Постанова

від 21.04.2014 по справі 826/2331/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 квітня 2014 року № 826/2331/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вік Буд Лтд» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2014 №№0001002201, 0001022201, 0001012201

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом в якому просив, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 11.02.2014 №№0001002201, 0001022201, 0001012201.

Ухвалою суду від 26.02.2014 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 06.03.2014, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми податку на прибуток та податку на додану вартість є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч.4 ст. 122 КАС України за поданим сторонами письмовим клопотанням про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2014 відповідачем на підставі акта перевірки №616/26-58-22-01-17/36581628 від 24.01.2014, прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- 0001002201, яким позивачу за порушення п.188.1 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 779904грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 623923грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 155981грн.;

- 0001022201, яким позивачу за порушення п.188.1 ПК України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2013 в сумі 27485грн.;

- 0001012201, яким позивачу за порушення п.п.135.5.5, 138.8, 138.10.3, 146.14, 172.3, розділу ХХ п.3 підрозділу 4 Перехідних положень ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 489738грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 326492грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 163246грн.

Як вбачається з матеріалів справи, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на наступних обставинах.

Так, відповідач посилається на: 1) продаж позивач нежитлових будівель та споруд за ціною, що є нижче звичайної ціни такого об'єкта; 2) отримання позивачем поворотної фінансової допомоги, яка не задекларована в декларації з податку на прибуток за І квартал 2013; 3) включенням позивачем до складу витрат (собівартості) товарів за період з 01.01.2012 по 30.09.2013 збитків за 2-4 квартали 2011 в сумі 1 055 625грн., чим, на думку контролюючого органу порушено п.150.1, п.3 підрозділу 4 Перехідних положень ПК України; 4) отримання позивачем від ТОВ «Леруа Марлен Україна» та ТОВ «Лідагро» послуг, завідомо не направлених на отримання прибутку; 5) не врахуванням ТОВ «Вік Буд Лтд» висновків акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 09.04.2012 №1266/22-8/36581628 в частині формування від'ємного значення ПДВ в сумі 27485грн.

Окружний адміністративний суд м. Києва частково погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

Так, перевіркою відображених у рядку 05 «Витрати операційної діяльності» показників встановлено, що до складу даних витрат, а саме: до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2012 по 30.09.2013 ТОВ «ВІК БУД ЛТД» включено збитки за 2-4 квартали 2011 в сумі 1 055 625грн, які не задекларовані в деклараціях з податку на прибуток підприємств за попередній податковий період.

Згідно п.138.8. ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, збитки минулих періодів не відносяться до складу витрат операційної діяльності, а саме до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг).

Згідно п.150.1. ст.150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно п.3 підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення;

у 2012 - 2015 роках пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується таким чином:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 1 січня 2012 є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування станом на 1 січня 2011), то сума цього значення підлягає включенню до витрат:

звітних (податкових) періодів починаючи з І півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах;

звітних (податкових) періодів 2013 у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення та сум від'ємного значення, не погашених за 2012 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2013, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних періодах.

Згідно п.150.2.ст.150 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, з причин наявності такого від'ємного значення.

Таким чином, в порушення п.138.8 ст.138, п.3 підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України, ТОВ «ВІК БУД ЛТД» завищено витрати на загальну суму 1 055 625грн., внаслідок чого ППР №0001012201 від 11.02.2014 в частині основного платежу в сумі 221681грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 110840грн., всього в сумі 332521грн. є правомірним і скасуванню не підлягає.

В той же час, суд вважає, що ППР №0001012201 від 11.02.2014 підлягає скасуванню в сумі 157217грн., а ППР №№0001022201, 0001002201 підлягають скасування повністю, з огляду на таке.

Так, стосовно продажу позивачем об'єкту основного засобу за заниженою, на думку ДПІ, ціною, суд зазначає, що відповідно до Прикінцевих положень Податкового кодексу України стаття 39 цього Кодексу, яка регулює методи визначення та порядок застосування звичайної ціни, набирає чинності з 1 січня 2013 (позивачем продано нежитлові будівлі в 2012). До вказаної дати діє пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.188.1. ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до пп.14.1.71. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з пп.14.1.219 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Згідно підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Отже, за загальним правилом, якщо не доведено протилежне, звичайною ціною є договірна ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Якщо податковий орган не згодний із ціною договору, то він зобов'язаний довести, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни. При цьому податковий орган зобов'язаний діяти в порядку, встановленому законом.

Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку про помилковість доводів відповідача з приводу продажу позивачем об'єкту нерухомості 20.12.2012 за заниженою ціною, внаслідок чого висновки про заниження доходу на суму 420214грн. є помилковими.

В даному випадку суд відхиляє посилання ДПІ на звіт про незалежну оцінку майна, адже такі доводи спростовуються твердженням позивача про те, що балансова вартість Об'єкта відчуження відповідає його ціні, яка зазначена в Договорі.

Стосовно отримання позивачем поворотної фінансової допомоги, суд зазначає наступне.

У відповідності до пп.135.5.5 ПК України фінансова допомога, що надходить від засновника підприємства, у випадку її повернення не пізніше ніж 365 днів з моменту отримання, у дохід підприємства не включається.

Як на момент надання поворотної фінансової допомоги так і станом на дату проведення перевірки ОСОБА_2 є засновником ТОВ «Вік Буд ЛТД», що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Таким чином, висновок про заниження доходів на суму 20200грн. є необґрунтованим, а ППР в частині 4242грн. (20200*0,21) є протиправним та таким що підлягає скасуванню.

Стосовно посилань відповідача на отримання позивачем від ТОВ «Леруа Марлен Україна» та ТОВ «Лідагро» послуг, завідомо не направлених на отримання прибутку, внаслідок чого, на думку ДПІ, занижено базу оподаткування податком на прибуток в сумі 60612грн., судом встановлено наступне.

В даному випадку позиція відповідача зводиться до того, що позивач не мав права включати придбані у ТОВ «Леруа Марлен Україна» та ТОВ «Лідагро» послуги по просуванню товару до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, оскільки право власності на такий товар на підставі договорів №0555/01BD2010 від 13.01.2010, №0555/02BD2010 від 13.01.2010, 0555/03BD2010 від 13.01.2010, №01116/1 від 04.01.2012 перейшло до ТОВ «Практікер Україна» та ТОВ «Леруа Марлен Україна» відповідно.

Як вбачається зі змісту вказаних договорів, придбання позивачем у ТОВ «Практікер Україна» та ТОВ «Леруа Марлен Україна» послуг фактично спрямовано на підвищення ефективності збуту товарів позивача у торгівельних мережах вказаних контрагентів, які полягали у популяризації останніми продукції (торгової марки) позивача серед власних покупців та стимулювання споживчого попиту на таку продукцію, що відповідно доводить господарську мету придбання таких послуг, а також їх пов'язаність із господарською діяльністю позивача.

При цьому висновки відповідача стосовно того, що вказані операції здійснювались у відношенні товару, право власності на який перейшло до покупця, ніяким чином не спростовують їх економічну доцільність для позивача, адже саме з метою підвищення кількості реалізованої продукції, що поставляється позивачем, між ТОВ «Вік Буд ЛТД» та ТОВ «Практікер Україна», ТОВ «Леруа Марлен Україна» і було укладено договори про надання послуг.

Встановлені судом обставини свідчать про необґрунтованість висновків ДПІ в частині заниження бази оподаткування податком на прибуток в сумі 60612грн., внаслідок чого ППР №0001012201 від 11.02.2014 в частині 12728,52грн. (60612*0,21) також підлягає скасуванню.

Стосовно заниження позивачем ПДВ в сумі 623923грн., Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.3.2.1 акта перевірки, перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2012 по 30.09.2013 встановлено їх заниження всього на суму 84043грн.

Дана обставина ґрунтується на невірно визначеній позивачем ціні продажу нежитлових будівель та споруд.

Тобто, відповідач наголошує, що позивачем фактично продано нежитлові будівлі за 355000грн. (сума ПДВ 59167грн.), в той час як в дійсності позивач мав продати будівлі за 859257грн. та, як наслідок, сплатити ПДВ в сумі 143210грн.

Різницю в сумі 84043грн. (143210 - 59167) і визначено ДПІ як недоплату ПДВ до бюджету.

Втім, оскільки оцінка правомірності продажу позивачем нежитлових будівель за ціною в 355000грн. вже дана судом вище під час дослідження питання формування позивачем доходу, то збільшення ТОВ «Вік Буд Лтд» грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 84043грн. є також неправомірним, оскільки прямо слідує з формуванням доходу по даній операції, порушення чого (формування доходу) судом не встановлено.

Стосовно збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 548880грн. (623923грн. - основний платіж по ППР - 84043грн.), суд вважає, що ППР в цій частині також підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки, як з описової частини акта перевірки так і з письмових заперечень відповідача і рішення про розгляд заперечень на акт перевірки від 07.02.2014 №2253/10/26-58-22-01-10, не вбачається за можливе встановити, на підставі яких документів ДПІ прийшла до переконання про заниження позивачем ПДВ в сумі 548880грн., а акт перевірки містить в собі лише викладення обставин стосовно продажу позивачем нерухомості за заниженою ціною.

В той же час, у висновках акта перевірки зазначено, що «перевіркою повноти визначення ПДВ за період з 01.01.2012 по 30.09.2013 встановлено його заниження на суму 623 923грн» (ст.20 акта), однак, як зазначено вище, не викладено жодних обґрунтувань порушення позивачем норм ПК України в частині формування ПДВ в сумі 548880грн., внаслідок чого ППР №0001002201 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в повному обсязі.

Стосовно ППР №0001022201 від 11.02.2014, судом встановлено таке.

Податкове повідомлення-рішення від 11 лютого 2014 №0001022201 форми «В4» прийнято на підставі акта перевірки від 24.01.2014 №616/26-58-22-01-17/36581628, в якому на стор.22 зазначено: «...- січень 2012 року, значення рядка 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 21.2) - 284134грн, встановлено ТОВ «ВІК БУД ЛТД» актом перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 09.04.2012 року №1266/22-8/36581628».

На підставі акта перевірки від 09.04.2012 №1266/22-8/36581628 ТОВ «ВІК БУД ЛТД» було отримано податкове повідомлення рішення від 27 квітня 2012 №0001952208 форми «В4». Дане податкове повідомлення-рішення було скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2013 по справі №2а-13137/12/2670.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 по справі №2а-13137/12/2670 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2013 в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень №0004962208 від 26.09.2013 та №0001952208 скасовано.

Таким чином, на час вирішення даної справи по суті заявлених позовних вимог існує два чинних податкових повідомлення рішення по одному і тому самому правопорушенню (завищення розміру від'ємного значення ПДВ).

За загальним правилом, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, з урахуванням чого ППР №0001022201 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню частково.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.02.2014 №0001012201 в частині основного платежу в сумі 104811грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5246грн., всього в сумі 157217грн.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.02.2014 №0001022201, 0001002201.

4. В решті позову відмовити.

5. Судові витрати в сумі 362 (триста шістдесят дві)грн. 31коп. присудити на користь ТОВ"ВІК БУД ЛТД" (код ЄДРПОУ 36581628, адреса: 03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВИБОРЗЬКА, будинок 92) з Державного бюджету України.

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.