Постанова

від 07.04.2014 по справі 826/2480/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 квітня 2014 року № 826/2480/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Васильченко І.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Дніпро-Спецгідроенергомонтаж» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проскасування податкових повідомлень-рішень № 0006612201 та № 0006622201 від 10.10.2013 року, встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень № 0006612201 та № 0006622201 від 10.10.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено порушень, зазначених в акті перевірки. У зв'язку з наведеним, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві № 0006612201 та № 0006622201 від 10.10.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до судового розгляду на 13.03.2014 року.

В судовому засіданні 13.03.2014 року судом оголошувалась перерва в судовому розгляді в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів у справі.

В судовому засідання 20.03.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.03.2014 року проти позову заперечив з підстав його необґрунтованості.

В судовому засіданні 20.03.2014 року за клопотанням сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши наявні в ній докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для прийняття рішення, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Дніпро-Спецгідроенергомонтаж» (код ЄДРПОУ 14183323) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 1541/2658-22-01/14183323 від 24.09.2013 року, яким встановлено порушення позивачем п.138.2, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.140.1.6 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження належної до сплати суми податку на прибуток на загальну суму 161 247 грн. в т.ч. по періодах : 1 кв. 2012 року - 27 117,3 грн.; 2 кв. 2012 року - 58 337,37 грн.; 3 кв. 2012 року - 62734,35 грн.; 4 кв. 2012 року -13 058,01 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 VI (зі змінами та доповненнями) на загальну суму 92 819.57 грн. в т.ч по періодах :лютий 2012 року - 30652,90 грн., травень 2012 року - 62166,67 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 10.10.2013 року Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві винесені податкові повідомлення-рішення № 0006612201, яким збільшено ПАТ «Дніпро-Спецгідроенергомонтаж» суму грошового зобов'язання в розмірі 201558,78 грн., з якої: за основним платежем - 161247,03 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 40311,75 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, код платежу: 11021000 та № 0006622201, яким збільшено ПАТ «Дніпро-Спецгідроенергомонтаж» суму грошового зобов'язання в розмірі 139229,35 грн., з якої: за основним платежем - 92819,57 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 46409,78 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач послідовно оскаржував їх до Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві та до Міністерства доходів і зборів України в межах процедури адміністративного оскарження. Первинна скарга від 21.10.2013 року вих. № 514 залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення № 0006612201 та № 0006622201 від 10.10.2013 року - без змін. Результати розгляду повторної скарги позивача Міністерством доходів і зборів України від 27.12.2013 року вих. № 616 на даний час не відомі.

Так, як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.138.2, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.140.1.6 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Відповідно до підпункту 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України, будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Отже, перелік ризиків платника податків витрати на страхування яких можуть бути віднесені до складу так званих витрат подвійного призначення наведений у підпункті 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України не є вичерпним. Натомість, Податковий кодекс визначає лише види витрат на страхування, що не відносяться до складу витрат подвійного призначення, якими згідно підпунктом 140.1.6 Податкового кодексу України є: страхування ризиків, пов'язаних з діяльністю працівників, обов'язковість якого не передбачена законодавством або страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

За визначенням статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані: з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Видами добровільного страхування, поруч з іншим, може бути страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж відповідальність власників наземного, повітряного та водного транспорту) (пункт 15 статті 6 Закону України «Про страхування»).

Характеристику та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування, затверджено Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 9 липня 2010 року N 565.

Так, пунктом 3.15 вказаної Характеристики встановлено, що страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12 - 14 статті 6 Закону України «Про страхування») - вид страхування, інший, ніж страхування цивільної відповідальності власників наземного, повітряного та водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника), за яким предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником або іншою особою, цивільна відповідальність якої застрахована, життю, здоров'ю, працездатності, майну третіх осіб.

Даний вид страхування передбачає обов'язок страховика за встановлену договором страхування плату (страховий внесок, страховий платіж, страхову премію) здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування третій особі або її спадкоємцю (спадкоємцям) за шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю і працездатності та/або майну цієї третьої особи особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок здійснення нею діяльності, яка визначена в правилах та договорі страхування.

Так, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та СК «Поінт» укладено наступні договори добровільного страхування перед третіми особами: № 151Р/05-00023 від 30.05.2011 pоку, № 15IP/05-00025 від 07.07.2011 pоку; № 151Р/05-00026 від 02.09.2011 pоку; № 15IP/05-00027 від 02.0 9.2011 pоку.

Вказані договори страхування із СК «Поінт» укладалися позивачем на виконання умов договорів № 19/2011ТД/20-14-1-11-1902 від 05.08.2011 pоку; № 11/2011 ТД від 02.06.2011року № 14/2011ТД/20-14-1-11-1870 від 07.07.2011 pоку; № 17/2011ТД/20-14-1-11-20062 від 19.07.2011 pоку, що були укладені позивачем із замовником - ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Відповідно до пункту 11.5 всіх зазначених договорів із замовником товариство зобов'язано страхувати устаткування ГАЕС та ГЕС, підпорядкованих ДП «Енергоатом», на випадок його знищення або пошкодження в ході виконання товариством робіт з його поточного ремонту.

Відтак, предметом договорів, укладених позивачем із СК «Поінт», є страхування майнових інтересів страхувальника (Товариства) щодо відшкодуванням ним шкоди заподіяної майну юридичної особи (ДП «Енергоатом»), пов'язаної з поточним ремонтом устаткування в межах провадження товариством його основної господарської діяльності.

Отже, враховуючи, що вказане страхування здійснювалось товариством безпосередньо під час здійснення його основної господарської діяльності та на вимогу замовника - ДП «Енергоатом», є всі належні підстави для врахування витрат понесених товариством на таке страхування у цілях податкового обліку.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку, про завищення позивачем витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Екаунт Асістент Груп» та ФОП ОСОБА_3

Відповідно до договору № 25-04/2012 року від 25.04.2012 року укладеного між ТОВ «Екаунт Асістент Груп» та позивачем, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по підготовці та складанню фінансової звітності за 2-3 квартали 2012 року відповідно до діючого законодавства України.

На виконання умов договору № 25-04/2012 року від 25.04.2012 року ТОВ «Екаунт Асістент Груп» виконано роботи в повному обсязі на загальну суму 100000,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (виконання послуг) № ОУ-0000032 та № ОУ-0000033.

Відповідно до договору № 01-05/2012 року від 01.05.2012 року укладеного між ТОВ «Екаунт Асістент Груп» та позивачем, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по юридичному супроводженню відповідно до чинного законодавства України всіх діючих договорів діяльності замовника.

На виконання умов договору № 01-05/2012 року від 01.05.2012 року ТОВ «Екаунт Асістент Груп» виконано роботи в повному обсязі на загальну суму 100000,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (виконання послуг) № ОУ-0000038 та № ОУ-0000039.

Відповідно до договору № 04-05/2012 року від 04.05.2012 року укладеного між ТОВ «Екаунт Асістент Груп» та позивачем, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по підготовці бухгалтерських та інших документів до архівації.

На виконання умов договору № 04-05/2012 року від 04.05.2012 року ТОВ «Екаунт Асістент Груп» виконано роботи в повному обсязі на загальну суму 115000,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (виконання послуг) № ОУ-0000041 та № ОУ-0000042.

Відповідно до договору № 11-05/2012 року від 11.05.2012 року укладеного між ТОВ «Екаунт Асістент Груп» та позивачем, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по перевірці та наявності всіх діючих та недіючих договорів та складання загального електронного реєстру договорів діяльності замовника.

На виконання умов договору № 11-05/2012 року від 11.05.2012 року ТОВ «Екаунт Асістент Груп» виконано роботи в повному обсязі на загальну суму 58000,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (виконання послуг) № ОУ-0000040.

Також, ТОВ «Екаунт Асістент Груп» були оформлені на користь позивача податкові накладні № 3 від 14.05.2012 року на загальну суму 50000,00 грн., № 4 від 15.05.2012 року на загальну суму 50000,00 грн., № 5 від 16.05.2012 року на загальну суму 58000,00 грн., № 6 від 23.05.2012 року на загальну суму 50000,00 грн., № 7 від 21.05.2012 року на загальну суму 50000,00 грн., № 9 від 29.05.2012 року на загальну суму 57500,00 грн., № 11 від 31.05.2012 року на загальну суму 57500,00 грн.

Крім того, оплата виконаних робіт підтверджується платіжними дорученнями, наявних в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено договір № 1 від 16.01.2012 року про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого, юрист зобов'язується надавати замовнику юридичні послуги, а замовник зобов'язується приймати надані йому юридичні послуги та оплачувати їх, відповідно до умов цього договору.

На виконання умов договору № 1 від 16.01.2012 року ФОП ОСОБА_3 виконав роботи в повному обсязі на загальну суму, що підтверджується актами надання послуг за січень - грудень 2012 року.

Крім того, актом перевірки встановлено, що позивач в лютому 2012 року до реєстру отриманих податкових накладних включено податкову накладну № 7 від 29.02.2012 року на суму 183917,40 грн. в т.ч. ПДВ 30652,90 грн. виписану постачальником ТОВ «ВНП «Електропівденмонтаж» (код ЄДРПОУ 33061531), проте дана податкова накладна позивачем до перевірки не надана.

Так, в матеріалах справи наявна податкова накладна № 7 від 29.02.2012 року, яка містять відомості про господарські операції позивача з ТОВ «ВНП «Електропівденмонтаж» та оформлена належним чином.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В силу пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до підпункту 139.1.1 пункту 139. 1 статті 139 Податкового кодексу України витратами, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку є витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, виписані контрагентом, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі.

Відповідно до змісту підпунктів 201.4. та 201.8 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Отже, всі подані на користь позивача податкові накладні оформлені у відповідності до вимог статті 201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону для первинних документів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Так, в матеріалах справи наявні договори, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (виконання послуг), які містять відомості про господарські операції позивача з СК «Поінт», ТОВ «Екаунт Асістент Груп» та ФОП ОСОБА_3 та оформлені належним чином.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат є правомірним, а тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві № 0006612201 та № 0006622201 від 10.10.2013 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві № 0006612201 та № 0006622201 від 10.10.2013 року

Стягнути з Державного бюджету на корить публічного акціонерного товариства «Дніпро-Спецгідроенергомонтаж» (код ЄДРПОУ 14183323) 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. судового збору.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко