Ухвала

від 29.07.2015 по справі 910/20850/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

29.07.2015Справа № 910/20850/13

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваспецстрой»

на дії Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваспецстрой»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-промислове підприємство «Строймаш»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоленд»

про стягнення 144 126, 59 грн.

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Любченко М.О.

Цюкало Ю.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача (скаржника): не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

від ВДВС: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2014 р. у справі № 910/20850/13, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваспецстрой» відмовлено в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2014 р. рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2014 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 р. скасовані; прийнято нове рішення, яким позов задоволений частково, вирішено стягнути з ТОВ «Виробничо-промислове підприємство «Строймаш» (код ЄДРПОУ 38556771) на користь ТОВ «Акваспецстрой» (код ЄДРПОУ 32129970) 141 228, 90 грн. заборгованості, 2 844, 23 грн. на відшкодування судового збору за подання позовної заяви та 2 844,22 грн. судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

19.08.2014 р. господарським судом міста Києва на виконання означеного рішення в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України видано відповідний наказ.

16.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваспецстрой» надійшла скарга на дії Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, відповідно до якої він просить:

- скасувати постанову державного виконавця Микитин О.С. ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві від 10.04.2015 р. про повернення виконавчого документу стягувачу;

- зобов'язати ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві вжити дії щодо встановлення та розшуку майна боржника: звернутись до органів статистики та ДПІ України для отримання копій балансу та звітності боржника й за їх даними перевірити наявність майна у боржника; звернутись з поданням до суду за місцезнаходженням органу ДВС щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - за межі України до виконання зобов'язань за рішенням; викликати керівника боржника з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин, винести постанову про його привід через органи внутрішніх справ.

Зазначена скарга мотивована тим, що на думку позивача, державний виконавець, за час здійснення виконавчого провадження з виконання прийнятого у даній справі рішення, не вчинив усіх дій, необхідних та достатніх для виявлення майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 17.06.2015 р., у зв'язку із закінченням строку повноважень судді Васильченко Т.В., скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваспецстрой» на дії Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві у справі № 910/20850/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваспецстрой» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-промислове підприємство «Строймаш», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоленд» про стягнення 144 126, 59 грн. передано для розгляду колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Ломака В.С., судді Любченко М.О., Цюкало Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2015 р. розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваспецстрой» на дії Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві призначено на 08.07.2015 р.

В судовому засіданні 08.07.2015 р. представник позивача (скаржника) підтримав викладені у скарзі вимоги.

Представник ВДВС в судове засідання 08.07.2015 р. не з'явився, проте через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а також письмові пояснення щодо поданої скарги, відповідно до змісту яких просить суд відмовити в задоволенні вказаної скарги та розглянути справу без його участі.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 08.07.2015 р. не з'явились, про причину неявки суд не повідомили.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.07.2015 р. розгляд скарги було відкладено на 29.07.2015 р.

14.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від скаржника надійшло клопотання розглядати справу без участі його представника та заява про виправлення описки в прохальній частині скарги.

У судове засідання 29.07.2015 р. представники учасників судового процесу не з'явились, про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також, у відповідності до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши у судовому засіданні скаргу стягувача на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно із ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому, відповідно до ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Законом України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу ст. 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Також, згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2014 р. позивач звернувся до ВДВС Оболонського РУЮ міста Києва з заявою про примусове виконання постанови Вищого господарського суду України від 06.08.2014 р. у справі № 910/20850/13.

Постановою головного державного виконавця Микитин О.С. від 18.09.2014 р. було відкрито виконавче провадження ВП № 44754787 з виконання наказу господарського суду міста Києва від 19.08.2014 р. № 910/20850/13 та встановлено строк для добровільного виконання до 25.09.2014 р.

Разом з постановою про відкриття виконавчого провадження головним державним виконавцем Микитин О.С. 18.09.2014 р. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою вирішено накласти арешт на все майно, що належить боржнику, в межах суми боргу.

Того ж дня, головним державним виконавцем Микитин О.С. отримано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 70199396, відповідно до якої зазначається, що у Реєстрі відомості щодо наявності у боржника нерухомого майна відсутні, після чого копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження направлено до УДАІ МВС України у м. Києві.

19.09.2014 р. головним державним виконавцем Микитин О.С. отримано Відповідь № 1006058868 про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками - юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями, згідно з якою за боржником обліковується рахунок № 26000433281600, відкритий в АТ «УкрСиббанк». МФО 351005, код валюти рахунку - 980.

13.02.2015 р. державний виконавець направив на адресу АТ «УкрСиббанк» копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

16.02.2015 р. головним державним виконавцем Микитин О.С. отримано Відповідь № 1008806218 про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками - юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями, згідно з якою за боржником обліковується рахунок № 26000433281600, відкритий в АТ «УкрСиббанк». МФО 351005, код валюти рахунку - 980, та № 37515000172481, відкритий в Казначействі України, МФО 899998, код валюти 980.

Того ж дня, державним виконавцем було складено Платіжну вимогу про стягнення з боржника боргу за наказом господарського суду міста Києва № 910/20850/13 від 19.08.2014 р.

Листом від 06.03.2015 р. АТ «УкрСиббанк» повідомив про те, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження прийнята до виконання, проте кошти на рахунку боржника відсутні.

10.04.2015 р. головним державним виконавцем Микитин О.С. отримано Інформаційну довідку з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку державних виконавців № 92998209, згідно з якою відомості щодо боржника відсутні.

Того ж дня, 10.04.2015 р. головним державним виконавцем Микитин О.С. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, мотивовану тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення.

Звертаючись до суду з даною скаргою, позивач вказує на те, що на його думку, державним виконавцем не було вчинено усіх дій, спрямованих на виявлення майна боржника, що свідчить про бездіяльність винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Оцінюючи вказані доводи, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 11 зазначеного Закону України визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В даному випадку, суд шляхом дослідження матеріалів виконавчого провадження знайшов підтвердження доводам скаржника.

Так, частиною 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно зі ч. 1 ст. 32 Закону заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ст. 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах (ст. 62 Закону).

Главою 5 Закону визначено особливості звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи.

Так, згідно зі ст. 65 Закону встановлено, що готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника - юридичної особи. Вилучена готівка зараховується на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого дня з моменту вилучення. Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

При цьому, відповідно до ст. 66 Закону у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Згідно з ч. 3 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Відповідно до ст. 5 Закону державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Також, п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Пунктом 3.12. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

При цьому, згідно з п. 4.1.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено, що у разі виконання рішень про стягнення коштів з юридичних осіб державний виконавець перевіряє також наявність майна боржника за даними балансу. Копію балансу державний виконавець може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органів.

Як зазначалось вище, державний виконавець на підставі здійснених ним запитів встановив рахунки, відриті боржником у банківських установах та відсутність грошових коштів у боржника, які б обліковувались в таких установах; а також, відсутність нерухомого майна.

Разом з тим, хоча державним виконавцем в оскаржуваній постанові зроблене посилання на відповідь органів ДАІ щодо відсутності у боржника транспортних засобів, - в матеріалах виконавчого провадження відповідний лист відсутній.

Також, відсутні документи, які б підтверджували те, що державний виконавець здійснював вихід за місцем знаходженням боржника та встановив його відсутність за адресою реєстрації, проте як на такі обставини містить посилання оскаржувана постанова.

Крім того, матеріали виконавчого провадження не містять доказів того, що державний виконавець намагався встановити, чи володіє боржник цінними паперами, предметами дизайну офісів, готовою продукцією (товарами); матеріальними цінностями, які безпосередньо не використовуються у виробництві; верстатами, обладнанням, іншими основними засобами, сировиною і матеріалами, що призначені для здійснення виробництва.

Так, основним видом діяльності боржника за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є оптова торгівля металами та металевими рудами (код КВЕД 46.72), а також оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (код КВЕД 46.73), інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (код КВЕД 52.29), виробництво іншої продукції, н. в. і. у. (код КВЕД 32.99).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Зі змісту вказаної норми з урахуванням приписів ст. 11 Закону вбачається, що умовою повернення виконавчого документу стягувачеві є здійснення державним виконавцем усіх можливих заходів щодо розшуку майна боржника, які при цьому виявились безрезультатними.

Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що державний виконавець вжив усіх можливих заходів для виявлення майна, на яке може бути звернуто стягнення для виконання прийнятого у даній справі рішення суду, суд визнає доводи скарги позивача обґрунтованими.

Згідно з п. 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

На підставі зазначеного, суд вважає за необхідне визнати недійсною постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві.

При цьому, що стосується вимог скарги про зобов'язання вчинити дії, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів того, що ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві ухилявся від вчинення дій, про які просить стягувач.

Так, матеріали виконавчого провадження засвідчують те, що державний виконавець лише визнав достатніми вчинені ним виконавчі дії задля розшуку майна боржника, проте як такі його висновки є передчасними.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне в цій частині скаргу задовольнити частково та зобов'язати державного виконавця вжити дії щодо встановлення та розшуку майна боржника.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про виконавче провадження», господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваспецстрой» на дії Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві - задовольнити частково.

2. Визнати недійсною постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві Микитин О.С. від 10.04.2015 р. ВП № 44754787 про повернення виконавчого документу стягувачу.

3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві вжити дії щодо встановлення та розшуку майна боржника.

4. Ухвалу може бути оскаржено в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді М.О. Любченко

Ю.В. Цюкало