Постанова

від 10.04.2014 по справі 808/5565/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року 12:46Справа № 808/5565/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Заболотньої Н.ІО. та представників

позивача: Стребіжа С.О.,

відповідача: Карленко Н.Т., Цимбалюк Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовсинтез»

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17 червня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовсинтез» (далі - позивач або ТОВ «Азовсинтез») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач або БОДПІ), в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000582211 від 01.06.2013 та №0009131702 від 01.06.2013 в частині.

Ухвалою суду від 19.06.2013 позовна заява залишена без руху. Ухвалою суду від 17.07.2013 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 29.07.2013.

Провадження у справі неодноразово зупинялось за клопотанням сторін для надання додаткових доказів.

На обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими. По - перше: висновок про заниження задекларованого показника на суму 320 508 грн., як свідчить акт, податкова пов'язує з твердженням про те, що реалізація товарів відбувалася за цінами нижче митної вартості товарів, що призвело до порушення статті 188 Податкового кодексу України. Але такий висновок документально не підтверджений. По - друге: висновок про завищення позивачем податкового кредиту за вересень 2011 року по взаємовідносинам з ПП «ТІСОНА» у розмірі 25 000 грн. за рахунок не підтвердження права нарахування податкового кредиту податковими накладними та не доведенням факту здійснення фінансово-господарських операцій з цим контрагентом в межах господарської діяльності також є необґрунтованим. На підтвердження своїх висновків податкова посилалося на ту обставину, що ПП «ТІСОНА» має стан платника «припинено» (у зв'язку з визнанням її банкрутом від 12.02.2013), але не знято з обліку. Проте, даний висновок є безпідставним, оскільки господарські операції з даним контрагентом проводились позивачем у 2011 році та підтверджуються наданими до перевірки первинними бухгалтерськими документами, а отже віднесення сум податку на додану вартість у склад податкового кредиту є правомірним. Отже, податкове повідомлення - рішення №0000582211 від 01.06.2013 є протиправним та підлягає скасуванню у повному обсязі. По - третє: сума не утриманого податку з доходів фізичних осіб 4 077 грн. нарахована відповідачем неправомірно, оскільки ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем, яка є самостійним суб'єктом господарювання та, в силу ст.177.8 ст.177 Податкового кодексу України зазначений податок не підлягає утриманню. Отже, податкове повідомлення - рішення від 01.06.2013 №0009131702 в частині збільшення суми грошового зобов'язання у розмірі 6 115 грн. 50 коп. в т. ч. 4 077 грн. - за основним платежем та 2 038 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями також є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви. Просив позов задовольнити.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях та додаткових поясненнях. Зазначив, що висновки податківців про порушення позивачем п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 345 508 грн., п.177.8 ст.177, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 4 077 грн. є обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення - рішення є законними та правомірними.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали заперечення на позов та надали пояснення аналогічні викладеним в запереченнях. Просили у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 10 квітня 2014 року на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

В період часу з 10.04.2013 по 30.04.2013 фахівцями відповідача проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Азовсінтез» код ЄДРПОУ 24511314 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, за наслідками якої складено акт перевірки №073/22.11-06/24511314 від 15.05.2013.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення:

- п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 345 508 грн., у тому числі: липень 2011 року - 8 588 грн., серпень 2011 року - 23 477 грн., вересень 2011 року - 34 296 грн., жовтень 2011 року - 9 428 грн., листопад 2011 року - 16 757 грн., лютий 2012 року - 22 853 грн., березень 2012 року - 8 148 грн., квітень 2012 року - 57 592 грн., травень 2012 року - 6 265 грн., червень 2012 року - 26 685 грн., липень 2012 року - 38 673 грн., серпень 2012 року - 16 310 грн., листопад 2012 року - 76 436 грн.;

- п.177.8 ст.177, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 4 077 грн.

- наказу ДПА України від 24.12.2010 №1020 «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу нарахованого (виплаченого) на користь платника податку і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) і Порядку заповнення і надання податковим агентом Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку», п.176.2 «б» ст.176 та п.51.1 ст.51 Податкового кодексу України.

За наслідками встановлених порушень відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0000582211 від 01.06.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 518 262 грн., у тому числі 345 508 грн. - за основним платежем, 172 754 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0009131702 від 01.06.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників - фінансові санкції на загальну суму 6 625 грн. 50 коп., у тому числі 4 077 грн. - за основним платежем, 2 548 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

Не погодившись з винесеними спірними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративним позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

І. Щодо податкового повідомлення - рішення №0000582211 від 01.06.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 518 262 грн., у тому числі 345 508 грн. - за основним платежем, 172 754 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зазначене податкове повідомлення - рішення складає донарахування основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій за:

1.порушення п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, реалізовано товар за заниженими цінами, в результаті чого занижено задекларованого показника на загальну суму 320 508 грн., у тому числі: липень 2011 року - 8 588 грн., серпень 2011 року - 23 477 грн., вересень 2011 року - 9 296 гри., жовтень 2011 року - 9 428 грн., листопад 2011 року - 16 757 грн., грудень 2011 року - 5 334 грн., січень 2012 року - 12 297 грн., лютий 2012 року - 5 222 грн., березень 2012 року - 8 148 грн., квітень 2012 року - 57 592 грн., травень 2012 року 11 594 грн., червень 2012 року - 21 356 грн., липень 2012 року - 38 673 грн., серпень 2012 року - 16 310 грн., жовтень 2012 року - 4 942 грн., листопад 2012 року - 27 016 грн.

2.порушення п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «ТІСОНА» на суму 25 000 грн. за вересень 2011 року за рахунок непідтвердженого права на нарахування податкового кредиту податковими накладними та не доведенням факту здійснення фінансово - господарських операцій з ПП «ТІСОНА» в межах господарської діяльності.

Щодо першого порушення.

Так, як зазначено в акті перевірки, за період з 01.07.2011 по 31.12.2012 ТОВ «Азовсинтез» задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 4 457 648 грн.

Проведеною перевіркою відображеного показника рядку 1 Декларації на підставі: загальних обігово-сальдових відомостей, угод, податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт, реєстрів виданих податкових накладних, виписок банку, журналів ордерів та відомостей по рахунках 301 «каса в національній валюті», 311 «поточні рахунки в національній валюті» 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «дохід від реалізації товарів», 643 «Податкові зобов'язання» встановлено заниження задекларованих позивачем показників рядку 1 Декларацій «операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 %» на загальну суму 320 508 грн.

Також, в акті перевірки зазначено, що позивач у перевіряємому періоді на територію України ввозив імпортовані товари (стеаринову кислоту), вартість яких збільшено митницею відповідно до вимог Митного кодексу України. Оприбуткування товарів та оформлення собівартості у бухгалтерському обліку зроблено по фактичній (згідно умов контракту) вартості придбання наступними проводками: Дт 281 Кт 632; Дт 90 Кт 281.

ПДВ сплачений митним органам нарахований згідно митної вартості товарів, та у повному обсязі віднесені до складу податкового кредиту.

Відповідно до коригування податкових зобов'язань на реалізацію між митною вартістю та фактичною (контрактною) вартістю товарів ТОВ «Азовсинтез» у перевіряємому періоді не проведено. Тобто, формування податкових зобов'язань підприємством проведено без врахування проведених митним органом коригувань ціни товару, передбаченого діючим законодавством України.

Із зазначеними висновками податкової суд не погоджується, та з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до абз.1 та 3 п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Пунктом 5.2. Наказу Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» встановлено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків надати копії документів посадовій особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки, тощо.

Дослідивши акт перевірки, судом встановлено, що в ньому податковою не зазначені господарські операції, в результаті яких здійснені ці порушення; не зазначені первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Висновок податківців про заниження задекларованого показника на суму 320 508 грн., як свідчить акт перевірки, податкова пов'язує з твердженням, що реалізація товарів відбувалася за цінами нижче митної вартості товарів, що призвело до порушення статті 188 Податкового кодексу України.

Разом з цим, в акті перевірки наведено порівняння цін фактичної вартості товару (за договором) та цін митної вартості (визначених митницею).

Проте, для того щоб дійти висновків щодо наявності зазначеного вище порушення податкового законодавства, а саме: реалізація товарів за заниженими цінами, в результаті чого занижуються податкові зобов'язання, необхідно проаналізувати господарські операції з продажу (поставки) товарів на митній території України після їх митного оформлення з позиції порівняння ціни продажу товарів на митній території України по відношенню до їх митної вартості. Також, необхідною умовою для такого висновку є перевірка первинних документів, у тому числі накладних, які підтверджують таку реалізацію товарів.

Отже, висновок про продаж товарів за цінами нижчими митної вартості товарів можливо зроби лише після порівняння цін продажу товарів на митній території України по відношенню до їх митної вартості.

Разом з цим, з акту перевірки вбачається, що податкова, перевіривши митну вартість товару ввезеного ТОВ «Азовсинтез» на митну територію України, перевірки вартості реалізації товару на митній території України не здійснювала.

Позивачем до матеріалів справи надані первинні документи, що підтверджують реалізацію товару (податкові накладні, видаткові накладні, договори, вантажно-митні декларації, тощо).

Так, проведеною вибірковою перевіркою наданих документів, судом встановлено (на прикладі ВМД 2074 від 29.07.2011: Товар: стеаринова кислота, кількість: 35 т.; фактична вартість згідно умов контракту: 390 309 грн. 81 коп., митна вартість: 408 720 грн.

Реалізація цього товару, відповідно до приписів с.188 Податкового кодексу України повинна відбутися за ціною не нижче ніж: 408 720 грн./35т.=11 677 грн. 72 коп. (за 1 т. без ПДВ).

Як вбачається з наданих позивачем видаткових накладних (наведених у позові, стор -3,4), постачання стеаринової кислоти, ввезеної ТОВ «Азовсинтез» на митну територію України, відбулося не нижче її митної вартості.

Однак, як вже зазначалося, документальної перевірки порівняння ціни продажу товарів на митній території України по відношенню до їх митної вартості відповідачем не здійснювалось.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що всі первинні бухгалтерські документи були надані до перевірки.

Крім того, у судове засідання був викликаний свідок ОСОБА_5 (головний бухгалтер підприємства позивача), яка була присутня при проведенні перевірки та яка надала пояснення, що всі первинні бухгалтерські документи (податкові накладні, видаткові накладні, тощо) надавалися при проведенні перевірки, проте не були прийнятті податківцями та відображені в акті перевірки.

Отже, суд вважає висновок податкової про продаж товару за цінами нижчими митної вартості товарів документально не підтвердженим, а тому необґрунтованим.

Щодо другого порушення. Так, перевіркою встановлено, що за період з 01.07.2011 по 31.12.2012 ТОВ «Азовсинтез» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 4 416 667 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення на суму 25 000 грн., у тому числі за вересень 2011 року на суму 25 000 грн.

В акті перевірки зазначено, що суму ПДВ в розмірі 25 000 грн. ТОВ «Азовсінтез» віднесено до складу податкового кредиту вересня 2011 року включено до реєстру отриманих податкових накладних (податкова накладна від 28.09.2011 №636, запис у реєстрі №69) та додатку 5 до декларації «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

За даними автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, ПП «ТІСОНА» взагалі не декларувало взаємовідносин з ТОВ «Азовсінтез» у вересні 2011 року та не формувало відповідних показників податкових зобов'язань.

За даними автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено наступні відомості стосовно виконавця робіт «ТІСОНА»:

ПП «ТІСОНА» (код 33726510), зареєстроване в органах ДПС 03.10.2005, в ДПІ у діяльності підприємства - Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, керівник та головний бухгалтер в одній особі, штат працівників складає - 1 особа. Основні засоби, у тому числі транспортні засоби відсутні. На теперішній час має стан платника 11 - припинено/але не знято з обліку. Державна реєстрація припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом від 12.02.2013 №5016/1860/2012/18/43.

Отже, податкова вважає, що позивачем завищено розмір податкового кредиту за вересень 2011 року по взаємовідносинам з ПП «ТІСОНА» за рахунок не підтвердження права нарахування податкового кредиту податковими накладними та не доведенням факту здійснення фінансово - господарських операцій з ПП «ТІСОНА» в межах господарської діяльності.

Із зазначеними висновками податкової суд не погоджується, та з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на податковий кредит виникає незалежно від того, чи придбані товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України №996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що ТОВ «Азовсинтез» мало взаємовідносини з ПП «ТІСОНА» згідно з договором поставки стелажної конструкції №14/2011 від 14.09.2011, згідно з яким позивач придбав зазначений товар.

Підтвердженням здійснення господарської операції надані до матеріалів перевірки та до матеріалів справи: договір поставки від 14.09.2011, видаткова накладна від 28.09.2011, виписки по рахунку від 07.10.2011, виписки по рахунку від 17.10.2011, товарно-транспортна накладна від 28.09.2011, податкова накладна від 28.09.2011, реєстри довіреностей на отримання, акти приймання - передачі, квіт нації на оплату товару, тощо.

Отже, виконання договору підтверджується наданими до перевірки та під час судового розгляду первинними документами. Придбані товари використовувались в господарській діяльності підприємства позивача.

В акті перевірки не наведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам Закону. Контрагент позивача на момент здійснення господарських операцій з ним був зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість. Крім того, у акті перевірки не спростовано фактів наявності контрагента позивача - ПП «ТІСОНА» на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та наявності в нього свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарської операції за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого товару, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб'єкта владних повноважень про нереальність господарської операції.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, жодна норма законодавства не позбавляє платника податків права на податковий кредит у разі порушення його контрагентом вимог податкового законодавства.

Суд зазначає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочину позивача (його контрагента) актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладений між позивачем та його контрагентом договір не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним.

З огляду на викладене, доводи відповідача про допущені з боку позивача порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентом ПП «ТІСОНА» спростовані дослідженими у судових засіданнях доказами.

ІІ. Щодо податкового повідомлення - рішення №0009131702 від 01.06.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників - фінансові санкції на загальну суму 6 625 грн. 50 коп., у тому числі 4 077 грн. - за основним платежем, 2 548 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зазначене податкове повідомлення - рішення складає донарахування основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій за:

1. пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.177.8 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 4 077 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 038 грн. 50 коп.;

2. наказу ДПА України від 24.12.2010 №1020 «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу нарахованого (виплаченого) на користь платника податку і мус утриманого з них податку (форма 1ДФ) і Порядку заповнення і надання податковим агентом Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку», п.176.2 «б» ст.176 та п.51.1 ст.51 Податкового кодексу України, в результаті чого нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн.

Позивач оскаржує зазначене податкове повідомлення - рішення в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 4 077 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 038 грн. 50 коп.

Щодо оскаржуваного порушення. Так, в акті перевірки зазначено, що перевіркою первинних документів встановлено, що в період з 01.07.2011 по 31.12.2012 підприємство перерахувало грошові кошти ОСОБА_4 за послуги по зберіганню ТМЦ. Документи, що свідчать про отриманий дохід в межах підприємницької діяльності, підприємством в ході перевірки не надано. Дохід виплачено без утримання податку у джерела виплати. Сума не утриманого податку з доходів фізичних осіб - 4 077 грн. = (27 800х15%).

В акті перевірки зазначено, що підприємством виплачений дохід є оподатковуваним доходом і податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, відповідно до вимог пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України зобов'язаний утримати податок із сум такого доходу за його рахунок.

Із зазначеними висновками податкової суд не погоджується, та з цього приводу зазначає наступне.

Судом встановлено, що 01.07.2011 між ТОВ «Азовсинтез» уклало з ФОП ОСОБА_4 договір оренди складських приміщень для зберігання ТМЦ.

Згідно з п.177.8. ст.177 Податкового кодексу України, під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

Зазначена норма не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті цього Кодексу.

Згідно п.14.1.180 ст.14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем та застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, про що свідчать надані суду свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та свідоцтво платника єдиного податку за 2011 pік та 2012 рік. ОСОБА_4 здійснювала, серед інших видів діяльності, здавання в оренду власного нерухомого майна.

Викликаний у судове засідання свідок ОСОБА_5 зазначила, що перевіряючим надавалася копія свідоцтва ОСОБА_4 про її реєстрацію як фізичної особи - підприємця. Доказів протилежного відповідачем не надано.

На підставі викладеного, суд вважає, що сума не утриманого податку з доходів фізичних осіб 4 077 грн. нарахована відповідачем неправомірно, оскільки ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем, яка є самостійним суб'єктом господарювання та, в силу ст.177.8 ст.177 Податкового кодексу України зазначений податок не підлягає утриманню .

Надаючи правову оцінку спірному рішенню відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень - рішень в оскаржуваних частинах, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовсинтез» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби від 01 червня 2013 року за №0000582211 та податкове повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби від 01 червня 2013 року за №0009131702 в частині збільшення суми грошового зобов'язання у розмірі 6115,50 грн. в т. ч. 4077,00 грн. - за основним платежем та 2038,50 - за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовсинтез» судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко