Рішення

від 24.04.2014 по справі 905/4635/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.04.2014 Справа № 905/4635/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Горячової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариство з обмеженою відповідальністю «Югпроммаш», м. Дніпропетровськ,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», Донецька область, м.Краматорськ

про: стягнення 1'639'713грн.45коп.

За участю представників сторін

від позивача: Кобан А.М. (довіреність №1612/2013 від 16.12.2013р.)

від відповідача: Нощенко Л.Г. (довіреність від 08.07.2011р. №17/984)

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Югпроммаш», м.Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», Донецька область, м. Краматорськ, про стягнення суми основного боргу в розмірі 1'495'640грн.28коп., пені в сумі 111'251грн.04коп. та 3% річних у розмірі 32'822грн.13коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за контрактом № 02/02-12 від 02.02.2012р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого за Специфікацією №1 від 02.02.2012р. до вказаного контракту продукції.

15.07.13р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м.Краматорсь про визнання договору № 02/02-12 від 02.02.2012р. недійсним.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду від 15.07.2013р. справу №905/4635/13 для розгляду вищезазначеної заяви було передано судді Левшина Г.В.

Ухвалою суду від 15.07.2013р. було відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви.

У зв'язку з апеляційним та касаційним оскарженням ухвали господарського суду Донецької області від 15.07.2013р., провадження по справі неодноразово зупинялося та поновлялося.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 31.07.2013р. справу повернуто до провадження судді Макарової Ю.В.

Ухвалою від 10.12.2013р. суд зупинив провадження по справі до вирішення справи №905/8449/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Югпроммаш», про визнання договору №02/02-12 від 02.02.2012р. недійсним.

Оскільки обставин, яки спричинили зупинення провадження у справі були усунуті, ухвалою від 10.04.2014р. провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду на 24.04.2014р.

Представник позивача в судове засідання 24.04.2014р. з'явився, позовні вимоги підтримав, вимоги ухвали суду від 10.04.2014р. виконав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 24.04.2014р. з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечив, мотивуючи свою позицію у відзиві тим, що момент виникнення обов'язку з оплати 85% вартості спірної продукції у відповідача ще настав, оскільки строк оплати товару після його поставки сторонами не встановлювався, вимога в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України до відповідача не надходила. Крім того, відповідач посилається на те, що в порушення п. 6.4 контракту №02/02-12 від 02.02.2012р. позивач до теперішнього часу не надав відповідачу за спірними поставками оригінали сертифікатів якості на продукцію, внаслідок чого посилається на наявність між сторонами спору відносно якості поставленого товару.

Посилаючись на те, що документи відносно якості продукції ще не надійшли до юридичного відділу товариства станом на час судового засідання, відповідач просить суд продовжити строк розгляду справи на 15 днів, відкласти розгляд справи.

Позивач під час судового засідання 24.04.2014р. заперечив проти відкладення розгляду справи, вважає, що наявних в матеріалах справи доказів достатньо для прийняття рішення по справі. Представник позивача також наголосив на тому, що документи, передбачені п.6.4 контракту №02/02-12 від 02.02.2012р., були передані позивачу разом з продукцією, будь-які вимоги від відповідача стосовно направлення необхідних документів на продукцію до позивача не надходили, продукція була прийнята покупцем без будь-яких заперечень.

Під час судового засідання представники сторін підтвердили, що між сторонами у судовому порядку не розглядається спір щодо якості продукції, поставленої за контрактом № 02/02-12 від 02.02.2012р., відповідного судового рішення не має.

Суд відхилив клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.

Суд неодноразово ухвалами від 26.06.2013р., 11.07.2013р., 13.08.2013р., 25.11.2013р., 10.04.2014. зобов'язував відповідача, зокрема, надати відзив на позов та документи, що підтверджують заперечення для приєднання до матеріалів справи.

Однак протягом тривалого часу з дня порушення провадження у справі (26.06.2013р.) до останнього поновлення провадження у справі (10.04.2014р.) відповідач жодного разу не забезпечив участь свого представника у судових засіданнях, не надав доказів у виконання вимог ухвал суду, що свідчить про недбале користування стороною своїми процесуальними правами та неповагу до суду.

Суд вважає, що з часу порушення провадження у справі у відповідача було достатньо часу для доведення своєї позиції зі спору з наданням підтверджуючих доказів.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 "Право на справедливий суд" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в "розумний строк" через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

Статтею 69 ГПК України передбачено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування клопотання в порядку ст. 69 ГПК України, з врахуванням усіх особливостей розгляду цього спору, на думку суду не є винятковими.

Зважаючи на викладене, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Суд дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

02.02.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Югпрммаш" м. Дніпропетровськ (постачальником) та Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» м. Краматорськ (покупцем) був укладений контракт № 02/02-12 (далі за текстом - контракт), відповідно до п.1.1. якого покупець зобов'язується оплатити продукцію, зазначену в специфікації №1 (додаток №1, який є невід'ємною частиною контракту) та прийняти її, а постачальник зобов'язується поставити продукцію покупцеві.

Відповідно до п. 1.2 контракту, видом продукції є венець зубчатий, приводна шестерня, які іменуються в подальшому продукція.

Згідно із п. 3.1 контракту, ціни на продукцію, що постачається за даним контрактом, вказана в додатку №1 до даного договору.

У п. 3.3. контракту сторони дійшли згоди, що сума договору на момент його укладення складає 1466314грн.00коп. без урахування НДС, НДС складає: 293263грн.80коп. Загалом з урахуванням НДС -1759576грн. 80коп.

Форма оплати - попередня оплата продукції у розмірі 15% до 30 березня 2012р. Остаточний розрахунок протягом 62 календарних днів від дати постачання продукції покупцеві (п. 5.1. контракту).

Згідно з п. 8.1. контракту, у випадку несвоєчасного здійснення остаточної оплати, відповідно з п. 5.1 контакту, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У пункті 10.1 передбачено, що контракт вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2012р.

Відповідно до умов п.1.1. контракту, сторони уклали у якості Додатку № 1 до контракту Специфікацію № 1, якою визначили: найменування продукції - венець зубчатий, приводна шестерня; креслення; кількість продукції та її вартість; строк поставки; умови поставки; умови оплати: 15% - попередня оплата до 30 березня 2012р., 85% протягом 62 календарних з моменту поставки продукції покупцю.

Контракт № 02/02-12 від 02.02.2012р. та Специфікація № 1 від 02.02.2012р. до нього підписані сторонами без будь-яких заперечень та скріплені їх печатками.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.01.2014р. по справі №905/8449/13, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.03.2014р., у задоволенні позовних вимог ПАТ «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ до ТОВ «Югпроммаш», м. Дніпропетровськ про визнання договору № 02/02-12 від 02.02.2012р. відмовлено.

В позовній заяві позивач посилається на те, що у виконання зобов'язань за контрактом № 02/02-12 від 02.02.2012р. здійснив поставку відповідачу обумовлену Специфікацією №1 від 02.02.2012р. продукцію загальною вартістю 1'759'576грн.80коп., але товар був оплачений відповідачем лише частково у сумі передплати у розмірі 15% вартості товару - 263936грн.52коп., внаслідок чого продукція залишилася без оплати у розмірі 1495640грн. 28коп.

Викладені обставини призвели до звернення позивача з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, які викладені у відзиві.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви, предметом даного позову є стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 1'495'640грн. 28коп., 3% річних у сумі 32'822грн.13коп., пені в розмірі 111'251грн. 04коп., підставою позову є контракт № 02/02-12 від 02.02.2012р.

Контракт № 02/02-12 від 02.02.2012р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов контракту № 02/02-12 від 02.02.2012р. позивач за видатковими накладними №ЮМ/СМК-000030 від 18.07.2012р. на суму 1362436грн.80коп. та №ЮМ/СМК-000045 від 24.07.2013р. на суму 397140грн.00коп. здійснив поставку відповідачу обумовлену Специфікацією № 1 до вказаного контракту продукції загальною вартістю 1'759'576грн. 80коп. Поставка продукції також підтверджується товарно-транспортними накладними № 30 від 18.07.2012р. та № 45 від 24.07.2012р.

Поставлена згідно зазначених накладних продукція на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №1738 від 18.07.2012р., №1785 від 24.07.2012р. прийнята уповноваженими особами відповідача, що підтверджується відповідним підписом на накладних.

Факт отримання продукції на загальну суму 1759576грн.80коп. не спростований відповідачем.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за контрактом зобов'язань з поставки продукції.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.1 контракту передбачені наступні строки оплати - попередня оплата продукції у розмірі 15% до 30 березня 2012р., остаточний розрахунок протягом 62 календарних днів від дати постачання продукції покупцеві. Такі ж самі умови щодо строків оплати визначені Специфікацією №1 від 02.02.2011р. до контракту.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем 31.05.2012р. була здійснена попередня оплата продукції у розмірі 263936грн. 52коп., що становить 15% від загальної її вартості, що сторонами не спростовується.

Фактично спір між сторонами виник у зв'язку з нездійсненням відповідачем остаточний розрахунку за поставлену продукцію у розмірі 85% від її загальної вартості - 1'495'640грн.28коп.

Заперечення відповідача у відзиві судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Відповідно до умов п.6.4. контракту, постачальник надає покупцю на продукцію, що відвантажується, наступні документи: залізничну накладну, оригінали сертифікатів якості, платіжну вимогу, податкову накладну.

Як стверджував представник позивача під час судового засідання 24.04.2014р., документи, передбачені п.6.4 контракту №02/02-12 від 02.02.2012р., були передані позивачу разом з продукцією, що відображено у протоколі судового засідання.

Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Одночасно згідно ч.1 ст.666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору поставки або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

Відповідач ніяких дій, пов'язаних з витребуванням у позивача будь-яких обумовлених п. 6.4 контракту документів, не здійснював і доказів цього суду не надав.

При цьому, п. 7.1 контракту сторони визначили, що останні дають згоду на застосування в процесі приймання продукції, що постачається, правил Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7.

Згідно п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7, приймання продукції по якості і комплектності виробляється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється за транспортними і супровідними документам (рахунком-фактурою, специфікацією, описом, пакувальними ярликами тощо) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідних актів суду не надано. При отриманні продукції відповідачем не надавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за контрактом зобов'язань з поставки продукції та надання товаросупровідних документів.

Оскільки суду не надано доказів складання відповідних актів, не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від спірної продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання наведені у п. 6.4 контракту позивач виконав у відповідності з умовами контракту №02/02-12 від 02.02.2012р., доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено.

У відзиві відповідач також посилається на те, що між сторонами наявний спір щодо якості поставленої продукції, разом з тим відповідач не надав суду будь-яких доказів вчинення з його боку дій, що свідчать про повідомлення позивача про встановлені обставини, доказів у підтвердження звернень до відповідача про порушення нібито з його боку умов контракту №02/02-12 від 02.02.2012р. Представник позивача під час судового засідання 24.04.2014р. стверджував, що з цього приводу відповідач до ТОВ «Югпроммаш» не звертався.

Посилання відповідача щодо нібито поставки йому продукції позивачем неналежної якості, судом розглянуті та відхилені як такі, що не мають відношення до предмету позову по даній справі, за якою вирішується питання стягнення заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену продукцію. Питання неналежної або належної якості отриманої продукції не є предметом розгляду даної справи, а можуть бути вирішені в іншому позовному провадженні.

Наразі факт отримання неякісної продукції не встановлений рішенням суду.

Таким чином, прийняті на себе згідно контракту зобов'язання в частині остаточного розрахунку за отриманий товар відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 1495640грн. 28коп.

Приймаючи до уваги, що товар за видатковою накладною №ЮМ/СМК-000030 був поставлений та відповідно отриманий відповідачем ще 18.07.2012р., то з урахуванням умов п. 5.1 контракту та Специфікації №1 від 02.02.2012р. до контракту, строк здійснення остаточного розрахунку наступив для відповідача 18.09.2012р., а вже з 19.09.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги, що товар за видатковою накладною №ЮМ/СМК-000045 був поставлений та відповідно отриманий відповідачем 24.07.2012р., то з урахуванням умов п. 5.1 контракту та Специфікації №1 від 02.02.2012р. до контракту, строк здійснення остаточного розрахунку наступив для відповідача 24.09.2012р., а вже з 25.09.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем продукції на загальну суму 1759576грн.80коп., докази сплати суми заборгованості у розмірі 1'495'640грн.28коп. суду не надані, заборгованість у вказаному розмірі не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, заявлений розмір боргу в тому числі довідкою за підписом директора ТОВ «Югпроммаш» б/н від 24.04.2014р., господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми боргу у розмірі 1'495'640грн.28коп. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань з остаточної оплати поставленої продукції, позивач, посилаючись на п. 8.1 контракту, просить суд також стягнути з відповідача пеню в розмірі 111251грн.04коп., яка нарахована позивачем за період з 25.09.2012р. по 24.03.2013р. на суму 1495640грн.28коп.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

З огляду на встановлений ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

Так, сторони у п. 8.1.контракту передбачили, що у випадку несвоєчасного здійснення остаточної оплати, відповідно з п. 5.1 контакту, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Так, враховуючи здійснені судом висновки стосовно граничних строків оплати остаточної вартості продукції, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України, позивач має право нараховувати пеню за накладною №ЮМ/СМК-000030 від 18.07.2012р. на суму 1158071грн. 28коп. за період з 19.09.2012р. по 19.03.2013р., за накладною №ЮМ/СМК-000045 від 24.07.2012р. позивач має право нараховувати пеню на суму 337569грн. за період 25.09.2012р. по 25.03.2013р.

Таким чином, позивач не має права нараховувати пеню на заборгованість за накладною №ЮМ/СМК-000030 по 24.03.2013р.

Оскільки суд не може виходити за межі обраних позивачем періодів нарахування пені, суд, зробивши власний розрахунок пені за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство" наступним чином:

- за накладною №ЮМ/СМК-000030 від 18.07.2012р. за період з 25.09.2012р. по 19.03.2013р. на суму на суму 1158071грн. 28коп. встановив, що обґрунтованою є сума пені у розмірі 83634грн. 44коп.;

- за накладною №ЮМ/СМК-000045 від 24.07.2012р. за період з 25.09.2012р. по 24.03.2013р. на суму 337569грн. встановив, що обґрунтованою є сума пені у розмірі 25072грн. 44коп.

Отже, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення пені на загальну суму 108706грн.88коп., у зв'язку з чим відмовляє в частині стягнення пені в сумі 2544грн.16коп.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 32822грн.13коп.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, дослідивши розрахунок 3% річних встановив, що обраний позивачем початок періоду нарахування не суперечить моменту настання права вимагати від відповідача виконання грошового зобов'язання з остаточної оплати продукції за вищевказаними накладними, однак позивачем під час здійснення розрахунку не враховано, що загальна кількість днів у 2012р. - 366 днів, а у 2013р. складає 365 днів.

Суд, здійснивши власний розрахунок 3% річних за спірними накладними в межах обраних позивачем періодів нарахування, за формулою: С х 3 х Д : 366 (2012)/366(2013)365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, встановив, що обґрунтованою є сума 3% річних в розмірі 32789грн.22коп. Отже, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 3% річних на суму 32789грн. 22коп., у зв'язку з чим відмовляє в частині стягнення пені в сумі 32грн. 91коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 610, 611, 625,629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Югпроммаш» м. Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь" м. Краматорськ про стягнення суми основного боргу в розмірі 1'495'640грн.28коп., пені в сумі 111'251грн. 04коп. та 3% річних у розмірі 32'822грн.13коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька обл., м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Югпроммаш" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Новобудівельна, 3, код ЄДРПОУ 33612239) суму основного боргу в розмірі 1'495'640грн.28коп., пеню в розмірі 108'706грн. 88коп., 3% річних у розмірі 32'789грн.22коп., судові витрати в сумі 32'742грн. 73коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 2544грн.16коп. та 3% річних у розмірі 32грн.91коп. - відмовити.

У судовому засіданні 24.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 29.04.2014р.

Суддя Ю.В. Макарова