Ухвала

від 09.04.2015 по справі 808/5565/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 квітня 2015 рокусправа № 808/5565/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року

у справі № 808/5565/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВСИНТЕЗ»

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «АЗОВСИНТЕЗ» звернулося у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 червня 2013 року № 0000582211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 518262,00 грн., та № 0009131702 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 4077,50 грн., застосування штрафних санкцій в розмірі 2038,50 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 01 червня 2013 року №0000582211 та №0009131702 в частині збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 6115,50 грн., в тому числі 4077,00 грн. за основним платежем та 2038,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Бердянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі клопотання про заміну сторони його правонаступником, в судовому засіданні допущено процесуальне правонаступництво Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВСИНТЕЗ» у судовому засіданні заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Представник Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області Державної податкової служби проведено виїзну планову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВСИНТЕЗ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 15 травня 2013 року № 073/22.11-06/24511314.

Перевіркою встановлено порушення пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 345508,00 грн.; пункту 177.8 статті 177, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим донараховано податку з доходів фізичних осіб в розмірі 4077,00 грн.; наказу Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1020 «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу нарахованого (виплаченого) на користь платника податку і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) і Порядку заповнення і надання податковим агентом Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку», пункту 176.2 «б» статті 176 та пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки від 15 травня 2013 року Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення від 01 червня 2013 року № 0000582211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 518262,00 грн., в тому числі 345508,00 грн. за основним платежем та 172754,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0009131702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників - фінансові санкції в розмірі 6625,50 грн., в тому числі 4077,00 грн. за основним платежем та 2548,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З акту перевірки вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю «АЗОВСИНТЕЗ» за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 4457648,00 грн.

Між тим, проведеною перевіркою відображеного показника рядку 1 Декларації на підставі: загальних обігово-сальдових відомостей, угод, податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт, реєстрів виданих податкових накладних, виписок банку, журналів ордерів та відомостей по рахунках 301 «каса в національній валюті», 311 «поточні рахунки в національній валюті» 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «дохід від реалізації товарів», 643 «Податкові зобов'язання» встановлено заниження задекларованих позивачем показників рядку 1 Декларацій «операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 %» на загальну суму 320508,00 грн.

Також, в акті перевірки зазначено, що позивач у перевіряємому періоді на територію України ввозив імпортовані товари (стеаринову кислоту), вартість яких збільшено митницею відповідно до вимог Митного кодексу України. При цьому, формування податкових зобов'язань підприємством проведено без врахування проведених митним органом коригувань ціни товару, передбаченого діючим законодавством України.

Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Пунктом 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 встановлено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків надати копії документів посадовій особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки, тощо.

Разом з тим, судом встановлено, що в акт перевірки, податковою не зазначені господарські операції, в результаті яких здійснені порушення; не зазначені первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та докази, що підтверджують наявність факту порушення, а висновок про заниження задекларованого показника на суму 320508,00 грн., податкова пов'язує з тим, що реалізація товарів відбувалася за цінами нижче митної вартості товарів, що призвело до порушення статті 188 Податкового кодексу України.

Проте, для того щоб дійти висновків про реалізацію товарів за заниженими цінами, в результаті чого занижуються податкові зобов'язання, необхідно проаналізувати господарські операції з продажу (поставки) товарів на митній території України після їх митного оформлення з позиції порівняння ціни продажу товарів на митній території України по відношенню до їх митної вартості. Також, необхідною умовою для такого висновку є перевірка первинних документів, у тому числі накладних, які підтверджують таку реалізацію товарів. Отже, висновок про продаж товарів за цінами нижчими митної вартості товарів можливо зроби лише після порівняння цін продажу товарів на митній території України по відношенню до їх митної вартості.

Між тим, податковий орган, перевіривши митну вартість товару ввезеного позивачем на митну територію України, перевірку вартості реалізації товару на митній території України не здійснював.

Судом встановлено, що надані позивачем первинні документи підтверджують реалізацію товару (податкові накладні, видаткові накладні, договори, вантажні митні декларації, тощо) за ціною не нижче її митної вартості.

Також, перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення на суму 25000,00 грн.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на податковий кредит виникає незалежно від того, чи придбані товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, згідно з статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «АЗОВСИНТЕЗ» та приватним підприємством «ТІСОНА» укладено договір поставки від 14 вересня 2011 року № 14/2011, за умовами якого позивачем придбано товар (стелажні конструкції).

Як вбачається з матеріалів справи, товариством з обмеженою відповідальністю «АЗОВСИНТЕЗ» надано первинні документи, якими оформлені господарські операції та дійсно підтверджується реальність вчиненого правочину з контрагентом, що відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України (в тому числі договір, податкова накладна, видаткова накладна, виписки по рахунку, товарно-транспортна накладна, реєстри довіреностей на отримання товару, акти приймання-передачі, квитанції на оплату товару). Крім того, встановлено, що товар використовувався в господарській діяльності підприємства позивача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «АЗОВСИНТЕЗ» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди складських приміщень від 01 липня 2011 року для зберігання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з пунктом 177.8 статті 177 Податкового кодексу України, під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою-підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті цього Кодексу.

Пунктом 14.1.180 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, про що свідчать свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та свідоцтво платника єдиного податку за 2011 та 2012 роки. ОСОБА_1 здійснювала, серед інших видів діяльності, здавання в оренду власного нерухомого майна.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сума не утриманого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 4077,00 грн. нарахована Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області Державної податкової служби неправомірно, оскільки ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, яка є самостійним суб'єктом господарювання та, в силу пункту 177.8 статті 177 Податкового кодексу України зазначений податок не підлягає утриманню.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВСИНТЕЗ».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим