cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18127/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 травня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,
при секретарі Строяновській О.В.,
за участю:
представника позивача - Мороза О.О.,
представника відповідача - Колодяжної Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕА Електронікс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2013 року,
В С Т А Н О В И В:
ТОВ «СЕА Електронікс» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.11.2013 року №0000862204 та №0000852204.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2013 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на необґрунтованість встановлених відповідачем порушень податкового законодавства під час перевірки позивача по господарським взаємовідносинам останнього з ТОВ «Перемога 05».
З такими висновками суду не можна не погодитися.
Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Перемога 05» за квітень 2012 року, за підсумками якої складено акт від 17.10.2013 року №983/26-53-22-04-21/32611674 та виявлено порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 359681 грн., п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.4 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 342553 грн. за період, що перевірявся.
У зв'язку із наведеним, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.11.2013 року №0000862204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 513830 грн., з них 342553 грн. - за основним платежем, 171277 грн. - за штрафними санкціями, №0000852204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі на 539522 грн., з них 359681 грн. - за основним платежем, 179841 грн. - за штрафними санкціями.
Не погоджуючись із такими рішеннями податкового органу, позивач звернувся у суд.
Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, судова колегія зважає на таке.
Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача перебування останнього у фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Перемога 05» за договором, який, на переконання податкової інспекції, не створює юридичних наслідків, ним обумовлених.
Зазначені твердження контролюючого органу ґрунтуються на висновках, викладених у акті від 01.06.2013 року №283/22-717/33444487 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Перемога 05» з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року», складеному працівниками податкової інспекції. Зі змісту цього акту слідує, що контролюючим органом виявлено, що податковий кредит ТОВ «Перемога 05» сформовано, зокрема, за рахунок постачальника ТОВ «Торговий Дім «Ортей», який згідно акту податкового органу від 28.02.2013 року №787/22-8/3810496 відсутній за зареєстрованим місцезнаходженням. Зважаючи на що, контролюючий орган дійшов висновку про неможливість встановлення походження активів ТОВ «Перемога 05» та їх фактичну наявність, а також факт їх подальшої реалізації, зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю «СЕА Електронікс». Відтак, податкова інспекція, за наслідками перевірки позивача, припустила відсутність в останнього права на формування валових витрат та податкового кредиту по операціям з придбання товарів у ТОВ «Перемога 05» у квітні 2012 року.
Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.
Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України.
Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).
Так, згідно вимог пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Колегією суддів установлено, що між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Перемога 05», як постачальником, 27.03.2012 року укладено договір поставки №39, предметом якого був обов'язок постачальника передати у власність покупця світлодіодний екран, визначений у специфікації, та обов'язок покупця прийняти товар та оплатити його згідно умов договору. Сторонами цього договором узгоджено та підписано специфікацію №1 (додаток до договору) від 27.03.2013 року, згідно з якою товаром, що поставляється, є лед-панелі китайського виробництва із відповідними параметрами та властивостями, визначеними специфікацією.
Факт передачі товару за вказаним договором підтверджується рахунком-фактурою №3 від 26.03.2012 року, видатковою накладною від 28.05.2012 року №9, які за змістом та реквізитами відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». За наслідками поставки контрагентом виписано позивачу податкові накладні, які за змістом відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Транспортування (доставка) придбаного позивачем товару здійснювалось за рахунок позивача, що підтверджується товарно-транспортною накладною, подорожнім та маршрутним листами автомобіля, копії яких наявні в матеріалах справи. Наявність у позивача автомобільного вантажного транспорту підтверджується договором оренди №4 від 01.03.2012 року, укладеним з МПП «СЕА»
На підтвердження розрахунків (у безготівковій формі) за придбаний товар позивачем надано банківські виписки по рахунках.
Наявність у позивача складських приміщень підтверджується договором оренди нежитлового приміщення загальною площею 1865,3 кв. м, укладеним з ТОВ «ДКБ «Спецдорсервіс» №43 від 01.09.2010 року та актом прийому-передачі вказаного об'єкта оренди від 01.10.2010 року.
Окрім того, позивачем надано суду документи на підтвердження подальшого використання придбаного у ТОВ «Перемога 05» товару - договір № 161 від 08.09.2011 року, укладений з ТОВ «Рентмедіа», на поставку світлодіодних екранів, який супроводжується специфікацією на продукцію та заявкою від 12.03.2012 року № 1-12.03.12 на адресу позивача щодо купівлі світлодіодних екранів.
Результати вищеописаних господарських операцій з ТОВ «Перемога 05» позивачем відображено в податковому обліку з податку на прибуток та ПДВ.
Колегією суддів з'ясовано, що основним видом господарської діяльності ТОВ «СЕА Електронікс» є, зокрема, неспеціалізована оптова торгівля, виробництво електричного освітлювального устаткування - згідно довідки АБ №692089 з ЄДРПОУ.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що дійсне виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Перемога 05» належно підтверджене первинними документами, а придбані першим товари безпосередньо стосуються його господарської діяльності, а тому правомірно віднесені до витрат, що впливають на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.
Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні контрагентом позивача, колегія суддів приходить до наступного.
Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).
В силу п. 201.4 ст. 201 названого Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.8 ст. 201 цього Кодексу встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, судова колегія зазначає, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.
У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.
У свою чергу, відповідність зазначених податкових накладних вимогам, встановленим пунктом 201.1. статті 201 ПК України стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, відповідачем не заперечується.
Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).
Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.
Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток.
Колегія суддів наголошує, що матеріали зустрічної звірки контрагента позивача, більш того - постачальника контрагента позивача, не можуть бути самостійною підставою для встановлення факту фіктивності господарських операцій, укладених між позивачем та цим контрагентом, за умови документального підтвердження їх фактичного здійснення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування.
З огляду на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення .
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2013 року залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук
(Повний текст ухвали складено 12 травня 2014 року.)
.
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Пилипенко О.Є.
Романчук О.М
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 06.05.2014 |
Оприлюднено | 14.05.2014 |
Номер документу | 38647879 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Глущенко Я.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні