Постанова

від 07.09.2018 по справі 826/18127/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 вересня 2018 року

Київ

справа №826/18127/13-а

адміністративне провадження №К/9901/2546/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. від 26 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Глущенко Я.Б., суддів: Пилипенко О.Є., Романчук О.М. від 06 травня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СЕА Електронікс до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Перемога 05 , про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю СЕА Електронікс (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач/Інспекція), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Перемога 05 , про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 листопада 2013 року: - №0000852204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 359 681, 00 грн. за основним платежем та 179 841, 00 грн. за штрафними санкціями; - №0000862204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 342 553, 00 грн. за основним платежем та на 171 277, 00 грн. за штрафними санкціями.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій по придбанню позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю Перемога 05 лед-панелей спростовуються належними первинними документами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 08 листопада 2013 року №0000852204, №0000862204.

4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що правовідносини між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, при цьому відповідачем не надано доказів, що підтверджують порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2014 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

8. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, згідно із податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені у акті від 17 жовтня 2013 року №983/26-53-22-04-21/32611674, оформленого за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ Перемога 05 за квітень 2012 року.

За період, що перевірявся, Інспекцією встановлено порушення Товариством:

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 359 681, 00 грн.;

- підпунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 342 553, 00 грн.

Зазначені твердження контролюючого органу ґрунтуються на висновках, викладених у акті від 01 червня 2013 року №283/22-717/33444487 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Перемога 05 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 квітня 2012 року по 30 квітня 2012 року , у якому, зокрема, зазначено про неможливість встановлення походження активів ТОВ Перемога 05 , їх наявності, а також факту подальшої реалізації у зв'язку із тим, що ТОВ Торговий Дім Ортей (контрагент Товариства з обмеженою відповідальністю Перемога 05 по ланцюгу постачання) відсутній за зареєстрованим місцезнаходженням, що, в свою чергу, встановлено у акті від 28 лютого 2013 року №787/22-8/38104696 про неможливість проведення зустрічної звірки цієї третьої особи.

На підставі акта перевірки з урахуванням вказаних висновків податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 листопада 2013 року: - №0000852204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в загальному розмірі 539 522, 00 грн., з яких 359 681, 00 грн. - за основним платежем, 179 841, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; - №0000862204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 513 830, 00 грн., з них 342 553, 00 грн. - за основним платежем, 171 277, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, основним видом господарської діяльності ТОВ СЕА Електронікс є, зокрема, неспеціалізована оптова торгівля, виробництво електричного освітлювального устаткування.

Між позивачем, як покупцем, та ТОВ Перемога 05 , як постачальником, 27 березня 2012 року укладено договір поставки №39, предметом якого був обов'язок постачальника передати у власність покупця світлодіодний екран (лед-панелі), визначений у специфікації, та обов'язок покупця прийняти товар та оплатити його згідно із умовами договору. Сторонами договором узгоджено та підписано специфікацію №39 (додаток №1 до договору) від 27 березня 2013 року, згідно з якою товаром, що поставляється, є лед-панелі китайського виробництва із відповідними параметрами та властивостями, визначеними специфікацією.

Протягом березня та квітня 2012 року позивачем здійснено попередню оплату у розмірі 2 748 320, 00 грн. (в тому числі 458 053, 33 грн. ПДВ), що складає повну вартість товару за договором відповідно до специфікації від 27 березня 2012 року №39.

Сума попередньої оплати згідно із податковими накладними від 27 березня 2012 року №1 та від 28 березня 2012 року №3 в загальному розмірі 693 000, 00 грн. (в тому числі 115 500, 00 грн. ПДВ) не ставиться під сумнів з боку Інспекції та не увійшла до складу збільшеного грошового зобов'язання позивача за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Разом з тим, відповідач заперечує правомірність формування позивачем податкових вигод за наслідками здійсненої 04 квітня 2012 року попередньої оплати у розмірі 1 963 504, 00 грн. (в тому числі ПДВ 327 250, 67 грн.), 05 квітня 2013 року - 91 816, 00 грн. (в тому числі ПДВ 15 302, 67 грн.).

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, судами встановлено, що ТОВ Перемога 05 надано позивачу рахунок-фактуру №3 від 26 березня 2012 року на оплату товару.

На підставі зазначеної вище попередньої оплати, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками від 04 та 05 квітня 2012 року, позивачу видано податкові накладні від 04 квітня 2012 року №1 та від 05 квітня 2012 року №2 на загальну суму ПДВ 342 553, 33 грн., яка складає спірну суму податкового кредиту з ПДВ, донараховану позивачу в якості податкових зобов'язань.

Факт передачі товару за укладеним договором підтверджується видатковою накладною від 28 травня 2012 року №9, довіреністю від 21 травня 2012 року №693, що за містом та реквізитами відповідють вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Транспортування (доставка) придбаного позивачем товару здійснювалось позивачем орендованим автомобілем відповідно до договору від 01 березня 2012 року №4 з МПП СЕА , що підтверджується товарно-транспортною накладною від 28 травня 2012 року №132, подорожнім листом від 28 травня 2012 року №132 та маршрутним листом автомобіля від 28 травня 2012 року.

Придбаний товар зберігався у складських приміщеннях, що орендовані позивачем у ТОВ ДКБ Спецдорсервіс на підставі договору від 01 вересня 2010 року №43 та передані згідно із актом прийому-передачі вказаного об'єкта оренди від 01 жовтня 2010 року.

У подальшому придбаний у ТОВ Перемога 05 товар реалізовувався ТОВ Рентмедіа , про що свідчить договір від 08 вересня 2011 року №161, специфікація на продукцію, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. У доводах касаційної скарги відповідач, посилаючись на дані акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача та третьої особи по ланцюгу постачання, вказує на те, що факт здійснення господарських операцій з придбання товарів не підтверджено, оскільки надані первинні документи не мають юридичної сили та доказовості у зв'язку із тим, що діяльність контрагентів-постачальників була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій.

11. Заперечуючи проти задоволення касаційної скарги, позивач зазначає, що твердження Інспекції не можуть бути підставою для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій у цій справі, оскільки ними зроблено правильний висновок про дотримання позивачем вимог податкового законодавства та прийнято законні і обґрунтовані рішення.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

12. Податковий кодекс України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

12.2. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

12.3. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

12.4. Пункт 198.1 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

12.5. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

12.6. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

12.7. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

14. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

14.1. Стаття 1.

14.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

14.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

14.2. Частина перша статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

16. Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

17. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

18. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

19. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судом першої інстанції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов'язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15 грудня 2017 року), в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

20. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

21. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в акті перевірки та з приводу яких судами попередніх інстанцій встановлено обставини у справі.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо заниження податкових зобов'язань. Зокрема судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

22. Касаційний суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних податкових вигод.

23. Доводи відповідача про нереальність господарських операцій з посиланням на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагента позивача та третьої особи по ланцюгу постачання не заслуговують на увагу, оскільки такі акти лише констатують певні обставини, пов'язані з встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових (уповноважених) осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), та не можуть нівелювати право позивача на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та формування витрат, виходячи з того, що вони не містять об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, а також аналізу первинних документів.

24. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, досліджено господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом, за якими Товариством було сформовано свій податковий облік, та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених контролюючим органом, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

26. Враховуючи встановлені обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

27. У ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону, що діяв на момент прийняття оскаржуваного рішення, підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування валових витрат та податкового кредиту за реально вчиненими господарськими операціями.

28. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

29. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

30. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2014 року у справі 826/18127/13-а - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду