Постанова

від 10.06.2014 по справі 910/20850/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2014 р. Справа№ 910/20850/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Кропивної Л.В.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Ульянов Р.А. (довіреність №01-03/475 від 30.05.2013 р.)

від відповідача - не з'явився

від третьої особи - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваспецстрой»

на рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2014 р.

у справі №910/20850/13 (головуючий суддя Ломака С.А., судді Васильченко Т.В., Цюкало Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваспецстрой»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-промислове підприємство «Строймаш»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоленд»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Акваспецстрой» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-промислове підприємство «Строймаш» про стягнення з відповідача на користь позивача 141228,90 грн. основного боргу, 982,80 грн. неустойки, 719,69 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2014 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоленд».

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.04.2014 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було порушено норми матеріального права, однобічно оцінено наявні в справі докази, що призвело до прийняття неправомірного судового рішення.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, позов задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача та третьої особи.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 29.05.2014 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України без участі представників відповідача та третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

20.05.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акваспецстрой» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-промислове підприємство «Строймаш» (постачальник) було укладено договір поставки № ВПП057, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти і оплатити на умовах викладених в даному договорі, металопрокат, сортамент, кількість та ціна якого вказані у специфікаціях, оформлених як додатки до даного договору, які є його невід'ємними частинами.

Пунктом 1.2. вказаного договору сторони визначили, що вони підтверджують, що володіють достатньою інформацією про товар, що є предметом цього договору.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору, якість товару, що поставляється, повинна відповідати нормативно-технічним характеристикам, вказаним у специфікаціях та супровідних документах на товар.

Кількість кожної партії товару узгоджується між сторонами в рахунках-фактурах та специфікаціях до договору. З моменту прийняття та оплати покупцем рахунку-фактури партія товару вважається узгодженою між сторонами.

Згідно п.п. 3.1., 3.4. договору ціна на товар встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах.

Оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100 % передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 банківських днів з моменту виставлення рахунку або на інших умовах, вказаних у специфікаціях до даного договору поставки. Оплата свідчить про згоду покупця із характеристиками товару, вказаними постачальником у рахунку-фактурі. Допускається передача рахунку-фактури факсимільним зв'язком.

Пунктами 5.1., 5.2., 5.4. договору передбачено, що товар приймається покупцем відповідно до видаткової накладної. Покупець зобов'язаний надати довіреність на отримання матеріальних цінностей. Постачальник не відповідає за недостачу товару, яка виникла після передачі товару покупцю.

Покупець та постачальник надали згоду на здійснення приймання товару: за кількістю в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6, в частині, що не суперечить умовам даного договору; за якістю - в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7, в частині, що не суперечить умовам даного договору.

У разі отримання покупцем товару, який не відповідає специфікації, покупець зобов'язаний прийняти його на відповідальне зберігання і негайно сповістити про це постачальника. Якщо такий товар реалізований третім особам, прийнятий до виробництва (переробки, використання, порізки) або якщо належне зберігання такого товару покупцем не забезпечено, то такий товар зараховується до виконання зобов'язань по Договору.

При цьому, пунктом 7.3. договору сторони визначили, що у випадку порушення постачальником строків постачання товару, останній на вимогу покупця сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості товару, який не поставлено вчасно, за кожний день прострочення.

Відповідно до п.п. 10.1., 10.2. договору, він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2013 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

У випадку, якщо жодна зі сторін не заявить про намір розірвати даний договір за 10 календарних днів до закінчення строку його дії, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Звертаючись з позовом до суду, позивач вказував на те, що за домовленостями сторін відповідач мав поставити позивачу товар - трубу 1420х14 довжиною 27,53 м за ціною 141228,90 грн.

На підтвердження вказаного позивачем надано до матеріалів справи копію рахунку-фактури № 1915 від 20.05.2013 р., а також платіжного доручення № 174 від 24.05.2013 р. на суму 141228, 90 грн. з призначенням платежу: «сплата за трубу зг. рах. № 1915 від 20.05.13».

З матеріалів справи вбачається, що перевіряючи вищевказані обставини, суд першої інстанції ухвалою від 31.10.2013 р. зобов'язав позивача надати оригінали доданих до позовної заяви документів.

Однак, позивачем вимог суду виконано повністю не було й оригіналу рахунку-фактури № 1915 від 20.05.2013 р. для огляду не надано. Вказаний документ був відсутній у позивача і в суді апеляційної інстанції.

У свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що заперечуючи проти доводів позивача щодо узгодження в якості предмету поставки саме труби 1420х14 довжиною 27,53 м, відповідачем долучено оригінал рахунку-фактури № 1915 від 20.05.2013 р., в якому в якості предмета поставки визначено товар - труба 1320х14 довжиною 19,6 м вартістю 100548,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія виданої позивачем на ім'я Ахмедова Султана Арбахановича довіреності на отримання матеріальних цінностей № 202 від 21.06.2013 р., в якій в графі «Найменування цінностей» вказано: труба 1320х14.

На підставі зазначеного суд приходить до висновку, що позивачем належним чином не доведено під час розгляду даної справи обставин узгодження сторонами предмету поставки за спірним договором саме труби 1420х14.

26.06.2013 р. представник позивача Ахмедов С.А. на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей № 202 від 21.06.2013 р. отримав товар - трубу 1320х14 довжиною 19,6 м вартістю 100548,00 грн., про що сторони підписали видаткову накладну № РН-0001219 від 26.06.2013 р.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що поставлена труба не лише не відповідала домовленостям сторін щодо її розмірів, але й в тому числі мала дефекти, що в сукупності стало підставою звернення позивача до відповідача з листом № 01-03/283 від 27.06.2013 р. з вимогою про залучення представника відповідача для участі в комісії з приймання по якості поставленої труби - 01.07.2013 р. Вказаний лист, згідно пояснень позивача, було направлено факсом.

Дослідивши документи на предмет підтвердження ними обставин відправлення листа за № 01-03/283 від 27.06.2013 р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що вони не відповідають принципам належності та допустимості.

Крім того, до матеріалів справи надано висновок експерта № УТЭ-1277 від 01.07.2013 р., складений експертом Одеської торгово-промислової палати, в якому зазначається, що пред'явлена для дослідження труба не відповідає технічним характеристикам, вказаним в Додатку № 1 (Специфікація № 1) від 20.05.2013 р. до Договору поставки № ВПП057 від 20.05.2013 р. та видатковій накладній № РН-0001219 від 26.06.2013 р., а саме: в позиції найменування товару та його розміру.

В описовій частині вказаного Висновку зазначається, що наданий примірник Специфікації № 1 підписаний в односторонньому порядку (без підпису та печатки постачальника). Тобто не підписаний з боку відповідача, що підтверджено й матеріалами справи. Отже вказаний висновок ґрунтується на документі, який не було погоджено сторонами.

Також, позивач надав до матеріалів справи лист за № 01-03/293 від 02.07.2013 р., з яким він звертався до відповідача з проханням направити представника для участі в комісії з приймання по якості поставленої труби. Але вказаний лист було доставлено відповідачу 12.07.2013 р. (а.с.36).

Листом від 05.07.2013 р. за № 01-03/297 позивач звернувся до відповідача з претензією та вимагав повернути протягом 7-ми днів з моменту її отримання грошові кошти в сумі 141228,90 грн. З фотокопії конверту видно, що поштове відправлення не було отримано відповідачем та повернуто відділенням поштового зв'язку, з огляду на закінчення строків зберігання. (а.с.41).

Як вбачається з письмових пояснень, що містяться в матеріалах справи, заперечуючи проти наданих позивачем доказів, відповідач вказує на те, що позивачем було порушено порядок прийняття спірного товару за якістю, оскільки здійснено прийомку без участі представника відповідача, якого було повідомлено про необхідність направлення свого представника лише 12.07.2013 р., тобто вже після складання акта про прийняття на відповідальне зберігання від 27.06.2013 р. та висновку експерта від 01.07.2013 р.

При цьому, відповідач звертає увагу на те, що недоліки, на які посилається позивач, не є прихованими, а отже мали бути помічені при прийнятті спірного товару представником позивача, який підписав видаткову накладну без зауважень.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст. 669 ЦК України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Згідно ч. 2 ст. 672 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір: 1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару; 2) відмовитися від усього товару; 3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором; 4) прийняти весь товар.

Відповідно до ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Частиною 5 ст. 268 ГК України визначено, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Позивач стверджує, що ним було виявлено невідповідність товару щодо розміру та якості.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 р. «Про порядок дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» передбачено, що до прийняття відповідних актів України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Таким чином, оскільки у ст. 271 ГК України передбачено, що Кабінет Міністрів України відповідно до вимог цього кодексу та інших законів затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання, однак вказані документи ще не прийняті, при вирішенні спорів, пов'язаних з поставкою продукції і товарів господарським судам згідно Роз'яснення президії ВАСУ від 12.11.1993 р. № 01-6/1205 (з наступними змінами) необхідно керуватися Положеннями про поставки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання, стандартами, іншою обов'язковою для сторін нормативно-технічною документацією, Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (№ П-6) та якістю (№ П-7).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем належним чином виклик представника постачальника здійснений вже після складання як акта приймання на відповідальне зберігання від 27.06.2013 р. так і Висновку експерта від 01.07.2013 р.

Також, не надано й будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували доводи позивача щодо неналежної якості спірного товару або його невідповідності за розміром, визначеним сторонами характеристикам.

Слід зазначити, що недоліки, на які посилається позивач, не є прихованими, а отже мали бути помічені при прийнятті спірного товару представником позивача, який підписав видаткову накладну без зауважень.

Позивач не довів суду, що відповідачу було відомо про потреби ассортименту, виходячи з потреб покупця (позивача).

Характер як перед- так і постдоговірних конклюдентних правовідносин між сторонами з поставки та прийому товару певної якості та специфікації не дає підстав для визнання слушною позиції апелянта. Адже позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення попередньої оплати в сумі 141228,90 грн. є необґрунтованими, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову і їх задоволенні.

Враховуючи те, що вимоги про стягнення 982,80 грн. неустойки, 719,69 грн. 3% річних є похідними, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, суд також звертає увагу позивача на правову позицію Верховного Суду України, наведену в постанові від 15.10.2013 р. № 3-30гс13, відповідно до якої стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України, а відповідно не може бути застосовано до спірних правовідносин її приписи щодо сплати 3 % річних, як плати за користування чужими грошовими коштами.

Що стосується різниці між сумою перерахованих грошових коштів 141228,90 грн. та вартістю спірного товару 100548,00 грн. за видатковою накладною № РН-0001219 від 26.06.2013 р., відповідні кошти можуть бути предметом іншого судового спору за умови вірного визначення підстави та предмету позову.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2014 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваспецстрой» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2014 р. у справі №910/20850/13 залишити без змін.

Справу №910/20850/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Л.В. Кропивна