Постанова

від 02.04.2007 по справі 23/409

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

23/409

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.03.2007 р.                                                                         справа №23/409

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів  

за участю представників сторін:

від позивача:Щербатюк Л.В. - головний спеціалист, довір. № 03-01/364 від 30.01.2007р.,

від відповідача:Турутіна О.В. - юрист, довір. б/н від 01.02.2007р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

колективного підприємства "Інтервітражсервіс", м.Краматорськ Донецької області

на рішення господарського суду

Донецької області

від17.01.2007 року

по справі№ 23/409 (суддя М.І.Забарющий)

за позовомДонецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк

доколективного підприємства "Інтервітражсервіс", м. Краматорськ Донецької області

простягнення 5 538,28 грн.

В С Т А Н О В И В:

          Рішенням   господарського суду Донецької області від 17.01.2007р. по справі № 23/409 повністю задоволено позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк (далі - позивач) до колективного підприємства «Інтервітражсервіс», м. Краматорськ (далі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій  за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005 рік в розмірі 5179,17 грн. та суми нарахованої пені в сумі  359,11 грн.

Рішення суду обґрунтоване тим, що відповідачем фактично не створено робоче місце для інваліда та відсутні докази того, що ним інформувались місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні місця на яких може використовуватись праця інвалідів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач по справі, колективне підприємство «Інтервітражсервіс», звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на  ст. 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 5,18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314.  Вказує, що ним  додержано вимоги діючого законодавства щодо створення 1 робочого місця для працевлаштування інваліда про що було інформовано відповідні органи. До підприємства не звертались  з питання працевлашту вання.  Вказує також на відсутність його вини та вчинення правопорушень у сфері го сподарювання  та відсутність підстав господарсько–правової відповідальності, передбаченої ст. 218 Господарського кодексу України.

Позивач у відзиві вимоги скаржника не визнав. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно  до положень  ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України  здійснювалась  фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, суд  встановив наступне:

Згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів  форми 10-ПІ за 2005 рік (а.с. 5), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві останнього у 2005 рік складає 24особи.

 Відповідно до вимог  ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" норматив робочих місць для інвалідів  складає 4% від кількості працюючих, тобто 1 робоче  місце.

Як вбачається  з того ж звіту, фактично на підприємстві на протязі звітного року не  було створено жодного робочого місця.

На підставі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та даних статистичної звітності форми № 10-ПІ позивачем нарахована сума штрафних санкцій за нестворене робоче місце, яка складає 5179,17 грн. та сума нарахованої пені в сумі  359,11 грн.

Відповідачем штрафні санкції з урахуванням суми пені  до теперішнього часу не сплачені, тому позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача вищеназваної суми.

Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( далі - Закон) визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніш установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, в тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом .

Згідно із ст. 18 Закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Відповідно до п.10 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314 (далі Положення), працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерства соціального захисту, місцевими радами, суспільними організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до п.2 того ж Положення "Робочим місцем інваліда може бути:

- звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування;

- спеціалізоване робоче місце інваліда - робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації медикоспеціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда.

Тобто, інвалід може бути працевлаштований як на спеціалізоване робоче місце так і звичайне робоче місце.

Разом з тим, згідно з пунктом 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Згідно до вимог пункту 3 Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує  відповідача, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати  центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення  фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування –підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

Виходячи з викладеного, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.07.1998 за № 464/2904, затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і № 4-ПН «Звіт про вивільнення працівників", згідно п.п. 2.1 пункту 2 якої:          

-          звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;

-          у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у між звітний період у зв'язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково , в міру їх виникнення;

- в графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних ; посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр "14").

Матеріали справи не містять  доказів того, що  відповідач протягом 2005  року  2005р. інформував місцеві органи соціаль ного захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади на яких може використо вуватися праця інвалідів, чим порушено п. 14 Положення.

Наявними в матеріалах справи  є докази надання  інформації про вакантні робочі місця для працевлаштування інвалідів   Краматорському міському центру зайнятості лише на протязі 6 місяців, що є порушенням  п..10  Положення та ст. 18 Закону, згідно яких працевлаштуванням інвалідів займаються і органи Мінсоцзахисту та міс цеві ради.

Як зазначалося раніше, відповідно до ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніш установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, в тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом .

Пунктом 4 Порядку закріплено, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня.

Частиною 2 ст. 20 Закону № 875 передбачено нарахування пені за порушення терміну сплати штрафних санкцій.

Таким чином, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність вини у відповідача у нестворені робочого місця для працевлаштування інваліда та стягнення штрафних санкцій за нестворене робоче місце в розмірі  179,17 грн. та суми нарахованої пені   359,11 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, -    

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу колективного підприємства «Інтервітражсервіс», м. Краматорськ на рішення господарського суду Донецької області від 17.01.2007р. по справі № 23/409 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 17.01.2007р. по справі № 23/409 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк до колективного підприємства «Інтервітражсервіс», м. Краматорськ про стягнення штрафних санкцій  за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005 рік в розмірі 5179,17 грн. та суми нарахованої пені в сумі  359,11 грн. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

          Результати розгляду апеляційної скарги оголошенні в судовому засіданні.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 4 прим.

          1- позивачу

          1- відповідачу

          1-у справу

          1-ДАГС