Постанова

від 13.05.2014 по справі 916/2312/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року Справа № 916/2312/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Коробенка Г.П.

Куровського С.В.

За участю представників : ПП "Юніпал" - Стріжова О.С.; ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ліквідатора ФОП ОСОБА_3 арбітражного керуючого Кошового С.О.

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від

20.02.2014 по справі № 916/2312/13 за позовом ФОП ОСОБА_3 в особі ліквідатора Будро О.В. до ПП "Логістік Агро" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача : ПП "Юніпал" про стягнення 65030,20 грн,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ФОП ОСОБА_3 в особі ліквідатора Будро О.В. в вересні 2013 звернувся з позовом до господарського суду про стягнення з ПП "Логістік Агро" основного боргу в сумі 76 111,26 грн, 3% річних в розмірі 4 460,32 грн та 1 720,50 грн - судового збору, за неналежне виконання умов договору на організацію перевезень автомобільним транспортом від 30.04.2010.

Позивач 18.10.2013 подав до суду заяву про зменшення суми позовних вимог в частині стягнення основного боргу та 3% річних, відповідно до якої він просив суд стягнути з відповідача 61 173,74 грн -основного боргу та 3% річних в сумі 3856,46 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.10.2013 залучено до участі у справі № 916/2312/13 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : ПП "Юніпал".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.11.2013 по справі № 916/2312/13 /суддя Петров В.С./ позовні вимоги задоволено, стягнуто з ПП "Логістік Агро" на користь ФОП ОСОБА_3 в особі ліквідатора Бурдо О.В. суму основного боргу в розмірі 61173,74 грн, 3 % річних в сумі 3856,46 грн та 1 720,50 грн - судового збору .

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2014 по справі № 916/2312/13 /судді : Лавренюк О.Т., Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я./ рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2013 скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено, стягнуто з позивача на користь ПП "Логістік Агро" витрати по сплаті судового збору в сумі 913,50 грн.

В касаційній скарзі ліквідатор ФОП ОСОБА_3 арбітражний керуючий Кошовий С.О. просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2014, посилаючись на те, що вона постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2013 залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, які підтримали касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.1 п.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.04.2010 між ФОП ОСОБА_3 та ПП "Логістік Агро" укладено договір про організацію перевезень автомобільним транспортом, відповідно до умов якого замовник (відповідач) доручає, а виконавець (ФОП ОСОБА_3) бере на себе зобов'язання організувати доставку вантажу/товару замовника відповідно до погоджених сторонами в заявках маршрутах (т.1, а.с.34-36).

Відповідно до п.2.1 вищевказаного договору замовник оплачує виконання доручення в сумі, погодженій сторонами в Заявках, які є невід'ємною частиною договору. В суму доручення включенні витрати Виконавця на виконання доручення Замовника та винагорода Виконавця, у разі, якщо останній надає -транспортно-експедиційні послуги.

Згідно із п.2.2.2 договору Замовник зобов'язаний сплачувати рахунки виконавця (суму завдання) на умовах, передбачених даним договором.

Умови транспортування погоджуються сторонами в заявках, які є невід'ємною частиною договору (п.1.3 Договору).

Пунктами 3.1, 3.2 стороні погодили, що платежі та взаємні розрахунки по виконанню доручення проводяться відповідно до виставленого рахунка Виконавця. Рахунки Виконавця підлягають оплаті на протязі 30-ти банківських днів з часу підписання Сторонами акта виконаних робіт і надання Замовнику документів, вказаних в розділі 4 вказаного Договору. Товаро - транспортна накладна повинна мати відмітки відправника вантажу, перевізника та одержувача вантажу. Сторони можуть встановити в заявці інші строки оплати.

Пунктом 4.2 Договору визначені документи, які необхідно надати після виконання кожного перевезення: рахунок встановленого зразку з зазначення ставки ПДВ; ксерокопія заявки на перевезення, завірена "мокрою" печаткою Виконавця; CMR для міжнародних перевезень, 3-й екземпляр ТНТ для перевезень по Україні; податкова накладна, якщо Виконавець є платником ПДВ; акт виконаних робіт з вказівкою наступної інформації: обов'язкове посилання на номер та дату договору; обов'язкове посилання на номер і дату заявки, маршрут, ТНТ або CMR, номер авто/ напівприцепу, ПІБ водія (п.п. 4.2.1 - 4.2.5).

Згідно із п.4.3 договору при відсутності будь-якого з перерахованих вище документів оплата перевезення виконуватися не буде. Помилкові та не в повному обсязі оформлені документи будуть повертатися на доопрацювання з відстроченням строків оплати.

Відповідно до п.5.1, п.5.2 договору замовник завчасно сповіщає виконавця письмовою заявкою про необхідність перевезення вантажу. Виконавець зобов'язаний розглянути заявку та повідомити замовника про можливість виконання перевезення в день отримання заявки. Заявка вважається прийнятою до виконання з моменту отримання підтвердження виконавця на адресу замовника, шляхом підписання уповноваженим представником виконавця заявки замовника та скріплення її печаткою виконавця.

Пунктом 6 договору передбачена відповідальність сторін. Так, згідно із п.6.1.2. договору, сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за дійсним договором. Оплата пені (штрафу) не звільнює винну сторону від виконання зобов'язань за договором.

Відповідно до п.6.2 договору у разі неподані автотранспорту під завантаження згідно підтвердженої заявки або відмови від виконання підтвердженої заявки менше, ніж за 24 години до узгодженого часу подання автотранспорту під завантаження, виконавець сплачує замовнику штраф в розмірі 10% від суми завдання, вказаної у заявці. При цьому, як передбачено п. 6.3.1 договору нормативний простій автомобілю при завантаженні (розвантаженні) приймається сторонами в межах 24 годин для перевезення по території України та 48 годин для міжнародних перевезень. У випадку затримки розрахунків, замовник зобов'язаний оплатити виконавцю пеню розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (п.6.3.2 договору).

Пунктом 9.1 договору сторони погодили, що дія даного договору встановлюється з моменту його підписання. Так, дія договору продовжується на кожний наступний календарний рік при відсутності пропозицій сторін про розірвання дійсного договору. Даний договір може бути розірвано сторонами в порядку, встановленому діючим законодавством України.

Позивач, звертаючись з позовом до суду, вказав, що виконав всі умови договору на організацію перевезень автомобільним транспортом від 30.04.2010, однак відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, за надані послуги по перевезенню вантажів не розрахувався, у зв'язку з чим у ПП "Логістік Агро" виникла перед позивачем заборгованість на загальну суму 65030,20 грн.

Також, судами попередніх інстанцій було встановлено, що постановою Господарського суду Херсонської області від 06.12.2012 по справі № 5024/1642/2012 визнано ФОП ОСОБА_3 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бурдо О.В.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується виконання ФОП ОСОБА_3 умов договору на організацію перевезень автомобільним транспортом 30.04.2010, а саме: актами виконаних робіт, ксерокопіями поштових відправлень, рахунком - фактури, проте відповідачем належних доказів виконання даного договору надано не було, у зв'язку з чим, згідно ст.ст.11, 626, 202, 509, 625, 929, 931 ЦК України, ст. 193 ГК України позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за вищевказаних договором є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Постанова господарського суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2013, мотивована тим, що позивачем не було виконано вимоги договору на організацію перевозок автомобільним транспортом від 30.04.2010 щодо надання після виконання кожного перевезення документів, необхідних для оплати перевезення, зокрема, не надана ксерокопія заявки на перевезення, завірена "мокрою" печаткою Виконавця; CMR для міжнародних перевезень, 3-ій екземпляр ТНТ для перевезень по Україні; податкова накладна, товаро - транспортна накладна, що позбавило можливості відповідача здійснити оплату за договором, оскільки умовами даного договору (п.4.2) прямо встановлено, що при відсутності будь-якого з перерахованих вище документів оплата перевезення виконуватися не буде.

За таких обставин, Одеський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про те, що підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_3 до ПП "Логістік Агро" про стягнення боргу, який виник у зв'язку із неналежним виконанням вимог договору на організацію перевезень автомобільним транспортом від 30.04.2010 не має.

Але з такими висновкам апеляційної інстанції погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувана апеляційна постанова зазначеним вище вимогам не відповідає.

Зміст договору містить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно із ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Відповідно до ч.1 ст.316 ГК України, ч.1 ст. 929 ЦК України та ч.1 ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно із ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" істотними умовами договору транспортного експедирування зокрема є відомості про сторони договору, вид та найменування вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу, вид транспорту, строк виконання договору, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний своєчасно надавати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу. Зазначені вимоги містяться і у ст.933 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження своїх доводів позивачем надано суду : копію договору на організацію перевезень автомобільним транспортом від 30.04.2010 (т.1. а.с.34-36), акти здачі-прийняття виконаних робіт (т.1, а.с. 37-116), ксерокопії поштових відправлень (т.1, а.с 117-126), копії бухгалтерських відомостей (т.1, а.с.136), копії витягу із банківського рахунку ФОП ОСОБА_3 (т.1, а.с.136-189), копії рахунок - фактури (т.1, а.с.191 - 200, т.2 а.с.1-69), копія акту звіряння розрахунків (т.2, а.с.70-72), копія опису вкладення та фіскального чеку про направлення відповідачу відповідних актів звіряння (т.2, а.с.72).

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що вищевказані документи не є належними доказами, які свідчать про виконання позивачем п.4 Договору на організацію перевезень автомобільним транспортом від 30.04.2010 щодо надання відповідачу всіх документів, необхідних для оплати перевезення, згідно умов даного договору.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, сторони п.4.3 вказаного договору погодили, що при відсутності будь-якого із перерахованих документів (п.4.2) оплата за перевезення не здійснюється. Помилкові та не в повному обсязі оформлені документи будуть повертатися на доопрацювання з відстроченням строків оплати.

Відповідач, заперечуючи проте заявлених вимог не надав суду доказів направлення позивачу документів, згідно умов п.4.3 Договору на організацію перевезень автомобільним транспортом від 30.04.2010 на доопрацювання у зв'язку із тим, що документи позивача подані не в повному обсязі чи з недоліками, а тому здійснити оплату у встановлений строк та розмірі не є можливим.

Господарський суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що документи, передбачені п.4.2 договору на організацію перевезень автомобільним транспортом від 30.04.2010 були отримані відповідачем, відповідно до наявних матеріалів справи, зокрема, поштових сповіщень, направлених позивачем (т.1, а.с.117-126), що є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Крім того, як було встановлено судом першої інстанції, для оплати послуг за договором від 30.04.2010 позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури (т.1, а.с.191-200, т.2 а.с.1-69).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до наданих позивачем витягів по банківським операціям по розрахунковому рахунку ФОП ОСОБА_3 Херсонської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" відповідач перераховував грошові кошти на рахунок позивача за транспортні послуги (т.1, а.с.135-189), на загальну суму 388647,15 грн., у зв'язку з цим сума боргу відповідача за договором від 30.04.2010 склала 61173,74 грн.

Часткова оплата відповідачем послуг за транспортні послуги за договором на організацію перевезень автомобільним транспортом від 30.04.2010 свідчить про те, що посилання ПП "Логістік Агро" на неможливість здійснити оплату за договором, у зв'язку із відсутністю документів, передбачених п.4.2 договору, є необґрунтованим.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.526, 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач не надав суду доказів належного виконання умов договору на організацію перевезень автомобільним транспортом від 30.04.2010 щодо оплати перевезень.

Згідно із ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, нормами ЦК України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її норми підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання і такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Належним чином дослідивши матеріали справи, господарський суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що оскільки ПП "Логістік Агро" свої зобов'язання в частині оплати за транспортно-експедиційні послуги за договором від 30.04.2010 не виконав у встановлений договором строк, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 3 856,46 грн.

Крім того, господарський суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про те, що позивачем не пропущений строк позовної давності, відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Одеським апеляційним господарським судом порушені вимоги ст. 101 ГПК України та постановлене судове рішення по справі без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи та доказів, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а висновоки суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не виконано умови договору від 30.04.2010 щодо надання після виконання кожного перевезення документів, необхідних для оплати перевезення, не відповідає фактичним обставинам справи і є помилковим.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2013 по справі № 916/2312/13 постановлено у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для його скасування не вбачається.

З висновками, викладеними в постанові Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2014, якою скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2013, погодитись не можна, так як вони суперечать вимогам закону та фактичним обставинам справи і вона підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ліквідатора ФОП ОСОБА_3 арбітражного керуючого Кошового С.О. задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2014 по справі № 916/2312/13 скасувати.

Рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2013 по справі № 916/2312/13 залишити в силі.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Коробенко Г.П.

Коробенко Г.П.