Ухвала

від 23.04.2014 по справі 523/665/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/4012/14

Номер справи місцевого суду: 523/665/14

Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Суворова В.О.,

Сватаненка В.І.,

при секретарі Добряк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2014 року по справі за позовом Виробничого кооперативу «Організація орендарів Одесавторресурси» до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності,-

встановила:

У січні 2014 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що Виробничий кооператив «Організація орендарів Одесавторресурси» (далі ВК «Організація орендарів Одесавторресурси») являється власником нерухомого майна, а саме нежитлових будівель, загальною площею 3775,0 кв.м., розташованих на земельній ділянці, загальною площею 9770,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1; нежилої будівлі, загальною площею 81,8 кв.м., розташованої на земельній ділянці, загальною площею 296,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2; нежитлової будівлі, загальною площею 51,2 кв.м., розташованої на земельній ділянці, загальною площею 446,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3; нежилої будівлі, загальною площею 58,7 кв.м., розташованої на земельній ділянці, загальною площею 278,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4; нежитлової будівлі, загальною площею 2675,2 кв.м., розташованої на земельній ділянці, загальною площею 7294,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5 та нежилої будівлі, загальною площею 56,6 кв.м., розташованої на земельній ділянці, загальною площею 161,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_6, яким незаконно заволоділи інші особи і які у подальшому ним розпорядилися, в зв'язку з чим позивач з підстав, визначених ст.ст. 387, 388, 1212, 1213 ЦК України, звернувся до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено.

Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_3

на користь ВК «Організація орендарів Одесавторесурси» нерухоме майно, а саме:

- нежитлові будівлі, загальною площею 3775,0 кв.м., розташовані на земельній ділянці, загальною площею 9770,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1;

- нежитлову будівлю, загальною площею 81,8 кв.м., розташовану на земельній ділянці, загальною площею 296,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2;

- нежитлові будівлі, загальною площею 51,2 кв.м., розташовані на земельній ділянці, загальною площею 446,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3;

- нежитлову будівлю, загальною площею 58,7 кв.м., розташовану на земельній ділянці, загальною площею 278,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4;

- нежитлові будівлі, загальною площею 2675,2 кв.м., розташовані на земельній ділянці, загальною площею 7294,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5;

- нежитлову будівлю, загальною площею 56,6 кв.м., розташовану на земельній ділянці, загальною площею 161,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_6.

Визнано за ВК «Організація орендарів Одесавторесурси» право власності на нерухоме майно, а саме:

- нежитлові будівлі, загальною площею 3775,0 кв.м., розташовані на земельній ділянці, загальною площею 9770,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1;

- нежитлову будівлю, загальною площею 81,8 кв.м., розташовану на земельній ділянці, загальною площею 296,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2;

- нежитлові будівлі, загальною площею 51,2 кв.м., розташовані на земельній ділянці, загальною площею 446,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3;

- нежитлову будівлю, загальною площею 58,7 кв.м., розташовану на земельній ділянці, загальною площею 278,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4;

- нежитлові будівлі, загальною площею 2675,2 кв.м., розташовані на земельній ділянці, загальною площею 7294,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5;

- нежитлову будівлю, загальною площею 56,6 кв.м., розташовану на земельній ділянці, загальною площею 161,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_6.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ВК «Організація орендарів Одесавторесурси» судовий збір в розмірі 3654 грн..

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким застосувати позовну давність і у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ВК «Організація орендарів Одесавторресурси», суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно вибуло з власності позивача шляхом незаконного заволодіння цим майном іншими особами, а тому відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно,без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, та не спростовується сторонами, що ВК «Організація орендарів Одесавторресурси» створено рішенням членів Організації орендарів «Одесавторресурси» у відповідності до вимог ГК України, ЦК України, Закону України «Про приватизацію державного майна», та згідно наказу № 459 від 29 грудня 1993 року Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області, яким надано дозвіл на викуп державної частки майна у цілісному майновому комплексі Орендного підприємства «Одесавторма», яке було утворено Організацією орендарів «Одесавторресурси» на базі орендованого майна у РВ ФДМУ в Одеській області.

Пунктом 1.2 Статуту ВК «Організація орендарів Одесавторресурси» встановлено, що ВК «Організація орендарів Одесавторресурси» є правонаступником усіх прав та обов'язків Організації орендарів «Одесавторресурси», оскільки вона є покупцем державної частки майна Орендного підприємства «Одесавторма», а його створено на базі майна, яке викупила у держави Організація орендарів «Одесавторресурси» за договором купівлі-продажу № 47 від 05 січня 1994 року, що підтверджено Актом передачі майна від 28 березня 1994 року, Свідоцтвом № 45 від 06 квітня 1994 року про право власності Організації орендарів «Одесавторресурси» на майно, викуплене за договором купівлі-продажу № 47 від 05 січня 1994 року, Реєстраційним посвідченням КП «ОМБІ та РОН» від 24 травня 1994 року, щодо реєстрації об'єктів нерухомості.

Зазначене підтверджується наявними у матеріалах справи доказами:

- договором купівлі продажу № 47 від 05.01.1994 року;

- свідоцтвом про право власності № 45 від 06.04.1994 року;

- актом передачі проданого майна;

- протоколом № 1 загальних зборів членів Організації орендарів «Одесавторресурси» від 10.11.2004 року;

- протоколом № 5 загальних зборів членів ВК «Організації орендарів «Одесавторресурси» від 07.06.2013 року;

- ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2013 року по справі № 522/31283/13-к про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, у кримінальному провадженні за № 12013170110001464 від 26.06.2013 року, в якій позивач приймав участь у якості потерпілої сторони.

Представник відповідача не заперечував щодо встановлених судом обставин, що відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

При розгляді зазначеної кримінальної справи судом було встановлено, що ОСОБА_6 перебуваючи на посаді директора Організації орендарів Одеського обласного виробничо-заготівельного підприємства «Одесавторресурси», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з метою заволодіння об'єктами нерухомості спільно та за попередньою змовою зі своїми підлеглими заготівником ОСОБА_7 та головним інженером ОСОБА_8, 10.03.1994 року заволодів об'єктами нерухомості у кількості 18 об'єктів при наступних обставинах:

У 1992 році за адресою: АДРЕСА_1 розташувалось Одеське підприємство по заготівлі, обробці та поставці вторинних ресурсів, засновником якого був Фонд державного майна в Україні.

У вересні 1992 року на базі зазначеного підприємства рішенням загальних зборів створено ОО Одеського обласного виробничо-заготівельного підприємства «Одесавторресурси», яке не є суб'єктом господарювання, директором якого також був обраний ОСОБА_6.

Рішенням Виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Одеси Одеської області від 25.09.1992 року за № 228 було здійснено державну реєстрацію «Одесавторресурси» за адресою: АДРЕСА_1.

З метою оренди та використання майна підприємства по заготівлі, обробці та поставці вторинних ресурсів, засновником якого був Фонд державного майна в Україні, враховуючи, що «Одесавторресурси» не є суб'єктом господарювання, колективом орендарів «Одесавторресурси» на базі даного підприємства створюється орендне підприємство «Одесавторма», за адресою: АДРЕСА_1, директором якого також обраний ОСОБА_6.

ОП «Одесавторма», діючи від імені «Одесавторресурси», 07.12.1992 року уклало договір оренди з Фондом державного майна України.

Відповідно до прийнятого рішення на зборах орендарів до Фонду державного майна України від 03.08.1993 року подано заявку про приватизацію підприємством «Одесавторресурси» майна, орендованого ОП «Одесавторма».

05.01.1994 року за № 47 «Одесавторресурси», в особі директора ОСОБА_6, уклало договір купівлі-продажу з Регіональним відділенням по Одеській області Фонду державного майна України на купівлю державного майна, яке орендувало ОП «Одесавторма», а саме: АДРЕСА_1, АДРЕСА_11, АДРЕСА_5, АДРЕСА_9, АДРЕСА_2, АДРЕСА_10, АДРЕСА_12, АДРЕСА_13, АДРЕСА_14, АДРЕСА_15, АДРЕСА_16, АДРЕСА_17, АДРЕСА_18, АДРЕСА_19, АДРЕСА_20, АДРЕСА_21, АДРЕСА_22, АДРЕСА_23, АДРЕСА_24, АДРЕСА_8, АДРЕСА_7, які розташовані на земельній ділянці загальною площею 4,3974 га. Майно підприємства включало в себе всі його активи та пасиви, інвентар, обладнання та інше майно у відповідності з активом інвентаризації, який додавався до зазначеного договору (а.с.26-30).

28.03.1994 року між «Одесавторресурси», в особі директора ОСОБА_6, та Фондом державного майна України регіональним відділенням по Одеській області укладено акт передачі проданого майна, та видано свідоцтво про право власності № 45 від 06.06.1994 року, яке підтверджувало право власності за «Одесавторресурси» (а.с.32-33).

Таким чином, 24.05.1994 року на підставі зазначеного свідоцтва цілісний майновий комплекс зареєстровано на праві власності за «Одесавторресурси».

ОСОБА_6, перебуваючи на посаді директора обох товариств «Одесавторресурси» та «Одесавторма», достовірно знаючи, що 05.01.1994 року «Одесавторресурси» придбало майно, орендоване «Одесавторма», маючи намір на заволодіння майном ОП «Одесавторресурси», шляхом створення нового підприємства - правонаступника та перереєстрації на нього права власності майна «Одесавторресурси», вступив в злочинну змову зі своїми підлеглими, направлену на реалізацію злочинного умислу.

Таким чином, ОСОБА_6 створив підприємство з назвою «Бегляков і К° «Одесавторма», виготовив Установчий договір командитного товариства «Бегляков і К° «Одесавторма» в якому зазначив, що «Бегляков і К° «Одесавторма» створено в результаті реорганізації і воно є правонаступником ОП «Одесавторма», яке в свою чергу створено рішенням орендарів «Одесавторресурси». Використовуючи службове становище ОСОБА_5, діючи спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_6, підписали Статут Бегляков і К° «Одесавторма» від імені засновників та надали на підпис іншим особам, дані яких внесені до Уставу як про засновників із числа орендарів.

Підписанням Установчого договору КТ «Бегляков і Ко «Одесавторма», ОСОБА_6, ОСОБА_9, та ОСОБА_5, які діяли умисно, завірили завідомо недостовірні відомості про реорганізацію підприємств «Одесавторресурси» та «Одесавторма», що надало останнім можливість переоформити нове підприємство за реєстраційним номером в ЄДРПОУ - 13914500, та яке юридично виглядало як правонаступництво КТ «Бегляков і Ко «Одесавторма» з набуттям прав товариств ОП «Одесавторма» та «Одесавторресурси».

При цьому ОСОБА_5, свідомо знаючи, що Статут товариства не відповідає дійсності, завірив власноруч своїм підписом недостовірні відомості про реорганізацію підприємств «Одесавторресурси» та «Одесавторма» та згоду нібито надану на створення зазначеного товариства з 213-ти осіб - учасників зазначених підприємств.

Внаслідок створення КТ «Бегляков і Ко «Одесавторма» ОСОБА_6 очолив його самостійно на посаді президента, що надало йому можливість самостійно розпоряджатися майном підприємства.

У подальшому ОСОБА_6, спільно з ОСОБА_7, достовірно знаючи, що КТ «Бегляков і Ко «Одесавторма» не є правонаступником «Одесавторресурси» та «Одесавторма», надали до виконавчого комітету Одеської міської ради заявку та інші документи про реєстрацію права власності, згідно яких КТ «Бегляков і Ко «Одесавторма» видані свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна.

На підставі зазначених свідоцтв ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстрували за КТ «Бегляков і Ко «Одесавторма» та отримали право власності на наступні об'єкти нерухомості:

- АДРЕСА_25, свідоцтво про право власності № 01900 від 08.05.2002 року;

- АДРЕСА_26, свідоцтво про право власності № 019112 від 08.05.2002 року;

- АДРЕСА_27, свідоцтво про право власності № 019114 від 08.05.2002 року;

- АДРЕСА_28, свідоцтво про право власності № 011082 від 05.12.2002 року;

- АДРЕСА_30, свідоцтво про право власності № 019107 від 08.05.2002 року;

- АДРЕСА_29, свідоцтво про право власності № 020732 від 19.08.2002 року;

- АДРЕСА_31, свідоцтво про право власності № 019113 від 08.05.2002 року;

- АДРЕСА_32, свідоцтво про право власності № 019108 від 08.05.2002 року;

- АДРЕСА_33, свідоцтво про право власності № 019103 від 08.05.2002року;

- АДРЕСА_34, свідоцтво про право власності № 019104 від 08.05.2002 року;

- АДРЕСА_35, свідоцтво про право власності № 019102 від 08.05.2002 року;

- АДРЕСА_36, свідоцтво про право власності № 019139 від 08.05.2002 року;

- АДРЕСА_37, свідоцтво про право власності № 019107 від 08.05.2002 року;

- АДРЕСА_38, свідоцтво про право власності № 019111 від 08.05.2002 року;

- АДРЕСА_43, свідоцтво про право власності № 019110 від 08.05.2002 року;

- АДРЕСА_42, свідоцтво про право власності № 019109 від 08.05.2002 року;

- АДРЕСА_41, свідоцтво про право власності № 019105 від 08.05.2002 року;

- АДРЕСА_40, свідоцтво про право власності № 021938 від 21.10.2002 року;

- АДРЕСА_39, свідоцтво про право власності № 021939 від 21.10.2002 року,

Таким чином, ОСОБА_5 спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_7, та ОСОБА_6 заволоділи незаконно чужим майном - майновим комплексом, що належить «Одесавторресурси», загальною вартістю 5414736 грн., шляхом складання та видачі завідомо неправдивих документів, що спричинило зазначеному підприємству шкоду в особливо великому розмірі та спричинило тяжкі наслідки,розпорядившись в подальшому зазначеними об'єктами на свій розсуд, що відображено в ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2013 року по справі № 522/31283/13-к про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, у кримінальному провадженні за № 12013170110001464 від 26.06.2013 року.

Аналізуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що власником нерухомого спірно майна, що є предметом спору, являється ВК «Організація орендарів Одесавторресурси», але цим майном незаконно заволоділи інші особи, які у подальшому ним розпорядилися.

Також з матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 26 грудня 2004 року за № 787 скасовані свідоцтва про право власності КТ «Бегляков і Ко «Одесавторма» на об'єкти нерухомого майна, до складу якого входить майно, що є предметом спору (а.с.34).

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідачем не надано жодного доказу, які б спростовували обставини, що викладені в ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2013 року по справі № 522/31283/13-к про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні за № 12013170110001464 від 26.06.2013 року, яка не оскаржена.

Таким чином, ВК «Організація орендарів «Одесавторресурси» є власником майна, що є предметом спору, яке вибуло з власності позивача шляхом незаконного заволодіння цим майном іншими особами.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання представника відповідача на пропуск строку позовної давності, оскільки відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Про те, що спірним майном володіє ОСОБА_3, позивач довідався лише під час розгляду кримінальної справи у 2013 року.

Таким чином, лише у липні 2013 року позивач міг довідатися про те, що належним йому майном володіє ОСОБА_3, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не пропущений строк позовної давності для звернення до суду.

Посилання представника відповідача на те, що спірне майно використовується фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, оскільки є договори про надання послуг, що укладені між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ПП «Комплекс Вторсировини», суд першої інстанції також обґрунтовано не прийняв до уваги з наступних підстав.

З зазначених договорів про надання послуг, що є в матеріалах справи, вбачається, що строк їх дії закінчується 31.05.2013 року, та умови договорів не передбачають їх пролонгації, тобто ці договори припинили свою дію, також ці договори стосуються лише надання послуг та не спростовують доводи позивача.

Крім того, позивачем було надано рішення щодо отримання інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно з довідками з реєстру нерухомого майна, які видані у липні 2013 року та з яких вбачається, що саме за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно, яке вона набула як фізична особа на підставі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння майном.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно - вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

В силу ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Оскільки спірне майно вибуло з власності позивача шляхом незаконного заволодіння цим майном іншими особами, то як правильно зазначив суд першої інстанції воно підлягає витребуванню.

Відповідно до ч. 1. ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що усі зазначені обставини судом першої інстанції при ухвалені рішення були враховані, суд надав належну оцінку доказам та ухвалив законне, обґрунтоване рішення, яке скасуванню не підлягає.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

І.А. Артеменко

В.І. Сватаненко

В.О. Суворов