Рішення

від 17.01.2007 по справі 15/377

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/377

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.01.07 р.                                                                               Справа № 15/377                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Восход ЛВВ” м. Одеса

до відповідача приватного підприємства “Мультіфарм” м. Донецьк

про стягнення суми основного боргу 30008,40 грн., пені 782,56 грн., штрафу у розмірі 151,82 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Восход ЛВВ” м. Одеса до приватного підприємства “Мультіфарм” м. Донецьк про стягнення суми основного боргу 30008,40 грн., пені 782,56 грн., штрафу у розмірі 151,82 грн.

Ухвалою суду від 22.12.2006 р. позовна заява була прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №15/377.

У судовому засіданні 04.01.2007 р. представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача до суду не з'явився, відзив на позов не надав.

У судове засідання 17.01.2007 р. представники сторін не з'явилися, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву та  витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, заслухавши представника позивача, господарський суд, –

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю “Восход ЛВВ” м. Одеса (надалі ТОВ “Восход ЛВВ”), та відповідачем - приватним підприємством “Мультіфарм” м. Донецьк (надалі ПП “Мультіфарм”), був укладений договір на поставку медикаментів  № 87 від 01.03.2006 р.

Згідно п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати вироби медичного призначення та медикаменти (далі товар), у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в кількості та якості, зазначених в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.6 Договору фактом поставки товару є підписання обома сторонами накладних.  

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна за товар, що продається у відповідності з дійсним договором, вказується в специфікації та встановлюються в національній валюті України.  

Згідно п. 4.2 Договору вартість, асортимент та кількість окремої партії визначається шляхом узгодження між сторонами й оформлюється на кожну партію.

Відповідно до п. 5.1 Договору оплата отриманого товару здійснюється протягом 90 календарних днів від дати поставки товару на підставі рахунку або товарної накладної.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України, а майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.   

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своїм змістом, своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264 – 271 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом, внаслідок підписання сторонами договору поставки від 01.03.2006 р. у позивача та відповідача виникли відповідні права та обов'язки.

У позивача виникло зобов'язання поставити товар, обумовлений вказаним договором. Крім цього, у позивача також виникло право вимагати від відповідача сплатити вартість поставленого товару з урахуванням вимог розділу 4, 5 Договору поставки від 01.03.2006 р.

У відповідача виникло право вимагати від позивача поставки товару, обумовленого підписаним між сторонами договором, а також відповідний обов'язок щодо своєчасної сплати вартості товару.

Факт поставки позивачем - ТОВ “Восход ЛВВ” товару на загальну суму 30008,40 грн., та його отримання відповідачем – ПП “Мультіфарм” підтверджується видатковими накладними: № Рнк-214 від 17.03.2006 р. на суму 18854,40 грн.; № Рнк-203 від 14.04.2006 р. на суму 8970,00 грн.; № Рнк-66 від 06.05.2006 р. на суму 2184,00 грн.;  та довіреностями: № 147069 від 24.03.2006 р.; № 147092 від 18.04.2006 р.; № 147098 від 06.05.2006 р. на отримання товару, які підписані представниками сторін та скріплені печаткою позивача.

Відповідно до умов Договору останньою датою оплати за поставлений товар є 15.06.2006 р., 13.07.2006 р., 04.08.2006 р. відповідно до дат відвантаження.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього,   якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар всупереч статті 509, 526, 692, 712 Цивільного кодексу України та умовам Договору поставки  від 01.03.2006 р. відповідач – приватне підприємство “Мультіфарм” не виконав, у зв'язку з чим за ним станом на дату подачі позовної заяви склалася заборгованість у сумі 30008,40 грн.

Відповідно до п. 8.1 Договору у випадку прострочення оплати товару покупець оплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Оскільки мало місце прострочення виконання грошових зобов'язань, позивачем – товариством з обмеженою відповідальністю “Восход ЛВВ” м. Одеса на підставі статей 216, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, статей 610-612, 624, 625 Цивільного кодексу України, нараховано та пред'явлено до стягнення пеню, 3% річних на суму основного боргу.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем – приватним підприємством “Мультіфарм” своїх зобов'язань станом на дату подачі позовної заяви у відповідача склалася заборгованість за розрахунком позивача в сумі 30942,78 грн., у  т.ч. сума боргу 30008,40 грн.; сума пені – 782,56 грн.; 3% річних – 151,82 грн.

Відповідач надав до суду свій примірник специфікації, як додатків до Договору, за підписом тільки однієї сторони. Однак, відповідно до умов п. 4.1, 4.2 Договору оформлення та підписання сторонами видаткових накладних, де зазначена ціна окремо на кожну партію товару, суд вважає домовленістю сторін по вказаним умовам договору.

Суд, розглянувши матеріали справи, встановив, що в резолютивній частині позовної заяви позивач помилково вказує на суму вимог про стягнення 3% річних як на штраф. Але при цьому правильно зазначає ст. 625 Цивільного кодексу України як підставу виникнення цієї вимоги, де передбачено стягнення основного боргу з врахуванням 3% річних. Крім того, позивач додав до позовної заяви правильний розрахунок 3% річних на суму основного боргу.

Позивачем була направлена претензія вих. № 1/21  від 21.08.2006 р. відповідачу, якою позивач вимагав виконання зобов'язання за договором. Але відповідач відповіді на претензію позивачу не надав.

Крім того, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю “Восход ЛВВ” в резолютивній частині позовної заяви просить суд вжити заходи до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки та майно відповідача - приватного підприємства “Мультіфарм”.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказане клопотання, відмовляє у задоволенні клопотання стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв'язку з відсутністю доказів фактичної наявності коштів на банківських рахунках відповідача та його майна, а також недоведеністю того, що вказані кошти та майно можуть зникнути або зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.

Враховуючи, що позов позивачем обґрунтований, відповідає законодавству, фактичним обставинам справи та підтверджений відповідними доказами, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням позовних вимог майнового характеру підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 43; 49; 75; 82 - 85; 115; Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з приватного підприємства “Мультіфарм” (юридична адреса: 83048, м. Донецьк, пр. Звільнення Донбасу, 8б; ЄДРПОУ 25341765; розрахунковий рахунок 26004301750128 у філії ГУ ПІБ в донецькій області; МФО 334635) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Восход ЛВВ” (юридична адреса: 65015, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 75/49; ЄДРПОУ 23857588; розрахунковий рахунок № 26004026280000 в Одеській філії АКІБ „УкрСиббанк”; МФО 328782) суму 30942,78 грн. (а саме: суму боргу 30008,40 грн.; суму пені – 782,56 грн.; суму 3% річних – 151,82 грн.), крім того витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. та витрати на сплату державного мита у розмірі 309,43 грн.

У судовому засіданні 17.01.2007 р. оголошено текст рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Богатир К.В.