Ухвала

від 14.05.2014 по справі 826/12893/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12893/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Зелмер Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зелмер Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зелмер Україна» (далі по тексту - позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001212201, № 0001222201 від 15.07.2013 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 11 листопада 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Зелмер Україна» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Інді Медіа» за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки складено акт від 19.06.2013 року за № 105/22-205/35250394 (надалі - акт перевірки).

У зв'язку із встановленням допущення позивачем порушень податкового законодавства відповідаачем винесено податкові повідомлення-рішення: № 0001212201 від 15.07.2013 року, яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 606 900,00 грн. в тому числі за основним платежем в сумі 404 600,00грн. та штрафні санкції в розмірі 202 300,00 грн.

№ 0001222201 від 15.07.2013 року, яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 577 999,50 грн. в тому числі за основним платежем в сумі 385 333,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 192 666,50 грн.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Зелмер Україна» (Замовник), з одної сторони та ТОВ «Інді Медіа» (Виконавець) з іншої сторони, було укладено договір № 1 від 18.01.2011 року про надання послуг (надалі по тексту Договір № 1).

У відповідності до п. 1.2 Договору № 1, під послугами, що надаються Виконавцем Замовнику на підставі даного Договору, розуміються послуги в сфері маркетингу з питань вивчення ринку продукції, що поставляється Замовнику, та надання спеціальної інформації з наступних питань: вивчення, дослідження та аналіз споживчого попиту про продукцію, що поставляється Замовником; збір та аналіз інформації про продукцію, що поставляється Замовником.

Згідно п. 2.1 вищезазначеного Договору, Замовник зобов'язаний: надати Виконавцю інформацію, необхідну для надання послуг; приймати від Виконавця надані послуги; оплачувати Виконавцеві надані послуги в порядку та строки, визначені згідно з даним Договором.

Пунктом 4.1 Договору № 1, прийом-передача наданих послуг здійснюється сторонами кожного 30 числа місяця, в якому були надані послуги, та оформляється шляхом підписання сторонами Акту надання послуг.

До договору сторонами було укладено Додаткові угоди: від 20.01.2012 року № 17, найменування послуг: розміщення реклами в мережі Інтернет, вартість послуг всього 252 000,00 грн.; від 29.11.2012 року № 24, найменування послуг: проведення маркетингових досліджень, опис послуг - збір та аналіз інформації про продукцію Замовника, вартість послуг всього 800 000,00 грн.; від 31.10.2012 року № 23 найменування послуг: проведення маркетингових досліджень, опис послуг - збір та аналіз інформації про продукцію Замовника, вартість послуг всього 600 000,00 грн.; від 28.09.2012 року № 22 найменування послуг: проведення маркетингових досліджень, опис послуг - збір та аналіз інформації про продукцію Замовника, вартість послуг всього 660 000,00грн.;

Позивачем надано суду наступні документи: Акти здавання-приймання послуг (здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000270 від 08.10.2012 року на загальну суму 165 000,00грн.; № ОУ-0000271 від 15.10.2012 року на загальну суму 165 000,00 грн.; № ОУ-0000272 від 23.10.2012 року на загальну суму 165 000,00 грн.; № ОУ-0000273 від 31.10.2012 року на загальну суму 165 000,00 грн.; № ОУ-0000287 від 30.11.2012 року на загальну суму 600 000,00 грн.; № ОУ-0000293 від 31.12.212 року на загальну суму 800 000,00 грн.; № ОУ-0000296 від 15.10.2012 року на загальну суму 252 000,00 грн.

Позивачем надано суду звіти про виконання послуг: Звіт № 24 про виконання послуг до Додаткової угоди № 24 від 29.11.2012 року до Договору про надання послуг № 1 від 18.01.2001 року: Звіт № 23 про виконання послуг до Додаткової угоди № 23 від 31.10.2012 року до Договору про надання послуг № 1 від 18.01.2001 року: Звіт № 22 про виконання послуг до Додаткової угоди № 22 від 28.08.2012 року до Договору про надання послуг № 1 від 18.01.2001 року, графіки, обзори рекламного ринку, таблиці.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в актах виконаних робіт відсутні дані про те, які саме маркетингові послуги надавалися, докази розміщення реклами та виготовлення рекламних послуг та для яких цілей ця продукція була замовлена.

Відповідно до ст.ст. 193, 198 Податкового кодексу України необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість, в складі податкового кредиту, відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням послуг.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, в даному випадку виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентом.

Крім того, суд звертає увагу, що основним видом діяльності ТОВ «Зелмер Україна» є здійснення оптової та роздрібної торгівлі побутовою технікою торгової марки Зелмер (виробник - Польща), а маркетингові дослідження не входять в поняття оптової та роздрібної торгівлі побутовою технікою торгової марки Зелмер (виробник - Польща).

Наведені вище правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не довів, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, оскільки дії податкового органу були вчинені на підставі та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України.

Оскільки позовні вимоги позивача є необгрунтованими, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Зелмер Україна» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 14.05.2014 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Старова Н.Е.

Мєзєнцев Є.І.