Постанова

від 01.10.2014 по справі 903/329/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2014 р. Справа № 903/329/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Сливінському О.А.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "Волинська торгова компанія "Ніко" на рішення господарського суду Волинської області від 14.05.14 р. у справі № 903/329/14 (суддя Філатова Світлана Тимофіївна )

позивач Волинська прокуратура з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави від імені відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі дочірнього підприємства "Волинський облавтодор"

відповідач Приватне підприємство "Волинська торгова компанія "Ніко"

про стягнення 22 698, 58 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

прокурора - Шпинта С.М.

Судом роз'яснено прокурору права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22,29 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 14 травня 2014 року у справі №903/329/14( суддя Філатова С.Т.) позовні вимоги Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави від імені відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" до Приватного підприємства "Волинська торгова компанія "Ніко" про стягнення 22 698, 58 грн. задоволено.

Стягнуто з приватного підприємства ПП "Волинська торгова компанія "Ніко" на користь дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України" 22 698,58грн. заборгованості.

Не погодившись із винесеним рішенням, Приватне підприємство "Волинська торгова компанія "Ніко" звернулось з апеляційною скаргою, якою вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що 28 лютого 2014р. було укладено угоду про відступлення права вимоги, за якою фізична особа-підприємець ОСОБА_4, як первісний кредитор, відступив Приватному підприємству "Волинська торгова компанія "Ніко", як новому кредитору, право вимоги до Філії "Ковельський автодор" ДП "Волинський облавтодор" по проведенню розрахунків згідно договору підряду №1 від 28.02.2013р. на суму 13227,00 гривень.

Відтак, внаслідок відступлення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 права вимоги до Філії "Ковельський автодор" ДП "Волинський облавтодор" та наступного набуття Приватним підприємством "Волинська торгова компанія "Ніко" права вимоги до Філії "Ковельський автодор" ДП "Волинський облавтодор" на суму 13227,00 гривень у останнього виникло відповідне грошове зобов'язання по відношенню до ПП "Волинська торгова компанія "Ніко".

Судом першої інстанції обставина заміна кредитора у зобов'язанні не визнана, що свідчить про помилкове незастосування ст.512 ЦК України про правові наслідки заміни кредитора у зобов'язанні.

Крім того, вказує, що розглядаючи справу судом першої інстанції в порушення ст.43 ГПК України не взято до уваги ту обставину, що відбулась заміни кредитора у зобов'язанні,внаслідок чого новою стороною -кредитором у зобов'язанні на суму 13227,00 гривень став відповідач.

Судом також не взято до уваги ту обставину, що у позивача та відповідача на час розгляду справи існували різні зобов'язання ,в яких кожна із сторін виступали як кредитор та боржник, а тому з урахуванням існуючих взаємних зобов'язань позивача та відповідача розмір заборгованості останнього становив лише 9471,58 гривень.

Просить рішення господарського суду Волинської області скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково на суму 9471,58 грн. з наступним пропорційним розподілом судових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу Волинський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим.

Не погоджується з твердженнями апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального права ,що полягає у тому, що судом не визнано обставину заміни кредитора у зобов'язанні - не взято до уваги факт укладення угоди про відступлення права вимоги, за якою ФОП ОСОБА_4, як первісний кредитор, відступив Приватному підприємству "Волинська торгова компанія "Ніко", як новому кредитору, право вимоги до філії "Ковельський райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" по проведенню розрахунків згідно договору підряду № 1/22 від 28.02.2013 на суму 13277,00 грн.

Зазначає, що посилаючись на приписи ст. 512 ЦК України, згідно абз. 1 ч. 1 якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги),апелянт не взяв до уваги положення ч. 3 ст. 512 ЦК України, де зазначено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений , якщо це встановлено договором або законом.

Звертає увагу, що згідно п. 13.2 договору підряду № 1/22 від 26.02.2013р. жодна із сторін не вправі передавати свої права та обов'язки за даним договором третій стороні без письмової згоди другої сторони.

Відповідач по справі не подав до судів першої та апеляційної інстанції доказів про погодження сторонами передачі прав по договору підряду № 1/22 від 26.02.2013р. третій особі та повідомлення боржника про заміну кредитора згідно із ст. 516 ЦК України та зарахування зустрічних однорідних вимог згідно ст. ст. 601, 603 ЦК України, оскільки таке погодження не мало місце, що підтверджено представником Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" в судовому засіданні 14.05.2014р.

Наведене вище підтверджує наявність заборгованості перед філією "Ковельський райавтодор" ДП "Волинський облавтодор" в сумі 22698 грн. 58 коп. саме у Приватного підприємства "Волинська торгова компанія "Ніко".

Просить апеляційну скаргу Приватного підприємства "Волинська торгова компанія "Ніко" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 14.05.14р. у справі №903/329/14 - без змін.

В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлений належним чином та заздалегідь, про що свідчить повідомлення відділення поштового зв'язку про вручення ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 04 серпня 2014 року про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення розгляду скарги на 01 жовтня 2014 року (а.с. 111).

Відповідач Приватне підприємство "Волинська торгова компанія "Ніко" також у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Також пунктом 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Пункт 3.9.1. вказаної Постанови передбачає, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Разом з тим, судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців щодо ПП "Волинська торгова компанія "Ніко" (а.с.23).

А тому, примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою "за зазначено адресою відсутня" (а.с. 115) вважається належним доказом виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки сторони належним чином повідомлялись про час та місце апеляційного перегляду справи, враховуючи обмеженість строків вирішення спору, явка сторін обов'язковою не визнавалась, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідача.

Прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах Рівненської області прокуратури Рівненської області проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві. Просив залишити рішення господарського суду без змін ,а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства "Волинська торгова компанія "Ніко" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.02.2013р. між філією "Ковельський автодор" ДП "Волинський облавтодор" (продавець) (згідно повноважень, наданих дорученням ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" № 3-5/38 від 25.01.2013р. відповідно до п. 5.3 Положення про філію "Ковельський автодор" ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", затвердженого наказом від 07.09.2005р. №127, (а.с. 35, 50) та приватним підприємством "Волинська торгова компанія "Ніко" (покупець) був укладений договір поставки № 1/23, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця лісопродукцію, а покупець - сплатити його повну вартість (а.с. 11-12).

Пунктом 2.3 договору поставки №1/23 від 26.02.2013р. встановлено, що оплата товару здійснюється покупцем на протязі 2 (двох) банківських днів з моменту його поставки.

Пунктом 4.1 договору вказано, що товар вважається відпущеним продавцем та прийнятим покупцем з моменту видачі видаткової накладної або товарно-транспортної накладної.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2012 року, в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п. 8.1 Договору).

28.02.2013р. та 01.04.2013р. філією "Ковельський автодор" ДП "Волинський облавтодор" згідно видаткових накладних №РН-0000008 та №РН-0000023 було поставлено ПП "Волинська торгова компанія "Ніко", а останнім прийнято товарно-матеріальні цінності (ділова та дров'яна деревина) загальною вартістю 42 698,58грн. (а.с. 13-14).

ПП "Волинська торгова компанія "Ніко" вартість поставленої деревини оплатило частково в сумі 20 000,00грн. (картка рахунку 631, а.с. 17).

31.01.2014р. між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.02.2013р. по 31.01.2014р., згідно якого заборгованість ПП "Волинська торгова компанія "Ніко" становить 22 698,58грн. (а.с. 18).

Позивач направив ПП "Волинська торгова компанія "Ніко" претензії №105 від 22.06.2013р. та № 16 від 31.01.2014р. з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 22698,58грн., отримання яких стверджується відміткою відповідача на останній. Претензії залишені відповідачем без відповіді та виконання, що спричинило звернення позивача з позовом до суду (а.с. 19-20).

Крім того, в матеріалах справи наявний договір підряду № 1/22 від 26 лютого 2013 року, укладений між Філією "Ковельський автодор" ДП "Волинський автодор" в особі начальника філії Шаясюка П.О., що діє на підставі положення про філію з одного боку та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, з іншого боку. (а.с. 71-73).

Відповідно до п. 1.1 даного Договору замовник доручає, а підрядчик зобов'язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов даного Договору, роботу, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Предметом підряду (результатом виконаних робіт за даним Договором) є: розробка ділянки природорожньої лісополоси з послідуючою передачею лісопродукції замовнику, відповідно лісорубного квитка та замовлення по сортиментах замовника (п.3.2 Договору).

Згідно п. 13.2 договору підряду жодна із сторін не вправі передавати свої права та обов'язки за даним договором третій стороні без письмової згоди другої сторони.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але в будь - якому випадку до 31 грудня 2012 року (п.10.1 Договору).

Разом з тим, апеляційний господарський суд звертає увагу про наявність у справі договору підряду №1 від 28.02.2013р., наданого представником ПП "Волинська компанія "Ніко" з якого не можливо прочитати п. 13.2 даного Договору ( а.с. 66-67).

Вищезазначені договори підряду є ідентичними.

За таких обставин судом береться до уваги договір підряду №1/22 від 26.02.2013р,наданий представником позивача та завірений прокурором міста Луцька.(а.с. 71-73)

Також, в матеріалах справи наявний договір про відступлення права вимоги від 28 лютого 2014 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_4 відступає Приватному підприємству "Волинська торгова компанія "Ніко" право вимоги виконання зобов'язань Філії "Ковельський автодор" ДП "Волинський облавтодор" по проведенню розрахунків згідно договору підряду №1 від 28.02.2013р. на суму 13227,00грн. (а.с. 63).

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне застосувати наступні положення чинного законодавства .

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом, що існування договірних зобов'язань, що випливають із договору поставки №1/23 від 26.02.2013р. сторонами не заперечене. На час провадження у справі договір не розірвано, недійсним у встановленому законом порядку не визнаний.

Крім того, як встановлено місцевим господарським судом та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, заборгованість в сумі 22 698,58грн. стверджується: договором поставки №1/23 від 26.02.2013р., видатковими накладними №РН-0000008 від 28.02.2013р. та №РН-0000023 від 0104.2013р., довіреностями №15 від 28.02.2013р. та №16 від 01.01.2013р., карткою рахунку 631 ПП "Волинська торгова компанія "Ніко" за період з 01.02.13р. по 31.12.13р., двостороннім актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.02.13р. по 31.01.14р. та підлягає до стягнення в силу ст.ст. 193, 265 ГК України, якими встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу

Враховуючи вищевикладене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає правильним висновок господарського суду першої інстанції про задоволення позову в сумі 22 698,58 грн.

Разом з тим апеляційний господарський суд зазначає, що твердження апелянта про наявну заборгованість в сумі 9 471,58грн. внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог згідно угоди про відступлення права вимоги від 28.02.2014р. по договору підряду №1 від 28.02.2013р. та актів надання послуг по розробці від 28.02.2013р. та від 01.04.2013р., не заслуговує на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У ст. 603 ЦК України зазначено, що у разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 13.2 договору підряду №1/22 від 26.02.2013р.,укладеного між Філією "Ковельський автодор" ДП "Волинський автодор" в особі начальника філії Шаясюка П.О., що діє на підставі положення про філію з одного боку та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, жодна із сторін не вправі передавати свої права та обов'язки за даним договором третій стороні без письмової згоди другої сторони.

Рівненський апеляційний господарський суд погоджується із судом першої інстанції, що жодних доказів погодження сторонами передачі прав по договору підряду №1/22 від 26.02.2013р. третій особі, повідомлення боржника про заміну кредитора та зарахування зустрічних однорідних вимог матеріали справи не містять.

А тому, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильним висновок місцевого господарського суду, про задоволення позову в повному обсязі та стягнення з ПП. « Волинська торгова компанія « Ніко» заборгованості в розмірі 22 698,58грн.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення господарського суду Волинської області від 14 травня 2014 року у справі № 903/329/14.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв'язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 14 травня 2014 року у справі №903/329/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Волинська компанія "Ніко" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.