Ухвала

від 30.07.2015 по справі 808/5565/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2015 року м. Київ К/800/19268/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовсинтез" до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовсинтез" (далі - ТОВ "Азовсинтез") звернувся до суду з позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - Бердянська ОДПІ) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року позов ТОВ "Азовсинтез" задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року апеляційну скаргу Бердянської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Бердянська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Азовсинтез" у задоволенні позову.

ТОВ "Азовсинтез" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу Бердянської ОДПІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Бердянською ОДПІ проведено виїзну планову перевірку ТОВ «АЗОВСИНТЕЗ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 15 травня 2013 року №073/22.11-06/24511314.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 188.1 ст. 188 , пунктів 198.1 , 198.3 , 198.6 ст. 198 , п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України , що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 345508,00 грн.; п. 177.8 ст. 177 , п.п 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України , у зв'язку з чим донараховано податку з доходів фізичних осіб в розмірі 4077,00 грн.; наказу Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1020 «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу нарахованого (виплаченого) на користь платника податку і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) і Порядку заповнення і надання податковим агентом Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку» , п. 176.2 «б» ст. 176 та п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України .

На підставі акту перевірки від 15 травня 2013 року Бердянською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 01 червня 2013 року №0000582211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 518262,00 грн., в тому числі 345508,00 грн. за основним платежем та 172754,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0009131702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників - фінансові санкції в розмірі 6625,50 грн., в тому числі 4077,00 грн. за основним платежем та 2548,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що ТОВ «АЗОВСИНТЕЗ» за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 4457648,00 грн. Між тим, проведеною перевіркою відображеного показника рядку 1 Декларації на підставі: загальних обігово-сальдових відомостей, угод, податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт, реєстрів виданих податкових накладних, виписок банку, журналів ордерів та відомостей по рахунках 301 «каса в національній валюті», 311 «поточні рахунки в національній валюті» 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «дохід від реалізації товарів», 643 «Податкові зобов'язання» встановлено заниження задекларованих позивачем показників рядку 1 Декларацій «операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 %» на загальну суму 320508,00 грн. Також, в акті перевірки зазначено, що позивач у перевіряємому періоді на територію України ввозив імпортовані товари (стеаринову кислоту), вартість яких збільшено митницею відповідно до вимог Митного кодексу України . При цьому, формування податкових зобов'язань підприємством проведено без врахування проведених митним органом коригувань ціни товару, передбаченого діючим законодавством України.

Відповідно до абзаців 1, 3 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України , база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Пунктом 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984 встановлено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків надати копії документів посадовій особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки, тощо.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що в акті перевірки, відповідачем не зазначені господарські операції, в результаті яких здійснені порушення; не зазначені первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та докази, що підтверджують наявність факту порушення, а висновок про заниження задекларованого показника на суму 320508,00 грн., податкова пов'язує з тим, що реалізація товарів відбувалася за цінами нижче митної вартості товарів, що призвело до порушення ст. 188 Податкового кодексу України . Проте, для того щоб дійти висновків про реалізацію товарів за заниженими цінами, в результаті чого занижуються податкові зобов'язання, необхідно проаналізувати господарські операції з продажу (поставки) товарів на митній території України після їх митного оформлення з позиції порівняння ціни продажу товарів на митній території України по відношенню до їх митної вартості. Також, необхідною умовою для такого висновку є перевірка первинних документів, у тому числі накладних, які підтверджують таку реалізацію товарів. Отже, висновок про продаж товарів за цінами нижчими митної вартості товарів можливо зроби лише після порівняння цін продажу товарів на митній території України по відношенню до їх митної вартості. Між тим, податковий орган, перевіривши митну вартість товару ввезеного позивачем на митну територію України, перевірку вартості реалізації товару на митній території України не здійснював.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що надані позивачем первинні документи підтверджують реалізацію товару (податкові накладні, видаткові накладні, договори, вантажні митні декларації, тощо) за ціною не нижче її митної вартості. Також, перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення на суму 25000,00 грн.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на податковий кредит виникає незалежно від того, чи придбані товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п 1.2 п. 1, п.п 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 , первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «АЗОВСИНТЕЗ» та ПП «ТІСОНА» укладено договір поставки від 14 вересня 2011 року № 14/2011, за умовами якого позивачем придбано товар (стелажні конструкції).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що ТОВ «АЗОВСИНТЕЗ» надано первинні документи, якими оформлені господарські операції та дійсно підтверджується реальність вчиненого правочину з контрагентом, що відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України (в тому числі договір, податкова накладна, видаткова накладна, виписки по рахунку, товарно-транспортна накладна, реєстри довіреностей на отримання товару, акти приймання-передачі, квитанції на оплату товару). Крім того, встановлено, що товар використовувався в господарській діяльності підприємства позивача.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що між ТОВ «АЗОВСИНТЕЗ» та ФО-П ОСОБА_4 укладено договір оренди складських приміщень від 01 липня 2011 року для зберігання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України , під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою-підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до п.п 14.1.195 та 14.1.222 п. 14.1 ст. цього Кодексу .

Пунктом 14.1.180 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу , до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем та застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, про що свідчать свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та свідоцтво платника єдиного податку за 2011 та 2012 роки. ОСОБА_4 здійснювала, серед інших видів діяльності, здавання в оренду власного нерухомого майна.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що сума не утриманого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 4077,00 грн. нарахована Бердянською ОДПІ неправомірно, оскільки ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем, яка є самостійним суб'єктом господарювання та, в силу п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України зазначений податок не підлягає утриманню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Азовсинтез".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров