Постанова

від 14.05.2014 по справі 922/51/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2014 р. Справа № 922/51/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Соколовій Ю.І.,

за участю представників:

позивача - Портік В.О. - дов. б/н від 20.02.2013р.,

відповідача - Яновська В.С. - дов. № 38-1871 від 28.05.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1048Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2014 р. у справі № 922/51/14,

за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Інтелс", м. Харків,

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Акціонерне товариство закритого типу "Інтелс", звернувся з позовом до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про стягнення 61385,98 грн. заборгованості, інфляційних втрат в сумі 412,21 грн., 3% річних в розмірі 7684,63 грн., а також судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.04.2014 р. (головуючий суддя Суярко Т.Д., суддя Жиляєв Є.М., суддя Френдій Н.А.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Акціонерного товариства закритого типу "Інтелс" безпідставно отримані кошти в розмірі 61385,98 грн., судовий збір в розмірі 1614,10 грн. В частині стягнення 3% річних в розмірі 7684,63 грн. та інфляційних втрат в розмірі 412,21 грн. - відмовлено.

Відповідач, КП "Харківські теплові мережі", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2014р. в частині стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 61385,98 грн. та судового збору в розмірі 1614,10 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28.04.2008р. між позивачем (як повіреним управляючим) та державним професійно-технічним навчальним закладом "Центр професійно-технічної освіти №3 м. Харкова" (як засновником управління) було укладено договір довірчого управління майном № 28/04-08, відповідно до умов якого управління майном ДПТНЗ "ЦПТО №3 м. Харкова передано позивачу строком на 15 років восьмий та дев'ятий поверхи лівого крила та дев'ять поверхів правого крила приміщення, яке знаходиться в місті Харкові по вулиці Тимурівців, 33"А" з прилеглою до нього територією, для здійснення управління відповідним майном.

Пунктом 2.3 договору ДПТНЗ "ЦПТО №3 м. Харкова та позивач погодили, що останній має право самостійно укладати договори з третіми особами на надання житлово-комунальних послуг.

01.06.2009р. позивач звернувся до відповідача із зверненням-дорученням про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді у приміщення за адресою: м. Харків, вул. Тимурівців, 33"А" (опалювальна площа 2166,0 м2) та пр-т Стадіонний, 14 (опалювальна площа 3640,0 м2).

25.06.2009р. відповідачем було здійснено обстеження системи теплоспоживання об'єкту за адресою: м. Харків, вул. Тимурівців, 33"А" (акт обстеження № 175/3742 від 25.06.2009р.), складено акт переддоговірного обстеження та видано позивачу технічні умови на влаштування вузла обліку енергії на опалення.

Як встановив суд першої інстанції, між сторонами договору на постачання теплової енергії в письмовій формі укладено не було, відповідач здійснював постачання теплової енергії позивачу у приміщення, яке знаходилося у володінні останнього на підставі договору довірчого управління майном за адресою: м. Харків, вул. Тимурівців, 33"А".

В період з липня по жовтень 2009 року відповідач виставив позивачу вимоги-доручення на оплату теплової енергії на загальну суму 10450,27 грн.

В період з липня 2009 року по лютий 2011 року позивач сплатив відповідачу за теплову енергію кошти на загальну суму 116735,87 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та отримав відповідні податкові накладні.

Як свідчать акти виконаних робіт відповідач поставив позивачу теплову енергію в період з червня 2009 року по вересень 2009 року на загальну суму 13683,22 грн.

Враховуючи, що відповідач з 01.10.2009 року відмовився постачати йому теплову енергію, різниця між сплаченими позивачем за теплову енергію коштами (116735,87 грн.) та вартістю фактично спожитої ним тепловою енергією (на суму 13683,22 грн. - що підтверджується актами приймання-передачі) склала 103052,65 грн.

Позивач звертався до відповідача з листом № 20/06-1 від 20.06.2011 р. з проханням повернути суму переплачених за спожиту теплову енергію коштів в розмірі 103052,65 грн.

У відповідь на вказане звернення позивача відповідач листом № 36/1-1822 від 29.06.2011 р. зазначив, що кошти в розмірі 103052,65 грн. є передплатою та будуть зараховані в рахунок авансових платежів по договору.

19.12.2013р. платіжним дорученням № 13389 відповідач повернув позивачу 41666,67 грн., визначивши призначення платежу - повернення надмірно сплачених коштів за теплову енергію згідно листа б/н без ПДВ.

07.02.2014р. листом № 64/юр відповідач здійснив уточнення призначення платежу у платіжному дорученні № 13389 від 19.12.2013 р., відповідно до якого кошти в сумі 41666,67 грн. призначено для повернення надмірно сплачених позивачем у грудні 2010 року та лютому 2011 року коштів за теплову енергію без ПДВ. Кошти в сумі 61385,98 грн. відповідач позивачу не повернув.

Судом першої інстанції зроблено правомірний висновок, що в матеріалах справи відсутні, а сторонами не надані докази на підтвердження факту підписання між ними договору на постачання теплової енергії в приміщення за адресою: м. Харків, вул. Тимурівців, 33"А", яке знаходиться в довірчому управлінні у позивача.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, між позивачем та відповідачем не було укладено письмового договору на постачання теплової енергії.

Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про безпідставність зберігання відповідачем грошових коштів позивача у сумі 61385,98 грн. Також, судом першої інстанції правомірно було взято до уваги те, що 01.03.2002р. між відповідачем (як енергопостачальною організацією) та ДПТНЗ "ЦПТО №3 м. Харкова як балансоутримувачем будівлі за адресою: вул. Тимурівців, 33 "А" було укладено договір № 79 про постачання теплової енергії, на підставі якого здійснюється, зокрема, і теплопостачання приміщень за адресою: вул. Тимурівців, 33 "А", які займає позивач. Заборгованість за послуги з теплопостачання у ДПТНЗ "ЦПТО №3 м. Харкова відсутня.

Враховуючи вищевикладене та те, що в матеріалах справи відсутні докази повернення позивачу коштів в розмірі 61385,98 грн., суд першої інстанції правильно стягнув з відповідача безпідставно сплачені позивачем кошти в розмірі 61385,98 грн.

Також, суд першої інстанції правильно не задовольнив клопотання відповідача про застосування до позовних вимог в частині стягнення 61385,98 грн. позовної давності, оскільки часткове повернення безпідставно отриманих відповідачем коштів в розмірі 41666,67 грн. від загальної заборгованості в розмірі 103052,65 грн. жодним чином не впливають на перебіг позовної давності щодо решти безпідставно отриманих відповідачем коштів в розмірі 61385,98 грн. (вимога про стягнення яких є предметом розгляду у даній справі). Тобто, відповідні позовні вимоги заявлені позивачем в межах строку позовної давності.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на відсутність з боку позивача вимоги про повернення коштів в розмірі 61385,98 грн. в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України або ст. 1212 ЦК України. Дані посилання є неправомірними, оскільки застосування ст. 530 ЦК України до правовідносин з безпідставного збагачення є неможливим, а відсутність вимоги позивача до відповідача про повернення коштів в розмірі 61385,98 грн. не свідчить про відсутність обов'язку останнього негайно їх повернути.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 7684,63 грн. та інфляційних втрат в сумі 412,21 грн., то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що стягнення грошовий коштів в розмірі 61385,98 грн. відбувається у зв'язку з їх набуттям відповідачем без достатньої правової підстави (ст. 1212 ЦК України), суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що нарахування на відповідну суму 3% річних та інфляційних втрат є неможливим, оскільки повернення відповідних коштів вчиняється не на виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань, а з підстав, пов'язаних з безпідставним отриманням та зберіганням відповідних коштів.

Дана позиція підтверджується також у п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Таким чином, суд першої інстанції правильно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 412,21 грн. та 3% річних в розмірі 7684,63 грн.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2014 р. у справі № 922/51/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2014 р. у справі № 922/51/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 14.05.2014р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.