Ухвала

від 03.04.2014 по справі 2а-7267/09/1770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/65006/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Вербицької О.В.

Островича С.Е.

секретар судового засідання Волошин В .М .

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 03 .0 4.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2011

у справі № 2а-7267/09/1770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Керамет-Рівне"

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Керамет-Рівне" звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне позивач просить суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002592342/2 від 08.08.2009, №0004952342/2 від 19.01.2010, №0004322342/2 від 19.01.2010.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2011 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 01.01.2009 та складено акт №690/23-100/33982453 від 03.06.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002592342/0 від 16.06.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 11831263, 50грн.: 6206649 грн. основний платіж, 5624614, 50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено податок на прибуток на загальну суму 6206649 грн.

В порядку адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення та прийняте податкове повідомлення - рішення №0002592342/2 від 08.08.2009, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на прибуток 11831263, 50 грн.: 6206649 грн. основний платіж, 5624614, 50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

З 03.09.2009 по 09.09.2009 відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ „Рівне-Метал" за період з 01.01.2007 по 01.01.2009 та складено акт №1148/23-100/33982453 від 10.09.2009.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено податок на прибуток на суму 667885, 51 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004322342/0 від 22.09.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 1335771, 02 грн.: 667885,51 грн. основний платіж, 667885, 51 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В порядку адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення рішення без змін та прийнято податкове повідомлення - рішення №4322342/2 від 19.01.2010, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 1335771, 02 грн.: 667885, 51 грн. основний платіж, 667885, 51 грн. штрафні (фінансові) санкції.

З 12.10.2009 по 14.10.2009 відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань по взаємовідносинам з ТОВ „Рівне-Метал" за період з 01.01.2007 по 01.01.2009 та складено акт №1350/23-400/33982453 від 16.10.2009.

Перевіркою встановлено порушення п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено податок на прибуток на загальну суму 132395600 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0004952342/0 від 28.10.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1312140, 98 грн.: 656070, 49 грн. основний платіж, 656070, 49 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В порядку адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін та прийняте податкове повідомлення - рішення №0004952342/2 від 19.01.2010, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1312140, 98 грн.: 656070, 49 грн. основний платіж, 656070, 49 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", які зроблені у зв'язку з встановленням фактів порушення позивачем вимог Закону України „Про металобрухт", відсутності товарно-транспортних накладних, які б підтверджували перевезення металобрухту від ТОВ „Рівне-Метал", а також нікчемності правочинів, вчинених ТОВ „Керамет-Рівне" з обумовленим контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи, одними з основних видів діяльності ТОВ „Керамет-Рівне" є оброблення металевих відходів та брухту, оптова торгівля відходами та брухтом, яку позивач здійснює на підставі ліцензії, виданої Міністерством промислової політики України серії АВ №078693.

Господарські операції позивача з ТОВ „Рівне-Метал" щодо придбання брухту і відходів чорних металів здійснювалися на підставі договорів які було досліджено судами попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Придбання ТОВ „Керамет - Рівне" у ТОВ „Рівне-Метал" брухту і відходів чорних металів підтверджується: видатковими та податковими накладними, приймально-здавальними актами брухту і відходів чорних металів, актами про походження брухту кольорових і чорних металів та посвідченнями про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металобрухту чорних металів.

Розрахунки з ТОВ „Рівне-Метал" за придбаний брухт та відходи чорних металів позивачем проведено у повному обсязі шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок постачальника, що підтверджується актами перевірки та банківськими виписками.

Придбані у ТОВ „Рівне-Метал" брухт та відходи чорних металів оприбутковано позивачем у повному обсязі, що підтверджується кореспонденцією рахунків бухгалтерського обліку (Дт 20 Кт 63).

Загальна вартість отриманого позивачем металобрухту та відходів чорних металів віднесена позивачем до складу валових витрат, які підтверджуються видатковими та податковими накладними, приймально-здавальними актами брухту і відходів чорних металів, актами про походження брухту кольорових і чорних металів та посвідченнями про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металобрухту чорних металів, подорожніми листами та банківськими виписками.

Судами попередніх інстанцій встановлено факт оприбуткування позивачем придбаних товарів та використання їх у власній господарській діяльності та чому він залишив поза увагою досліджені судом першої інстанції докази здійснення позивачем господарської операції з придбання товару: акти приймання металобрухту, податкові та видаткові накладні, які відповідають вимогам, що висуваються ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" до первинних документів.

За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Суди попередніх інстанцій, оцінивши подані платником на підтвердження понесених витрат по взаємовідносинах за названим контрагентом, дійшли обґрунтованого висновку, що первинні документи підтверджують реальність господарських операцій.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2011 у справі № 2а-7267/09/1770 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2011 у справі № 2а-7267/09/1770 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді О.В. Вербицька С.Е. Острович