Рішення

від 28.04.2014 по справі 902/164/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 квітня 2014 р. Справа № 902/164/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК", м.Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІДЖ БУКОВИНИ", м.Жмеринка, Жмеринський район, Вінницька область

про визнання кредитором із сумою грошових вимог в розмірі 6 947 883,99 грн.

За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

За участю представників:

позивача: Загребельний В.М., довіреність № 09/05-302 від 16.12.2013 року, посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_1 від 09.04.2003 року.

відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Публічним акціонерним товариством "ЕНЕРГОБАНК" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІДЖ БУКОВИНА" про визнання кредитором ТОВ "Імідж Буковина" з сумою грошових вимог 6 969 871 грн. 99 коп.

Ухвалою суду від 12.02.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/164/14 та призначено його до розгляду на 26.02.2014 року.

Ухвалою від 26.02.2014 року розгляд справи відкладено до 02.04.2014 року в зв'язку з неподанням сторонами витребуваних доказів.

В зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи ухвалою від 02.04.2014 року відкладено до 23.04.2014 року.

Одночасно з відкладенням на підставі заяви позивача продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

Відповідач в судове засідання 23.04.2014 року повторно не з'явився, витребуваних ухвалою документів не надав, причин неявки та неподання документів не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання він був повідомлений належним чином - ухвалою суду від 02.04.2014 року факт отримання якої відповідачем підтверджується наявними у справі рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи ухвалою від 23.04.2014 року відкладено до 28.04.2014 року.

В засідання суду 28.04.2014 року відповідач не з'явився, вимог ухвал суду від 02.04.2014 року та від 23.04.2014 року не виконав, хоче про час, день та місце розгляду його було повідомлено завчасно та належним чином - ухвалою суду від 23.04.2014 року, надіслання якої стверджується реєстром відправки поштової кореспонденції суду.

Слід також зазначити, що згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18154617 від 12.02.2014 року місцезнаходженням відповідача значиться вул.Київська, 115, м.Жмеринка, Вінницька область, 23100, яка є ідентичною тій адресі по якій були направлені ухвали відповідачу у даній справі (а.с.77-78, т.1).

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Про поінформованість відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання свідчить те, що окрім надіслання ухвал на адресу відповідача суд також надсилав вказані ухвали і на адресу ліквідатора товариства - Василика В.В..

При цьому ухвалу від 23.04.2014 року останнім отримано нарочно безпосередньо в канцелярії господарського суду 24.04.2014 року , що підтверджується витягом із журналу обліку врученої кореспонденції № 08-66 долученим до матеріалів справи.

Окрім того суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За ініціативою суду розгляд справи здійснюється з фіксацією судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні 28.04.2014 року судом оголошено перерву в межах дня з метою надання відповідачем додаткового письмового пояснення.

По закінченні перерви позивачем подано письмове пояснення до якого долучено заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої він просить визнати його кредитором із сумою грошових вимог в розмірі 6 947 883,99 грн..

Розглянувши вказану заяву, яка розцінена судом, як заява про зменшення розміру позовних вимог в частині грошових вимог до відповідача, суд прийняв її до розгляду, як таку, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

21.06.2007 року між АБ "Енергобанк" (Банк) правонаступником якого згідно п.1.4 статуту являється ПАТ "Енергобанк" та ДП "Імідж Буковини" ЗАТ "Імідж Закарпаття" (Позичальник) правонаступником якого згідно витягу з ЄДР, п.1.1 статуту, протоколу зборів учасників № 8 від 28.05.2008 року являється ТОВ "Імідж Буковини" укладено договір про надання кредиту № 706-42 згідно п.1.1, 3.1 якого Банк надає Позичальнику кредит в сумі 1 500 000,00 гривень терміном дії з 21.06.2007 року по 20.06.2010 року на поповнення обігових коштів зі сплатою Позичальником Банку за користування кредитом 16 % річних (а.с.11-15, 63-65, 67, 77-78, 90, 124, 181, 194-196, т.1).

З матеріалів справи слідує, що в подальшому сторонами підписувались додаткові договори до кредитного договору № 706-42 від 21.06.2007 року, а саме: 19.07.2007 року № 1, 19.09.2007 року № 2, 23.11.2007 року № 3, 13.05.2008 року № 4, 19.12.2008 року № 5, 05.02.2008 року № 6, 18.06.2009 року № 7, 30.09.2010 року № 8 якими сторони встановлювали форму надання кредиту у вигляді відкличної відновлювальної лінії у розмірі 5 500 000,00 грн. терміном дії до 15.06.2015 року на поповнення обігових коштів зі сплатою за користування кредитною лінією 21 % річних.

З урахуванням внесених в Договір змін Банк нараховує відсотки виходячи із розрахунку встановленої у Договорі відсоткової ставки і фактичної суми кредиту наданого Позичальнику в межах кредитної лінії в останній робочий день місяця за календарний місяць, а Позичальник сплачує відсотки щомісячно до 8-го числа (включно) наступного за звітним місяця шляхом перерахування їх на рахунок № 37397911 в Банку, при цьому датою сплати відсотків вважається дата зарахування сплаченої суми на рахунок Банку. База розрахунку - 365/366 днів. Остаточний розрахунок за відсотками здійснюється в день повного погашення заборгованості за кредитною лінією.

Згідно п.5.2 Договору з урахуванням внесених змін Позичальник зобов'язувався забезпечити своєчасне повернення заборгованості за кредитною лінією згідно з п.п.1.1, 3.4 Договору і сплату відсотків за користування кредитною лінією згідно п.п.3.1, 3.3 Договору.

При порушення термінів сплати відсотків або повернення кредиту Позичальник зобов'язаний сплатити пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки та відсотки із розрахунку 28 % річних (п.5.4 Договору).

Згідно п.4.2 Договору Банк має право в односторонньому порядку розірвати Договір та стягувати достроково з Позичальника всю суму заборгованості, враховуючи відсотки і пені , при невиконанні Позичальником договірних зобов'язань, використанні кредиту не за цільовим призначенням, наданні Банку недостовірних даних про свій фінансовий стан, а також при погіршенні фінансового стану Позичальника (п.4.2 Договору).

В зв'язку з невиконанням Позичальником умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків Банком 01.04.2013 року надіслано Позичальнику повідомлення-вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним Договором на суму 5 792 315,08 грн., з яких 5 498 630,59 грн. заборгованість за кредитом, 293 684,49 грн. заборгованість за відсотками (а.с.35-36, т.1).

Матеріали справи не містять доказів надання Позичальником відповіді на вказане повідомлення-вимогу, хоча остання отримана відповідачем 10.04.2013 року, що вбачається із відповідного напису на примірнику вимоги наданої безпосередньо відповідачем (а.с.135, т.1).

Як встановлено судом та стверджується матеріалами справи Банк на умовах Договору про надання кредиту № 706-42 від 21.06.2007 року за період з 21.06.2007 року по 22.06.2009 року надав Позичальнику транші в сумі 10 122 009,34 грн., які було погашено Позичальником за період з 03.07.2007 року по 08.06.2012 року в сумі 4 623 408,75 грн..

За період з 21.06.2007 року по 10.09.2013 року Банком нараховано 8 354 901,15 грн. процентів за користування кредитом з яких відповідачем сплачено 7 066 667,15 грн..

За прострочення сплати кредиту та відсотків Банком нараховано за період з 13.03.2013 року по 11.09.2013 року 126 037,51 грн. та з 06.03.2013 року по 11.09.2013 року відповідно 35 011,89 грн. пені відповідно.

Факт надання кредиту Банком та погашення кредиту, а також процентів за користування кредитом Позичальником підтверджується наявними у справі розрахунком заборгованості станом на 11.09.2013 року, виписками щодо руху коштів по особовим рахункам Позичальника, квитанціями про здійснення касових операцій довідкою № 61/10-39 від 18.03.2014 року відділення № 1 ПАТ "Енергобанк" в м.Чернівці з додатками, довідкою позивача б/н від 01.04.2014 року тощо (а.с.37-56, 131-134, 136-144, 153-179, т.1).

Таким чином станом на 11.09.2013 року заборгованість Позичальника за Договором про надання кредиту № 706-42 від 21.06.2007 року становить 6 947 883,99 грн., з яких 5 498 600,59 грн. заборгованість за кредитом, 1 288 234,00 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, 126 037,51 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 35 011,89 грн. пеня за прострочення сплати процентів.

Слід зауважити, що в матеріалах справи відсутні докази заперечень відповідача щодо визначеної позивачем суми заборгованості відповідача, в тому рахунку доказів сплати заборгованості чи надання власного контррозрахунку суми заборгованості тощо.

Також судом встановлено, що 08.08.2013 року в Бюлетні державної реєстрації № 256 було опубліковано оголошення про прийняття засновниками (учасниками) ТОВ "Імідж Буковини" рішення про припинення юридичної особи (а.с.62, т.1).

Як вказує позивач згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців головою комісії з припинення (ліквідатором) являється Василик В.В., а строк для заявлення вимог кредиторами визначений засновниками (учасниками) юридичної особи до 08.10.2013 року (а.с.63-65, т.1).

16.09.2013 року позивач звернувся із заявою № 09/07-236 до відповідача про визнання Банка кредитором Позичальника із грошовими вимогами на суму 6 969 871,99 грн., який надіслав за юридичною адресою відповідача - вул.Київська, 115, м.Жмеринка, Вінницька область (а.с.58-61, т.1).

Із змісту позовної заяви, письмових пояснень від 22.04.2014 року № 505/2204, від 25.04.2014 року № 505/2205, від 28.04.2014 року № 505/2219, листа № 33-20-27 від 15.04.2014 року Північного поштамту Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" слідує, що відповідач не отримав заяву від 16.09.2013 року № 09/07-236, оскільки листоноша яка обслуговує вул.Київську, жодного разу не заставала представників ТОВ "Імідж Буковини", договір про порядок доставки пошти ТОВ "Імідж Буковини" не укладався, поштової скриньки ТОВ "Імідж Буковини" немає, а тому конверт з відповідною заявою повернувся відділенням зв'язку на адресу Банку за закінченням терміну зберігання після чого був зареєстрований секретаріатом Банку 14.01.2014 року, а в подальшому переданий в роботу юридичного управління, що підтверджується витягом із журналу реєстрації вхідної кореспонденції.

Причиною виникнення спору стало ухилення відповідача від розгляду заяви позивача про визнання його кредитором під час процедури ліквідації юридичної особи за рішенням її засновників (учасників).

Беручи до уваги встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи із встановлених обставин спору суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Зокрема в ст.1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики , що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу .

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, позивач 01.04.2013 року надіслав вимогу-повідомлення про дострокове повернення кредиту в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання кредиту № 706-42 від 21.06.2007 року.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вище вказувалось, що пунктом 5.4 Договору сторони передбачили зобов'язання Позичальника сплатити пеню при порушенні термінів сплати відсотків або повернення кредитуіз розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки та відсотки із розрахунку 28 % річних.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає, що відповідач є боржником позивача розмір за Договором про надання кредиту № 706-42 від 21.06.2007 року в сумі 6 947 883,99 грн., з яких 5 498 600,59 грн. заборгованість за кредитом, 1 288 234,00 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, 126 037,51 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 35 011,89 грн. пеня за прострочення сплати процентів.

З огляду на підставу та предмет заявленого позову суд при прийнятті рішення враховує наступні законодавчі приписи.

Відповідно до частин 1,7 статті 59 ГК України припинення діяльності суб`єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб`єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду; скасування державної реєстрації позбавляє суб`єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру; суб`єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності; такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

Статтею 104 ЦК України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія № 18154617, що міститься в матеріалах справи, станом на 12.02.2014 року ТОВ "Імідж Буковини" (код ЄДРПОУ - 25079310) знаходиться в стані припинення за рішенням засновника.

Відповідно до ст.110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Статтею 105 ЦК України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Аналогічні положення містяться в статті 60 ГК України.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Згідно з ч.8 ст.111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Відповідно до ч.3 ст.112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був дотриманий порядок та строк звернення до суду з відповідним позовом відповідно до ч.3 ст.112 ЦК України.

Оцінюючи інформацію вказану в листі від 14.04.2014 року № 33-20-27 Північного поштамту Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" щодо видачі листа надісланого відповідачу за довіреністю працівнику позивача в контексті наведених вище законодавчих приписів суд приходить до висновку, що визначальним для їх застосування, в тому рахунку і ч.3 ст.112 ЦК України в даному випадку являється дата реєстрації повернутого листа секретаріатом Банку, а не дата отримання його на відділенні зв'язку працівником за довіреністю, оскільки саме після офіційної реєстрації повернутого листа уповноважені працівники Банку (юридичне управління) дізнались про ухилення відповідача від розгляду заяви від 16.09.2013 року № 09/07/326.

При цьому, слід зауважити, що вимога позивача в контексті положень статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України спрямована на захист його прав шляхом визнання судом його права як кредитора стосовно ТОВ "Імідж Буковини", тобто, відповідає передбаченим законодавством способам захисту порушених прав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду будь-яких належних та допустимих доказів, а також і відзиву в спростування позовних вимог позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

При прийнятті судового рішення судом було враховано правові позиції викладені в постановах Вищого господарського суду України від 15.01.2014 року у справі № 908/1735/13 та від 09.04.2014 року у справі № 920/1556/13.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Приймаючи рішення судом враховано п.3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в якому вказано, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

28.04.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 48, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати Публічне акціонерне товариство "Енергобанк", вул.Воздвиженська 56, м.Київ, 04071 (ідентифікаційний код - 19357762) кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Імідж Буковини", вул.Київська, 115, м.Жмеринка, Вінницька область, 23100 (ідентифікаційний код - 25079310) із сумою грошових вимог 6 947 883 грн. 99 коп. .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імідж Буковини", вул.Київська, 115, м.Жмеринка, Вінницька область, 23100 (ідентифікаційний код - 25079310) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергобанк", вул.Воздвиженська 56, м.Київ, 04071 (ідентифікаційний код - 19357762) - 73 080 грн. 00 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 05 травня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - вул.Київська, 115, м.Жмеринка, Вінницька область, 23100.

3, 4, 5 - ліквідатору Василику В.В. - (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2).