Рішення

від 23.04.2014 по справі 910/20850/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20850/13 23.04.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваспецстрой»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-промислове підприємство «Строймаш»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоленд»

про стягнення 144 126, 59 грн.

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Васильченко Т.В.

Цюкало Ю.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Приходько Я.Б. за довіреністю № 01-03/475 від 01.11.2013 р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

БСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Акваспецстрой» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-промислове підприємство «Строймаш» (далі - відповідач) про стягнення 144 126, 59 грн., в тому числі 141 228, 90 грн. передоплати, 982, 80 грн. пені, 719, 69 грн. 3 % річних та 1 195, 20 грн. витрат на проведення експертизи. Також, позивач просить покласти на відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 882, 54 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір поставки № ВПП057 від 20.05.2013 р., відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти та оплатити товар - відрізок труби розмірами 1420 х 14, довжиною 27, 53 метри по ціні 4 275 грн./метр погонний, з метою оплати якого відповідач виставив рахунок № 1916 від 20.05.2013 р., що був оплачений позивачем на підставі платіжного доручення № 124 від 24.05.2013 р. Однак, як зазначає позивач, відповідно до видаткової накладної № РН-00001219 від 26.09.2013 р. відповідач поставив йому 1320х14 довжиною 19, 6 метрів, що не відповідало умовам Договору. Враховуючи зазначене, відповідно до пояснень позивача, він викликав представника відповідача листом від 27.06.2013 р. № 01-03/283 для участі в прийомці товару 01.07.2013 р. При цьому, оскільки представник відповідача не з'явився, позивач здійснив прийомку за участю експерта Одеської регіональної ТПП та представників сторонніх організацій: ТОВ «Німфан» та начальника штаба по об'єкту будівництва південного басейну каналізації м. Одеси. У свою чергу, відповідно до висновку експерта № УТЗ-1277 від 01.07.2013 р. було встановлено, що поставлена труба має недоліки і не може бути використана за призначенням. Оскільки в подальшому на звернення позивача відповідач не повернув суму попередньої оплати, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом.

18.11.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 19.11.2013 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2013 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, було відкладено на 10.12.2013 р.

У судовому засіданні 10.12.2013 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі та клопотання про відкладення розгляду справи.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну на позовну заяву, відповідно до якого він проти позову заперечує, вказуючи на те, що ним було виставлено позивачу для оплати рахунок № 1915 від 20.05.2013 р. за поставку товару - труба 1320х14 кількістю 19, 6 м, на що у відповідь позивач перерахував відповідачу 141 228, 90 грн. на підставі платіжного доручення № 124 від 24.05.2013 р. При цьому, представником позивача Ахмедовим С.А., який діяв на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей № 202 від 21.06.2013 р., було отримано товар після перевірки кількості, асортименту та його якості, про що підписано видаткову накладну № РН-0001219 від 26.06.2013 р. Що стосується вимоги щодо виклику представника відповідача для участі у прийомці товару, то вона була отримана відповідачем, згідно з його поясненнями, лише 12.07.2013 р., проте як висновок експерта щодо спірного товару було складено 01.07.2013 р., а саме повідомлення не містить взагалі даних про основні недоліки поставленої продукції, у зв'язку з чим відповідач вказує на порушення правил прийомки товару та те, що по відношенню до експертного дослідження не можливо встановити, чи воно проводилось саме відносно товару, який поставив відповідач. Також він звертає увагу на те, що дефекти, на які є посилання у висновку експерта, не є прихованими і мали бути виявлені при прийомці товару.

У судовому засіданні 10.12.2013 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 24.12.2013 р.

24.12.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення на відзив відповідача, в яких зазначається про те, що представлений представником відповідача оригінал рахунку № 1915 від 20.05.2013 р. є підробленим документом, оскільки електронною поштою на адресу позивача було направлено рахунок, в якому було вказане найменування товару: труба 1420х14 лежала, кількість 27.530 м, сума з ПДВ - 141 228, 90 грн. При цьому, позивач вказує на те, що, якщо сума рахунку в дійсності складала 100 548, 00 грн., то навіщо йому було сплачувати відповідачу 141 228, 90 грн. Також, позивач стверджує, що ним після прийняття спірного товару на відповідальне зберігання одразу було повідомлено відповідача про необхідність направлення його представника для участі у прийманні товару за якістю шляхом направлення листа електронною поштою та факсимільним зв'язком. Щодо підписання позивачем видаткової накладної, позивач вказує, що це свідчить лише про прийняття товару від відповідача, однак не про відсутність претензій по якості та кількості. Крім того, позивач наголошує на правомірності участі експерта Одеської регіональної ТПП в прийомці спірного товару, у зв'язку з неявкою представника відповідача. Додатково позивач звертає увагу на товарно-транспортну накладну серії ААБ № 0011238 від 26.06.2013 р., в якій товар значиться саме як труба діаметром 1420, замовник - ТОВ «ВПП «Строймаш», а також на пояснення водія ОСОБА_4 про те, що ним була отримана труба діаметром 1420, довжиною 11700.

У судовому засіданні 24.12.2013 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі, а саме: копія Специфікації № 1 до Договору, не підписаної з боку відповідача.

Від представників сторін у судовому засіданні 24.12.2013 р. надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2013 р. на підставі клопотання представників сторін було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та в судовому засіданні оголошено перерву до 14.01.2014 р.

13.01.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, відповідно до яких він вказує на те, що позивач замовчує той факт, що після оплати ним рахунку № 1915 від 20.05.2013 р. з найменуванням товару: труба 1420х14 лежала, кількість (довжина) 27,530 м. сума ПДВ - 141 228, 90 грн., відповідачем на прохання позивача, у зв'язку із змінами в проекті виконаних робіт, було змінено сортамент та кількість металопрокату з труби 1420х14 на трубу 1320х14 у кількості 19,00 м. на суму 100 548, 00 грн. При цьому, відповідач звертає увагу на положення п. 6.1.2. Договору, відповідно до якого він мав передати разом з товаром рахунок-фактуру, та стверджує, що його оригінал було передано разом зі спірним товаром і про відсутність у позивача оригіналу рахунка-фактури останній не вказував ні в своїх претензіях, ні в позовній заяві. Крім того, відповідач звертає увагу на текст довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, в якій вказано саме трубу розмірами 1320х14. Також, відповідач наголошує на неналежності як доказу роздруківки міжміських дзвінків та роздруківки операційної інформації факсу, та зазначає про те, що письмова вимога № 01-03/293 від 02.07.2013 р. з викликом уповноваженої особи відповідача для приймання участі в комісії по прийманню товару по якості була направлена 02.07.2013 р. та отримана відповідачем лише 12.07.2013 р., проте як висновок експерта складено 01.07.2013 р. Додатково відповідач звертає увагу на те, що висновок експерта в тому числі ґрунтується на не підписаній специфікації, при цьому її копія була надана позивачем до матеріалів справи, і в ній зазначено саме трубу 1320х14. Також, відповідач зазначає, що посилання позивача на пояснення водія ОСОБА_4 та товарно-транспортну накладну серії ААБ № 0011238 від 26.06.2013 р., є безпідставним, оскільки в дійсності спірну трубу 1320х14 у кількості 19,00 м на замовлення позивача відповідач придбав у ТОВ «Плазатрейд», а не ПП «Стандарт», підтвердженням чого є рахунок-фактура № СФ-0003432 від 18.06.2013 р., видаткова накладна № РН-0000427 від 26.06.2013 р. та товарно-транспортна накладна б/н від 26.06.2013 р.

14.01.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 14.01.2014 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі, а саме: складена відповідачем податкова накладна № 33 від 24.05.2013 р., в якій товар зазначено як труба 1420х14 лежала кількістю 27, 53 та вартістю 141 228, 90 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2014 р. було призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 14.01.2014 р. справу № 910/20850/13 було передано для розгляду колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Любченко М.О., Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2014 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/20850/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 18.02.2014 р. При цьому, зобов'язано сторін надати суду накладну № 0011238 серії ААБ від 26.06.2013 р., на яку є посилання в акті приймання на відповідальне зберігання.

21.01.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли доповнення до відзиву, в яких він вказує на те, що ним було відкориговано показники податкової накладної № 33 щодо спірного товару, у зв'язку з тим, що позивач змінив своє замовлення. На підтвердження вказаних обставин відповідач надає Розрахунок № 84 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 24.05.2013 р. № 33 разом з Квитанцією про доставку вказаного розрахунку до Центрального порталу прийому звітності ДПС України - 26.06.2013 р.

18.02.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких він вказує на те, що оригінал рахунку на оплату спірного товару відповідачем позивачу наданий не був. При цьому, позивач звертає увагу на те, що між сторонами не було узгоджено зміну кількості та ціни спірного товару, про що свідчать дані довіреності на отримання ТМЦ, в якій зазначено, що труба має бути в кількості 27,53, а не 19,6, як вказано в рахунку, який було надано відповідачем. Щодо представленої відповідачем товарно-транспортної накладної, позивач вказує на відсутність в ній підпису водія та особи, яка приймала товар від імені позивача, що ставить під сумнів її достовірність. Також, позивач вказує на те, що згідно з представленими відповідачем документами він придбав спірну трубу у ТОВ «Плазатрейд» за 25 401, 60 грн., що в чотири рази дешевше, ніж вартість труби, яка запропонована до продажу позивачу, та крім того, поставлена труба мала довжину 11, 7 м, що в. тому числі не відповідає і розмірам, на яких наголошує відповідач. Крім того, позивач вказує на те, що з матеріалів справи вбачається, що сторони в установленій законом формі не погодили між собою ні розміри труби, ні її вартість, ні те, якою має бути труба, нова, чи такою, що була у використанні, а отже спірний Договір є неукладеним, а відповідно відповідач має повернути позивачу сплачені ним кошти.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 18.02.2014 р., у зв'язку з великою завантаженістю судді Любченко М.О., справу № 910/20850/13 було передано для розгляду колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Босий В.П., Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2014 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/20850/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 18.02.2014 р.

У судовому засіданні 18.02.2014 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 19.03.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 19.03.2014 р., у зв'язку з перебуванням на лікарняному Головуючого судді Ломаки В.С., справу № 910/20850/13 було передано для розгляду колегії суддів: Головуючий суддя Любченко М.О., судді Босий В.П., Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2014 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/20850/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 08.04.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 24.03.2014 р., у зв'язку з виходом з лікарняного Головуючого судді Ломаки В.С., справу № 910/20850/13 було передано для розгляду колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С, судді Босий В.П., Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2014 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/20850/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 08.04.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2014 р. судом в порядку ст. 27 ГПК України було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоленд»; розгляд справи відкладено на 23.04.2014 р. При цьому, учасників судового процесу зобов'язано надати суду товарно-транспортну накладну, яку оформлено за наслідками перевезення спірної труби; відповідача зобов'язано надати суду письмові пояснення щодо виду автомобіля та причепу, їх габаритів, якими було перевезено спірну трубу, враховуючи заявлені її габарити (довжина - 19, 6 м) з наданням документального їх підтвердження; третю особу зобов'язано надати суду письмові пояснення щодо того, яка з представлених до матеріалів справи товарно-транспортних накладних в дійсності стосувалась спірного перевезення, на якій підставі водій приймав товар до перевезення, якщо він по габаритам був, за твердженням позивача, лише 11, 7 м, а не 19, 6 м (передбачені спірним Договором габарити труби), письмові пояснення щодо виду автомобіля та причепу, їх габаритів, якими було перевезено спірну трубу, враховуючи заявлені її габарити (довжина - 19, 6 м) з наданням документального їх підтвердження, письмові пояснення водія ОСОБА_4, який здійснював перевезення спірного товару, по суті спору між сторонами у даній справі та докази в їх обґрунтування.

22.04.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 23.04.2014 р., у зв'язку з великою завантаженістю судді Босого В.П., справу № 910/20850/13 було передано для розгляду колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С, судді Васильченко Т.В., Цюкало Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2014 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/20850/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 23.04.2014 р.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання 23.04.2014 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 23.04.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2013 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено Договір поставки № ВПП057, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти і оплатити на умовах викладених в даному Договорі, металопрокат, сортамент, кількість та ціна якого вказані у специфікаціях, оформлених як додатки до даного Договору, які є його невід'ємними частинами.

Пунктом 1.2. Договору сторони визначили, що вони підтверджують, що володіють достатньою інформацією про товар, що є предметом цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору якість товару, що поставляється, повинна відповідати нормативно-технічним характеристикам, вказаним у специфікаціях та супровідних документах на товар.

Згідно з п. 2.2. Договору кількість кожної партії товару узгоджується між сторонами в рахунках-фактурах та специфікаціях до Договору. З моменту прийняття та оплати покупцем рахунку-фактури партія товару вважається узгодженою між сторонами.

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна на товар встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах.

Згідно з п. 3.4. Договору оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100 % передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 банківських днів з моменту виставлення рахунку або на інших умовах, вказаних у специфікаціях до даного Договору поставки. Оплата свідчить про згоду покупця із характеристиками товару, вказаними постачальником у рахунку-фактурі. Допускається передача рахунку-фактури факсимільним зв'язком.

Товар приймається покупцем відповідно до видаткової накладної. Покупець зобов'язаний надати довіреність на отримання матеріальних цінностей. Постачальник не відповідає за недостачу товару, яка виникла після передачі товару покупцю (п. 5.1. Договору).

Відповідно до п. 5.2. Договору покупець та постачальник надали згоду на здійснення приймання товару: за кількістю в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженою Постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6, в частині, що не суперечить умовам даного Договору; за якістю - в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженою Постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7, в частині, що не суперечить умовам даного Договору.

Пунктом 5.4. Договору його сторони визначили, що у разі отримання покупцем товару, який не відповідає специфікації, покупець зобов'язаний прийняти його на відповідальне зберігання і негайно сповістити про це постачальника. Якщо такий товар реалізований третім особам, прийнятий до виробництва (переробки, використання, порізки) або якщо належне зберігання такого товару покупцем не забезпечено, то такий товар зараховується до виконання зобов'язань по Договору.

При цьому, пунктом 7.3. Договору сторони визначили, що у випадку порушення постачальником строків постачання товару, останній на вимогу покупця сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості товару, який не поставлено вчасно, за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 10.1. Договору він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2013 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

У випадку, якщо жодна зі сторін не заявить про намір розірвати даний договір за 10 календарних днів до закінчення строку його дії, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах (п. 10.2. Договору).

Звертаючись до суду, позивач вказує на те, що за домовленостями сторін відповідач мав поставити позивачу товар - трубу 1420х14 довжиною 27, 53 м за ціною 141 228, 90 грн.

На підтвердження вказаного позивач надає до матеріалів справи копію Рахунку-фактури № 1915 від 20.05.2013 р., а також Платіжного доручення № 174 від 24.05.2013 р. на суму 141 228, 90 грн. з призначенням платежу: «сплата за трубу зг. рах. № 1915 від 20.05.13…».

Перевіряючи вказані обставини, суд ухвалою від 31.10.2013 р. зобов'язав позивача надати оригінали доданих до позовної заяви документів.

Однак, позивачем вимог суду виконано повністю не було й оригіналу Рахунку-фактури № 1915 від 20.05.2013 р. для огляду не представлено.

У свою чергу, заперечуючи проти доводів позивача щодо узгодження в якості предмету поставки саме труби 1420х14 довжиною 27, 53 м, відповідач надав суду оригінал Рахунку-фактури № 1915 від 20.05.2013 р., в якому в якості предмета поставки визначено товар - труба 1320х14 довжиною 19,6 м вартістю 100 548, 00 грн.

Крім того, до матеріалів справи відповідачем надано копію виданої позивачем на ім'я Ахмедова Султана Арбахановича Довіреності на отримання матеріальних цінностей № 202 від 21.06.2013 р., в якій в графі «Найменування цінностей» вказано: труба 1320х14.

На підставі зазначеного суд приходить до висновку, що позивачем належним чином не доведено під час розгляду даної справи обставин узгодження сторонами предмету поставки за спірним Договором саме труби 1420х14.

26.06.2013 р. представник позивача ОСОБА_3 на підставі Довіреності на отримання матеріальних цінностей № 202 від 21.06.2013 р. засвідчив те, що від позивача ним було отримано товар - трубу 1320х14 довжиною 19,6 м вартістю 100 548, 00 грн., про що сторони підписали Видаткову накладну № РН-0001219 від 26.06.2013 р.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що поставлена труба не лише не відповідала домовленостям сторін щодо її розмірів, але й в тому числі мала дефекти, що в сукупності стало підставою того, що позивач звернувся до відповідача з Листом за № 01-03/283 від 27.06.2013 р., яким просив направити представника відповідача для участі в комісії з приймання по якості поставленої труби - 01.07.2013 р.

Вказаний Лист згідно з поясненнями позивача було направлено факсом, на підтвердження чого до матеріалів справи надано аркуш формату А4, на якому розміщене зображення такого Листа, та вказано, що він підтверджує факс, відправлений 27.06.2013 р. об 16:52 год. з тривалістю з'єднання 1:38. При цьому, також надано Розшифровку міжміських та міжнародних розмов позивача № 5100000000051711-06 за червень 2013 р. по телефону (42)31480, в якій відображено телефонний дзвінок 27.06.2013 р. об 16:52 год. на номер НОМЕР_1 тривалістю 98 сек.

Дослідивши вказані документи на предмет підтвердження ними обставин відправлення Листа за № 01-03/283 від 27.06.2013 р., суд відзначає, що вони не відповідають принципам належності та допустимості, оскільки документ з найменуванням «Підтвердження факсу» не містить даних про номер факсу, на який здійснювалось відправлення, а Розшифровка міжміських та міжнародних розмов позивача не містить підпису уповноважених осіб Одеської філії ПАТ «Укртелеком».

Крім того, суд звертає увагу на те, що номером телефону для зв'язку з відповідачем в даних ЄДРЮОФОП, згідно з представленим позивачем Витягом серії АГ № 453970 від 18.11.2013 р. є НОМЕР_2, проте як доказів того, що за номером телефону - НОМЕР_1, який відображений лише в спірних Рахунку-фактурі та Видатковій накладній, існує можливість з'єднатись з представниками відповідача, уповноваженими на прийняття кореспонденції від третіх осіб, суду не представлено.

Посилання позивача на те, що вказаний Лист в тому числі направлявся відповідачу електронною поштою, також не підтверджено належними та допустимими доказами, оскільки з представленої до матеріалів справи роздруківки з програми Microsoft Exchange Server 2007 не вбачається, що саме за лист було направлено на адресу: stroymash_kiev@ukr.net та крім того, також не представлено доказів того, що за вказаною електронною адресою існує можливість з'єднатись з представниками відповідача, уповноваженими на прийняття кореспонденції від третіх осіб.

Також, в обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач надає суду Акт про прийняття на відповідальне зберігання, складений 27.06.2013 р. представниками позивача, ТОВ «Німфан» та водієм, за змістом якого, зокрема, зазначається, що при огляді труби, поставленої 27.06.2013 р. ТОВ «Строймаш» на користь позивача, виявлено, що вона перебувала у використанні та не відповідає умовам Договору по якості: поверхня має глибоке іржаве ураження, має зварні шви від попереднього використання, має овальність (діаметр зовнішній 1400 - 1440 мм), товщина стінки - 12 мм, рвані срізи.

Досліджуючи вказаний Акт суд звертає увагу на те, що він містить посилання на поставку спірної труби 27.06.2013 р., проте як спірна Видаткова накладна № РН-0001219 складена 26.06.2013 р.

Крім того, до матеріалів справи надано Висновок експерта № УТЭ-1277 від 01.07.2013 р., складений експертом Одеської торгово-промислової палати ОСОБА_8, згідно з висновками якого зазначається, що пред'явлена для дослідження труба не відповідає технічним характеристикам, вказаним в Додатку № 1 (Специфікація № 1) від 20.05.2013 р. до Договору поставки № ВПП057 від 20.05.2013 р. та видатковій накладній № РН-0001219 від 26.06.2013 р., а саме: в позиції найменування товару та його розміру.

Досліджуючи вказаний Висновок суд звертає увагу на те, що з описової частини Висновку вбачається, що експерт відзначає, що наданий йому примірник Специфікації № 1 підписаний в односторонньому порядку (без підпису та печатки постачальника), тобто не підписаний з боку відповідача, що підтверджено й матеріалами справи, а отже вказаний висновок ґрунтується на документі, який не було погоджено сторонами.

Також, позивач надає до матеріалів справи Лист за № 01-03/293 від 02.07.2013 р., яким він звертався до відповідача з проханням направити представника для участі в комісії з приймання по якості поставленої труби.

Вказаний Лист у відповідності до змісту представленого позивачем Повідомлення про вручення поштового відправлення № 65481 0269985 8 було доставлено відповідачу 12.07.2013 р.

Листом від 05.07.2013 р. за № 01-03/297 позивач звернувся до відповідача з претензією, якою вимагав повернути протягом 7-ми днів з моменту її отримання грошові кошти в сумі 141 228, 90 грн. До вказаного Листа було додано копію Висновку експерта № УТЭ-1277 від 01.07.2013 р.

Відповідно до представлених позивачем доказів, а саме фотокопії конверту № 65481 0085332 6 останнє поштове відправлення не було отримано відповідачем та повернуто відділенням поштового зв'язку, з огляду на закінчення строків зберігання.

Заперечуючи проти представлених позивачем доказів, відповідач вказує на те, що позивачем було порушено порядок прийняття спірного товару за якістю, оскільки здійснено прийомку без участі представника відповідача, якого було повідомлено про необхідність направлення свого представника лише 12.07.2013 р., тобто вже після складання Акту про прийняття на відповідальне зберігання від 27.06.2013 р. та Висновку експерта від 01.07.2013 р.

При цьому, відповідач звертає увагу на те, що недоліки, на які посилається позивач, не є прихованими, а отже мали бути помічені при прийнятті спірного товару представником позивача, який однак підписав Видаткову накладну без зауважень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Згідно зі ст. 672 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір: 1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару; 2) відмовитися від усього товару; 3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором; 4) прийняти весь товар.

Також, відповідно до ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Відповідно до ст. 678 ЦК покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Також, відповідно до ч. 5 ст. 268 ГК України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач стверджує, що ним було виявлено невідповідність товару, поставленого відповідачем, як домовленостям сторін щодо його розмірів, так і вимогам до якості товару.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 р. «Про порядок дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» передбачено, що до прийняття відповідних актів України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Таким чином, оскільки у ст. 271 ГК України передбачено, що Кабінет Міністрів України відповідно до вимог цього кодексу та інших законів затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання, однак вказані документи ще не прийняті, при вирішенні спорів, пов'язаних з поставкою продукції і товарів господарським судам згідно Роз'яснення президії ВАСУ від 12.11.1993 р. № 01-6/1205 (з наступними змінами) необхідно керуватися Положеннями про поставки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання, стандартами, іншою обов'язковою для сторін нормативно-технічною документацією, Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (№ П-6) та якістю (№ П-7), а також договором. (Зазначеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 08.02.2006 р. у справі № 37/237-05).

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, погодженою Держарбітражем СРСР, від 15.06.1965 р. № П-6 (далі - Інструкція), вказана Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки або іншими обов'язковими правилами на встановлений іншій порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю.

Відповідно до пункту 12 Інструкції приймання продукції за кількістю здійснюється за транспортними та супровідними документами (рахунок-фактура, специфікація, опис, пакувальні ярлики тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті зазначається, які документи відсутні.

Згідно з пунктом 16 Інструкції, якщо при прийманні продукції буде виявлено недостачу, то отримувач зобов'язаний призупинити подальше приймання, забезпечити схоронність продукції, а також вжити заходів щодо запобігання її змішування з іншою однорідною продукцією. Про виявлення недостачі продукції складається акт за підписами осіб, які здійснили приймання продукції.

Згідно з пунктом 17 Інструкції, одночасно з призупиненням приймання отримувач зобов'язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника місцевого відправника, а якщо продукція отримана в оригінальній упаковці чи в непорушеній тарі виробника, який не є відправником, представника місцевого виробника. Представник (виробник) відправника з іншого міста викликається у випадках, передбачених в Основних та Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або в договорі. В цих випадках (виробник) відправник з іншого міста зобов'язаний не пізніше, ніж на наступний день після отримання виклику отримувача повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде ним направлено представника для участі у перевірці кількості продукції. Неотримання відповіді на виклик у вказаний строк дає право отримувачу здійснити приймання продукції до перебігу строку, встановленого для явки представника відправника (виробника).

Відповідно до пункту 18 Інструкції при неявці представника відправника (виготовлювача) за викликом одержувача, а також у випадках, коли виклик представника іногороднього відправника (виготовлювача) не є обов'язковим, приймання продукції з кількості і складання акта про недостачу проводиться:

а) за участю представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником чи заступником керівника цього підприємства (організації), або

б) за участю представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником або заступником керівника підприємства з числа осіб, затверджених рішенням заводського, фабричного або місцевого комітету профспілки цього підприємства, або

в) односторонньо підприємством-одержувачем, якщо відправник (виготовлювач) дав згоду на односторонню прийомку продукції.

Пунктом 25 Інструкції визначено, що якщо при прийманні продукції за участю представника, зазначеного в п. 17 чи п. 18 даної Інструкції, буде виявлено недостачу продукції у порівнянні з даними, зазначеними в транспортних та супровідних документах (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальних ярликах тощо), то результати приймання продукції за кількістю оформлюються актом. Акт повинен бути складений в той же день, коли виявлено недостачу.

Акт повинен бути підписаний усіма особами, що брали участь в прийманні продукції за кількістю. Особа, що не погоджується зі змістом акту, зобов'язана підписати акт з застереженням про незгоду та викласти свою думку.

В акті перед підписами осіб, що брали участь в прийманні, повинно бути зазначено, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акту, що містить дані, які не відповідають дійсності.

Аналогічні приписи викладені в Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю № П-7.

Так, відповідно до пунктів 6, 14, 16, 19, 20, 22, 29 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів Союзу РСР від 25.04.1966 р. № П-7 (з доповненнями та змінами), приймання продукції по якості здійснюється на складі покупця не пізніше 20 днів після видачі продукції органом транспорту або надходженні її на склад покупця при доставці продукції постачальником або при вивозі продукції покупцем. Приймання продукції по якості здійснюється відповідно зі стандартами, технічними умовами згідно супровідних документів, що посвідчують якість продукції (товарів).

При виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що посвідчують якість продукції, покупець зобов'язаний призупинити прийом продукції і скласти акт, в якому зазначити характер виявлених дефектів, а також викликати для участі при прийманні продукції представника постачальника.

Інструкцією визначаються також інші вимоги, зокрема, щодо права осіб у прийманні продукції за якістю, їх компетентності у питаннях визначення якості підлягаючої прийманню продукції, а також щодо змісту складеного акта.

Однак, доказів призупинення прийомки спірного товару, виклику представника позивача або надання згоди останнім на приймання товару позивачем в односторонньому порядку не надано.

Так, судом встановлено, що позивачем належним чином виклик представника постачальника здійснений вже після складання як Акту приймання на відповідальне зберігання від 27.06.2013 р., так і Висновку експерта від 01.07.2013 р.

Також, не надано й будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували доводи позивача щодо неналежної якості спірного товару або його невідповідності по розміру визначеним сторонами характеристикам.

При цьому, як зазначалось вище, суд не приймає до уваги посилання позивача на копію Рахунку-фактури, додану ним до позовної заяви, оскільки вона не відповідає оригіналу, представленому суду, а також погоджується з доводами відповідача про те, що недоліки, на які посилається позивач, не є прихованими, а отже мали бути помічені при прийнятті спірного товару представником позивача, який однак підписав Видаткову накладну без зауважень, проте як наразі встановити, чи саме поставлений відповідачем товар був предметом експертного дослідження та прийомки комісією, яка підписала Акт приймання на відповідальне зберігання - у суду немає можливості.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Що стосується доводів про те, що сторонами не було погоджено усіх істотних умов Договору, оскільки не підписано специфікації, а також з огляду на наявність розбіжностей в в позиціях сторін відносно того, яким саме рахунком-фактурою було оговорено вид та кількість товару, який мав бути поставлений, суд звертає увагу на те, що у випадку, якщо сторони не погодили усіх істотних умов договору, він визнається неукладеним.

Водночас, слід враховувати, що як на тому наголошено в п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

В даному випадку сторони вчинили дії спрямовані на виконання умов Договору: позивач перерахував кошти в якості оплати за товар та уповноважив свого представника отримати відповідний товар від відповідача на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, а відповідач поставив товар, про що сторони склали відповідну видаткову накладну.

Таким чином, суд не вбачає підстав для висновку про неукладеність спірного договору, а доводи позивача щодо узгодження сторонами в якості товару, який мав бути поставлений - труби 1420х14 відповідної довжини, а не труби 1320х14, прийняття якої засвідчив представник позивача ОСОБА_3 на підставі Довіреності на отримання матеріальних цінностей № 202 від 21.06.2013 р. шляхом підписання видаткової накиданої, - визнає неспроможними.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення попередньої оплати є необґрунтованими, вони задоволенню не підлягають.

У свою чергу, оскільки вимоги про стягнення пені, 3 % річних та відшкодування витрат на проведення експертизи є похідними, вони також судом залишаються без задоволення.

При цьому, суд також звертає увагу позивача на правову позицію Верховного Суду України, наведену в постанові від 15.10.2013 р. № 3-30гс13, відповідно до якої стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України, а відповідно не може бути застосовано до спірних правовідносин її приписи щодо сплати 3 % річних, як плати за користування чужими грошовими коштами.

Що стосується різниці між сумою перерахованих грошових коштів в сумі 141 228, 90 грн. та вартістю спірного товару в сумі 100 548, 00 грн. за Видатковою накладною № РН-0001219 від 26.06.2013 р., відповідні кошти можуть бути предметом іншого судового спору за умови вірного визначення підстави та предмету позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.04.2014 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді Т.В. Васильченко

Ю.В. Цюкало