Ухвала

від 10.07.2014 по справі 810/2473/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2473/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

10 липня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП», звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - Київська міжрегіональна митниця, відповідач або митний орган) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 18.10.2013 № 100250000/2013/500328/2.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 18.10.2013 року № 100250000/2013/500328/2. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник Київської міжрегіональної митниці Міндоходів подав апеляційну скаргу про скасування постанови суду першої інстанції та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Сільпо ПДВПП», ідентифікаційний код 38559175, місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Промислова, будинок 5, зареєстроване як юридична особа 02.01.2013, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис № 13391020000008389.

Між ТОВ «Сільпо ПДВПП» та «Danish Crown A/S» (Данія) 02.09.2013 року був укладений контракт купівлі-продажу товарів № 182-S, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує товар у кількості, асортименті та за цінами, у відповідності до інвойсів, що є невід'ємною частиною контракту.

Відповідно до пункту 2 контракту, ціни на товар встановлюються у інвойсах на кожну партію товару. Ціна включає в себе вартість продукції, тари, термоусадочної упаковки, маркування, завантаження, видатків по митному оформленню вантажу в країні продавця. Валютою контракту є Євро. Загальна вартість контракту складає 5 000 000,00 Євро.

Умови поставки визначені пунктом 3 контракту, відповідно до якого усі ціни по контракту, а також поставка передбачаються на умовах FCA Данія Agri Norcold, Park Alle 17, 660 Vejen відповідно Incoterms 2010.

Відповідно до пункту 7 контракту, продавець зобов'язаний надати покупцю наступні документи: інвойс, пакувальний лист, сертифікат якості, сертифікат походження, сертифікат здоров'я / ветеринарний, CRM та митну декларацію продавця.

18.10.2013 року ТОВ «Сільпо ПДВПП» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів була подана митна декларація № 100250000/2013/034693 стосовно імпорту свинячої печінки торгової марки «Danish Crown», виробник «Danish Crown A/S», країна виробництва Данія.

На підтвердження митної вартості товару позивачем митному органу було подано пакет документів: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами; міжнародну автомобільну накладну (CMR); рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; прейскурант (прайс-лист) виробника товару; рахунок - фактуру (інвойс); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товару, що декларується; договір (контракт) про перевезення; ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів); інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Санітарно-епідеміологічний контроль здійснено»); інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; резервна позиція; сертифікат про походження товару загальної форми; сертифікат якості; комерційну пропозицію; лист підприємства; копію митної декларації країни відправлення.

Відповідач повідомив декларанта ТОВ «Сільпо ПДВПП» про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару: за наявності, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Для підтвердження витрат на транспортування декларанту необхідно подати транспорті (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Листом від 18.10.2013 року № 245 декларант позивача надала додаткові документи: прайс-лист; контракт (повторно); експортну декларацію (повторно); комерційну пропозицію (повторно); довідку про транспортні витрати; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг (повторно); договір про перевезення (повторно); лист підприємства про неможливість надати бухгалтерські та банківські документи; лист Державної служби статистики України від 27.09.2013 року.

Декларантом було зазначено, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями на даний момент надати не має можливості.

18.10.2013 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/500328/2, згідно з яким митна вартість товару була збільшена з 0,67 Євро до 1, 14 Євро та збільшено розмір мита та ПДВ на 33 126, 95 гривень.

Крім цього, Київською міжрегіональною митницею складено картку відмови у прийняті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100250000/2013/30718.

У зв'язку із цим, позивач, на підставі частини сьомої статті 55 Митного кодексу України здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом оформлення нової митної декларації від 18.10.2013 року № 100250000/2013/034704 на підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів.

21.10.2013 року позивач направив запит № 249 щодо причин, за яких заявлена в митній декларації від 18.10.2013 року № 100250000/2013/500328/2 митна вартість не могла бути визнана та надання інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної миртом ті, а також підстав для здійснення такого коригування.

За результатами розгляду запиту відповідач надав відповідь від 25.10.2013 року № 14.1/4-24/6820ПІ, з якого вбачається, що митний орган дійшов висновку, що декларантом позивача документи під час проведення консультацій надані не в повному обсязі. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

30.12.2013 року ТОВ «Сільпо ПДВПП» (як віл\рно встановлено судом першої інстанції, в межах 80 денного терміну з моменту випуску товару у вільний обіг) було подано заяву № 10/14-437 на визнання заявленої митної вартості та скасування рішення.

До заяви було додані наступні документи: копія платіжного доручення в іноземній валюті від 19.11.2013 року № 482 про сплату 10 728, 88 Євро згідно інвойсу № 1209670700 від 10.10.2013 року; копія банківської виписки стосовно п/д від 19.11.2013 року № 482; копія виписки із бухгалтерської документації від 02.12.2013 року до інвойсу № 1209670700 від 10.10.2013 року; копія листа Держслужби статистики України від 11.12.2013 року за жовтень 2013 року; роздруківка станом на 18.10.2013 року з сайту http://www.alibaba.com/products/F0/pork_liver.html стосовно вартості печінки мороженої свинячої.

За результатами розгляду заяви від 30.12.2013 року № 10/14-437 відповідач листом від 09.01.2014 року № 164/1/26-70-61-04 відмовив у перегляді рішення про коригування митної вартості товарів від 18.10.2013 № 100250000/2013/500328/2. В наданому листі відповідач вказує, що в платіжному дорученні в іноземній валюті від 19.11.2013 року № 482 в графі «№ та дата вантажної митної декларації (при наявності)» не вказано жодних даних хоча на момент оплати товар був оформлений у митному відношенні, також в інвойсі від 10.10.2013 року № 1209670700 вказано термін оплати 30 днів, а фактично оплата здійснена 19.11.2013 року, тобто з порушенням термінів зазначених в інвойсі. В наданій роздруківці з сайту http://www.alibaba.com стосовно вартості печінки мороженої свинячої відсутня інформація щодо вартості свинячої печінки походженням з Данії. Також відповідач зазначив, що вимоги митного органу щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості виконано не в повному обсязі, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями декларантом не надано.

Митний орган вказав, що документи прийнято до уваги в якості довідкової інформації, але вони не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Позивач не погоджується з рішення про коригування митної вартості товарів і просить його скасувати, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що у відповідач під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів ТОВ «Сільпо ПДВПП» - за ціною договору, а тому митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару, тому ці рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів, ознайомившись з матеріалами справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, повністю погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Статтею 265 Митного кодексу України встановлено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до ст.266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1-5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції, що відповідачем не вказано обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірних рішеннях.

Тобто, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що спірне рішення, не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів та митницею не доведено обґрунтованості рівня скоригованої нею у рішенні митної вартості товару, також, не розкриває конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на невідповідність такого рішення вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України, а отже і на їх протиправність.

Крім того, в порушення вимог діючого законодавства оскаржуване рішення не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Зокрема, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що митниця по суті лише загально зазначає, що декларантом використано відомості, не підтверджені документально.

Так, з матеріалів справи вбачається, що надані ТОВ «Сільпо ПДВПП» на підтвердження заявленої митної вартості товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, не містили жодних розбіжностей та в повній мірі підтверджували заявлену вартість товару.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що у рішенні про коригування митної вартості товарів та у всіх листах відповідача щодо причин невизнання заявленої митної вартості товарів митниця не зазначила розбіжностей, які б стосувалися основного переліку документів для підтвердження митної вартості товарів, який визначено у частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, в листі-роз'ясненні від 21.10.2013 року та в листі-відмові у скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів від 09.01.2014 року містяться різні підстави для коригування митної вартості товару.

Так, щодо витребування митним органом інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що з боку відповідача не доведено і жодним доказом не підтверджено, які саме розбіжності викликали сумнів у митного органу під час розмитнення товару.

Так, страхування товарів не здійснювалось, платіжні документи не були подані під час розмитнення товару, оскільки кошти за товар ще не були сплачені. В контракті передбачена післясплата за товар (пункт 8 контракту).

З приводу відсутності у позивача висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, судом першої інстанції зазначено, що у відповідності до пункту 8 частини третьої статті 53 Митного кодексу України висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, надаються на письмову вимогу митниці виключно у випадку їх наявності у декларанта.

Крім того, відсутність таких додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що всі інші витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості були подані ТОВ «Сільпо ПДВПП» під час митного оформлення.

У листі від 09.01.2014 року за результатами розгляду заяви щодо перегляду рішення про коригування митної вартості товарів відповідач посилається на те, що в наданому платіжному дорученні в іноземній валюті від 19.11.2013 року № 482 в графі «№ та дата вантажної митної декларації (при наявності)» не вказано жодних даних хоча на момент оплати товар був оформлений у митному відношенні, також в інвойсі від 10.10.2013 № 1209670700 вказано термін оплати 30 днів, а фактично оплата здійснена 19.11.2013 року, тобто з порушенням термінів зазначених в інвойсі.

Однак, суд першої інстанції правомірно зазначає, що відповідач фактично надав оцінку правилам здійснення переказів грошових коштів між позивачем та його контрагентом, а порушення термінів оплати за товар взагалі не має жодного відношення до неможливості встановити з боку митниці вартість та числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів та в листах відповідача про пояснення причин коригування митної вартості товарів не зазначено про наявність будь-яких розбіжностей або суперечностей у наданих ТОВ «Сільпо ПДВПП» документах (як основних, так і додаткових).

Вказана обставина не була спростована відповідачем ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі дії відповідача є прямим порушенням частини сьомої статті 54 Митного кодексу України.

Також, відповідач посилається, що в CMR від 14.10.2013 року № 14605582 відсутня інформація щодо перевізника товару, а тому, документи, що надані в якості підтвердження транспортних витрат ТОВ «Орлан-Транс-Груп» неможливо однозначно ідентифікувати з підприємством, що здійснювало перевезення оцінюваного товару.

Відповідач також вказує, що в якості підтвердження заявленої митної вартості декларантом надано комерційну пропозицію від 10.10.2013 № б/н, який є документом суб'єктивної спрямованості, оскільки під комерційною пропозицією (офертою) зазвичай розуміється письмова пропозиція продавця, спрямована можливому покупцю або конкретним покупцям про продаж партії товару на певних умовах.

Відповідач посилається на те, що митна декларація країни відправлення від 14.10.2013 № 13DК00560028901418 не містить відміток митного органу країни відправлення, як це передбачено пунктом 7 контракту від 02.09.2013 № 182-S.

Разом з тим, на спростування вказаних доводів відповідача, суд першої інстанції обгрунтовано зазначає, що листом від 18.10.2013 року № 245 декларант позивача надав відповідачу довідку про транспортні витрати № 182-322 від 16.10.2013 року, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № N KI-989-13 від 18.10.2013 року, договір про перевезення № Л-15 від 01.06.2010 року, лист підприємства про неможливість надати бухгалтерські та банківські документи № б/н від 17.09.2013.

В CMR від 14.10.2013 року № 14605582 в рядку 26 зазначено номер транспортного засобу АА1343ОВ/АА0471ХТ (т.1 а.с. 24).

В довідці про транспорті витрати ТОВ «Орлан-Транс-Груп» (т.1 а.с.23) міститься аналогічний номер транспортного засобу. Крім того, дані відомості вказані в експортній декларації із Данії (т.1 а.с. 22).

Також в рядку 6 CMR наявний номер замовлення товару 24113589. Аналогічний номер вказаний в інвойсі.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані під час розмитнення документи надавали митному органу в повній мірі ідентифікувати транспорті витрати замовлені позивачем у ТОВ «Орлан-Транс-Груп».

Стосовно суб'єктивної спрямованості комерційної пропозиції від 10.10.2013 № б/н, то в комерційній практиці відмінність комерційної пропозиції від прейскуранта (прайс-листа) полягає в його персоналізації обмеженому колу покупців. Відомості, зазначені у комерційній пропозиції продавця, адресовані безпосередньо конкретному покупцю.

Орган доходів і зборів для підтвердження ціни як «дійсної вартості» товару може запитати у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців.

Крім того, згідно із частиною другою статті 53 Митного кодексу України прайс-лист не передбачений в переліку основних документів, необхідних для підтвердження митної вартості.

Тобто, суд першої інстанції правомірно зазначає, що прайс-лист може вимагатись лише у разі встановлення розбіжностей в основних документах, до яких він не відноситься.

Щодо відсутності в митній декларації країни відправлення від 14.10.2013 року № 13DК00560028901418 відмітки митного органу країни відправлення, то судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що відповідно до пункту 7 частини третьої статті 53 Митного кодексу України на письмову вимогу митного органу декларант зобов'язаний надати копію митної декларації країни відправлення. Однак, Митний кодекс України не містить жодних вимог щодо наявності будь-яких відміток на зазначеному документі. Всі експортні декларації, які подавалися під час митного оформлення оцінюваних товарів, були оформлені відправником шляхом електронного декларування, тому не могли і не повинні були містити відміток митних органів країни відправлення.

Таким чином, митна декларація країни відправлення може вимагатись лише у разі встановлення розбіжностей в основних документах, до яких експортна декларація не відноситься. При цьому, той факт, що у контракті передбачено обов'язок надання даного документа з печаткою відправника для позивача, не зобов'язує ТОВ «Сільпо ПДВПП» надавати експортну декларацію з печаткою відправника митному органу.

Про неможливість подання навіть копії вантажної митної декларації країни відправлення повідомлено Держмитслужбу Представництвом України при Європейських Співтовариствах (лист від 20.08.2009 року № 3111/16-230-1791) за результатами робочої зустрічі, проведеної 19.08.2009 року з представниками Генерального директорату з оподаткування та митного союзу Європейської комісії.

Та з матеріалів справи вбачається, що за повідомленням Представництва України при Європейських Співтовариствах, Європейською стороною поінформовано про неприйнятність застосування подібної практики відносно імпортерів країн-членів СС, у зв'язку з тим, що імпортер (мається на увазі резидент України): по-перше, не є власником експортної декларації, вона належить експортерові та митним органам країни експорту, при цьому імпортер не має доступу до експортної декларації; по-друге, з 1 липня 2009 року митними органами ЄС для оформлення приймається виключно електронні декларації, декларації в паперовому форматі не використовуються; по-третє, якщо товари експортуються після режиму транзиту (залізниця, TIR), застосовується спрощена процедура митного оформлення у режимі експорт. Крім цього, Європейська Комісія ще листом від 27.03.2008 року наголосила, що вимога надання копії експортної вантажної митної декларації не відповідає міжнародним митним стандартам, сучасній митній практиці і може бути розглянута як торговельний бар'єр (відповідь Держмитслужби України на лист Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2009 № 767 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України органи доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів мають право звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Отже, суд першої інстанції правомірно зазначає, що у разі наявності сумнівів щодо наданої ТОВ «Сільпо ПДВПП» копії митної декларації для підтвердження відомостей щодо її оформлення в країні відправлення митниця мала право звернутися із відповідним запитом до митних органів Данії, але не зробила цього, безпідставно не визнавши заявлену ТОВ «Сільпо ПДВПП» та повністю підтверджену всіма поданими основними та додатковими документами митну вартість.

Враховуючи наявні в матеріалах справи документи суд, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що митний орган не навів жодного обґрунтованого пояснення та не надав жодного доказу, які б свідчили про наявні розбіжності, що не дають можливість підтвердити числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Також, відповідачем не доведено неможливість застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Як встановлено судом першої інстанції, митна вартість товарів була підтверджена позивачем всіма необхідними документами, зазначеними у частини другій статті 53 Митного кодексу України. Отже, ТОВ «Сільпо ПДВПП» для підтвердження митного оформлення товару було подано усі документи, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості.

Однак, відповідач ні в рішенні про коригування митної вартості товарів, ні в листах про пояснення причин такого коригування не зазначав жодних розбіжностей у наданих до митного оформлення основних документах для підтвердження митної вартості товарів. Крім того, у рішенні про коригування митної вартості товарів також відсутнє зазначення будь-яких розбіжностей у поданих до митного оформлення додаткових документах для підтвердження заявленої митної вартості.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що у відповідач під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів ТОВ «Сільпо ПДВПП» - за ціною договору.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не визначено, яка з перелічених у частині другій статті 58 Митного кодексу України підстав у даній конкретній справі стала причиною неможливості застосування першого методу.

Також судом першої інстанції встановлено, що по даним Державної служби статистики України (лист від 11.12.2013 року № 15.1-20/1683ПІ), середня вартість імпорту товару «печінка», країна походження: Данія жовтні 2013 року становить 1,18 доларів США /кг або 0,8637 Євро, а митний орган визначив вартість за ціною 1,17 Євро за кг.

Таким чином, середня вартість імпорту аналогічних/подібних товарів тієї самої країни походження є набагато нижчою за визначену митним органом для ТОВ «Сільпо ПДВПП».

Крім того, в оскаржуваних рішеннях не зазначено докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товарів.

Статтею 64 Митного кодексу України визначено правила та умови застосування резервного методу для визначення митної вартості товарів, частиною другою та пунктом 7 частини третьої якої передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях та не може визначатися на підставі довільної чи фіктивної вартості.

Проте, відповідач в оскаржуваному рішенні не вказав раніше визнану (визначену) митну вартість, що підтверджує її визначення на підставі довільної вартості в порушення вказаних норм Митного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару, тому ці рішення підлягають скасуванню.

В ході розгляду справи представник Київської регіональної митниці не спростував в суді першої інстанції контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної зартості.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем подано відповідачу по даній поставці товару достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. З ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 МК та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.

Таким чином, в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не надав будь-яких доказів правомірності винесеного оскаржуваного рішення, а всі доводи, на які відповідач посилається спростовані матеріалами справи.

Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 16 липня 2014 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.