Постанова

від 08.05.2014 по справі 810/2473/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2014 року місто Київ № 810/2473/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Сільпо ПДВПП» (представник - Наконечний Віталій Леонідович) доКиївської міжрегіональної митниці Міндоходів провизнання протиправним та скасування рішення -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» (далі - ТОВ «Сільпо ПДВПП» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - Київська міжрегіональна митниця, відповідач або митний орган) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 18.10.2013 № 100250000/2013/500328/2

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митних деклараціях, до яких були додані усі документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення згідно переліку, визначеному Митним кодексом України. Однак, митний орган безпідставно не погодився із заявленою позивачем митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про коригування їх митної вартості.

За наведених обставин, позивач вважає рішення митного органу незаконними, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлені факти та застосовано норми закону.

Позивач також зазначив, що з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг він подав митному органу заяву про митне оформлення товарів під гарантійне зобов'язання, здійснив коригування митної вартості товару згідно з рішеннями митного органу, подавши нову митну декларацію, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю товарів, яка визначена митним органом.

В призначений день та час у судове засідання з'явилися представники позивача.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Суд протокольною ухвалою від 29.04.2014 року на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

30.04.2014 через канцелярію суду представником відповідача були подані заперечення на адміністративний позов, документи, які були використані під час прийняття оскаржуваного рішення та витяг з цінової бази з 18.07.2013 по 18.10.2013.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що надані позивачем документи під час розмитнення товару містили суперечливі відомості, неточності та неповну інформацію, у зв'язку з чим митним органом було прийнято рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості товару із застосуванням резервного методу.

У зв'язку з цим, відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийнято з урахуванням вимог чинного законодавства, в межах повноважень, наданих законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Сільпо ПДВПП», ідентифікаційний код 38559175, місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Промислова, будинок 5, зареєстроване як юридична особа 02.01.2013, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис № 13391020000008389.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Сільпо ПДВПП» та «Danish Crown A/S» (Данія) 02.09.2013 був укладений контракт купівлі-продажу товарів № 182-S, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує товар у кількості, асортименті та за цінами, у відповідності до інвойсів, що є невід'ємною частиною контракту.

Відповідно до пункту 2 контракту, ціни на товар встановлюються у інвойсах на кожну партію товару. Ціна включає в себе вартість продукції, тари, термоусадочної упаковки, маркування, завантаження, видатків по митному оформленню вантажу в країні продавця. Валютою контракту є Євро. Загальна вартість контракту складає 5 000 000,00 Євро.

Умови поставки визначені пунктом 3 контракту, відповідно до якого усі ціни по контракту, а також поставка передбачаються на умовах FCA Данія Agri Norcold, Park Alle 17, 660 Vejen відповідно Incoterms 2010.

Відповідно до пункту 7 контракту, продавець зобов'язаний надати покупцю наступні документи: інвойс, пакувальний лист, сертифікат якості, сертифікат походження, сертифікат здоров'я / ветеринарний, CRM та митну декларацію продавця.

18.10.2013 ТОВ «Сільпо ПДВПП» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів була подана митна декларація № 100250000/2013/034693 стосовно імпорту свинячої печінки торгової марки «Danish Crown», виробник «Danish Crown A/S», країна виробництва Данія.

На підтвердження митної вартості товару позивачем митному органу було подано пакет документів:

картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами;

міжнародну автомобільну накладну (CMR);

рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги;

документ, що підтверджує вартість перевезення товару;

прейскурант (прайс-лист) виробника товару;

рахунок - фактуру (інвойс);

зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товару, що декларується;

договір (контракт) про перевезення;

ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів);

інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Санітарно-епідеміологічний контроль здійснено»);

інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару;

інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару;

резервна позиція;

сертифікат про походження товару загальної форми;

сертифікат якості;

комерційну пропозицію;

лист підприємства;

копію митної декларації країни відправлення.

Відповідач повідомив декларанта ТОВ «Сільпо ПДВПП» про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару:

за наявності, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Для підтвердження витрат на транспортування декларанту необхідно подати транспорті (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Листом від 18.10.2013 № 245 декларант позивача надала додаткові документи: прайс-лист; контракт (повторно); експортну декларацію (повторно); комерційну пропозицію (повторно); довідку про транспортні витрати; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг (повторно); договір про перевезення (повторно); лист підприємства про неможливість надати бухгалтерські та банківські документи; лист Державної служби статистики України від 27.09.2013.

Декларантом було зазначено, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями на даний момент надати не має можливості.

18.10.2013 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/500328/2, згідно з яким митна вартість товару була збільшена з 0,67 Євро до 1, 14 Євро та збільшено розмір мита та ПДВ на 33 126, 95 гривень.

Крім цього, Київською міжрегіональною митницею складено картку відмови у прийняті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100250000/2013/30718.

У зв'язку із цим, позивач на підставі частини сьомої статті 55 Митного кодексу України здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом оформлення нової митної декларації від 18.10.2013 № 100250000/2013/034704 на підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів.

21.10.2013 позивач направив запит № 249 щодо причин, за яких заявлена в митній декларації від 18.10.2013 № 100250000/2013/500328/2 митна вартість не могла бути визнана та надання інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної миртом ті, а також підстав для здійснення такого коригування.

За результатами розгляду запиту відповідач надав відповідь від 25.10.2013 № 14.1/4-24/6820ПІ, з якого вбачається, що митний орган дійшов висновку, що декларантом позивача документи під час проведення консультацій надані не в повному обсязі.

Методи визначення митної вартості 2-а, 2-б не застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Методи визначення митної вартості 2-в, 2-г не застосовані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

30.12.2013 ТОВ «Сільпо ПДВПП» (в межах 80 денного терміну з моменту випуску товару у вільний обіг) було подано заяву № 10/14-437 на визнання заявленої митної вартості та скасування рішення.

До заяви було додані наступні документи:

копія платіжного доручення в іноземній валюті від 19.11.2013 № 482 про сплату 10 728, 88 Євро згідно інвойсу № 1209670700 від 10.10.2013;

копія банківської виписки стосовно п/д від 19.11.2013 № 482;

копія виписки із бухгалтерської документації від 02.12.2013 до інвойсу № 1209670700 від 10.10.2013;

копія листа Держслужби статистики України від 11.12.2013 за жовтень 2013 року;

роздруківка станом на 18.10.2013 з сайту http://www.alibaba.com/products/F0/pork_liver.html стосовно вартості печінки мороженої свинячої.

За результатами розгляду заяви від 30.12.2013 № 10/14-437 відповідач листом від 09.01.2014 № 164/1/26-70-61-04 відмовив у перегляді рішення про коригування митної вартості товарів від 18.10.2013 № 100250000/2013/500328/2.

В наданому листі відповідач вказує, що в платіжному дорученні в іноземній валюті від 19.11.2013 № 482 в графі «№ та дата вантажної митної декларації (при наявності)» не вказано жодних даних хоча на момент оплати товар був оформлений у митному відношенні, також в інвойсі від 10.10.2013 № 1209670700 вказано термін оплати 30 днів, а фактично оплата здійснена 19.11.2013, тобто з порушенням термінів зазначених в інвойсі.

В наданій роздруківці з сайту http://www.alibaba.com стосовно вартості печінки мороженої свинячої відсутня інформація щодо вартості свинячої печінки походженням з Данії.

Також відповідач зазначив, що вимоги митного органу щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості виконано не в повному обсязі, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями декларантом не надано.

Митний орган вказав, що документи прийнято до уваги в якості довідкової інформації, але вони не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Позивач не погоджується з рішення про коригування митної вартості товарів і просить його скасувати, що і є предметом розгляду в адміністративній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Щодо прав митниці вимагати надання додаткових документів під час проведення розмитнення, судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями інших законів України та нормативно-правових актів у цій сфері.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, оскаржуване рішення відповідача повинно оцінюватися, виходячи з доведеності з боку митниці тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митницею у спірних рішеннях та вимог, які висувалися позивачу у зв'язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем не вказано обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірних рішеннях.

Тобто, спірне рішення, не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів та митницею не доведено обґрунтованості рівня скоригованої нею у рішенні митної вартості товару.

Спірне рішення, також, не розкриває конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на невідповідність такого рішення вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України, а отже і на їх протиправність.

Крім того, в порушення наведених приписів оскаржуване рішення не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Зокрема, митниця по суті лише загально зазначає, що декларантом використано відомості, не підтверджені документально.

Виходячи з вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України, в оскаржуваному рішенні не визначено: які саме відомості відсутні та які саме значення вони повинні були підтверджувати; яка конкретно інформація є наявною у митного органу, що у свою чергу призвела до виникнення обґрунтованого сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Тобто, в даному випадку рішення про коригування митної вартості товарів містить загальні посилання та не розкривають фактів та відомостей, не деталізують конкретних обставин та підстав, які повинні міститись у рішеннях про коригування митної вартості, що вказує на їх необґрунтованість та невідповідність вимогам митного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Водночас, право митниці на витребування додаткових документів закон пов'язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Суд також відмічає, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

Надані ТОВ «Сільпо ПДВПП» на підтвердження заявленої митної вартості товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, не містили жодних розбіжностей та в повній мірі підтверджували заявлену вартість товару.

Про це, зокрема, свідчить те, що у рішенні про коригування митної вартості товарів та у всіх листах відповідача щодо причин невизнання заявленої митної вартості товарів митниця не зазначила розбіжностей, які б стосувалися основного переліку документів для підтвердження митної вартості товарів, який визначено у частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Суд також зауважує, що в листі-роз'ясненні від 21.10.2013, в листі-відмові у скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів від 09.01.2014 та в запереченням відповідача на адміністративний позов містяться різні підстави для коригування митної вартості товару.

Норма частини другої статті 53 Митного кодексу України кореспондує положенням статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, відповідно до яких на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Слід також відмітити, що при наданні декларантом пакету документів, визначених у статті 53 Митного кодексу України, факт недостатності інформації, яка б підтверджувала заявлену митну вартість за ціною договору органу, який здійснює митне оформлення і пропуск товару на територію Україні слід обґрунтувати і підтвердити відповідними доказами.

Отже, з цією метою судом розглянуто всі надані позивачем документи і встановлено, що митний орган безпідставно не врахував їх під час проведення розмитнення товару, з огляду на наступне.

Щодо витребування митним органом інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Суд зазначає, що надані під час розмитнення платіжні та бухгалтерські документи давали можливість в повній мірі встановити числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З боку відповідача не доведено і жодним доказом не підтверджено, які саме розбіжності викликали сумнів у митного органу під час розмитнення товару.

Страхування товарів не здійснювалось, платіжні документи не були подані під час розмитнення товару, оскільки кошти за товар ще не були сплачені. В контракті передбачена післясплата за товар (пункт 8 контракту).

Суд звертає увагу, що відповідач взагалі не надав пояснення з приводу правових підстав витребовування таких документів, їх доцільності та значення для розмитнення товару.

З приводу відсутності у позивача висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося судом у відповідності до пункту 8 частини третьої статті 53 Митного кодексу України висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, надаються на письмову вимогу митниці виключно у випадку їх наявності у декларанта.

Крім того, відсутність таких додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Всі інші витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості були подані ТОВ «Сільпо ПДВПП» під час митного оформлення.

У листі від 09.01.2014 за результатами розгляду заяви щодо перегляду рішення про коригування митної вартості товарів відповідач посилається на те, що в наданому платіжному дорученні в іноземній валюті від 19.11.2013 № 482 в графі «№ та дата вантажної митної декларації (при наявності)» не вказано жодних даних хоча на момент оплати товар був оформлений у митному відношенні, також в інвойсі від 10.10.2013 № 1209670700 вказано термін оплати 30 днів, а фактично оплата здійснена 19.11.2013, тобто з порушенням термінів зазначених в інвойсі.

Суд звертає увагу, що відповідач фактично надав оцінку правилам здійснення переказів грошових коштів між позивачем та його контрагентом, а порушення термінів оплати за товар взагалі не має жодного відношення до неможливості встановити з боку митниці вартість та числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також слід зазначити, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів та в листах відповідача про пояснення причин коригування митної вартості товарів не зазначено про наявність будь-яких розбіжностей або суперечностей у наданих ТОВ «Сільпо ПДВПП» документах (як основних, так і додаткових), що підтверджує протиправність рішень митниці, оскільки доводить відсутність у митниці обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості на момент витребування додаткових документів та прийняття рішень про коригування митної вартості.

Такі дії відповідача є прямим порушенням частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, де зазначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

В запереченнях на адміністративний позов відповідач наводить вже інші розбіжності в наданих позивачем документах під час розмитнення, про які взагалі не було зазначено ані під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, ані під час розгляду заяв позивача щодо надання роз'яснення та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Так, відповідач вказує, що в CMR від 14.10.2013 № 14605582 відсутня інформація щодо перевізника товару. Отже, вказує відповідач, документи, що надані в якості підтвердження транспортних витрат ТОВ «Орлан-Транс-Груп» неможливо однозначно ідентифікувати з підприємством, що здійснювало перевезення оцінюваного товару.

Відповідач також вказує, що в якості підтвердження заявленої митної вартості декларантом надано комерційну пропозицію від 10.10.2013 № б/н, який є документом суб'єктивної спрямованості, оскільки під комерційною пропозицією (офертою) зазвичай розуміється письмова пропозиція продавця, спрямована можливому покупцю або конкретним покупцям про продаж партії товару на певних умовах.

Відповідач посилається на те, що митна декларація країни відправлення від 14.10.2013 № 13DК00560028901418 не містить відміток митного органу країни відправлення, як це передбачено пунктом 7 контракту від 02.09.2013 № 182-S.

Суд зазначає, що листом від 18.10.2013 № 245 декларант позивача надав відповідачу довідку про транспортні витрати № 182-322 від 16.10.2013, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № N KI-989-13 від 18.10.2013, договір про перевезення № Л-15 від 01.06.2010, лист підприємства про неможливість надати бухгалтерські та банківські документи № б/н від 17.09.2013.

В CMR від 14.10.2013 № 14605582 в рядку 26 зазначено номер транспортного засобу АА1343ОВ/АА0471ХТ (т.1 а.с. 24).

В довідці про транспорті витрати ТОВ «Орлан-Транс-Груп» (т.1 а.с.23) міститься аналогічний номер транспортного засобу. Крім того, дані відомості вказані в експортній декларації із Данії (т.1 а.с. 22).

Також в рядку 6 CMR наявний номер замовлення товару 24113589. Аналогічний номер вказаний в інвойсі.

Отже, надані під час розмитнення документи надавали митному органу в повній мірі ідентифікувати транспорті витрати замовлені позивачем у ТОВ «Орлан-Транс-Груп».

Стосовно суб'єктивної спрямованості комерційної пропозиції від 10.10.2013 № б/н, суд відмічає, що в комерційній практиці відмінність комерційної пропозиції від прейскуранта (прайс-листа) полягає в його персоналізації обмеженому колу покупців. Відомості, зазначені у комерційній пропозиції продавця, адресовані безпосередньо конкретному покупцю.

Орган доходів і зборів для підтвердження ціни як «дійсної вартості» товару може запитати у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців.

Крім того, згідно із частиною другою статті 53 Митного кодексу України прайс-лист не передбачений в переліку основних документів, необхідних для підтвердження митної вартості.

Тобто, прайс-лист може вимагатись лише у разі встановлення розбіжностей в основних документах, до яких він не відноситься.

Щодо відсутності в митній декларації країни відправлення від 14.10.2013 № 13DК00560028901418 відмітки митного органу країни відправлення.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 7 частини третьої статті 53 Митного кодексу України на письмову вимогу митного органу декларант зобов'язаний надати копію митної декларації країни відправлення. Однак, Митний кодекс України не містить жодних вимог щодо наявності будь-яких відміток на зазначеному документі.

Крім того, всі експортні декларації, які подавалися під час митного оформлення оцінюваних товарів, були оформлені відправником шляхом електронного декларування, тому не могли і не повинні були містити відміток митних органів країни відправлення.

Частиною другою статті 334 Митного кодексу України встановлено, що документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, надаються в усній, письмовій та/або електронній формі.

Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не передбачена в переліку основних документів, необхідних для підтвердження митної вартості, і тому відсутність печатки в експортній декларації не є розбіжностями в документах, тим паче розбіжностями в числових значеннях складових митної вартості.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, які документи надаються при встановленні розбіжностей, про що зазначалося вище.

Тобто, митна декларація країни відправлення може вимагатись лише у разі встановлення розбіжностей в основних документах, до яких експортна декларація не відноситься. При цьому, той факт, що у контракті передбачено обов'язок надання даного документа з печаткою відправника для позивача, не зобов'язує ТОВ «Сільпо ПДВПП» надавати експортну декларацію з печаткою відправника митному органу.

Окремо слід зазначити, що пункт 3.15 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур визначає, що митна служба вимагає представлення оригіналу декларації на товари і тільки мінімально необхідної кількості копій.

Про неможливість подання навіть копії вантажної митної декларації країни відправлення повідомлено Держмитслужбу Представництвом України при Європейських Співтовариствах (лист від 20.08.2009 № 3111/16-230-1791) за результатами робочої зустрічі, проведеної 19.08.2009 з представниками Генерального директорату з оподаткування та митного союзу Європейської комісії.

За повідомленням Представництва України при Європейських Співтовариствах, Європейською стороною поінформовано про неприйнятність застосування подібної практики відносно імпортерів країн-членів СС, у зв'язку з тим, що імпортер (мається на увазі резидент України): по-перше, не є власником експортної декларації, вона належить експортерові та митним органам країни експорту, при цьому імпортер не має доступу до експортної декларації; по-друге, з 1 липня 2009 року митними органами ЄС для оформлення приймається виключно електронні декларації, декларації в паперовому форматі не використовуються; по-третє, якщо товари експортуються після режиму транзиту (залізниця, TIR), застосовується спрощена процедура митного оформлення у режимі експорт.

Крім цього, Європейська Комісія ще листом від 27.03.2008 наголосила, що вимога надання копії експортної вантажної митної декларації не відповідає міжнародним митним стандартам, сучасній митній практиці і може бути розглянута як торговельний бар'єр (відповідь Держмитслужби України на лист Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2009 № 767 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Також слід зазначити, що відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України органи доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів мають право звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Отже, у разі наявності сумнівів щодо наданої ТОВ «Сільпо ПДВПП» копії митної декларації для підтвердження відомостей щодо її оформлення в країні відправлення митниця мала право звернутися із відповідним запитом до митних органів Данії, але не зробила цього, безпідставно не визнавши заявлену ТОВ «Сільпо ПДВПП» та повністю підтверджену всіма поданими основними та додатковими документами митну вартість.

Враховуючи встановлені судом обставини митний орган не навів жодного обґрунтованого пояснення та не надав жодного доказу, які б свідчили про наявні розбіжності, що не дають можливість підтвердити числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також, відповідачем не доведено неможливість застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

В частиною другою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Як встановлено судом, митна вартість товарів була підтверджена позивачем всіма необхідними документами, зазначеними у частини другій статті 53 Митного кодексу України.

Отже, ТОВ «Сільпо ПДВПП» для підтвердження митного оформлення товару було подано усі документи, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості.

Відповідач ні в рішенні про коригування митної вартості товарів, ні в листах про пояснення причин такого коригування не зазначав жодних розбіжностей у наданих до митного оформлення основних документах для підтвердження митної вартості товарів.

Крім того, у рішенні про коригування митної вартості товарів також відсутнє зазначення будь-яких розбіжностей у поданих до митного оформлення додаткових документах для підтвердження заявленої митної вартості.

Таким чином, у відповідач під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів ТОВ «Сільпо ПДВПП» - за ціною договору.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не визначено, яка з перелічених у частині другій статті 58 Митного кодексу України підстав у даній конкретній справі стала причиною неможливості застосування першого методу.

Відповідно до пункту 1 Загального вступного коментарю до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (набула чинності для України 16.05.2008) первинною основою для митної вартості за цією Угодою є «контрактна вартість», як це визначено в Статті 1 даної Угоди. Статті від 2 до 7 передбачають методи визначення митної вартості у випадках, коли вона не може бути визначена згідно з положеннями Статті 1.

Із вказаного вбачається, що митний орган не обґрунтував у своєму рішенні, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, не навів обставини, які мали були бути підтвердженні додатково запитаними митним органом документами, і тому оскаржуване рішення повинне бути скасовано.

Таким чином, ненадання декларантом під час митного оформлення всіх запитуваних митним органом документів (висновку експертизи), за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

В графі 33 рішень про коригування митної вартості вказано, що був використаний резервний метод визначення митної вартості.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, митницею при невизнанні митної вартості, заявленої ТОВ «Сільпо ПДВПП», та визначенні митної вартості за іншим, відмінним від першого, методом, не обґрунтовано із посиланням на надані декларантом документи, причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, тому митна вартість повинна бути визнана автоматично.

Митним органом не доведено, що неможливо було застосувати інші методи визначення митної вартості, окрім резервного.

Згідно з частиною третьої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно зі статтями 59 та 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами або подібними (аналогічними), що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідно до частини першої статті 452 Митного кодексу України інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів товарів надається центральним органам виконавчої влади за їх вмотивованим запитом (одноразово) або на підставі міжвідомчих угод про інформаційний обмін (регулярно).

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики згідно з Указом Президента України від 06.04.2011 № 396/2011 є Державна служба статистики України, в тому числі і з питань статистики зовнішньої торгівлі.

Враховуючи наявні дані Державної служби статистики України (лист від 11.12.2013 № 15.1-20/1683ПІ), середня вартість імпорту товару «печінка», країна походження: Данія жовтні 2013 року становить 1,18 доларів США /кг або 0,8637 Євро.

Отже, ТОВ «Сільпо ПДВПП» імпортувало свинячу печінку за середньою митною вартістю 0,6532 Євро за кг, статичні дані надають рекомендовану ціну 0,8637 Євро, а митний орган визначив вартість за ціною 1,17 Євро за кг.

Таким чином, середня вартість імпорту аналогічних/подібних товарів тієї самої країни походження є набагато нижчою за визначену митним органом для ТОВ «Сільпо ПДВПП».

Отже, в митного органу була можливість застосувати метод 2а або 2б визначення митної вартості товарів (за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів), проте відповідач цього не зробив, застосувавши метод 2ґ (резервний).

Також, в оскаржуваних рішеннях не зазначено докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товарів.

Згідно опису графи 33 розділу 2 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 № 883/21195, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Посилання на використання наявної в митному органі інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості у рішенні про коригування митної вартості товарів допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Митного кодексу України з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Аналогічна вимога міститься у статті 64 Митного кодексу України, яка визначає правила та умови застосування резервного методу для визначення митної вартості товарів, частиною другою та пунктом 7 частини третьої якої передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях та не може визначатися на підставі довільної чи фіктивної вартості.

Проте, відповідач в оскаржуваному рішенні не вказав раніше визнану (визначену) митну вартість, що підтверджує її визначення на підставі довільної вартості в порушення вказаних норм Митного кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару, тому ці рішення підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження позиції щодо правомірності застосування норм митного законодавства, а відтак, відповідач не довів суду правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору у розмірі 182, 70 гривень (1218 гривень* 1,5 * 10%) підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 53, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 18.10.2013 № 100250000/2013/500328/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» понесені ним судові витрати в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.