Постанова

від 10.07.2006 по справі 39/65

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

39/65

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2006                                                                                   Справа № 39/65  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді                        Науменко І.М. - доповідача

судді                                                     Білецька Л.М, Голяшкін О.В.

при секретарі судового засідання  Клименко Ю.І.,

за участю представників сторін:

від позивача:                                Шевченко О.Ю. представник, дов. №48 від 07.11.05

від відповідача:           Тульських В.О. представник, дов..№ 04/7-06 від     05.04.06

від третьої особи:          представник не з'явився, про час та місце судового    засідання повідомлений належним чином

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансові резерви” м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.06 у справі № 39/65 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.06р. у справі № 39/65

за позовом           акціонерного комерційного банку “Прем”єрбанк”, м.Дніпропетровськ

до                     товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансові резерви”,       м.Дніпропетровськ

3-тя особа:          відкрите акціонерне товариство “Вуглеприлад”, м.Луганськ

про                     стягнення 27402367, 54 грн. та визнання недійсним договору купівлі-продажу векселів

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2006 року у справі № 39/65 (суддя – Ліпинський О.В.) позов акціонерного комерційного банку “Прем”єрбанк”, м.Дніпропетровськ задоволено. Визнано недійсним договір купівлі продажу векселів № 54 - Т від 16.12.2003, укладеного між акціонерним комерційним банком “Прем”єрбанк”  та товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансові резерви”. Визнано недійсним протокол про залік взаємних однорідних вимог від 08.11.2004, укладеного між акціонерним комерційним банком “Прем”єрбанк” та товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансові резерви”.

З відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансові резерви”, м.Дніпропетровськ на користь позивача стягнуто 8960000 грн. 00 коп. заборгованості по поверненню кредиту; 1041848 грн. 89 коп. заборгованості по оплаті відсотків за користування кредитом; 85478 грн. 65 коп. пені за порушення термінів оплати відсотків; 1335040 грн. 00 коп. пені за порушення строків повернення кредиту; 25585 грн. 00 коп. витрати по оплаті держмита; 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          При прийняті рішення господарський суд виходив  із  порушення при укладенні договору купівлі-продажу № 54-Т від 16 грудня 2003р. вимог ст. 50 Закону України “Про заставу”, та порушення вимог ст.ст. 203, 601 Цивільного кодексу при укладенні протоколу про залік взаємних однорідних вимог. Щодо стягнення з відповідача заборгованості по поверненню кредиту та відсотків, з урахуванням пені за прострочення оплати цих сум, суд зазначив про відсутність на час розгляду справи доказів погашення відповідачем заборгованості. У зв'язку з чим судом позовні вимоги позивача задоволені.  

Не погодившись з рішення суду, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансові резерви” , звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповність з'ясування обставин справи, порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення від 03 квітня 2006 р. та ухвалу від 01 березня 2006 р. про накладення арешту на грошові кошти та прийняти нове рішення, яким залишити позовні вимоги акціонерного комерційного банку “Прем”єрбанк”, м.Дніпропетровськ без задоволення.

          В апеляційній скарзі відповідач зазначає про неправомірність розгляду господарським судом справи у відсутності представника відповідача. Також відповідач вказує, що ним виконано зобов'язання по погашенню процентів по кредитному  договору №76 від 16 грудня 2003 р., про що свідчить платіжне доручення. При укладенні договору купівлі-продажу № 54-Т від 16 грудня 2003р. сторонами було досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов договору. Крім того, договір купівлі-продажу № 54-Т від 16 грудня 2003р. відповідає всім вимогам закону, що діяли на час укладення договору. Відповідачем не було порушено вимоги ст. 50 Закону України “Про заставу”, тому що всі права та обов'язки сторін по договору купівлі-продажу № 54-Т від 16 грудня 2003р. були відсутні до настання строку погашення відповідачем кредиту за кредитним договором № 76 від 16 грудня 2003 року.

При укладенні протоколу про залік взаємних однорідних вимог від 8 листопада 2004 р. сторонами додержано норми ст. 203 Господарського кодексу України, ст.601 Цивільного кодексу України, про що свідчить п.4 протоколу.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач акціонерний комерційний банк “Прем”єрбанк”, м.Дніпропетровськ проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, вважає рішення господарського суду законним та прийнятим відповідно до норм діючого законодавства, просить рішення залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

          Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами у справі 16.12.2003 було укладено кредитний договір № 76, відповідно до умов якого позивач надав відповідачеві для цільової оплати за договором           № 51-Т від 16.12.2003 кредит у сумі 8960000 грн. 00 коп. терміном до 24.03.2005 із сплатою за користування кредитом 14 процентів річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 76 від 16.12.2003 між сторонами було укладено договір застави майнових прав № 101 від 16.12.2003, відповідно до якого відповідач надав у заставу позивачеві майнові права на отримання грошових коштів за цінними паперами, що перелічені в Реєстрі згідно додатка № 1 до договору, шляхом уступки Банку права вимоги по використанню своїх прав на отримання грошових коштів за цінними паперами.

На виконання умов договору застави відповідач передав позивачеві за актом приймання-передачі на відповідальне зберігання цінні папери (векселі) у кількості 15 штук номінальною вартістю 9 790 000 грн. 00 коп.

Згідно розпорядження бухгалтерії позивача, зазначені векселі були оприбутковані на позабалансовому рахунку № 9501 у якості застави.

Того ж дня між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу № 54-Т, за умов якого відповідач зобов'язався передати у власність позивачеві векселі, які є предметом договору застави майнових прав № 101 від 16.12.2003.

Загальна вартість продажу веселів згідно п. 1.3 договору № 54-Т становила 8960000 грн. 00 коп.

Пунктами 2.1., 3.1. договору № 54-Т сторони визначили, що обов'язок щодо оплати придбаних позивачем веселів виникає з моменту настання строку погашення кредиту за кредитним договором № 76 від 16.12.2003, тобто із 24.03.2005.

Пунктом 4.1 договору сторони перебачили, що з урахуванням того, що векселі, які є предметом продажу знаходяться на відповідальному зберіганні у позивача за договором застави № 101 від 16.12.2003, векселі переходять у власність позивача з моменту настання строку по п. 3.1. цього Договору, тобто з моменту настання строку погашення кредиту за кредитним договором № 76 від 16.12.2003., а саме з 24.03.2005.  

Згідно акту приймання передачі векселів, підписаного сторонами до договору № 54-Т 16.12.2003, цей акт набуває чинності з моменту настання строку погашення кредиту за кредитним договором № 76 від 16.12.2003, тобто із 24.03.2005.

Позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу № 54-Т від 13.12.2003 як такий, що суперечить змісту ЦК України, та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що предметом договору купівлі-продажу не можуть бути векселі, які одночасно являються предметом застави.

Суд першої інстанції прийшов до невірного висновку про те, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу векселів № 54-Т від 16.12.2003 фактично порушує вимоги ст. 50 Закону України „Про заставу” щодо обов'язку заставодавця виконувати дії, необхідні для забезпечення дійсності заставленого права, не здійснювати уступки заставленого права, не виконувати дій, що тягнуть за собою припинення заставленого права чи зменшення його вартості, оскільки жодного з зобов'язань відповідача як заставодавця при укладенні з позивачем договору купівлі-продажу № 54-Т від 16.12.2003р. не було порушено, тому що всі права та обов'язки сторін за зазначеним договором були відсутні до настання строку погашення відповідачем кредиту за кредитним договором № 76 від 16.12.03р.

Як видно з матеріалів справи та оспорюваного договору, на момент укладення договору купівлі-продажу векселів № 54-Т від 16.12.03р. між сторонами було досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов договору. До того ж, укладений між сторонами договір повністю відповідає вимогам чинного законодавства, яке діяло на момент укладення спірного договору (про що свідчать матеріали справи), а тому господарський суд Дніпропетровської області невірно застосував норми ст. 48 ЦК УРСР.

Таким чином рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.06р. у даній справі слід скасувати в частині задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу векселів № 54-Т від 16.12.2003р.

Також суд першої інстанції визнав недійсним протокол про залік взаємних однорідних вимог від 08.11.04р., пославшись на вимоги ст. 601 ЦК України, однак суд не врахував вимог ст.. 202 ЦК України, згідно якої господарське зобовязання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання, тощо.

Невірно судом застосовано і норми ст.. 601 ЦК України, оскільки згідно ч.3 ст. 203 ЦК України, ч.1 ст. 601 ЦК України господарське зобовязання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений  моментом витребування.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України  підставою недійсності правочину є недодержання в  момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

Як видно з матеріалів справи та оспорюваних документів, протокол про залік взаємних однорідних вимог від 08.11.04р. повністю відповідає вимогам Закону, зокрема ст. 203 ЦК України.

Окрім вимог щодо визнання недійсними правочинів позивач також просив суд задовольнити вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по поверненню кредиту та відсотків, з урахуванням нарахованої пені за прострочення оплати цих сум.

Згідно доданого до позовної заяви розрахунку, заборгованість відповідача по кредитному договору № 76 від 12.12.2003 станом на 17.01.2006 становить 8960000 грн. 00 коп. основного боргу, 1041848 грн. 89 коп. заборгованість по оплаті відсотків за користування кредитом, а також штрафні санкції нараховані згідно п. 7.1. кредитного договору в сумі 85478 грн. 65 коп. пеня за порушення термінів оплати відсотків, 1335040 грн. 00 коп. пеня за порушення строків повернення кредиту.

Однак, суд першої інстанції невірно стягнув з відповідача на користь позивача цю суму, оскільки відповідно п.5.3. кредитного договору № 76 від 16.12.03р. до зобовязань відповідача відносилось також сплачення авансом відсотків за весь період дії договору із розрахунку 14% річних у день видачі кредиту, тобто 16.12.03р. Про виконання відповідачем зазначеного зобов'язання свідчить платіжне доручення № 3 від 16.12.03р., відповідно до якого позивачеві сплачено за погашення процентів по кредитному договору № 76 від 16.12.03р. в розмірі 1616782,22 грн.

Слід зазначити, що 16.12.03р. між АКБ „Прем”єрбанк” та ТОВ „Фінансові резерви” також було укладено договір застави майнових прав № 101, за яким позивачеві надані майнові права на отримання грошових коштів за цінними паперами, переліченими в реєстрі згідно додатку № 1 до договору (15 векселів загальною номінальною вартістю 9790000 грн.).

Таким чином, на час розгляду справи, відповідач надав суду докази погашення заборгованості.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України  зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не   встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором, банк або інша фінансова установа (кредитодавець)  зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі  та на умовах , встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.  

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості не обґрунтовані та не підлягають  задоволенню у повному обсязі 8960000 грн. 00 коп. основного боргу, 1041848 грн. 89 коп. заборгованість по оплаті відсотків за користування кредитом, 85478 грн. 65 коп. пеня за порушення термінів оплати відсотків, 1335040 грн. 00 коп. пеня за порушення строків повернення кредиту, а рішення суду першої інстанції в цій частині також підлягає скасуванню.

Також ТОВ „Фінансові резерви” в своїй апеляційній скарзі та клопотанні, наданому до Дніпропетровського апеляційного господарського суду клопотання від 15.06.06р.,  просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.06р. у даній справі, скасувати арешт, накладений відповідно до даної ухвали.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду Дніпропетровської області вважає, що в цій частині в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.06р. у справі № 39/65 залишити без змін, оскільки вона правильна, обґрунтована та законна, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Клопотання ТОВ „Фінансові резерви” про скасування арешту, накладеного зазначеною ухвалою слід задовольнити виходячи з наступного. В силу ст.. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або його заступника, які подали позов, або за власною ініціативою вправі прийняти заходи по забезпеченню позову. Забезпечення позову можливе в будь-якій стадії провадження по справ, якщо неприйняття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд першої інстанції правильно виніс ухвалу про забезпечення позову, наклавши арешт на грошові суми ТОВ „Фінансові резерви” та своїм рішенням задовольнив позовні вимоги, в зв'язку з чим арешт не скасував.

Однак даною постановою Дніпропетровський апеляційний господарський суд скасував в повному обсязі рішення суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для забезпечення позову. За таких обставин слід скасувати накладення арешту на грошові кошти ТОВ „Фінансові резерви”.

Згідно ст.. 68 Господарського процесуального кодексу України, питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, з зазначенням про це в рішенні або ухвалі.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 68, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансові резерви” м.Дніпропетровськ -  задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.06 у справі № 39/65 - скасувати.

В задоволені позовних вимог акціонерного комерційного банку “Прем”єрбанк”, м.Дніпропетровськ –відмовити.

Стягнути з позивача акціонерного комерційного банку „Прем”єрбанк”, м. Дніпропетровськ на користь відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансові резерви”, м. Дніпропетровськ суму державного мита, сплаченого за подання апеляційної скарги –12792,50 грн. (дванадцять тисяч сімсот дев'яносто дві грн.. 50 коп).

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.06р. у справі № 39/65 –залишити без змін.

Скасувати заходи щодо забезпечення позову, а саме: скасувати арешт, накладений згідно ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.06р. у справі № 39/65 на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансові резерви” (49023, м. Дніпропетровськ, пр. Воронова, 9/18, код ЄДРПОУ 32186782), що знаходяться на всіх банківських рахунках в межах розміру заявлених позовних вимог –в сумі 11447952 грн. 53 коп.

Копію постанови направити для відома відділу державної виконавчої служби Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

          Постанова може бути оскаржена у місячний строк до Вищого господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.                                                 

Головуючий                                                                                              І.М.Науменко

Судді                                                                                                          Л.М.Білецька

                                                                                                                                   О.В.Голяшкін