Ухвала

від 05.05.2014 по справі 36/37

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46

У Х В А Л А

05.05.2014 Справа № 36/37

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду заяву державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» (85670, Донецька область, місто Вугледар, вулиця Магістральна, будинок № 4; код ЄДРПОУ 34032208) про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 31 травня 2010 року у справі № 36/37

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вуглеснабзбут» (83025, місто Донецьк, вулиця Петровського, будинок № 74; код ЄДРПОУ 31335939) до державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» та державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія

про стягнення певних сум, -

за участю представників сторін:

від стягувача (позивача): Воропаєв І.О. (довіреність б/н від 08.01.2014)

від заявника (відповідача-1): не з'явився

від боржника (відповідача-2): не з'явився

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Донецької області від 31 травня 2010 року у справі № 36/37 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вуглеснабзбут» суму 5 360 963,26 гривень, витрати на оплату державного мита у розмірі 3 437,32 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 31,81 гривень.

18 квітня 2014 року на адресу господарського суду Донецької області надійшла заява державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 31 травня 2010 року у справі № 36/37 строком на 1 (один) рік.

В обґрунтування викладених вимог заявник посилається на тяжке фінансово-економічне становище за певних обставин, які мають наслідком відсутність можливості своєчасного виконання рішення, а саме: значне погіршення якісних показників вугільної продукції, що видобувається; нестабільність бюджетного фінансування; значне перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською; низький попит на вугільну продукцію тощо.

До вказаної заяви представником заявника надано у копіях: звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2013 рік; баланс (звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2013 року; аналіз фінансово-господарської діяльності за 2013 рік; аналіз фінансових результатів за 12 місяців 2013 року; динаміку обсягів виробництва та реалізації підприємства за 12 місяців 2013 року; характеристику дебіторської заборгованості за 12 місяців 2013 року; оцінку капіталу за 12 місяців 2013 року; довідку про зміну стану підприємства за 12 місяців 2013 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22 квітня 2014 року заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд заяви на 05 травня 2014 року.

Представники заявника (відповідача-1) та відповідача-2 у судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду заяви повідомлені своєчасно та належним чином.

Представник позивача (стягувача) у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви, просив відмовити у задоволенні заяви.

Дослідивши матеріали справи, заяву та додані до неї документи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог частини другої статті 6, частини другої статті 19, пункту 1 частини третьої статті 129 Конституції України, суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України (стаття 124 Конституції України).

Господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України (стаття 4-5 Господарського процесуального кодексу України).

Так, в силу статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з зазначеною нормою, надання заявникові відстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Як вбачається з вищезазначеної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання у зв'язку з чим господарський суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

За приписами статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, саме на відповідача покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав для відстрочки виконання рішення, тоді як позивач, у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, змагальність сторін полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Так, за змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

Докази, у відповідності зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

Доводи заявника щодо необхідності відстрочки виконання рішення полягають в обґрунтуванні скрутного фінансового становища і оцінки негативних наслідків виконання такого рішення без її надання.

При цьому, заявник повинен довести той факт, що обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, будуть тривати протягом періоду, до закінчення якого він (заявник) просить відстрочити виконання рішення суду.

У пункті 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» роз'яснено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наяву загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 351 ЦПК України і статті 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо) (пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»).

З аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки виконання рішення випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Наведені відповідачем-1 підстави для відстрочки виконання судового рішення не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для відстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області від 31 травня 2010 року у справі № 36/37. Разом з цим, заявник після винесення рішення мав достатньо часу, щоб акумулювати необхідну суму коштів для виконання рішення господарського суду Донецької області від 31 травня 2010 року у справі № 36/37.

Невиконання відповідачем-1 рішення суду порушує економічні інтереси позивача.

Наявність у підприємства заборгованості за іншими зобов'язаннями не може вважатися виключною обставиною, яка унеможливлює виконання рішення у даній справі.

Твердження заявника про складне фінансове становище, що спричинене дебіторською заборгованістю та іншими обставинами, господарським судом не може бути прийнято до уваги, оскільки таке становище утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від боржника обставин.

Невиконання відповідачем-1 рішення суду протягом майже 4 років вже фактично свідчить про отримання від позивача відстрочки на тривалий час (матеріалів справи не містять доказів вжиття заходів щодо виконання рішення суду з метою мінімізації збитків стягувача).

Відповідач-1 не надав будь-якого обґрунтування, за рахунок яких саме надходжень він планує погашати борг перед позивачем за рішенням суду у справі № 36/37, виходячи із запропонованого ним терміну відстрочки.

Господарський суд звертає увагу, що відповідач-1, посилаючись також на обставини, викладені у даній заяві, вже звертався з заявою про розстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області від 31 травня 2010 року у справі № 36/37.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11 березня 2011 року у справі № 36/37 заяву державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» про розстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 31 травня 2010 року у справі № 36/37 з березня 2011 року по грудень 2016 року задоволено частково; розстрочено виконання вказаного рішення суду на 36 місяців з проведенням стягнень у період з березня 2011 року по лютий 2014 року рівними частками по 148 915,65 гривень щомісячно.

Доказів внесення платежів матеріали справи не містять.

Враховуючи вищенаведене, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача-1 у виникненні спору, дослідивши надані заявником документи, на підтвердження обставин, викладених у заяві, господарський суд вважає, що заявником належними та допустимими доказами не доведено наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За таких обставин заява державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» про відстрочку виконання судового рішення є необґрунтованою, оскільки відповідає лише інтересам заявника, але порушує права стягувача на отримання присудженої йому суми коштів.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейського суду з прав людини зазначає, що «державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини» (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).

При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що «затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції» (§ 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бакай та інші проти України» від 09 листопада 2004 року).

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Керуючись статтями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 31 травня 2010 року у справі № 36/37 - відмовити.

Суддя С.М. Фурсова