Рішення

від 28.04.2014 по справі 907/7/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.04.2014р. Справа № 907/7/14

За позовом приватного підприємства „ІТАЛ КЕРАМІКА", м. Одеса

до відповідача приватного підприємства „Автомех", м. Хуст

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- приватного підприємства „БУД-ТРЕЙД", м. Одеса

та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- приватного підприємства „РЕВЕРС-КОМ", м. Київ

про стягнення суми 190548,37грн. збитків, в тому числі 122268,37грн. вартості втраченого вантажу та 68280грн. сплачених штрафних санкцій

(позовні вимоги викладено у відповідності до заяви позивача, поданої в порядку вимог ст. 22 ГПК України щодо їх зменшення)

Судова колегія у складі:

Головуючий суддя О.Ф. Ремецькі

Суддя Кривка В.П.

Суддя Васьковський О.В.

Представники сторін:

від позивача - Котович Г.М. - представник за довіреністю від 12.12.2013р.

від відповідача - Кішко П.Ю. - представник за довіреністю від 25.02.2014р.

від третіх осіб - не з'явились

У судовому засіданні 28.04.2014р. у відповідності до 81-1 ГПК України здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судове засідання 28.04.2014р. проводилось Господарським судом Закарпатської області за клопотанням представника позивача Котович Г.М. (довіреність від 12.12.2013) у режимі відео конференції. проведення якої доручено Господарському суду Одеської області.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „ІТАЛ КЕРАМІКА", м. Одеса звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до приватного підприємства „Автомех", м. Хуст про стягнення суми 198248,44грн. збитків, в тому числі 122268,37грн. вартості втраченого вантажу, 7700,07грн. вартості утилізації залишків вантажу та 68280грн. сплачених штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.01.2014р. порушено провадження у справі №907/7/14 та призначено справу до розгляду на 27.01.2014р.

16.01.2014р. факсограмою на адресу господарського суду Закарпатської області від представника позивача Нестерової О.В. (довіреність від 12.12.2013р. долучена до даного клопотання) надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні у режимі відео конференції.

Ухвалою суду від 17.01.2014р. клопотання представника позивача Нестерової О.В. (довіреність від 12.12.2013) про його участь у судовому засіданні, яке призначено на 27.01.2014 на 11:00 год., у режимі відеоконференції було задоволено судом, а проведення відеоконференції доручено Господарському суду Одеської області.

Ухвалою суду від 27.01.2014р. розгляд справи було відкладено на 13.02.2014р. Також ухвалою суду від 31.01.2014р. клопотання приватного підприємства „ІТАЛ КЕРАМІКА", м. Одеса б/н від 28.01.2014р. про залучення до участі у справі №907/7/14 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було задоволено судом та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватне підприємство „БУД-ТРЕЙД", м. Одеса та приватне підприємство „РЕВЕРС-КОМ", .м. Київ.

У зв'язку з перебуванням судді у щорічній основній відпустці, судове засідання, яке було призначене на 13.02.2014р. не відбулось та розгляд справи ухвалою суду від 17.02.2014р. було відкладено на 03.03.2014р.

Ухвалою суду від 03.03.2014р. розгляд справи було продовжено у відповідності до вимог ст. 69 ГПК України та відкладено на 14.03.2014р.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.03.2014р. призначено колегіальний розгляд справи №907/7/14 у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови Господарського суду Закарпатської області від 14.03.2014р. визначено склад суду для розгляду справи №907/7/14 - суддя Ремецькі О.Ф. (головуюча), Васьковський О.В. та Кривка В.П.

Ухвалою суду від 14.03.2014р. розгляд справи у колегіальному складі призначено на 17.04.2014р.

Ухвалою суду від 17.04.2014р. розгляд справи було відкладено судом на 28.04.2014р. з огляду на клопотання відповідача, подане в порядку вимог ст. 77 ГПК України.

Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про їх зменшення в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. У підтвердження своєї позиції подав суду додаткове письмове пояснення по суті спору та вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Зокрема, в обґрунтування своєї позиції посилається на те, що матеріалами справи беззаперечно підтверджено складення відповідачем міжнародної товарно-транспортної накладної за типом СМR №59097 від 13.08.2013 року (далі за текстом - ЦМР) на Ім'я Позивача, як Вантажоодержувача. Перевезення вищезазначеного товару було здійснено Відповідачем в інтересах Позивача автомобілем марки МАН з державним номерним знаком НОМЕР_1 з причепом, державний номерний знак якого - НОМЕР_2.

ПП «Автомех» прийняло до перевезення товар загальною масою 19 360,00 кг (19,36 т) та загальною вартістю 11 178,72 євро, згідно інвойсу №76330275 від 13 серпня 2013 року, що підтверджується відтиском штампу Відповідача у графі 23 ЦМР.

Відповідно до ЦМР, перевізник - ПП „Автомех", прийняв зобов'язання з перевезення від Вантажовідправника, Компанія Кnauf АМF GmbH & Со.KG, з пункту відвантаження: у м. Графенау, Германія, до Вантажоодержувача - ПП „Італ Кераміка", до пункту розвантаження м. Одеса. При цьому, Відповідач прийняв вантаж Позивача до перевезення без будь-яких застережень стосовно кількості вантажу, його пакування та способу навантаження. Наявність відтиску штампу перевізника на ЦМР підтверджує існування договору перевезення та прийняття Відповідачем вантажу Позивача до перевезення.

Строк доставки погоджено перевізником у Договорі на перевезення вантажу №152 від 08.08.2013р., а саме 19.08.2013р. Позивач звертався з рекламацією до Відповідача відповідно до листа № 356\09 від 17.09.2013р. До цього моменту вантаж Позивачу не виданий, тому Позивач вважає вантаж повністю втраченим.

17 вересня 2013 року Позивач на підставі п. 1 ст. 11, п. 1 ст.23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року, направив на адресу Відповідача Рекламацію про відшкодування вартості втраченого вантажу вих. №356/09 з проханням перерахувати грошові кошти у розмірі 11178,72 євро згідно інвойсу №76330275 від 13 серпня 2013 року на поточний рахунок Позивача, також підтверджується описом вкладення у цінний лист на ім'я відповідача.

Матеріалами справи підтверджено, що транспортний засіб Відповідача завантажений відповідно до інвойсу №76330275 від 13 серпня 2013 року потрапив у ДТП на території Словацької Республіки внаслідок чого частина вантажу була повністю знищена, а іншу частину вантажу повернуто Вантажовідправнику, Вантажовідправником за результатами огляду вантажу було складено Протокол про пошкодження, в якому зазначено, що товар не підлягає подальшій реалізації або використанню за призначенням, що також підтверджується свідоцтвом про пошкодження товару від 28 серпня 2013 року та належним чином завіреною копією довідки про ДТП за участю іноземного автомобіля від 14.08.21013року.

На підставі зворотної накладної від 24 серпня 2013 року встановлено пошкодження та обсяги поверненого вантажу, а також факт його пошкодження. Окрім того, згідно даної накладної підтверджено здійснення утилізації пошкодженого товару, що також підтверджується листом від 29 жовтня 2013 року.

Також позивач стверджує, що ані Вантажоодержувач (Позивач), ані Вантажовідправник (Компанія Кnauf АМF GmbH & Со.KG) не надавали Відповідачу згоди на повернення вантажу на Завод Вантажовідправника (м. Графенау, Німеччина), тобто у пункт навантаження, що фактично є зміною маршруту перевезення. Крім того, Відповідачем здійснювалося перевезення в інтересах Позивача через його представника (ПП Реверс-Ком), який також не надавав інструкцій та погодження повернення вантажу до Вантажовідправника. В будь-якому випадку, Відповідач зобов'язаний був погоджувати зміни маршруту перевезення виключно з Позивачем чи його представником (ПП Реверс-Ком). Тому твердження Відповідача про те, що погодження повернення товару до вантажовідправника, є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду за участю іноземного автомобіля, встановлено факт участі транспортного засобу державний номер НОМЕР_1 у дорожньо-транспортній пригоді з пошкодженням правої частини напівпричепу, тримача, стержня у верхній частині напівпричепа, заднього показника повороту. При цьому довідкою про дорожньо-транспортну пригоду взагалі не встановлено факту втрати або пошкодження вантажу в результаті або під час дорожньо-транспортної пригоди.

З огляду на те, що Вантажоодержувач (Позивач), в інтересах якого здійснювалося перевезення Вантажу, не надавав згоди на повернення вантажу до пункту навантаження, Позивач вважає вантаж повністю втраченим, з огляду на те, що Позивач як Вантажоодержувач в пункті призначення вантаж не отримав, та жодних розпоряджень щодо участі вантажу або зміни маршруту перевезення не надавав. Більш того, Позивач навіть не був повідомлений про участь транспортного засобу у ДТП та втрату вантажу під час неї.

Також просить суд взяти до уваги підтвердження наявними у справі матеріалами факт завдання шкоди неправомірними діями відповідача та втратою вантажу, внаслідок чого позивачу було завданої збитків на суму 68280грн., що підтверджується наступним. Так, Позивачем укладено Договір поставки № 897 від 01.08.2013 року, за яким Позивач прийняв на себе зобов'язання поставити в інтересах ПП «БУД-ТРЕЙД» товар, передбачений Контрактом № 46 на умовах DDР-склад Покупця (Одеса, вул. Новомосковська дорога, 23), відповідно до Інкотермс 2010 в строк до 21.08.2013 року.

Проте Позивач за вказаним вище Договором виконати свої зобов'язання не зміг у зв'язку з втратою вантажу, яку допустив Відповідач.

При цьому Відповідач, не повідомив Позивача своєчасно про втрату вантажу та неможливість його своєчасної доставки, а також не приймав необхідних заходів для збереження майна та належного оформлення факту його втрати. Окрім того, як зазначалось вже позивачем, ним не погоджувались зміни перевізника вантажу після ДТП та не надавалось відповідних повноважень експедитору для цього. Ані експедитор, ані Позивач, ані вантажовідправник не укладали договорів про перевезення відповідного товару після його пошкодження у ДТП.

Крім того, також вважає за необхідне пояснити, що зворотна накладна від 24.08.2013 року була складена вже за фактом повернення вантажу до заводу-виробника, та підписана ним на підтвердження факту приймання повернутого товару в пошкодженому стані. При цьому підписання заводом-виробником товару зворотної накладної в жодному випадку не підтверджує згоди заводу-виробника, як відправника товару, на зміну маршруту перевезення, чи укладення договору з іншим перевізником. При цьому, штамп на зворотній накладній в графі «Вантажовідправник» проставлений у зв'язку з тим, що завод-виробник є вантажовідправником за первинним маршрутом перевезення, і це не підтверджує факту зміни чи погодження зміни маршруту перевезення з боку вантажовідправника.

Таким чином, загальний обсяг матеріальних збитків Позивача у зв'язку з втратою Відповідачем вантажу Позивача складається з вартості втраченого товару та вартості штрафних санкцій, які були сплачені Позивачем у зв'язку з невиконанням Позивачем умов поставки втраченого Відповідачем товару, що в цілому складає 190548,37грн.

Представник відповідача заперечує з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у поданому суду письмовому поясненні. Зокрема, в обґрунтування своєї позиції вказує на те, що 14.08.2013 на території Словаччини в місті Міхаловце автомобіль попав у ДТП, внаслідок чого водій отримав тілесні ушкодження, також було пошкоджено автомобіль і незначну частину товару вагою 1300,00 кг на суму 754 євро.

Після отримання першої медичної допомоги на місці ДТП, якою було встановлено критичний рівень (26 пунктів) глюкози (цукру) в організмі водія, який є інвалідом 3-ї групи внаслідок захворювання цукровим діабетом, він телефоном повідомив про подію експедитора через свого диспетчера в Україні, після чого пройшов більш детальне медичне обстеження у лікарні міста Міхаловце, але оскільки наявний страховий поліс не покривав серйозне лікування, був доставлений на лікування в Угорщину у спеціалізований медичний заклад, де пробув на лікуванні приблизно 15 днів. Протягом періоду стаціонарного лікування водієві (він же - керівник ПП «Автомех») не було відомо про подальші дії експедитора і позивача стосовно розпорядження товаром.

Як стало водієві відомо після виписки з лікарні, експедитор дав інструкцію водієві німецької транспортної фірми РІРО ТРАНСОРТВЕРМІТІЛІНГ (автомобіль реєстраційний № НОМЕР_3), яка була залучена поліцією Словаччини до розблокування траси у місці скоєння перевізником ДТП, доставити вантаж вагою 18,06 тонн на завод-виробник у Німеччину, що було виконано і підтверджується поворотною накладною від 24.08.2013 з відміткою заводу-виробника про отримання товару вагою 18.06 тон. Це також підтверджується письмовим поясненням німецької транспортної компанії РІРО ТРАНСОРТВЕРМІТІЛІНГ .

Так як протягом тривалого часу ні експедитором, ні позивачем відповідачеві не було дано вказівки повторно поставити товар в м. Одесу, будучи переконаним, що 94% товару у придатному для використання стані збережено і він знаходиться на відповідальному зберіганні на заводі-виробнику у Німеччині, на власний розсуд відповідач не ризикував це робити. Тим більше, що пошкоджений у ДТП автомобіль перебував на ремонті у Словаччині тривалий час.

17.09.2013 позивач надіслав відповідачеві рекламацію з вимогою видати йому товар, або відшкодувати його вартість. Вказані обставини змусили відповідача повторно поцікавитися місцезнаходженням товару і про його стан. Після цього, 04.11.2013р. відповідач надіслав позивачеві відповідь на претензію, у якій міститься інформація про місцеперебування товару, його кількість та пропозицію добровільно відшкодувати вартість пошкодженого товару вагою 1300 кг на суму 754 євро.

Проте, позивач не прийняв пропозицію відповідача, натомість звернувся з позовом до господарського суду про примусове стягнення з відповідача вартості товару, вартості утилізації товару, сплачених штрафних санкцій, судових витрат.

Також просить суд взяти до уваги те, що договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Відповідно до статті 14 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

В даному випадку, після ДТП, яке сталося 14.08.2013, позивач абсолютно не володів інформацією про фактичного перевізника і водія, не мав у розпорядженні навіть номера його телефону, з вини експедитора був позбавлений можливості контролювати маршрут руху транспортного засобу з товаром. Це підтверджується документами переписки між позивачем і приватним підприємством «Буд-Трейд» (Одеса), тобто, майбутнім покупцем товару. Зокрема, виходячи зі змісту листа позивача від 21.08.2013 №34, він телефонограмою 13.08.2013 повідомив ПП «Буд-Трейд» про відвантаження товару на суму 227597,53 грн. перевізнику приватному підприємству «Автомех» згідно відповідної накладної, у той час коли товару було відвантажено лише на суму 122268,37 грн. Листом від 28.08.2013 №39 на адресу ПП «Буд-Трейд» позивач і надалі твердить про відвантаження відповідачеві у Німеччині товару на 227597,53 грн., а також про повернення частини товару на завод-виробник 24.08.2013 і про відсутність зв'язку з перевізником.

З огляду на це відповідач стверджує, що позивачеві станом на день відвантаження товару заводом (13.08.2013) та на 21.08.2013 (дата виготовлення листа №34) не було відомо про кількість відвантаженого товару та маршрут транспортування товару через відсутність безпосереднього зв'язку як з перевізником, так і з експедитором. Про ДТП і приблизну кількість повернутого на завод товару, його стан позивачеві стало відомо лише 28.08.2013 з факсового повідомлення заводу виробника.

Таким чином, позивач не надавав і не міг надавати відповідачеві жодних інструкцій стосовно напрямку транспортування товару після ДТП. Виходить, що єдиною особою, яка давала інструкції щодо напрямку подальшого транспортування товару після ДТП є приватне підприємство «Реверс Ком», тобто, експедитор. Це знаходить підтвердження у письмовому поясненні німецької транспортної компанії РІРО ТРАНСОРТВЕРМІТІЛІНГ : «Після закінчення перемовин, представник фірми «Реверс-Ком» дав мені (водієві компанії РіРо) доручення відвезти товар назад на фірму «Кнауф» м.Етенталь та гарантував оплату цих транспортних послуг».

З цього ж пояснення випливає, що плити гіпсокартону, які знаходилися на українському автомобілі, були упаковані у поліетилен і тільки на деяких зв'язках місцями була пошкоджена упаковка. Більшою частиною товар був неушкодженим. Отже, експедитор не переконавшись на місці ДТП у якісних показниках товару і не склавши відповідний дефектний акт, без вказівки одержувача товару і перевізника, видав вказівку німецькому перевізникові повернути товар на завод-виробник. При цьому, німецькому перевізнику було гарантовано оплату послуг.

За таких обставин, відповідач вважає, що переважна частина вини за нанесення шкоди позивачеві, лежить на експедиторові, з яким позивач уклав відповідний договір від 31.01.2013 №31. Відповідач визнає розмір нанесеної позивачеві шкоди в сумі 754 євро.

Третя особа - ПП „Буд. Трейд" свого представника в судове засідання не направила, однак, на виконання вимог суду подала письмове пояснення по суті заявлених позовних вимог в якому навела відомі їй обставини з приводу спору. Також просить суд розглядати справу за відсутності повноважного представника. З приводу спірних правовідносин сторін третя особа у поданому суду письмовому поясненні вказала на те, що пролонгація терміну доставки товару згідно договору поставки №897 від 01.08.2013р. суперечила інтересам ПП „Буд.-Трейд", у зв'язку з чим позивачу у справі було направлено претензія для вирішення спірних питань у позасудовому порядку, яку ПП „ІТАЛ КЕРАМІКА" після тривалих перемовин було задоволено частково. Обсяг задоволення відповідної претензії на сьогоднішній день задовольняє ПП „Буд.-Трейд".

Третя особа - ПП „Реверс-Ком" у поданому суду поясненні по суті заявлених позовних вимог навела відомі їй обставини з приводу перевезення вантажу та просить суд розгляд справи провести за відсутності повноважного представника. Зокрема, просить суд взяти до уваги те, що ПП „Реверс-Ком" не отримувало від ПП „Автомех" запиту на зміну маршруту перевезення та переадресації вантажу у зв'язку з ДТП від 14.08.2013р., в якому було пошкоджено вантаж, а також не надавало ПП „Автомех" підтвердження зміни маршруту та переадресації вантажу. Також зазначає, що експедитор самостійно не організовував доставку вантажу з місця ДТП та не укладало договорів на доставку вантажу з будь-якими сторонніми перевізниками. Про факт ДТП експедитору стало відомо тільки після звернення ПП „ІТАЛ КЕРАМІКА" за фактом відсутності автомашини на вивантаженні у граничний строк доставки, а саме 19.08.2013р. Про будь-які подробиці ДТП від 14.08.2013р. перевізник нічого не повідомляв, на зв'язок не виходить. ПП „Реверс-Ком" також не надавало жодних розпоряджень відносно вантажу від імені вантажовідправника у зв'язку з ДТП від 14.08.2013р.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 28.04.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши прокурора та повноважних представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2013 року між компанією Кnauf АМF GmbH & Со.KG та Приватним Підприємством «ІТАЛ КЕРАМІКА» (надалі - Позивач) було укладено Контракт №46, за умовами якого, компанія Кnauf АМF GmbH & Со.KG прийняла на себе зобов'язання продати та поставити на умовах FCА (Ельзенталь, Німеччина) плити та конструкції (надалі - Товар) в кількості, якості, асортименті та по цінам відповідно до Специфікації на кожну партію товару, а ПП «ІТАЛ КЕРАМІКА» прийняти Товар та здійснити оплату у строк та згідно порядку, що передбачені цим контрактом.

Між Позивачем та Приватним Підприємством «Реверс-Ком» укладено письмовий Договір-заявку № 12/07 від 08 серпня 2013 року (Договір про ТЕО), згідно якого ПП «Реверс-Ком» зобов'язується здійснювати за дорученням та за рахунок Позивача дії з організації експортних та імпортних перевезень.

На виконання Контракту №46 від 01 липня 2013 року Позивач надав ПП «Реверс-Ком» Договір-заявку №12/07 від 12 серпня 2013 року на організацію перевезення підвісної стелі, в кількості 21 тонна, об'ємом 86м.куб. (далі за текстом - Вантаж) від вантажовідправника - Компанія Кnauf АМF GmbH & Со.KG до вантажоодержувача - ПП „ІТАЛ КЕРАМІКА".

ПП «Реверс-Ком» організував перевезення вантажу, шляхом укладення 08 серпня 2013 року Договору на перевезення вантажу №152 з ПП «Автомех» (надалі - Відповідач), за умовами якого Відповідач зобов'язувався 13 серпня 2013 року прийняти до перевезення вантаж Позивача за адресою: 94481, Grofenay, Elsenthal, 15, Maliya eberl, Knauf AMF та здійснити доставку вантажу до м. Одеса, в строк до 19 серпня 2013 року.

Відповідачем складено міжнародну товарно-транспортну накладну за типом СМR №59097 від 13.08.2013 року (далі за текстом - ЦМР) на Ім'я Позивача, як Вантажоодержувача.

Перевезення вищезазначеного товару було здійснено Відповідачем в інтересах Позивача автомобілем марки МАН з державним номерним знаком НОМЕР_1 з причепом, державний номерний знак якого - НОМЕР_2.

При цьому, відповідно до Договору перевезення вантажу №152 від 08.08.2013р. перевезення здійснюватиметься водієм на ім'я ОСОБА_7. Відповідно до інформації, що міститься в ЄДРПОУ, ОСОБА_7 є одночасно директором ПП „Автомех".

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ПП «Автомех» прийняло до перевезення товар загальною масою 19 360,00 кг (19,36 т) та загальною вартістю 11 178,72 євро, згідно інвойсу №76330275 від 13 серпня 2013 року, що підтверджується відтиском штампу Відповідача у графі 23 ЦМР.

Відповідно до ЦМР, перевізник - ПП „Автомех", прийняв зобов'язання з перевезення від Вантажовідправника, Компанія Кnauf АМF GmbH & Со.KG, з пункту відвантаження: у м. Графенау, Германія, до Вантажоодержувача - ПП „Італ Кераміка", до пункту розвантаження м. Одеса. При цьому, Відповідач прийняв вантаж Позивача до перевезення без будь-яких застережень стосовно кількості вантажу, його пакування та способу навантаження.

Строк доставки погоджено перевізником у Договорі на перевезення вантажу №152 від 08.08.2013р., а саме 19.08.2013р. Позивач звертався з рекламацією до Відповідача відповідно до листа № 356\09 від 17.09.2013р. До цього моменту вантаж Позивачу не виданий, тому Позивач вважає вантаж повністю втраченим.

На момент складення відповідного позову, вантаж також не був доставлений на адресу Позивача, як Вантажоодержувача, тобто має місце втрата вантажу.

17 вересня 2013 року Позивач на підставі п. 1 ст. 11, п. 1 ст.23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року, направив на адресу Відповідача Рекламацію про відшкодування вартості втраченого вантажу вих.№356/09 з проханням перерахувати грошові кошти у розмірі 11178,72євро згідно інвойсу №76330275 від 13 серпня 2013 року на поточний рахунок Позивача.

04 листопада 2013 року Позивачем було отримано листа у відповідь на Рекламацію вих. №356/09 від 17 вересня 2013 року, в якому Відповідач зазначив про те, що відповідно до укладеного договору на перевезення вантажу відповідач взяв на себе зобов'язання по перевезенню вантажу з м. Графенау до м. Одеси на загальну суму вантажу 11178,72 євро. Дану доставку вантажу ним не виконано з огляду на те, що 14.08.2013р. автомобіль потрапив у ДТП, внаслідок чого частина вантажу в кількості - 1300кг, була пошкоджена - на загальну суму 754євро. Інша частина вантажу зразу після настання ДТП була перевантажена на автомобіль фірми РІРО ТРАНСОРТВЕРМІТІЛІНГ реєстраційний №ЛСХ 707 з причепом та повернутий на завод із попереднім погодженням представника заводу та представника вантажу, що підтверджується ЦМР. Вантаж, що був повернутий, складав 18,06 тон що також зафіксовано роздруківкою вагової заводу.

Таким чином, транспортний засіб Відповідача, завантажений відповідно до інвойсу №76330275 від 13 серпня 2013 року, потрапив у ДТП на території Словацької Республіки, внаслідок чого частина вантажу була повністю знищена, а Іншу частину вантажу повернуто Вантажовідправнику, Вантажовідправником за результатами огляду вантажу було складено Протокол про пошкодження, в якому зазначено, що товар не підлягає подальшій реалізації або використанню за призначенням, що також підтверджується свідоцтвом про пошкодження товару від 28 серпня 2013 року.

На підставі зворотної накладної від 24 серпня 2013 року встановлено пошкодження обсяги поверненого вантажу та факт його пошкодження, а також здійснено утилізацію пошкодженого товару, що також підтверджується листом від 29 жовтня 2013 року.

Відтак, позивач стверджує, що ані Вантажоодержувач (Позивач), ані Вантажовідправник (Компанія Кnauf АМF GmbH & Со.KG) не надавали Відповідачу згоди на повернення вантажу на Завод Вантажовідправника (м. Графенау, Німеччина), тобто у пункт навантаження, що фактично є зміною маршруту перевезення. Крім того, Відповідачем здійснювалося перевезення в інтересах Позивача через його представника (ПП Реверс-Ком), який також не надавав інструкцій та погодження повернення вантажу до Вантажовідправника. Незважаючи на це, Відповідач зобов'язаний був погоджувати зміни маршруту перевезення виключно з Позивачем чи його представником (ПП „Реверс-Ком").

Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду за участю іноземного автомобіля, встановлено факт участі транспортного засобу державний номер НОМЕР_1 у дорожньо-транспортній пригоді з пошкодженням правої частини напівпричепу, тримача, стержня у верхній частині напівпричепа, заднього показника повороту.

Відтак, з огляду на те, що Вантажоодержувач (Позивач), в інтересах якого здійснювалося перевезення Вантажу, не надавав згоди на повернення вантажу до пункту навантаження, Позивач вважає вантаж повністю втраченим, оскільки Позивач, як Вантажоодержувач, в пункті призначення вантаж не отримав та жодних розпоряджень щодо участі вантажу або зміни маршруту перевезення не надавав. Більш того, Позивач навіть не був повідомлений про участь транспортного засобу у ДТП та втрату вантажу під час неї.

Також з матеріалів справи вбачається, що Позивачем укладено Договір поставки №897 від 01.08.2013 року, за яким Позивач прийняв на себе зобов'язання поставити в інтересах ПП «БУД-ТРЕЙД» товар, передбачений Контрактом №46 на умовах DDР-склад Покупця (Одеса, вул. Новомосковська дорога, 23), відповідно до Інкотермс 2010 в строк до 21.08.2013 року. Проте, Позивач за вказаним вище Договором виконати свої зобов'язання не зміг у зв'язку з втратою вантажу, яку допустив Відповідач. При цьому, Відповідач не повідомив Позивача своєчасно про втрату вантажу та неможливість його своєчасної доставки, а також не приймав необхідних заходів для збереження майна та належного оформлення факту його втрати.

Відповідно до п. 6.3 вказаного вище Договору, Позивач зобов'язаний сплатити 50 % (п'ятдесят відсотків) вартості товару, який не було поставлено, в разі недопоставки товару.

У зв'язку з не поставкою вантажу ПП «БУД-ТРЕЙД» 27.09.2013 року направило Позивачу претензію про стягнення штрафних санкцій в розмірі 113798,76грн., якою також відмовилось від виконання Позивачем зобов'язань за договором поставки, у зв'язку з порушенням Позивачем умов поставки. З метою, збереження ділової репутації на ринку Позивач був вимушений задовольнити претензію ПП „БУД-ТРЕЙД" частково враховуючи скрутне фінансове становище, в яке потрапив Позивач з причин втрати Відповідачем вантажу. Факт задоволення претензії ПП „БУД-ТРЕЙД" підтверджується платіжним дорученням Позивача.

Позивач також зазначає, що ще одним доказом підтвердження не отримання ним товару є Свідоцтво про пошкодження товару від 28.08.2013 року, видане заводом-виробником, яке приєднано до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що зворотна накладна від 24.08.2013 року була складена вже за фактом повернення вантажу до заводу-виробника та підписана ним на підтвердження факту приймання повернутого товару в пошкодженому стані.

Таким чином, загальний обсяг матеріальних збитків Позивача у зв'язку з втратою Відповідачем вантажу Позивача складається з вартості втраченого товару, вартості штрафних санкцій, які були сплачені Позивачем у зв'язку з невиконанням Позивачем умов поставки втраченого Відповідачем товару в сумі 190548,37грн., просить задовольнити в повному обсязі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до умов договору-заявки №12/07 від 08.08.2013р., укладеного між позивачем та ПП „Реверс-Ком", сторонами було узгоджено умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, особу перевізника, вартість його послуг, а також інші умови, пов'язані з виконання даного договору. ПП «Реверс-Ком», як експедитор, організував перевезення вантажу, шляхом укладення 08 серпня 2013 року Договору на перевезення вантажу №152 з ПП «Автомех», за умовами якого Відповідач зобов'язувався 13 серпня 2013 року прийняти до перевезення вантаж Позивача за адресою: 94481, Grofenay, Elsenthal, 15, Maliya eberl, Knauf AMF та здійснити доставку вантажу до м. Одеса, в строк до 19 серпня 2013 року.

Відповідачем складено міжнародну товарно-транспортну накладну за типом СМR №59097 від 13.08.2013 року (далі за текстом - ЦМР) на Ім'я Позивача, як Вантажоодержувача.

Перевезення вищезазначеного товару було здійснено Відповідачем в інтересах Позивача автомобілем марки МАН з державним номерним знаком НОМЕР_1 з причепом, державний номерний знак якого - НОМЕР_2.

Відповідно до частини 1 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно пункту 10.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363 (зі змінами та доповненнями) перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

Частиною 2 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента, тощо) відповідно до вимог законодавства.

Умовами укладеного позивачем та експедитором (ПП „Реверс-Ком") договору-заявки узгоджено умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг Перевізника, а також інші умови, пов'язані з виконанням даного Договору.

Факт надання послуг з перевезення вантажу, має підтверджуватися єдиним транспортним документом або комплектом документів (автомобільних, залізничних накладних тощо), у яких відображається шлях проходження вантажу від пункту відправлення до пункту призначення.

Ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 №1955-ІV встановлено, що перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні оформляється міжнародною товарно-транспортною накладною (надалі - ЦМР).

На виконання умов договору ПП «Автомех» прийняло до перевезення товар загальною масою 19 360,00 кг (19,36 т) та загальною вартістю 11 178,72 євро, згідно інвойсу №76330275 від 13 серпня 2013 року, що підтверджується відтиском штампу Відповідача у графі 23 ЦМР.

Відповідно до ЦМР, перевізник - ПП „Автомех", прийняв зобов'язання з перевезення від Вантажовідправника, Компанія Кnauf АМF GmbH & Со.KG, з пункту відвантаження: у м. Графенау, Германія, до Вантажоодержувача - ПП „Італ Кераміка", до пункту розвантаження м. Одеса. При цьому, Відповідач прийняв вантаж Позивача до перевезення без будь-яких застережень стосовно кількості вантажу, його пакування та способу навантаження.

Строк доставки погоджено перевізником у Договорі на перевезення вантажу №152 від 08.08.2013р., а саме 19.08.2013р.

Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо збереження вантажу, що, в свою чергу, призвело до його втрати. Факт пошкодження вантажу підтверджується Свідоцтвом про пошкодження товару від 28.08.2013 року, яке видане заводом-виробником.

Як зазначає відповідачем, 14.08.2013 на території Словаччини в місті Міхаловце автомобіль перевізника потрапив у ДТП, внаслідок чого водій отримав тілесні ушкодження, також було пошкоджено автомобіль і незначну частину товару вагою 1300,00 кг на суму 754 євро. Після отримання першої медичної допомоги на місці ДТП, якою було встановлено критичний рівень (26 пунктів) глюкози (цукру) в організмі водія, який є інвалідом 3-ї групи внаслідок захворювання цукровим діабетом, він телефоном повідомив про подію експедитора через свого диспетчера в Україні, після чого пройшов більш детальне медичне обстеження у лікарні міста Міхаловце, але оскільки наявний страховий поліс не покривав серйозне лікування, був доставлений на лікування в Угорщину у спеціалізований медичний заклад, де пробув на лікуванні приблизно 15 днів. Протягом періоду стаціонарного лікування водієві (він же - керівник ПП «Автомех») не було відомо про подальші дії експедитора і позивача стосовно розпорядження товаром.

Як стало водієві відомо після виписки з лікарні, експедитор дав інструкцію водієві німецької транспортної фірми РІРО ТРАНСОРТВЕРМІТІЛІНГ (автомобіль реєстраційний № НОМЕР_3), яка була залучена поліцією Словаччини до розблокування траси у місці скоєння перевізником ДТП, доставити вантаж вагою 18,06 тонн на завод-виробник у Німеччину, що було виконано і підтверджується поворотною накладною від 24.08.2013 з відміткою заводу-виробника про отримання товару вагою 18.06 тон. Це також підтверджується письмовим поясненням німецької транспортної компанії РІРО ТРАНСОРТВЕРМІТІЛІНГ .

Згідно вимог чинного законодавства перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП.

За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 №72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007 року.

Частиною 1 статті 1 Конвенції визначено, що вона застосовується до будь-якого автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Тому, враховуючи, що обставини даного спору виникли з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав перевізником, а втрата вантажу відбулась на території іншої держави, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що підписана в Женеві 19.05.1956.

З врахуванням статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 4 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Так, згідно частини 1 статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки; згідно частини 2 статті 17 Конвенції перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Згідно частини 1 статті 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Згідно частини 1 статті 20 Конвенції той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну або, за відсутності узгодженого терміну, протягом шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред'явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим.

Відповідач в ході судового розгляду підтвердив факт недоставляння ввіреного йому вантажу до місця доставки у необхідній кількості та факт втрати вантажу внаслідок ДТП.

Статтею 3 Конвенції закріплено, що транспортер відповідає, як за свої власні дії чи недогляд, за дії і недогляд своїх агентів і всіх інших осіб, послуги яких він використовує для виконання перевезення, коли ці агенти чи особи виконують покладені на них обов'язки.

Суд звертає увагу, що норми даної Конвенції не вимагають доказування позивачем наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення та згідно частини 1 статті 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу викликана обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17 (а саме: дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути), що є підставою звільнення перевізника від відповідальності за втрату вантажу, лежить на перевізнику.

За оцінкою суду, з матеріалів справи вбачається, що перевізником (відповідачем) не доведено жодної із наведених обставин для звільнення його від відповідальності за втрату вантажу.

Також, ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до моменту видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Статут автомобільного транспорту та стаття 925 ЦК України зобов'язує сторін застосовувати претензійний порядок регулювання спору.

Згідно статті 925 ЦК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами); позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №356/09 від 17.09.2013, в якій було запропоновано відшкодувати вартість вантажу, щодо якого виявлена пошкодження згідно з договором №152 від 08.08.2013 у розмірі 11178,72євро.

Відповідач своїм листом б/н від 04.11.2013 повідомив позивача про часткове визнання своєї вини в розмірі 754євро. В решта частині вимог позивача відповідач відмовив. Однак, відповідач визнану шкоду не відшкодував.

Згідно статті 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 314 ЦК України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Твердження відповідача про відсутність в його діях порушень умов договору в частині вжиття всіх необхідних заходів для збереження вантажу та узгодження порядку зміни маршруту є необґрунтованими, оскільки відповідачем не були виконані вимоги законодавства та договору щодо збереження вантажу під час його перевезення, що в свою чергу призвело до нестачі вантажу та виникнення у позивача збитків.

Згідно ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч.2 ст.22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявності винної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Відповідно до ч.1 ст.22, ч.1 ст.623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Так, протиправною є поведінка особи з порушенням норм законодавства. Якщо зобов'язання виникає з договору, то протиправною визнається поведінка боржника, що порушує умови договору та закону. За оцінкою суду в даному випадку відповідачем порушені зобов'язання, визначені пунктами договору, умови статті 14 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що також свідчить про наявність в його діях вини в невиконанні умов договору.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками полягає у тому, що належний позивачу на праві власності вантаж не був доставлений перевізником у визначене договором місце та не був вручений зазначеній позивачем особі у відповідній кількості, у зв'язку з втратою перевізником зазначеного вантажу під час його транспортування.

Посилання відповідача на обставини щодо необхідності експедиційного супроводження позивачем вантажу відповідно договору №12/07 від 08.08.2013, укладеного між позивачем та ПП „Реверс-Ком", не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки виконання зобов'язання відповідача, передбачене п.1 договору №152 від 08.08.2013 та відшкодування шкоди при втраті, нестачі вантажу, передбачене умовами цього договору, не ставиться в залежність від виконання зобов'язань ПП „Реверс-Ком" перед ПП „ІТАЛ КЕРАМІКА" за договором №12/07 від 08.08.2013 року.

За оцінкою суду матеріалами справи підтверджено, що втрата вантажу стала наслідком невжиття перевізником всіх залежних від нього дій по забезпеченню схоронності та цілісності вантажу, які були б необхідними, виправданими та достатніми для належного виконання договірних зобов'язань по перевезенню вантажу суб'єктом господарювання, яким є відповідач (перевізник) і який на постійній, професійній основі, згідно Ліцензії на перевезення вантажів у міжнародному сполученні, здійснює систематичну підприємницьку діяльність у сфері міжнародних перевезень вантажів; невжиття перевізником всіх необхідних в умовах підвищеної небезпеки, що потенційно має місце у сфері міжнародних перевезень товарів, заходів безпеки зумовило втрату вантажу.

За приписами чинного законодавства за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Розмір вартості втраченого вантажу складає 11178,72євро, що еквівалентно на день звернення з позовом у відповідності до офіційного курсу НБУ сумі 122268,37грн.

Отже, у відповідності до статей 17, 18, 20 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, статей 22, 623, 920, 924 ЦК України та умови пункту 1 договору, укладеного між сторонами по справі, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача збитків в розмірі 122268,37грн. Оскільки достеменно встановлені обставини, відповідно до яких позивачем доведений як сам факт порушення відповідачем зобов'язання, наявність причинного зв'язку, збитки, що у зв'язку з цим були йому завдані, а також розмір цих збитків, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 122268,37грн., як таких, що підтверджені матеріалами справи та матеріально обґрунтовані.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 68280грн. збитків позивача, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №152 від 08.08.2013р.

Однак, дані вимоги позивача задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної ) шкоди.

Згідно із ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не встановлено більший або менший розмір відшкодування. Відповідно до положень цієї статті збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби їх право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права і законні інтереси якого порушено. Згідно цієї статті під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 2 ст.623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Отже, обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання. Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні договірного зобов'язання.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (стаття 623 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди (глава 82 ЦК України ).

Правильне розмежування підстав відповідальності необхідне ще і тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим (ч. 3 ст.22 ЦК України), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (стаття 1166 ЦК України).

Зазначене розмежування підстав відповідальності необхідне також і тому, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її заподіяла.

В даному випадку, як вбачається з умов договору №152 від 08.08.2013р., укладеного між експедитором та перевізником сторонами узгоджено розмір відповідальності перевізника тільки в межах втраченого вантажу (п. 1 Договору-заявки).

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «АВТОМЕХ» (код ЄДРПОУ 20468509, адреса: 90400, Закарпатська область, м. Хуст, вул. Івана Франка, 203, р/р № 26009033000285 в АТ «КомІнвестБанк», МФО 312248) на користь приватного підприємства « 1ТАЛ КЕРАМІКА» (код ЄДРПОУ 35641104, адреса: 65014, м. Одеса, вул. Базарна, 32, р/р № 26004311848701 в ПАТ „Акціонерний банк Південний", МФО 328209) суму 122268,37грн. збитків, а також суму 2445,37грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Ремецькі О.Ф.

Суддя Васьковський О.В.

Суддя Кривка В.П.