Рішення

від 08.05.2014 по справі 924/490/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" травня 2014 р.Справа № 924/490/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Олійник Ю.П., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО" м.Миколаїв

до Фермерського господарства ім. "КУДЕЛЬСЬКОГО" с.Фадіївка Полонський район Хмельницька область

про стягнення 227 323,63 грн., у т.ч. 124 779,00 грн. суми основної заборгованості, 49 911,60 грн. дооцінки вартості неоплаченого товару, 18 914,26 грн. 36% річних, 6 830,14 грн. пені, 1 932,83 грн. індексу інфляції, 24 955,80 грн. штрафу

Представники сторін:

від позивача - Бонтлаб В.В. за дов. від 19.03.14р. (за участю в режимі відеоконференції)

від відповідача - не приймав участі

За участю ОСОБА_2- працівника позивача, викликаного в порядку ст.30 ГПК України.

У судовому засіданні згідно з ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення приймається 8.05.2014р., оскільки у судовому засіданні 29.04.2014р. оголошувалась перерва.

Позивач у позовній заяві та представник у судовому засіданні просять стягнути з відповідача 227323,63 грн., у т.ч. 124779,00 грн. суми основної заборгованості, 49911,60 грн. дооцінку вартості неоплаченого товару, 18914,26 грн. 36% річних, 6830,14 грн. пені, 1 932,83 грн. індексу інфляції, 24955,80 грн. штрафу. Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що на виконання договору поставки від 11.02.13 №ЗР-10/13 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 182757,00грн. згідно видаткових накладних, а відповідач у визначений договором строк не розрахувався у повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 124779,00грн. При цьому відповідно до п.2.4 позивачем проведений перерахунок вартості поставленого, але не оплаченого товару у зв'язку із збільшенням курсу долара США. Відповідно до ст. 7.1.1 договору позивачем нарахована пеня за несвоєчасну оплату продукції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення та штраф у розмірі 20% від суми несплаченого боргу, а згідно з п.7.7 договору позивачем нараховані 36% річних. Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні за період з 01.11.13 по 03.04.14. При цьому посилаються на ст.ст. 525, 627, 628, 629, 610 ЦК України та ст.ст. 231,232 , 193 ГК України.

Представник позивача у судовому засіданні підтвердив юридичну адресу позивача- м.Миколаїв.

Позивач у письмових поясненнях по справі зазначає, що відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідні зміни. Якщо відомості, як підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. З витягу-роздруківки з офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» убачається, що керівником ФГ ЇМ. "КУДЕЛЬСЬКОГО" є Кудельський Е.Л., жодної інформації про наявності будь-яких обмежень щодо представництва від імені відповідача у Єдиному державному реєстрі немає. Тому позивач не міг знати про існуючі в статуті відповідача обмеження. При цьому сторони, укладаючи спірний договір п. 11.4. засвідчили, що вони не обмежені в праві укладати та виконувати даний договір. Крім того, в силу ст.241 ЦК України наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (аналогічну правову позицію викладено у постанові ВГСУ від 12.08.13, справа №910/3362/13). У даному випадку подальше схвалення правочину підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, відповідно до яких відповідачем сплачено згідно договору загальну суму в розмірі 57978,00 грн. Звертається увага, що доказом поставки відповідачу товару згідно договору поставки № ЗР-10/13 від 11.02.13 є, зокрема, видаткові накладні та видані на їх підставі відповідачу податкові накладні.

Відповідач у запереченнях на позов та представник у судовому засіданні 29.04.2014р. зазначають, що порядок проведення діяльності фермерського господарства регулюється статутом, затвердженим рішенням загальних зборів від 10.06.05. Відповідно до п. 6.2 статуту дозвіл на укладення договорів на суму більше 10% розміру складеного капіталу (13800,00грн.) надається загальними зборами господарства, а також делегуванням відповідних повноважень його членам та голові господарства. У даному випадку голові ФГ загальним зборами не надавався дозвіл на укладення договорів з позивачем. Крім того, представником відповідача заперечувався факт поставки, а також відсутність замовлення ним продукції.

У клопотанні від 7.05.2014р. відповідач просить відкласти розгляд справи у зв'язку з перебуванням представника у м.Біла Церква з питань захисту дисертації і відсутністю іншого компетентного представника. Представником позивача у судовому засіданні заперечується щодо даного клопотання, оскільки дата судового засідання погоджена, причини неповажні, відповідач затягує розгляд справи.

Розглянувши дане клопотання, суд вважає причини не направлення відповідачем представника для участі у судовому засіданні не поважними з огляду на те, що судом не визнавалась обов'язковою явка представника відповідача і саме конкретного представника. При цьому відповідач є юридичною особою, керівник якої може надати довіреність будь-якій іншій особі або сам представляти інтереси у суді. Крім того, не надано підтверджуючих доказів пор поважність причин неявки представника, пор докази, які відповідач може надати. При цьому пояснення представника відповідача заслухано у судовому засіданні 29.04.2014р., останній прийняв участь у дослідженні доказів. Підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ст.77 ГПК України відсутні Тому спір вирішується на підставі наявних доказів.

Присутнім у судовому засіданні працівником позивача (директор Західно-українського представництва позивача) ОСОБА_2, який викликаний в порядку ст. 30 ГПК України надані суду пояснення , зокрема, щодо того, що 11.02.2013р. ним та Кудельським Едуардом Людвиховичем, керівником відповідача укладено договір поставки № ЗР-10/13. В період дії вказаного договору між сторонами було підписано додатки, якими останні погодили, асортимент, кількість, ціну товару та строки його оплати. Відповідно до умов додатків, укладених до договору, транспортування товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника. Враховуючи умови договору та укладені до нього додатки постачальником забезпечено поставку товару покупцю, на загальну суму. Факт передачі товару, сторони засвідчили (поставивши відповідні підписи, скріпивши їх печатками та штампами) видатковими накладними Від імені покупця, товар отримував безпосередньо керівник ФГ ім. "Кудельського" Кудельський Едуард Людвихович.

Розглядом матеріалів справи встановлено :

Між сторонами укладений договір поставки від 11.02.13 №ЗР-10/13, за умовами якого позивач, як постачальник, зобов'язується передати у власність відповідача, як покупця, продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, визначену договором.

Згідно з п.2.1 договору ціна продукції визначається додатками та/або накладними та/або рахунками-фактурами, що є невід'ємною частиною договору. Згідно з п. 3.1 порядок розрахунків за поставлений товар визначається у додатках до договору.

До Договору сторонами підписано додатки: №1 від 11.02.2013 р., №2 від 02.04.2013 р., №3 від 20.05.2013 р., №4 від 10.06.2013 р., №5 від 12.07.2013 р., №6 від 24.07.2013 р., відповідно до умов яких кінцевою датою оплати за поставлений товар є 31.10.13 та додаток №7 від 28.10.2013 р., відповідно до умов якого кінцевою датою оплати за поставлений товар є 08.11.13. Відповідно, відповідач взяв на себе зобов'язання перед позивачем провести оплату наступним чином: 166 760,00 грн. - у строк до 31.10.2013 р. (додатки з 1-го по 6-й), 15 997,00 грн. - у строк до 08.11.2013 р. (7-й додаток).

На виконання договору позивачем передано, а відповідачем отримано товар на загальну суму 182 757,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: №1346 від 30.04.2013 року на суму 6 800,00 грн., №1822 від 16.05.2013 року, на суму 54 120,00 грн., №1974 від 20.05.2013 року на суму 61 486,00 грн., №2928 від 10.06.2013 року на суму 22376,00 грн., №3719 від 12.07.2013 року на суму 9 603,00 грн., №4170 від 14.08.2013 року на суму 12 375,00 грн., №5215 від 28.10.2013 року на суму 15 997,00 грн.

Крім того, наявні відповідні податкові накладні №45 від 12.02.2013 р.; №44 від 02.04.2013 р., №682 від 22.04.2013 р., №976 від 26.04.2013 р., №429 від 16.05.2013 р., №606 від 20.05.2013 р., №332 від 10.06.2013 р., №305 від 12.07.2013 р., №593 від 29.07.2013 р., №327 від 28.10.2013 р.

Відповідач не розрахувався у повному обсязі, а сплатив 57978,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 12.02.2013р. на суму 5000,00 грн., від 02.04.2013 р. на суму 10 000,00 грн., від 22.04.2013 р. на суму 4 000,00 грн., від 26.04.2013р. на суму 2 800,00 грн., від 23.07.2013 р. на суму 9603,00 грн., від 29.07.2013 р. на суму 12375,00 грн., від 16.09.2013 р. на суму 4000,00 грн., від 21.10.2013 р. на суму 1500,00 грн., від 19.11.2013 р. на суму 1200,00 грн., від 30.12.2013 р. на суму 3000,00 грн., від 10.01.2013 р. на суму 2000,00 грн., від 20.01.2013 р. на суму 2500,00 грн. Тому виникла заборгованість відповідача у розмірі 124779,00грн.

Пунктом 2.4. договору, сторони передбачили, що у разі зміни курсу гривні до долара СІЛА, Постачальник проводить перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, але не оплаченого Покупцем товару. Сторони погодили застосовувати при проведенні розрахунків за цим договором курс Долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору (п.3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору, в тому випадку коли курс на міжбанківській валютній біржі, щодо продажу дол. США до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вищим за курс відповідної іноземної валюти на день укладення Додатку, Сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу: С = А1/А2 х В, де С - сума належна до оплати, В - ціна товару на момент підписання додатку, А1 - (курс на міжбанківській валютній біржі, щодо продажу дол.. США до гривні) на день перерахування коштів, А2 - (курс на міжбанківській валютній біржі, щодо продажу дол. США до гривні) на день підписання відповідного додатку. При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику, як належну оплату повної вартості товару, визначається з врахуванням умов ч. 1 цього пункту шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США на курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол.. США до гривні на день проведення оплати. Всі платежі за цим договором здійснюються покупцем з урахуванням п. 3.3. договору.

На підставі зазначеного позивачем проведена дооцінка вартості неоплаченого товару у розмірі 49911,60грн. (11,45/8.20 = 1.40 X 124 779 = 174 690,60- 28 234 = 49 911.60)

Згідно п. 7.1.1. Договору Покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми боргу за кожен день прострочення, а також додатково штраф 20% від суми несплаченого боргу. На підставі даного пункту позивачем нараховано пеню у розмірі 6830,14грн. за період з 01.11.13 по 03.04.14 та штраф у розмірі 24955,80грн.

В разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього договору Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості 36 % річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідним Додатком до Договору (п. 7.7. Договору).

На підставі даного пункту позивачем нараховані 36% річних у розмірі 18914,26грн. за період з 01.11.13 по 03.04.14.

Згідно з ст.625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні за період з 01.11.13 по 03.04.14 у розмірі 1932,83грн.

Досліджуючи надані по справі докази та пояснення сторін, судом приймається до уваги таке :

1. Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом враховується, що позивачем відповідно до умов договору поставки від 11.02.13 №ЗР-10/13 здійснено поставку товару вартістю 182757,00грн., що підтверджується видатковими накладними, наданими в матеріали справи. Крім того, факт поставки товару також підтверджується наданими позивачем відповідними податковими накладними, оскільки сторони є платниками ПДВ, а також частковою оплатою заборгованості відповідачем. Факт передачі підтверджується також викликаним для дачі пояснень згідно ст.30 ГПК України працівником позивача ОСОБА_2

Відповідач у в порушення визначених додатками 1-7 договору строків не здійснив повного розрахунку за товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 124779,00грн., що підтверджується наданими в матеріали справи доказами. Всупереч ст.33ГПК України інших доказів погашення відповідачем не надано.

Відповідно, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому не приймаються до уваги доводи відповідача про відсутність повноважень голови господарства на підписання вищевказаного договору, оскільки, зазначаючи про відсутність дозволу загальних зборів на укладання договору, відповідач, не обґрунтовує та не надає доказів про недійсність самого договору поставки. Крім того, не надані відповідачем і докази про те, що позивач міг знати про обмеження, оскільки в Єдиному державному реєстрі відсутні обмеження щодо повноважень керівника. До того ж договір поставки в установленому порядку не визнаний недійсним.

2. Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Крім того, право встановлювати інші види забезпечення виконання зобов'язання передбачено ч.2 ст.546 ЦК України.

Тому сторони при укладанні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань. Аналогічна правова позиція у постанові Верховного суду України від 22.11.10 №14/80-09-2056.

Сторони договору, керуючись положеннями цивільного законодавства свободи договору, визначили у договорі (п. 2.4, п.3.2, п.3.3) порядок визначення вартості поставленого, але не оплаченого товару в разі збільшення курсу долара США до гривні на день проведення розрахунків. Відповідно, позивачем проведений перерахунок вартості поставленого, але не оплаченого товару, виходячи з того, що згідно додатків: №1 від 11.02.2013 р., №2 від 02.04.2013 р.; №3 від 20.05.2013 р.; №4 від 10.06.2013 р.; №5 від 12.07.2013 р.; №6 від 24.07.2013 р.; №7 від 28.10.2013 р. на день їх укладення курс гривні по відношенню до долара США на міжбанківській валютній біржі становив 8.2 грн. за 1 долар. Станом на 03.04.2014 р. міжбанківський курс гривні по відношенню до долара США - 11,45 грн. за 1 дол. Тому позивачем проведена дооцінка вартості неоплаченого товару в розмірі 49911,60грн., що визнається судом правомірним та обґрунтованим. Відповідно позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

3. Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем проведено нарахування інфляційних за період з 01.11.13 по 03.04.14 у розмірі 1932,83грн.

Договором (п.7.7) сторонами збільшено розмір процентів, передбачених ст.625 ЦК України до 36 % річних. Тому позивачем проведені нарахування 36% за період з 01.11.13 по 03.04.14 у розмірі 18914,26грн.

Судом враховується, що дані нарахування проведені позивачем правомірно в межах максимально можливого розміру згідно чинного законодавства, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

4. Згідно з ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою. Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.1.1 договору сторонами передбачено сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми боргу за кожен день прострочення, а також додатково штраф 20% від суми несплаченого боргу.

На підставі цих положень договору позивачем нарахована пеня за період з 01.11.13 по 03.04.14 у розмірі 6830,14грн. та штраф у розмірі 24955,80грн. При цьому згідно п.7.8 сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за договором відповідно до п.6 ст.232 ГК України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк давності продовжується до 3 років.

Судом враховується, що одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України). Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст.549 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст. 232 ГК України. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч.2 ст.231 ГК України. У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. У договорі між сторонами передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.04.12 у справі №3-121гс11 та у справі №3-24гс12, а також у п. 2.1 та п.2.9 постанови пленуму ВГСУ від 17.12.13 №14.

5. При стягненні штрафних санкцій судом враховується, що згідно ч.3 ст. 551 ЦК України за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, зменшується, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. Відповідно, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за

собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічна за змістом і норма ст.233 ГК України, згідно якої у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд, на підставі вищезазначених правових норм, враховуючи неспіврозмірність розмірів нарахованих позивачем штрафу і пені та суми заборгованості, завданих йому збитків, а також зважаючи на заявлені позивачем вимоги про стягнення додатково 3% річних і скоригованої вартості товару у зв'язку із збільшенням курсу дол. США, вважає за необхідне зменшити розмір пені та штрафу на 50%, тобто, до 3415,07грн. пені та 12477,90грн. штрафу. Тому позов в частині стягнення зазначених сум штрафу та пені підлягає задоволенню, а у решті - відмові.

6. У зв'язку із частковим задоволенням позову судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача згідно з ст.ст.44, 49 ГПК України. При цьому судовий збір при зменшенні судом неустойки покладається на відповідача повністю, без врахування зменшення такого розміру. Така ж правова позиція у п.2.4. постанови пленуму ВГСУ від 17.12.13 №14.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4 5 , 12, 15, 33, 43,44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО" м.Миколаїв до Фермерського господарства ім. "КУДЕЛЬСЬКОГО" с.Фадіївка Полонського району Хмельницької області про стягнення 227323,63 грн., у т.ч. 124779,00 грн. суми основної заборгованості, 49911,60грн. дооцінки вартості неоплаченого товару, 18914,26 грн. 36% річних, 6830,14 грн. пені, 1932,83грн. індексу інфляції, 24955,80грн. штрафу задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства ім. "КУДЕЛЬСЬКОГО" с.Фадіївка Полонського району Хмельницької області (код 33482957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО" м.Миколаїв (Центральний район, вул.Велика Морська,143, код 35472893) 124779,00грн. (сто двадцять чотири тисячі сімсот сімдесят дев'ять гривень 00 коп.) основної заборгованості, 49911,60грн. (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот одинадцять гривень 60 коп.) дооцінки вартості неоплаченого товару, 18914,26грн. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот чотирнадцять гривень 26 коп.) 36% річних, 1932,83грн. (одна тисяча дев'ятсот тридцять дві гривні 83 коп.) інфляційних, 3415,07грн. (три тисячі чотириста п'ятнадцять гривень 07 коп.) пені, 12477,90грн. (дванадцять тисяч чотириста сімдесят сім гривень 90 коп.) штрафу, 4546,47 грн. (чотири тисячі п'ятсот сорок шість гривень 47 коп.) відшкодування сплаченого судового збору. Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Повне рішення складено 8.05.2014р.

Суддя Ю.П. Олійник

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи,

2- позивачу (03038,м. Київ, вул.. Ямська, 28 А) пр.

2 - відповідачу (30536, Хмельницька область, Полонський район, село Фадіївка) пр.