Ухвала

від 10.04.2014 по справі 2а-10575/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-10575/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011 року позивач Приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2011 року №№0000062303/0, 0000072303/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2012 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року до 30.06.2010 року.

В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено п. 1,19, п. 1.21 ст. 1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягає в завищенні позивачем валових витрат на суму 984 990,00 грн., у зв'язку з неправомірним включенням витрат на придбання Тернопільською філією товарів (шпали, брус) у ПП «Сенед» згідно з договором від 24.11.2009 року №01, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 246 248,00 грн.; та п. 1, 4 ст. 1, пп.пп. "а", "б", "в" п. 6.4, пп.пп. "а", "в" п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягають у завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 183 858,00 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.01.2011 року №0000062303/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 307 810,00 грн. (246 248,00 грн. - основний платіж, 61 562,00 грн. - штраф); та №0000072303/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 230 535,00 грн. (184 428,00 грн. - основний платіж, 46 107,00 грн. - штраф).

В апеляційній скарзі відповідач наголошує, що правочини, укладені позивачем з контрагентами, були фіктивними, реальних наслідків не спричинили і мали на меті тільки отримання податкової вигоди, а тому податковий орган правомірно і обґрунтовано виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі приходить до висновку, про законність, правомірність і обґрунтованість позиції суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що між позивачем та ПП «Сенед» 24.11.2009 року було укладено договір №01, за ПП «Сенед» зобов'язувався поставити позивачу шпали дерев'яні для залізничних колій просочених (10440 шт.) і брусів перевідних дерев'яних (11 комплектів) згідно зі специфікацією.

На підтвердження фактичності виконання умов договору позивач до суду першої інстанції надав належним чином оформлені накладні, акти прийому-передачі, рахунки на оплату товару, визначеного договором.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на час проведення господарських операцій контрагент позивача ПП «Сенед» було зареєстровано в установленому законом порядку, перебувало на обліку як платник податків, мало статус платника податку на додану вартість.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що між контрагентом позивача ПП «Сенед» та ПП «Топран», ПП «Мега», ПП «Развилка», ТОВ «Арабаскале», ТОВ «Будівельна компанія «Дако», ТОВ «Торгівельна компанія «Промбудпортал», ПП «Джет Трейд Сервіс», ЗАТ «Картель» було укладено договори про продаж шпал та брусу, тобто, колегія суду робить висновок, що висновок податкового органу, про відсутність у ПП «Сенед» засобів для здійснення господарської діяльності, є хибним та не відповідає дійсності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у т.ч. витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3-5.7 цієї статті.

Абзацом 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіж ними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена прави лами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Положеннями п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту; податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; податкова накладна є одночасно звітним і розрахунковим документом; право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, позивач надав всі докази, які підтверджують дійсність господарських операцій з ПП «Сенед», відповідач, у свою чергу, жодним чином не довів правомірність винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

А тому, дослідивши позицію суду першої інстанції та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, та винесене на підставі повного і об'єктивного аналізу матеріалів справи.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 17.04.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.