Постанова

від 06.05.2014 по справі 2а-9284/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2014 року 12 год. 47 хв. Справа № 2а-9284/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

суддів - Качур Р.П. та Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання - Ємчук Л.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Водолазського І.Д.,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльність Львівської митниці Міндоходів та Міністерства доходів та зборів України щодо затримки виконання постанови суду про поновлення ОСОБА_3 на роботі та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,-

в с т а н о в и в :

29.10.2012 року ОСОБА_3 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, до Державної митної служби України, та Львівської митниці, про визнання протиправним та скасування наказу Державної митної служби України № 1924-к від 01.10.2012 року "Про припинення перебування на державній службі" в частині припинення його перебування на державній службі в митних органах на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Краковець" Львівської митниці, поновлення його на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 року у справі № 2а-9284/12/1370 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року у справі № 876/4109/13 апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 року по справі № 2а-9284/12/1370 скасовано, визнано протиправним і скасовано наказ Державної митної служби України від 01.10.2012 року № 1924-к "Про припинення перебування на державній службі" в частині припинення перебування ОСОБА_3 на державній службі в митних органах на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Краковець" Львівської митниці, поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Краковець" Львівської митниці з 04.10.2012 року, зобов'язано Львівську митницю виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.10.2012 року по 26.03.2013 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.09.2013 року вищевказану постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року залишено без змін. Відтак, відповідно до ст. 254 КАС України постанова Львівського апеляційного адміністративного суду України від 26.03.2013 року по справі № 876/4109/13 набрала законної сили 26.03.2014 року, однак на думку позивача, відповідачем, виконана так і не була.

У зв'язку з наведеним, 19.03.2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про визнання протиправною бездіяльності Львівської митниці Міндоходів та Міністерства доходів та зборів України щодо затримки виконання вищевказаної постанови суду про поновлення ОСОБА_3 на роботі та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 26.03.2013 року по 19.03.2014 року.

05.05.2014 року за вх. № 15707 позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог відповідно до якої висловлене прохання про визнання протиправною бездіяльності Львівської митниці Міндоходів та Міністерства доходів та зборів України щодо затримки виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду про поновлення ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Краковець" Львівської митниці та стягнення з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 26.03.2013 року по 08.04.2014 року в сумі 39 653,29 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заяву, просила її задовольнити.

В ході судового розгляду заяви представником відповідача було подане заперечення на заяву, відповідно до якого зазначено, що така є незаконною, необґрунтованою у зв'язку з тим, що наказом ДМСУ від 01.06.2013 року № 882-к «По особовому складу митних органів» ОСОБА_3 було поновлено на роботі, а рішення суду виконано. Відповідні листи з повідомленням про поновлення відправлялись на адресу позивача, а 29.10.2013 року рекомендований лист з таким повідомленням був вручений його дружині. Відтак, позивачу було відомо про його поновлення на роботі, проте він до виконання обов'язків не приступ і з цього приводу до Львівської митниці Міндоходів не звертався.

Заслухавши думку сторін, оглянувши матеріали справи, дослідивши подану позивачем заяву та подане представником відповідача заперечення на неї, суд дійшов висновку, що вказана заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного судочинства є згідно ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до п.2 ч.2 ст.17 КАС України поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Закріплений у ст. 8 КАС України принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права в Україні.

У цьому контексті вартими уваги видаються правові позиції, висловлені у рішеннях Євросуду у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 р., "Ромашов проти України" від 27.07.2004 р., "Шаренок проти України" від 22.02.2004 р., в яких зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.

Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (див. згадане вище рішення у справі ОСОБА_3; рішення у справі "Ромашов проти України" (Romashov v. Ukraine), № 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі "Дубенко проти України" (Dubenko v. Ukraine), № 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі "Козачек проти України" ((Kozachek v. Ukraine)), № 29508/04, від 7 грудня 2006 року).

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося (див. рішення у справі "Вассерман проти Росії" (N 2) (Wasserman v. Russia) (no. 2), № 21071/05, п. 45, від 10 квітня 2008 року).

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, відповідно до ч.2 ст.257 КАС України є підставою для його виконання.

За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, відповідно до ч.1 ст. 258 КАС України видається один виконавчий лист.

Згідно із абз. 7 ч. 1 ст. 5 1 Кодексу Законів про працю України держава гарантує працездатним громадянам України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Стаття 236 Кодексу Законів про працю України вказує, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до ч. 9 ст. 267 КАС України особа - позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Як вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року у справі № 876/4109/13, відповідно до якої визнано протиправним і скасовано наказ Державної митної служби України від 01.10.2012 року № 1924-к "Про припинення перебування на державній службі" в частині припинення перебування ОСОБА_3 на державній службі в митних органах на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Краковець" Львівської митниці, поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Краковець" Львівської митниці з 04.10.2012 року, зобов'язано Львівську митницю виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.10.2012 року по 26.03.2013 року, набрала законної сили 26.03.2014 року.

В судовому засіданні встановлено, що на виконання вищевказаної постанови Львівського апеляційного адміністративного суду, 27.03.2013 року було видано виконавчий лист, однак наказ Державної митної служби України про поновлення ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці з 04.10.2012 року, було видано лише 01.06.2013 року за № 882-к.

Тобто, очевидною є затримка у виконанні рішення суду, а відтак допущення бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду.

Що ж до визначення періоду, протягом якого відповідачем було допущено затримку виконання вищевказаного рішення суду, то суд приходить до висновку, що таким є період з 26.03.2013 року (з моменту набрання законної сили рішення суду) до 01.06.2013 року (моменту прийняття наказу про поновлення позивача на посаді). Думка ОСОБА_3 щодо того, що на момент звернення до суду з даною заявою, відповідачем рішення суду виконано не було є невмотивованою, оскільки 01.06.2013 року прийнято відповідний наказ про поновлення ОСОБА_3 на посаді, а 29.10.2013 року рекомендований лист з повідомленням про поновлення був вручений дружині позивача.

Відповідно до довідки Львівської митниці Міндоходів від 24.04.2014 року № 13-70-05/13-149 вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача з врахуванням обов'язкової сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування складає 147,41 грн. Тому, за період затримки виконання рішення суду, а саме з 26.03.2013 року по 01.06.2013 року заробіток позивача повинен був становити 6 780,86 грн.

Відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України , у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вказані положення відповідачем не дотримані, що зумовило необхідність повторного звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Протиправна бездіяльність по невиконанню рішення суду, яке набрало законної сили, відповідачем не спростована.

Відповідно до п.10 ст. 267 КАС України у разі наявності підстав для задоволення заяви суд ухвалює одну із постанов, що передбачені частиною другою статті 162 цього Кодексу .

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1.Заяву позивача задовольнити частково.

2.Визнати протиправною бездіяльність Львівської митниці Міндоходів та Міністерства доходів та зборів України щодо затримки виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду про поновлення ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Краковець" Львівської митниці.

3.Стягнути з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 26.03.2013 року по 01.06.2013 року з урахуванням обов'язкових платежів та зборів в розмірі 6 780,86 грн. (шість тисяч сімсот вісімдесят гривень вісімдесят шість копійок ).

4. У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова виготовлена в повному обсязі 12 травня 2014 року.

Головуючий суддя Сакалош В.М.

Суддя Качур Р.П.

Суддя Сподарик Н.І.