Ухвала

від 28.04.2014 по справі 2а-10004/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 р. Справа № 88818/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь - Каширському районі Волинської області на постанову Камінь - Каширського районного суду Волинської області від 07 жовтня 2011 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Камінь - Каширському районі Волинської області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання провести перерахунок і виплату підвищення до пенсії, державної та додаткової пенсії відповідно до вимог ст.ст.39, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач 15.09.2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Камінь - Каширському районі Волинської області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання провести перерахунок і виплату підвищення до пенсії, державної та додаткової пенсії відповідно до вимог ст.ст.39, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Посилається на те, що являється особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом ІІ групи, захворювання яке пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС, проживає в зоні гарантованого добровільного відселення та є непрацюючим пенсіонером. Вказує, що відповідно до ст.ст.39, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на підвищення до пенсії, державну пенсію та додаткову пенсію у розмірі встановленому у цих законодавчих положеннях. Просить визнати право на отримання підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та зобов'язати відповідача зробити перерахунок таких пенсій (доплат) та виплачувати їх у визначених Законом розмірах, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Постановою Камінь - Каширського районного суду Волинської області від 07 жовтня 2011 року позов задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Камінь - Каширському районі Волинської області протиправними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Камінь - Каширському районі Волинської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 15.03.2011 року по 22.07.2011 року з врахуванням ст.22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» і виплачених сум. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Камінь - Каширському районі Волинської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2, як особі віднесеній до категорії 1, інваліду ІІ групи захворювання якого пов'язане з наслідками Чорнобильською катастрофою додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальних пенсій за віком відповідно до положень ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 15.03.2011 року по 22.07.2011 року з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач дану постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріально та процесуального права, просило скасувати постанову, та прийняти нову, якою в позові відмовити.

В апеляційній скарзі покликається на те, що в досліджуваних правовідносинах слід виходити з постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» та доводиться непоширення на дані правовідносини ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст. 183-2 цього Кодексу.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позивач є особою, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, непрацюючим пенсіонером та є постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи, що підтверджується копією відповідного посвідченням та довідкою МСЕК.

Однак згідно ст.6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідом внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

Встановлено, що позивач знаходиться на обліку в Управління та згідно листа відповідача від 15.09.2011 року №154/6 з 01.07.2010 року переведений на пенсію за віком.

Згідно цього колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що в задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії згідно ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» слід відмовити.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, проводиться доплата до пенсії в розмірі двох мінімальної заробітної плати.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким, зокрема, було внесено зміни до окремих положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Частиною 2 ст.152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки Конституційний Суд України рішенням від 22.05.2008 року визнав неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було змінено редакції ст. ст.39 зазначеного Закону, з дня прийняття даного рішення діє його попередня редакція.

Однак позивачу доплата до пенсії виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи» в розмірі 10,50 грн.

Тобто, здійснюючи нарахування та виплату позивачу зазначених виплат, відповідач обчислював їх розмір не з розміру мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, встановлених законодавством, як це передбачено Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а керувався положеннями підзаконних нормативно правових актів - постанов Кабінету Міністрів України.

Такі дії відповідача є неправомірними, виходячи принципу з пріоритетності законів над підзаконними актами, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу не підлягають застосуванню постанови Кабінету Міністрів України, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача, передбачених ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюється у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права па державну пенсію.

Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).

Згідно з положеннями частини 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню не підлягають постанови Кабінету Міністрів України, оскільки такі істотно звужують обсяг встановлених законом прав, і помилково неврахованно, що застосуванню підлягає ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зі статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, однак за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком, подібне не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Тому відповідачем протиправно відмовлено позивачу у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

З наведеного випливає, що позовні вимоги щодо зобов'язання сторону відповідача провести нарахування та виплату додаткової пенсії у відповідному процентному розмірі мінімальної пенсії за віком є аргументовані та підлягають задоволенню.

За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь - Каширському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Камінь - Каширського районного суду Волинської області від 07 жовтня 2011 року по адміністративній справі №2-а-10004/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.М. Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І. Запотічний