, Позивач, подавав до суду клопотання, в яких просив витребувати всі документи від УПМ ДПС у м. Києві.

Проте, відповідно до положень ч.3 ст.71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити де вони знаходяться чи можуть знаходитись. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.

Натомість, як вбачаться із матеріалів справи, зокрема листа Державної податкової адміністрації у м. Києві №327/1/09-10 від 20.09.2011 р. (т.1 а/с.165), на який посилається Позивач, Державна податкова адміністрація у м. Києві повідомила ТОВ «Сервіс Корея Моторс» що СВ ПМ ДПА у м. Києві не заперечує та надає можливість виготовити копії вилучених документів власником.

Суд неодноразово відкладав розгляд справи, та зупиняв провадження по справі, для надання можливості Позивачу самостійно звернутись до Головного управління Міністірства доходів і зборів України у м. Києві для отримання документів, які посвідчують реальність господарських операцій із контрагентами (ВАТ «ТБ Олімп», ПП «Неон», ТОВ «РА «Респект», ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс», ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура», ТОВ «Гарант Сервіс - А», ТОВ «Інвест Буд», ТОВ «Компанія «Барс - Будінвест», ТОВ «Екобудгруп», ТОВ «Конкон»).

Однак, Позивач самостійно копії документів, які посвідчують реальність господарських операцій із контрагентами (ВАТ «ТБ Олімп», ПП «Неон», ТОВ «РА «Респект», ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс», ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура», ТОВ «Гарант Сервіс - А», ТОВ «Інвест Буд», ТОВ «Компанія «Барс - Будінвест», ТОВ «Екобудгруп», ТОВ «Конкон»), не отримав.

В той же час, суд критично сприймає посилання Позивача про надходження не повного комплекту первинних документів на виконання ухвали суду від 25.03.2014 р., оскільки Позивачем не вказано яких саме документів не надано. При цьому, суд приймає до уваги посилання Відповідача, що Позивач протягом судового розгляду справи (з 2012 р. по 2014 р.) не звертався до контрагентів та не отримав копій відповідних первинних документів, які б посвідчували реальність господарських операцій.

Як наслідок, Позивачем не надано до суду жодних доказів, що Позивач фактично позбавлений можливості самостійно надати копії документів, які посвідчують реальність господарських операцій із контрагентами (ВАТ «ТБ Олімп», ПП «Неон», ТОВ «РА «Респект», ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс», ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура», ТОВ «Гарант Сервіс - А», ТОВ «Інвест Буд», ТОВ «Компанія «Барс - Будінвест», ТОВ «Екобудгруп», ТОВ «Конкон»).

Окрему увагу слід звернути на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., в якому вказано, що судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем.

Крім того, суд критично сприймає посилання Позивача, що оскільки в Акті №117/23 інспектором було двічі досліджено та зафіксовано однакові податкові накладні по контрагентам, тому суми вказані в податкових повідомлення-рішеннях є некоректними.

Однак, як вбачається із змісту Акту №117/23 Відповідачем досліджувались суми валових витрат по контрагентам відповідно до баз даних ДПС України та податкових декларацій Позивача. При цьому, як вбачається із Акту №117/23 суми валових витрат з податку на прибуток по контрагентам, зафіксовані в базах даних ДПС України, такі: по ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» - 933 315,00 грн.; по ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура» - 697 725,00 грн.; по ТОВ «Гарант Сервіс-А» - 775 155,00 грн.; по ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест» - 1 428 497,00 грн.; по ТОВ «Екобудгруп» - 1 970 338,00 грн.; по ТОВ «РА «Респект» - 978 939,30 грн..

Крім того, відповідно до Акту №117/23 Відповідачем досліджувались повнота визначення суми податкового кредиту, втому числі на підставі інформації із баз даних ДПС України та звітних декларацій Позивача. При цьому, як вбачається із Акту №117/23 до складу податкового кредиту з податку на додану вартість було включено такі суми: по ТОВ «Екобудгруп» - 394 069,00 грн.; по ТОВ «РА «Респект» - 215 789,00 грн.; по ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» - 186 627,00 грн.; по ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест» - 285 700,0 грн.; по ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура» - 139 545,00 грн.; по ТОВ «Гарант Сервіс-А» - 155 032,00 грн.

При цьому, в судовому засіданні, Позивачем не заперечувалось факти фіксування вказаних сум в податковій звітності ТОВ «Сервіс Корея Моторс» по контрагентам.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, спростовано доводи Позивача та доведено правомірності своїх дій, а отже суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладені обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Крім того, відповідно до ст.94 КАС України, судовий збір не відшкодовується.

Керуючись положеннями ст.2, ст.17, ст.71, ст.86, ст.94, ст.158-163, ст.167, ст.254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Корея Моторс» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б.В. Санін