Рішення

від 17.01.2007 по справі 23/409

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

23/409

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.01.07 р.                                                                               Справа № 23/409                               

За позовом: Донецького обласного відділення Фонду соціального захистуінвалідів м. Донецьк

до відповідача: Колективного підприємства “Інтервітражсервіс” м. Краматорськ

про стягнення 5 538,28грн.   

Суддя              Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: Проценко О.І. за дов.  

Від відповідача: Турутіна О.В. за дов.   

СУТЬ СПОРУ:

Справа слухалась 14.12.2006р. У судовому засіданні була оголошена перерва на   11.01.2007р. У судовому засіданні, яке відбулось 11.01.2007р. суд закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 17.01.2007р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання.).

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк, звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача, колективного підприємства “Інтервітражсервіс” м. Краматорськ, 5 179,17грн.  штрафних санкцій та 359,11грн. пені.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на:

- п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002р. № 1434 згідно якого Фонд соціального захисту інвалідів (далі – Фонд)  є урядовим органом державного управління;

- встановлення ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі – Закон  № 875) для всіх підприємств і організацій нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за ріка, а  якщо працює від 8 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця;

- обов'язок відповідача створити 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів;

- невиконання відповідачем приписів норм ст. 19 Закону № 875 і неперерахування ним позивачу штрафних санкцій та пені за невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів;

- не інформування відповідачем організацій, перелічених у п. 14 Положення про робоче місце інваліда і  про порядок працевлаштування інвалідів ( далі –Положення) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідач вимоги позивача не визнав тому, що: ним виконані всі вимоги норм Закону № 875 щодо створення 1 робочого місця для працевлаштування інваліда, про що  ним були сповіщені відповідні органи; інваліди у 2005р. не звертались до нього за працевлаштуванням; згідно п.п. 10, 11, 12 Положення він не повинен займатися працевлаштуванням інвалідів; згідно ч.3 ст. 20 Закону № 875 підприємство проводить сплату штрафних санкцій за рахунок прибутку, який у 2005р. у нього був відсутній; порядок і терміни сплати санкцій, передбачених ст. 20 Закону № 875 не встановлено - Порядок таких норм не містить; відсутня його вина у діянні яке йому інкримінує позивач; він не вчиняв правопорушень у сфері господарювання (див. ст.ст. 218, 219 Господарського кодексу України); Краматорський міський центр зайнятості підтвердив, що інваліди до відповідача не направлялись, оскільки їх не влаштовувала заробітна плата ; процедура атестації робочих місць чинним законодавством не регламентована; місцеві органи соціального захисту населення не приймають участь у створенні робочого місця для працевлаштування інваліда; Порядок містить терміни стягнення штрафних санкцій, а не адміністративно-господарських; п.4 Порядку регламентує відрахування до бюджету України, а позовна заява містить вимоги про перерахування санкцій позивачу.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Відповідач надав позивачу звіт про зайнятість та  працевлаштування інвалідів за 2005р. ( далі-звіт за 2005р.) за формою № 10-ПІ. В ньому вказано, що: середньооблікова кількість штатних працівників підприємства становила 24 особи; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону № 875 становить 1 особу; фонд оплати праці штатних працівників становить 124300; середньорічна заробітна плата штатного працівника становила суму 5 179,17грн.  

Статтею 19 Закону № 875 встановлено, що для підприємств незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця. Таким чином, згідно звіту відповідача за 2005р., відповідача повинен був створити для працевлаштування інвалідів 1 робоче місце, фактично створено 0, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів встановлених ст. 19 Закону № 875  відповідач не виконав – не створено 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів.

У відповідності до ст. 20 Закону № 875, підприємство, яке не виконало норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів повинно сплачувати штрафні санкції у порядку передбаченому Порядком сплати підприємствами  (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів (далі-Порядок), затвердженого постановою КМ України від 28.12.2001р. № 1767. Відповідач, не подав суду доказів, що сплатив позивачу ці штрафні санкції та пеню за прострочку їх сплати.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на факт відсутності у нього прибутку за результатами фінансової діяльності підприємства у 2005р., оскільки ч.3 ст. 20 Закону № 875 фактично лише забороняє відносити ці санкції за рахунок собівартості.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що на нього не покладено обов'язок працевлаштування інвалідів оскільки, він повинен здійснити  всі необхідні заходи, підготовку для працевлаштування інвалідів, які йому повинні направити відповідні державні органи. Такі заходи встановлені пунктами 5 та 14 Положення і відповідач не надав суду доказів виконання ним таких заходів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність порядку та строків сплати санкцій, оскільки вказане регламентоване п. 4 Порядку.

Аргумент відповідача що норми Порядку врегульовують порядок та строки сплати лише штрафних санкцій, а не адміністративно-господарських санкцій, про що зазначено у ст. 20 Закону № 875 суд до уваги не приймає, оскільки згідно ст.239 Господарського кодексу України (далі-ГК) штрафні санкції та адміністративно-господарські санкції це тотожні поняття.

   Не приймаються судом до відома і посилання відповідача, що ним створене робоче місце для працевлаштування одного інваліда тому, що: згідно п.3 Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване соціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда - суду не подано доказів атестації робочого місця для інваліда і працевлаштування конкретного інваліда.

Відповідач не подав суду доказів, що він у 2005р. інформував місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади на яких може використовуватися праця інвалідів( п.14 Положення). Пунктом 10 цього Положення та ст. 18 Закону № 875 закріплено, що працевлаштуванням інвалідів займаються і органи Мінсоцзахисту та місцеві ради. Відповідач надав суду докази про звернення його до Краматорського міського центру зайнятості лише на протязі 6 місяців, тоді як він зобов'язаний був інформувати цю установу  про вакантні робочі місця для працевлаштування інвалідів на протязі всього 2005р. Зважаючи на викладене, суд вважає, що відповідач безпідставно стверджує, що його вина у нестворені робочого місця для працевлаштування інваліда відсутня.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 20 Закону № 875 передбачено нарахування пені за порушення терміну сплати штрафних санкцій. Пунктом 4 Порядку закріплено, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Згідно ч. 1 ст. 230  Господарського кодексу України (далі-ГК) пеня є різновидом штрафної санкції. У відповідності до ст. 20 Закону № 875 сплата  штрафної санкції є зобов'язання. Частиною 6 ст. 232 ГК встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня  коли зобов'язання мало бути виконано. Зобов'язання зі сплати штрафних санкцій мало бути виконане відповідачем по 15.04.2006р. Тому пеня може бути нарахована лише по 15.10.2006р., тобто лише за 6 місяців. Позивач заявив вимоги про стягнення пені за 222днів, тобто на 39 днів більше ніж передбачено нормами ст. 232 ГК. Тому суд стягує з відповідача на користь позивача пеню у сумі 296,02грн.  Урешті вимог щодо стягнення пені суд позивачу у позові відмовляє.    

          Суд не приймає до уваги посилання відповідача на суперечності вимог позову та Порядку щодо того кому слід перераховувати кошти – до Держбюджету чи на користь позивача, оскільки нормами Закону № 875 передбачено сплату санкцій на користь саме Фонду.  Тому при колізії Закону та підзаконного акту застосовуються норми Закону.

На підставі ст.ст.19, 20 Закону України  “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст. ст. 173, 193, 230, 232, 238, 239 Господарського кодексу, Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд  

                                                       В И Р І Ш И В:

          Стягнути з колективного підприємства “Інтервітражсервіс” м. Краматорськ (вул. М. Курченко, 23, м. Краматорськ, 84323, р/р 26003301510439 Промінвестбанк, МФО 334141, ЄДРПОУ 23770769) на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк (вул.Університетська,91, м.Донецьк, 83073, р/р 31219230600001 у ВДК м. Донецьк, МФО 834016, ЄДРПОУ 34686537, код платежу 50070000) – 5 179,17грн.  штрафних санкцій та 296,02грн. пені  

У решті вимог позивачу у позові відмовити.

          Стягнути з колективного підприємства “Інтервітражсервіс” м. Краматорськ (вул. М. Курченко, 23, м. Краматорськ, 84323, р/р 26003301510439 Промінвестбанк, МФО 334141, ЄДРПОУ 23770769) у доход державного бюджету 102,200ьотгрн.  держмита.

Суддя                                                                         Забарющий М.І.