Рішення

від 23.04.2014 по справі 922/944/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2014 р.Справа № 922/944/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Виробничого комерційного підприємства "Форпост" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Харківського регіонального відділення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", м. Харків про стягнення 38 849,52грн. за участю представників сторін:

позивача - Скребець Олег Миколайович, довіреність б/н від 14.04.2014 року;

відповідача - Кравець Дмитро Вікторович, довіреність № 119/03 від 06.03.2014 року.

ВСТАНОВИВ:

Позивач після уточнення позовних вимог просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 38 061,20грн., пеню в розмірі 656,94грн., 3% річних в розмірі 131,38грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № Д-1312-504 від 23.12.13р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

В судовому засіданні 15.04.14р., в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 23.04.14р. Після перерви судове засідання продовжено.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує повністю, посилаючись на те, що з 28.02.14р. ПАТ "Брокбізнесбанк" віднесено до категорії неплатоспроможних та виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.02.14р. прийнято рішення № 9 щодо запровадження тимчасової адміністрації строком до 02.06.14р., та, відповідно до ч. 5 ст.36 Закону України від 23.02.12р. № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку, а також нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

23.12.13р. між Виробничим комерційним підприємством "Форпост" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" укладено договір № Д-1312-504 (далі договір), відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач прийняв на себе зобов'язання по виготовленню та зборці виробів, найменування, кількість та вартість яких зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору, а саме:

- касовий бар'єр на сім робочих місць у кількості 1 шт.

Позивач, відповідно до п.12 договору, зобов'язався виконати роботи з власних матеріалів та засобів. Роботи виконуються позивачем на об'єкті Харківського регіонального відділення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" за адресою: м. Харків, Червоношкільна набережна, 16 (п.1.3 договору).

Вартість робіт за договором складає 95 153,00грн., до якої входить вартість виробів та робіт позивача по їх виготовленню та зборці (п.2.1 договору).

Умови оплати сторони погодили у п.2.2. договору, відповідно до якого відповідач зобов'язався здійснити оплату наступним чином: 60% вартості робіт у вигляді авансового платежу після підписання даного договору. Остаточний розрахунок здійснюється після завершення робіт за відсутності зауважень з боку відповідача, здача-приймання виконаних робіт оформляється актом, який підписується обома сторонами договору протягом трьох робочих днів, після чого відповідач оплачує залишок суми протягом 10 банківських днів (п.2.3 договору).

Строк дії договору, відповідно п. 3.1 договору, сторони визначили до 31.12.14р.

Порядок виконання позивачем робіт сторони погодили у п.3.2 договору, за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи протягом 35 робочих днів з моменту надходження авансового платежу на розрахунковий рахунок позивача та затвердження бланку Технічного завдання на виготовлення інженерно-технічних засобів захисту.

За своєю правовою природою укладений договір є договором підряду.

Частиною першою ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (837 Цивільного кодексу України).

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 15.01.14р., який підписано представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень. Вартість виконаних за договором робіт, відповідно до цього акту, складає 95 153,00грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання виконав неналежним чином, за виконані роботи розрахувався частково, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача лише 60% авансового платежу в розмірі 57 091,80грн., що підтверджується копією банківської виписки, наявною у справі.

Залишок коштів які, відповідно до п. 2.3 договору відповідач повинен був сплатити протягом 10 банківських днів з дня підписання акту здачі - приймання виконаних робіт, а саме до 29.01.2014р., відповідачем сплачено не було.

Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 38 061,20грн., яка на момент розгляду справи є несплаченою.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо відсутності правових підстав для стягнення з нього заборгованості за договором № Д-1312-504 від 23.12.13р. через запровадження у банку тимчасової адміністрації відповідно до ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 9 від 28.02.14р. на підставі постанови Правління Національного банку України від 28.02.14р. "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних" розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 03.03.14р. по 02.06.14р.

Статтею 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачається заборона судового захисту прав та інтересів кредиторів банку. Право на судовий захист гарантовано Конституцією України та не може бути нічим обмежене.

З введенням режиму тимчасової адміністрації у кредиторів не втрачається право на звернення їх до суду для отримання рішення про стягнення заборгованості з банку - боржника.

Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" лише запроваджує певні обмеження, зокрема, щодо відповідальності неплатоспроможних банків за невиконання ними своїх зобов'язань, встановлює заборону на примусове стягнення коштів та майна банку, однак, не стосується можливості підтвердження рішенням суду наявної суми боргу банку боржника перед його кредиторами.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Факт наявності заборгованості підтверджується належними доказами, наявними у справі.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 38 061,20грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є цілком обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до умов договору (п.5.4) у разі несвоєчасної оплати за виконану та прийняту роботу, відповідач сплачує відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На підставі зазначеного, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 29.01.14р. по 11.03.14р. в розмірі 656,94грн.

Як вже було встановлено судом, рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб було розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 03.03.14р. по 02.06.14р.

За приписами п.3 ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто наведена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії тимчасової адміністрації.

Заборона чинна протягом дії тимчасової адміністрації, тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань неплатоспроможним банком не нараховується в силу прямої заборони законом.

Таким чином, оскільки з 03.03.14р. в ПАТ «Брокбізнесбанк» запроваджено тимчасову адміністрацію, саме з цієї дати законом заборонено нарахування неустойки (штрафів, пені) за невиконання відповідачем своїх зобов'язань.

Також, як вже було встановлено судом, відповідно до п. 2.3 договору, кінцевою датою розрахунків за договором є 29.01.14р. Таким чином, з наступного дня, тобто з 30.01.14р. заборгованість відповідача стала простроченою та у позивача виникло право на нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Таким чином, період, за який позивач має право нараховувати пеню за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є період із 30.01.14р. по 02.03.14р.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 433,79грн. за період з 30.01.14р. по 02.03.14р.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 131,38грн. суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування збитків від інфляції на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, 3% річних не є санкцією, у розумінні п.3 ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому право їх нарахування не обмежується під час запровадження тимчасової адміністрації в неплатоспроможному банку відповідно до приписів цього Закону.

Однак, позивач, як вже було встановлено судом, під час здійснення розрахунку невірно визначив період початку прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, тому суд, здійснивши розрахунок 3% річних за період з 30.01.14р. по 11.03.14р., дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 128,26грн.

Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

На підставі зазначеного, вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, керуючись ст.ст.610, 612, 625, 837 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Харківського регіонального відділення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", код ЄДРПОУ 19357489 (61010, м. Харків, Червоношкільна набережна, 16) на користь Виробничого комерційного підприємства "Форпост" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, код ЄДРПОУ 24278734 (61118, м. Харків, пр-т 50-річчя ВЛКСМ, б. 59-В, кв.57, р/р 26008000297940 в ПАТ "Універсал Банк", МФО 322001) - 38 061,20грн. основного боргу; 433,79грн. пені; 128,26грн. 3% річних; 1 816,36грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 223,15грн. та 3% річних в розмірі 3,12грн. відмовити.

Повне рішення складено 25.04.2014 р.

Суддя Т.А. Лавренюк