Постанова

від 10.07.2007 по справі 23/409

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

23/409

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

10 липня 2007 р.                                                                                   № 23/409  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Москаленко В.С. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу колективного підприємства "Інтервітражсервіс",  м. Краматорськ Донецької області (далі –КП "Інтервітражсервіс")

на рішення господарського суду Донецької області від 17.01.2007 та

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.03.2007

зі справи  № 23/409

за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк (далі –відділення Фонду)

до КП "Інтервітражсервіс"

про стягнення штрафних санкцій у сумі 5 538,28 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2006 року відділення Фонду звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з КП "Інтервітражсервіс" 5179,17 грн. штрафних санкцій та 359,11 грн. пені за нестворення у 2005 році  робочих місць для працевлаштування інваліда на підставі статей 19, 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII "Про  основи  соціальної  захищеності  інвалідів  в  Україні"  (далі –Закон).

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.01.2007 (суддя Забарющий М.І.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.03.2007 (колегія суддів у складі: суддя                      Волков Р.В. –головуючий, судді Запорощенко М.Д., Старовойтова Г.Я.), позов задоволено частково: на користь відділення Фонду стягнуто 5179,17 грн. штрафних санкцій та 296,02 грн. пені; у решті вимог щодо стягнення пені відмовлено. Судові рішення мотивовано невиконанням КП "Інтервітражсервіс" обов'язку зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України КП "Інтервітражсервіс" просить скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, і прийняти нове рішення, яким відмовити відділенню Фонду у задоволенні позовних вимог. Скаргу мотивовано тим, що судовими інстанціями не в повному обсязі перевірено всі докази та невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Згідно зі статтею 8 Закону державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434 (далі –Положення), Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України (далі –Мінпраці) та підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Відповідно до покладених на нього завдань Фонд соціального захисту інвалідів здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (підпункт 3 пункту 4 Положення).

Пунктом 11 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1767, передбачено, що у разі несплати підприємствами, установами організаціями, які не забезпечують нормативу робочих місць, штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення в судовому порядку.

Таким чином, Фонд соціального захисту інвалідів та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями, зокрема, у зв'язку із застосуванням штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону, реалізує владні управлінські функції, а право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку.

Отже, даний спір є публічно-правовим і на нього згідно зі статтями 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.

Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.

Проте даний спір, який має публічно-правовий характер, місцевим і апеляційним господарськими судами в порушення вимог статей 1, 12 ГПК України після набрання чинності КАС України розглянуто в порядку господарського судочинства.

Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду України від 24.01.2006 зі справ №№ 1/5-90, 1/4-89, 1/2-87, 07/296, від 21.02.2006 № 5/334-18/559 та інших.

Таким чином, розгляд господарськими судами першої та апеляційної інстанцій публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятих ними рішень зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначені судові рішення підлягають скасуванню згідно зі статтею 11110 ГПК України з передачею справи місцевому суду для розгляду за правилами КАС України.

Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.

Керуючись статтями 1117, 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу колективного підприємства "Інтервітражсервіс" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 17.01.2007 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.03.2007 зі справи  № 23/409  скасувати.

Справу передати до господарського суду Донецької області для розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Суддя                      В. Москаленко

Суддя                                                                                                       І. Бенедисюк

Суддя                                                                                                  В. Селіваненко