Рішення

від 15.05.2014 по справі 903/329/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 травня 2014 р. Справа № 903/329/14

за позовом Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави від імені відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі дочірнього підприємства "Волинський облавтодор"

до приватного підприємства "Волинська торгова компанія "Ніко"

про стягнення 22 698,58грн.

Суддя Філатова С.Т.

за участю представників сторін:

від позивача: Лапковський О.Ю., дов. №81 від 09.12.2013р.

від відповідача: н/в

в судовому засіданні взяв участь прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури міста Луцька Куприянчик С.В.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України прокурору та представнику позивача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки згідно зі ст. 22 ГПК України.

Суть спору:

Волинський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави від імені відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" звернувся з позовом до приватного підприємства "Волинська торгова компанія "Ніко" про стягнення 22 698,58грн. заборгованості за поставлену деревину згідно видаткових накладних №РН-0000008 від 28.02.2013р. та №РН-0000023 від 01.04.2013р.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

26.02.2013р. між філією "Ковельський автодор" ДП "Волинський облавтодор" (продавець) та приватним підприємством "Волинська торгова компанія "Ніко" (покупець) був укладений договір поставки №1/23, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця лісопродукцію, а покупець - сплатити його повну вартість.

28.02.2013р. та 01.04.2013р. філією "Ковельський автодор" ДП "Волинський облавтодор" згідно видаткових накладних №РН-0000008 та №РН-0000023 було поставлено ПП "Волинська торгова компанія "Ніко", а останнім прийнято товарно-матеріальні цінності (ділова та дров'яна деревина) загальною вартістю 42 698,58грн.

Відпуск та отримання товару стверджуються відмітками відповідача про отримання на вказаних вище накладних згідно довіреностей №15 від 28.02.2013р. та №16 від 01.04.2013р.

ПП "Волинська торгова компанія "Ніко" вартість поставленої деревини оплатило частково в сумі 20 000,00грн.

31.01.2014р. між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.02.2013р. по 31.01.2014р., згідно якого заборгованість ПП "Волинська торгова компанія "Ніко" становить 22 698,58грн.

В підтвердження повноважень подав доручення №3-5/38 від 25.01.2013р., видане начальнику філії "Ковельський автодор" ДП "Волинський облавтодор" Шаясюку П.О., яким останього уповноважено від імені ДП "Волинський облавтодор" укладати договори на виконання робіт на суму до 100 000,00грн. і учиняти всі необхідні, передбачені законом, дії по виконанню умов договорів.

Відповідач у відзиві від 30.04.2014р. позов заперечив, мотивуючи тим, що:

28.02.2014р. між приватним підприємством "Волинська торгова компанія "Ніко" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено угоду про відступлення права вимоги, згідно якої ФОП ОСОБА_4, як первісний кредитор, відступив приватному підприємству "Волинська торгова компанія "Ніко", як новому кредитору, право вимоги до філії "Ковельський автодор" ДП "Волинський облавтодор" по проведенню розрахунків згідно договору підряду №1 від 28.02.2013р. на суму 13 227,00грн.

Вважає, що внаслідок відступлення права вимоги від ФОП ОСОБА_4 до ПП "Волинська торгова компанія "Ніко", остання є кредитором Філії "Ковельський автодор" ДП "Волинський облавтодор" на суму 13 227,00грн. за договором підряду №1 від 28.02.2013р. Відповідно, розмір заборгованості Приватного підприємства "Волинська торгова компанія "Ніко" перед філією "Ковельський автодор ДП "Волинський облавтодор становить 9471,58грн.

До пояснень долучив угоду про відступлення права вимоги від 28.02.2014р., підписану ФОП ОСОБА_4 та ПП "Волинська торгова компанія "Ніко"; акти надання послуг по розробці від 28.02.2013р., 01.04.2014р.; договір підряду №1 від 28.02.2014р. (з нечитаємим п. 13.2 договору) (а.с.62-67).

У судовому засіданні 06.05.2014р. згідно ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 14.05.2014р. до 10.00год. для представлення відповідачем доказів повідомлення позивача про уступку права вимоги та зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

У судовому засіданні 14.05.2014р. прокурор та представник позивача позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Заперечили факт зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі угоди про відступлення права вимоги від 28.02.2014р., посилаючись на заборону передачі прав по договору підряду №1/22 від 26.02.2013р,. згідно п. 13.2 якого жодна із сторін не має права передавати свої права та обов'язки за даним договором третій стороні без письмової згоди другої сторони. Долучили копію договору підряду з п. 13.2 №1/22 від 26.02.2013р. (а.с.71-73).

Відповідачем всупереч вимогам суду в судовому засіданні 06.05.2014р. не було представлено суду доказів повідомлення позивача про уступку права вимоги та зарахування зустрічних однорідних вимог, представник у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що розгляд спору відкладався, сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що стверджується протоколом судового засідання та відміткою на повідомленні про оголошення перерви, явку відповідача не було визнано обов'язковою, спливає строк розгляду спору, імперативно визначений ст. 69 ГПК України, господарський суд, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, -

встановив:

26.02.2013р. між філією "Ковельський автодор" ДП "Волинський облавтодор" (продавець) (згідно повноважень, наданих дорученням ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" №3-5/38 від 25.01.2013р. відповідно до п. 5.3 Положення про філію "Ковельський автодор" ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", затвердженого наказом від 07.09.2005р. №127, а.с. 35, 50) та приватним підприємством "Волинська торгова компанія "Ніко" (покупець) був укладений договір поставки №1/23, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця лісопродукцію, а покупець - сплатити його повну вартість (а.с. 11-12).

28.02.2013р. та 01.04.2013р. філією "Ковельський автодор" ДП "Волинський облавтодор" згідно видаткових накладних №РН-0000008 та №РН-0000023 було поставлено ПП "Волинська торгова компанія "Ніко", а останнім прийнято товарно-матеріальні цінності (ділова та дров'яна деревина) загальною вартістю 42 698,58грн. (а.с. 13-14).

ПП "Волинська торгова компанія "Ніко" вартість поставленої деревини оплатило частково в сумі 20 000,00грн. (картка рахунку 631, а.с. 17).

31.01.2014р. між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.02.2013р. по 31.01.2014р., згідно якого заборгованість ПП "Волинська торгова компанія "Ніко" становить 22 698,58грн. (а.с. 18).

Позивач направив ПП "Волинська торгова компанія "Ніко" претензії "№105 від 22.06.2013р. та №16 від 31.01.2014р. з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 22698,58грн., отримання яких стверджується відміткою відповідача на останній. Претензії залишені відповідачем без відповіді та виконання, що спричинило звернення позивача з позовом до суду (а.с. 19-20).

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та в результаті дій суб'єктів, з якими закон пов'язує настання правових наслідків. Внаслідок укладення договору та дій позивача по відпуску продукції між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст.265 ГК України, згідно якої одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Існування договірних зобов'язань, що випливають із договору поставки №1/23 від 26.02.2013р. сторонами не заперечено. На час провадження у справі договір не розірвано, недійсним у встановленому законом порядку не визнано.

Пунктом 2.3 договору поставки №1/23 від 26.02.2013р. встановлено, що оплата товару здійснюється покупцем на протязі 2 (двох) банківських днів з моменту його поставки.

Пунктом 4.1 договору вказано, що товар вважається відпущеним продавцем та прийнятим покупцем з моменту видачі видаткової накладної або товарно-транспортної накладної.

Відпуск та отримання товару стверджуються відмітками відповідача про отримання на видаткових накладних №РН-0000008 від 28.02.2013р. та №РН-0000023 від 01.04.2013р. згідно довіреностей №15 від 28.02.2013р. та №16 від 01.04.2013р. (а.с. 15-16).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач оплату здійснив частково в розмірі 20 000,00грн., що стверджується картою рахунку 631 (а.с.17).

31.01.2014р. між сторонами проведено звірку взаємних розрахунків за період з 01.02.2013р. по 31.01.2014р., згідно якої станом на 31.01.2014р. заборгованість ПП "Волинська торгова компанія "Ніко становить 22 698,58грн. (а.с. 18).

Заборгованість в сумі 22 698,58грн. стверджується: договором поставки №1/23 від 26.02.2013р., видатковими накладними №РН-0000008 від 28.02.2013р. та №РН-0000023 від 0104.2013р., довіреностями №15 від 28.02.2013р. та №16 від 01.01.2013р., карткою рахунку 631 ПП "Волинська торгова компанія "Ніко" за період з 01.02.13р. по 31.12.13р., двостороннім актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.02.13р. по 31.01.14р. та підлягає до стягнення в силу ст.ст. 193, 265 ГК України, якими встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд не приймає твердження відповідача про наявну заборгованість в сумі 9 471,58грн. внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог згідно угоди про відступлення права вимоги від 28.02.2014р. по договору підряду №1/22 від 28.02.2014р. та актів надання послуг по розробці від 28.02.2013р. та від 01.04.2013р., при цьому виходить із наступного:

Згідно п. 13.2 договору підряду жодна із сторін не вправі передавати свої права та обов'язки за даним договором третій стороні без письмової згоди другої сторони.

Жодних доказів погодження сторонами передачі прав по договору підряду №1/22 від 26.02.2013р. третій особі та повідомлення боржника про заміну кредитора згідно ст. 516 ЦК України та зарахування зустрічних однорідних вимог згідно ст.ст. 601, 603 ЦК України суду не надано та позивачем заперечено в судовому засіданні 14.05.2014р.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1. ст.32 ГПК України).

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" органи прокуратури звільняються від сплати судового збору при здійснення представництва інтересів громадян або держави в суді.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 4.6 постанови від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розподілу VI Господарського процесуального кодексу України" зауважив, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, господарський суд, керуючись ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за мінімальною ставкою в сумі 1 827,00грн. відносить на нього.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 193, 265 ГК України, ст.ст. 516, 601, 603, 629, ЦК України, ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства ПП "Волинська торгова компанія "Ніко", 43025, м. Луцьк, вул. Шопена, 22 код ЄДРПОУ 34148183

на користь дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України" (43001 м. Луцьк, вул. Ковельська, 41, рахунок філії "Ковельський автодор", р/р 260000636139150 Ковельське відділення ЛФ "Брокбізнесбанк" МФО 325774 код ЄДРПОУ 05422604) 22 698,58грн. заборгованості.

3. Стягнути з приватного підприємства приватного підприємства "Волинська торгова компанія "Ніко", м. Луцьк, вул Шопена, 22 код ЄДРПОУ 34148183 в дохід державного бюджету України 1 827,00грн. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

15.05.14

Суддя С. Т. Філатова