Постанова

від 23.04.2014 по справі 2а/0570/14252/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року справа №2а/0570/14252/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Гімона М.М., Шишова О.О.,

при секретарі: Томах О.О.,

за участю: представника позивача Парфіненко О.Б. (довіреність від 08.01.2014 р.),

представника відповідача Іващенка Д.А. (довіреність від 26.02.2014 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноліга-Схід» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноліга-Схід» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Техноліга-Схід», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька від 09.08.2012 р.: № 0001592340. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем-податок на прибуток на загальну суму 67164,00 грн., № 0001572340 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем-податок на додану вартість на загальну суму 2215,00 грн., № 0001582340 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 41213,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновки податкового органу щодо нікчемності угод, укладених позивачем з ТОВ «Гладіс Комгруп», ґрунтуються виключно на припущеннях, що є неприпустимим.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала і просила її задовольнити, в той час, як представник відповідача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до наступного.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноліга-Схід" є юридичною особою, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області,є платником податку на додану вартість.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що на підставі наказу ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби № 410 від 03.07.2012 та згідно з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Техноліга-Схід" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Гладіс Комгруп" за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009р., за наслідками якої складено акт від 24.07.2012 №2287/22-2/33489732.

Згідно висновків акта перевірки з боку позивача встановлені порушення:

- п.5 ст.203, п1, п2 ст.215, Цивільного кодексу України із змінами та доповненнями, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

- пп.4.1.1 п. 4.1 ст.4, п.5.1, пп 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст.. 5, пп.11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", зі змінами та доповненнями внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств за 2009р. у сумі 53731грн., в тому числі за півріччя 2009 р. у сумі 53731грн., за 9 місяців 2009р. у сумі 53731грн., за 2009р. у сумі 53731грн.

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст3, п.п.7.3.1 п.7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями) внаслідок чого занижено податок на додану вартість за 2009р у сумі 6487,00, в т.ч. за листопад 2009р. у сумі 2643 грн., за грудень2009р. у сумі 3844,00грн.. завищено податок на додану вартість за 2009р. у сумі 4715,00 грн., в т.ч. за липень 2009р. у сумі 4715,00грн. Завищено від'ємне значення за 2009р. у сумі 41213грн., в тому числі за грудень 2009р. у сумі 41213грн.

На підставі зазначеного акта перевірки Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м. Донецька прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.08.2012, а саме: № 0001572340 про збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2215 гривень, у тому числі за основним платежем - 1778 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 443 гривень; № 0001582340 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 41 213 гривень; № 0001592340 про збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 67 164гривень, у тому числі за основним платежем - 53731 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 13433 гривень.

Зазначені податкові повідомлення-рішення є предметом даного позову.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Як установлено судом, 08 січня 2009 року між ТОВ "Техноліга-Схід" (далі - Замовник) і ТОВ "Гладіс-Комгруп" (далі - Виконавець) укладено договір №б/н на ремонт устаткування (том 1 а.с.139-140), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи з ремонту устаткування - маневрового тепловозу ТГМ-6В. Замовник зобов'язується прийняти та сплатити вартість виконаних Виконавцем робіт відповідно до умов даного договору. Строк виконання робіт - 90 календарних днів з моменту передачі обладнання в ремонт по Акту. Терміни виконанні робіт не передбачають час на додаткові роботи, якщо такі виникнуть в процесі ремонту і ревізії скритих вузлів обладнання (пункт 2.1 договору). Вартість робіт, зазначених в п.1.1 даного Договору, визначається специфікацією на ремонт (додаток №1 до Договору) і складає 440040,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 73340грн. Оплата за даним Договором проводиться Замовником наступним чином: - остаточний розрахунок протягом десяти банківських днів після підписання Акта виконаних робіт на підставі рахунка Виконавця ( пункт 3.3 Договору).

22 січня 2009 року між ТОВ "Техноліга-Схід" та ТОВ "Гладіс-Комгруп" укладено додаткову угоду №1 до договору на ремонт обладнання №б/н від 08.01.2009 року. Відповідно до п.1 додаткової угоди №1 сторони договору дійшли згоди, щодо необхідності продовження капітального ремонту тепловозу ТГМ-6В, не передбачених основною специфікацією на ремонт. Вартість проведення додаткових робіт складає 95700,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 15950грн. (том 1а.с.143).

21 вересня 2009 року між сторонами даного договору укладено додаткову угоду №2 до договору №б/н від 22.01.2009 року, відповідно до якої, сторони дійшли згоди, щодо зміни грошового зобов'язання Замовника зобов'язанням видати Виконавцю простий вексель номінальною вартістю 535740грн. з терміном погашення один рік, а також з правом дострокового погашення по індосаменту (том 1 а.с.162).

Відповідно до Специфікації, що є Додатком № 1 до Договору купівлі-продажу № б/н від 08.01.2009 (том 1 а.с. 141-142) визначено найменування та ціну робіт на ремонт обладнання , загальною вартістю 440040,00 гривень, у т.ч. ПДВ 73 340,00 гривень.

Відповідно до Специфікації, що є Додатком № 2 до Договору купівлі-продажу № б/н від 08.01.2009 (том 1 а.с. 144) визначено найменування та ціну робіт на ремонт обладнання (тепловоз - ТГМ-6В), загальною вартістю 95700,00 гривень, у т.ч. ПДВ 15950 гривень.

03 червня 2009 року між ТОВ "Техноліга-Схід" (далі - Замовник) і ТОВ "Гладіс-Комгруп" (далі - Виконавець) укладено договір №б/н на технічне обслуговування. Згідно п.1.1 даного Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи по щорічному (обов'язковому) технічному обслуговуванню обладнання - маневрових тепловозів ТГМ-4 №2254, ТГМ-6 №1277. Вартість робіт, зазначених в п1.1 даного договору, визначається переліком робіт по технічному обслуговуванню (додаток №1 до Договору) і складає 286200грн., в тому числі і ПДВ 47700грн. (п.3.1 Договору) (том 1 а.с.159-160).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору в матеріалах справи наявні наступні документи:

- акт прийому-передачі обладнання в ремонт від 08.01.2009 року (том 1 а.с.147);

- рахунок-фактура №СФ-2/09 від 02.02.2009 року на суму без ПДВ у розмірі 366700грн.(том 1 а.с.148);

- акт виконаних робіт по ремонту обладнання від 02.02.2009 року (том 1 а.с.149);

- податкова накладна від 02.02.2009 року, виписана ТОВ "Гладіс Комгруп" на суму з ПДП 440040грн. (том 1 а.с.150);

- рахунок-фактура №СФ-3/09 від 02.02.2009 року на суму з ПДВ у розмірі 95700грн. (том 1 а.с.151);

- акт виконаних робіт по ремонту обладнання від 02.02.2009 року (ремонт маневрового тепловозу ТГМ-6В) (том 1 а.с.152);

- податкова накладна від 02.02.2009 року виписана ТОВ "Гладис Комгруп" на суму з ПДВ 95700грн. (том 1 а.с.153);

- перелік робіт по технічному обслуговуванню тепловозів ТГМ-4 №2254, ТГМ-6 №1277 (том 1 а.с.156-157);

- акт прийому-передачі обладнання в ремонт від 05 червня 2009 року маневрових тепловозів ТГМ-4 №2254, ТГМ-6 №1277 (том 1 а.с.158);

- рахунок-фактура №СФ-15/06/09 від 15.06.2009 року на суму з ПДВ 286200грн.(том 1 а.с.159);

- акт виконаних робіт по технічному обслуговуванню обладнання (маневрових тепловозів ТГМ-4 №2254, ТГМ-6 №1277) від 15.06.2009 року (том 1 а.с.160);

- податкова накладна від 15.06.2009 року №6158 виписана ТОВ "Гладіс Комгруп" на суму з ПДВ 286200грн.(том 1 а.с.161);

- акт прийому-передачі векселя від 22.09.2009 №АА 0203630 від 22.09.2009 року номінальною вартістю 535740грн.(том 1а.с.163);

- простий вексель №АА 0203630 від 22.09.2009 року номінальною вартістю 535740грн. (том 1а.с.164).

До складу валових витрат у І кварталі (декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал, півріччя, три квартали 2009 року та за 2009 рік) включено 446450грн. Податок на додану вартість у загальній сумі 89290грн за податковими накладними від 02.02.2009 року №2021, №2022 включено до податкового кредиту за лютий 2009 року, відображено в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за вказаний період (том.1 а.с.188-210, том 2 а.с.1-92).

До складу валових витрат у ІІ кварталі 2009 року (декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя, три квартали 2009 року та за 2009 рік) включено 238500грн. податок на додану вартість у сумі 47700грн. за податковою накладною від 15.06.2009 року №6158 включено до податкового кредиту за жовтень 2009 року, відображено в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за вказаний період (том.1 а.с.188-210, том 2 а.с.1-92).

Отримані ТОВ "Техноліга-Схід" послуги від ТОВ "Гладіс Комгруп" були реалізовані ВАТ "Тельманівський кар'єр".

01 лютого 2008 року між ТОВ "Техноліга-Схід" (далі Виконавець) та ВАТ "Тельманівський кар'єр" (далі Замовник) укладено договір №01/02 на ремонт обладнання. Відповідно до п.1.1 Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки виконати роботи по капітальному ремонту обладнання - тепловозу ТГМ-6В. Строк виконання робіт - 90 календарних днів з моменту передачі обладнання в ремонт по акту (п.2.1 Договору). Вартість виконання робіт, зазначених в п.п.1.1 даного Договору визначається специфікацією і калькуляцією і становить 463200грн.(п.3.1 Договору) (том 1 а.с.170-172).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору в матеріалах справи містяться наступні документи:

- калькуляції (том 1 а.с.174,175);

- акти наданих послуг №7, №8 від 03.02.2009 року (том 1 а.с.176,178);

- податкові накладні №6 від 03.02.2009, №7 від 03.02.2009 (том 1 а.с.177,179);

- банківські виписки (том 2 а.с.142-151).

До складу валових доходів у І кварталі 2009 року (декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал, півріччя, три квартали 2009 року та за 2009 рік) включено 470027грн. Податок на додану вартість за податковими накладними №6 та №7 від 03.02.2009 року включено до податкового зобов'язання за лютий 2009 року, відображено в реєстрі податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за відповідний період (том.1 а.с.188-210, том 2 а.с.1-92).

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно пунктом 4.3 цього закону на : суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 5.1 статті5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п.1.32 ст.1 Закону).

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що поставка послуг - це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Пунктами 1.6 та 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - це сума податку на додану вартість, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди ( утому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Так, при проведенні перевірки позивача податковим органом було враховано висновки документальної невиїзної перевірки ТОВ "Гладіс Комгруп" за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, що проведена ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька (акт перевірки від 28.07.2010 року №2341/23-411/36011127). Даним актом перевірки встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою (акт про результати перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню від 09.06.2010 №937/23-413/36011127 та акт про неможливість вручення направлення на проведення виїзної позапланової перевірки ТОВ "Гладіс Комгруп" від 09.06.2010), а також відсутність основних засобів виробництва.

З урахуванням матеріалів зустрічної перевірки, даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України перевіркою встановлено, що відповідно до частин 1,2 статті 215, частин 1 та 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України укладені угоди між ТОВ "Гладіс Комгруп" та його покупцями й постачальниками є нікчемними. Також встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), усі операції купівлі-продажу за участю ТОВ "Гладіс Комгруп" спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту (том 2 а.с.94-112).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з доводами податкового органу, що ТОВ "Гладіс Комгруп" здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, таким чином, правочини, укладені між ТОВ "Техноліга-Схід" та ТОВ "Гладіс Комгруп", не спричинили реального настання юридичних наслідків, тобто, є нікчемними, при цьому, суд також посилається на відсутність актів приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (форма № ОЗ-2), дефектних актів, що, у свою чергу, унеможливлює зробити висновок про реальність виконання даних правочинів із ТОВ "Гладіс Комгруп".

Разом з тим, як наголошувалось вище, виходячи з норм Закону України «Про податок на додану вартість», єдиною умовою для включення сум податку до складу податкового кредиту є наявність податкових накладних, виданих відповідно до вимог закону, які підтверджують сплату податку в ціні товару (послуги).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в ціні товару за укладеними з ТОВ "Гладіс Комгруп" договорами, сплачено податок на додану вартість та отримано податкові накладні, які містять всі необхідні реквізити і відповідають вимогам чинного законодавства України, при цьому, сторони договору на момент здійснення вказаних операцій перебувають у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є платниками податку на додану вартість.

Податковий орган наполягає, що укладені позивачем з ТОВ "Гладіс Комгруп" договори є нікчемними, оскільки не спрямовані на настання реальних наслідків, у зв'язку з відсутністю у останнього трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, відсутністю його за місцезнаходженням, тощо.

Проте, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів та враховуючи той факт, що правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

Крім того, посилаючись в акті перевірки на ст.215 Цивільного кодексу України, якою визначені підстави недійсності правочинів, відповідач не врахував того, що, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не оспорюється факт наявності податкових накладних та не надано доказів того, що послуги за наведеними договорами позивачем не отримані в межах господарської діяльності, в той час, як позивачем надано суду усі документи, необхідність складання та ведення яких передбачено діючим законодавством України у сфері бухгалтерського обліку та формування валових витрат та податкового кредиту, які, в свою чергу, містять всі необхідні реквізити і відповідають поняттю «первинний документ».

До справи відповідачем також не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Відповідачем не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Відповідачем також не доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Як зазначає Вищий адміністративний суд України в листі від 01.11.2011 №1936/11/13-11, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов»язаннях платника податків у зв»язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки відповідача щодо порушень, встановлених перевіркою, повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і, відповідно до п.4 ст.202 КАС України, є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового про задоволення позову.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем сплачено судовий збір при поданні позову в сумі: 693,79 грн. (а.с.2, 73 том 1), під час апеляційного оскарження - 1452,83 (а.с.78, 226 том 3) та під час касаційного оскарження - 830,66 грн. (а.с.119,139 том 3), загалом 2977,28 грн.ё які йому мають бути повернуті з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноліга-Схід»- задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року в адміністративній справі № 2а/0570/14252/2012 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноліга-Схід» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька № 0001592340 від 09.08.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем-податок на прибуток на загальну суму 67164,00 грн., № 0001572340 від 09.08.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем-податок на додану вартість на загальну суму 2215,00 грн., № 0001582340 від 09.08.2012 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 41213,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноліга-Схід» понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2977 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят сім) гривень 28 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови, постанова в повному обсязі складена 25 квітня 2014 року.

Головуючий: Л.В.Губська

Судді: М.М. Гімон

О.О. Шишов