Рішення

від 07.05.2014 по справі 914/789/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2014 р. Справа № 914/789/14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Шідель", м. Київ, до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Молоток", м. Львів, про: стягнення заборгованості. Суддя Т. Рим За участю представників: позивача:Навроцький А.І. - довіреність від 14.02.2014 року, відповідача:Кириєвський О.Б. - довіреність №01-07/04-2014 від 07.04.2014 року, Покрова Л.Ю. - довіреність №01-07/04-2014 від 07.04.2014 року. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Шідель" до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Молоток" про стягнення 784.641,59 грн. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.03.2014 року провадження у справі порушено, справу призначено до розгляду на 26.03.2014 р. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору купівлі-продажу №19/07/11 від 19.07.2011 р. та №02/11/12 від 02.11.2012 р. не оплатив у повному обсязі вартості переданого товару, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 720.506,34 грн. Крім того, відповідачу нараховано 28.150,68 грн. пені, 9.409,90 грн. інфляційних втрат, 26.574,67 грн. - 3% річних.

В судове засідання 09.04.2014 р. позивачем подано заяву про зміну позовних вимог (том 2, а.с. 17-22). Згідно з цією заявою просить стягнути з відповідача 720.506,34 грн. боргу, 13.789,39 грн. інфляційних втрат, 10.245,01 грн. - 3% річних. Ухвалою від 16.04.2014 року подана заява була прийнята судом до розгляду, оскільки вона за своїм змістом є заявою про зміну предмета позову.

Відповідач повністю заперечив проти вимог позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та в додаткових поясненнях на позовну заяву:

1) подана позивачем заява про зміну позовних вимог є заявою про зміну і предмета, і підстави позову, а тому в суду є правові підстави для ї відхилення;

2) підставою позовних вимог позивач називає лише договір купівлі-продажу №02/11/12 від 02.11.2012 року, проте за цим договором до матеріалів позову долучено лише чотири рахунки;

3) частина видаткових накладних не містять окремих реквізитів, які є необхідними для прийняття таких документів як належних доказів;

4) сторонами не було затверджено додатку до договору, яким би фіксувалися ціни на товар, а тому неможливо керуватися тими цінами, які зафіксовані у видаткових накладних.

Відповідачем подано клопотання про призначення колегіального розгляду справи з огляду на її складність та велику кількість документів, які необхідно проаналізувати. Суд відхиляє подане клопотання, оскільки за своїм змістом спір не є складним, адже стосується поставки товару за договором та видатковими накладними. Наявність великої кількості видаткових накладних також не є підставою для безумовного призначення колегіального розгляду справи.

В судовому засіданні 07.05.2014 року відповідачем подано усне клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на подання позову до господарського суду міста Києва з вимогою до товариства з обмеженою відповідальністю "Шідель" про визнання укладеного договору удаваним. Повідомив, що ним такий позов подається втретє, оскільки попередні два рази цей позов було двічі повернуто без розгляду господарським судом міста Києва. Представником відповідача в судовому засіданні було продемонстровано зазначені позовні заяви та ухвали суду, проте до матеріалів справи вони не були долучені відповідачем через канцелярію суду. Зазначене клопотання судом відхилено, оскільки судом не встановлено неможливості розгляду справи у цьому судовому засіданні, можливе прийняття до розгляду зазначеної відповідачем позовної заяви також не спричинило б необхідності відкласти розгляд справи. Крім того, суд враховує і сплив строків вирішення цього спору.

В судовому засіданні 07.05.2014 року відповідачем подано усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою представлення доказів на визначення звичайної ціни проданого йому товару (стаття 632 Цивільного кодексу України). Зазначене клопотання суд також відхиляє як безпідставне та таке, що спрямоване на затягування розгляду справи. При цьому суд керується тим, що відповідач отримав ухвалу про порушення провадження у справі 19.03.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а тому в ньому було достатньо часу для представлення усіх можливих заперечень проти позовних вимог. Крім того, подане відповідачем клопотання та додаткові підстави для відмови в задоволенні позову подано до суду в останній день строку вирішення спору.

В судовому засіданні 07.05.2014 року відповідачем подано усне клопотання про призначення судової експертизи визначення звичайної ціни товару. Відхиляючи подане клопотання, суд враховує те, що відповідачем не обґрунтовано неможливості вирішення спору без призначення відповідної судової експертизи та дійсної необхідності для застосування спеціальних знань.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №19/07/11 від 19.07.2011 р. (надалі - Договір №19/07/11). За умовами цього договору продавець (позивач у справі) надає покупцю-дилеру (відповідач у справі) комплекс прав та обов'язків відносно представництва інтересів і продажу товарів торговельної марки "Schiedel" дрібнооптовим, роздрібним покупцям та кінцевим споживачам. В порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець продає, а покупець-дилер купує товари торговельної марки "Schiedel" за цінами та в асортименті, що попередньо узгоджуються сторонами. Відповідно до пункту 4.5 Договору купівлі-продажу №19/11/11, право власності на товар переходить від продавця до Покупця-Дилера після отримання Товару Покупцем-Дилером та підписання повноваженим представником Покупця-Дилера видаткової накладної.

Між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №02/11/12 від 02.11.2012 р. (надалі - Договір №02/11/12). За умовами цього договору продавець (позивач у справі) надає покупцю-дилеру (відповідач у справі) комплекс прав та обов'язків відносно представництва інтересів і продажу товарів торговельної марки "Schiedel" дрібнооптовим, роздрібним покупцям та кінцевим споживачам. В порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець продає, а покупець-дилер купує товари торговельної марки "Schiedel" за цінами та в асортименті, що попередньо узгоджуються сторонами. Відповідно до пункту 4.4 Договору купівлі-продажу №02/11/12 право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця-Дилера після приймання Товару Покупцем-Дилером та підписання повноваженим Покупця-Дилера видаткової накладної.

На виконання умов укладених Договорів позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 5.261.531,10 грн. , про що свідчать видаткові накладні, які долучені до матеріалів справи. Відповідачем частково оплачено вартість товару у сумі 4.541.024,76 грн. , про що свідчать банківські виписки, долучені до матеріалів справи. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за переданий товар в сумі 720.506,34 грн.

Позивачем скеровано на адресу відповідача претензію від 29.11.2013 р. №773/13 про оплату вартості переданого товару у сумі 720.506,34 грн. У відповідь на претензію від 23.12.2013 р. №985/13 відповідачем зазначено, що визнає суму боргу у розмірі 720.506,34 грн., проте неможливість виконання зобов'язання обґрунтовано складним матеріальним становищем.

Позивачем скеровано на адресу відповідача претензію від 20.01.2014 р. №45/14 про оплату вартості переданого товару у сумі 720.506,34 грн. Докази надіслання претензії долучені до матеріалів справи.

Відповідачем не спростовано факту заборгованості перед позивачем, доказів погашення боргу у сумі 25.479,29 грн. суду не надано.

При ухваленні рішення суд керувався таким.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу купівлі-продажу товару на підставі Договорів купівлі-продажу в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 5.5 Договорів передбачено, що покупець-дилер зобов'язаний здійснювати оплату товару на умовах 100% попередньої оплати вартості замовленого покупцем-дилером товару не пізніше як за два банківських дні до дня поставки.

В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач отримав, проте не оплатив у повному обсязі вартості поставленого товару, порушив строки погашення заборгованості, визначені Договорами, а також визнав суму боргу у розмірі 720.506,34 грн. у відповіді на претензію від 23.12.2013 р. №985/13, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 720.506,34 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується заперечення відповідача в частині відсутності погодження ціни товару з огляду на відсутність погодженого додатку, то суд в цій частині відзначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Частиною 4 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Аналіз наведених вище норм закону дає підстави для висновку, що застосовувати правило звичайної ціни товару можна лише в тому випадку, якщо така ціна не була встановлена у договорі та не може бути визначена, виходячи з його умов . Проте, в пункті 5.3 укладених договорів визначено, що сума договору визначається сумою всіх видаткових накладних, а пункт 6.1 договорів зобов'язує покупця-дилера провести повний розрахунок за отриманий товар у відповідності з видатковими накладними. Таким чином, ціна товару визначається сумами, відображеними у видаткових накладних, а тому відсутні правові підстави стверджувати, що ціну не можна визначити, виходячи з укладених договорів. Суд звертає увагу, що товар приймався відповідачем без жодних застережень, матеріали справи не містять жодного доказу непогодження відповідача із заявленою у видаткових накладних ціною товару. Навпаки, відповідач здійснював часткову оплату поставленого товару. Зазначені обставини та доводи додатково підтверджують безпідставність поданих відповідачем клопотань про відкладення розгляду справи та призначення судової експертизи з метою визначення звичайної ціни товару на підставі статті 632 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. №14 якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору . Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 13.789,39 грн. інфляційних втрат за період з 04.09.2013 року по 23.02.2014 року, проте, як свідчать матеріали справи, остання поставка товару відбулася 19.09.2013 року. За таких обставин суд вважає за необхідне провести перерахунок інфляційних втрат таким чином:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 05.09.2013 - 19.09.2013 639305.68 1.000 0.00 639305.68 20.09.2013 - 23.02.2014 720506.34 1.019 13789.39 734295.73 Отже, заявлена позивачем до стягнення сума - 13.789,39 грн. , є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Аналогічно, суд перевірив проведений позивачем розрахунок 3% річних, та дійшов висновку, що він є помилковим. Натомість вірним є такий розрахунок:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 639305.68 05.09.2013 - 19.09.2013 15 3 % 788.19 720506.31 20.09.2013 - 23.02.2014 157 3 % 9297.49 10085,68 Отже, до стягнення підлягає 10.085,68 грн. - 3% річних.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. При цьому суд наголошує, що загалом відповідач, заперечуючи проти позову, вказує не формальні підстави та неточності, допущені позивачем. Проте ці обставини не спростовують факту отримання відповідачем товару та обов'язку сплатити його вартість.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

У відповідності з вимогами Закону України «Про судовий збір» при поданні позову про стягнення з відповідача 784.641,59 грн. позивачем було сплачено 15692,83 грн. судового збору, що становить 2 відсотки від ціни позову. Відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Оскільки позивачем змінено предмет позову, а суд розглядав справу в межах, визначених у відповідній заяві, до сплати підлягало 14.890,81 грн. судового збору. Відтак, поверненню позивачу підлягає 802,01 грн.

В решті судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Молоток" (адреса: вулиця Патона, будинок 2, корпус 4А, Залізничний район, місто Львів, Львівська область, 79040; ідентифікаційний код 33894975 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Шідель" (адреса: вулиця Володимирська, будинок 7, офіс 1, місто Київ, 01025; ідентифікаційний код 35828553 ) 720.506,34 грн. основного боргу, 10.085,68 грн. - 3% річних, 13.789,39 грн. інфляційних втрат, 14.887,83 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Шідель" (адреса: вулиця Володимирська, будинок 7, офіс 1, місто Київ, 01025; ідентифікаційний код 35828553 ) з Державного бюджету України 802,01 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням від 17.02.2014р. №27.

Повне рішення складено 12.05.2014 р.

Суддя Рим Т.Я.