Ухвала

від 13.05.2014 по справі 805/16398/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Наумова І.М.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року справа №805/16398/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Попова В.В., розглянувши у відритому судовому засіданні Сульженко А.В. представника позивача Жмуріної В.В., представника відповідача Савчук В.В. апеляційні скарги Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року у справі № 805/16398/13-а за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно Артема Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - Реєстраційна служба Першотравневого районного управління юстиції Донецької області, про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду задоволені позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно Артема Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - Реєстраційна служба Першотравневого районного управління юстиції Донецької області, про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Визнано протиправним та скасовано Рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно Артема Миколайовича про відмову у державній реєстрації права власності на державне майно - дитячий оздоровчій табір "Лазурний" від 25.07.2013 р. № 4327193.

Зобов'язано Державну реєстраційну службу України прийняти рішення про реєстрацію права власності на державне майно - дитячий оздоровчій табір "Лазурний" за Державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області відповідно до Заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області з доданими до неї документами, прийняту 26.06.2013 р. об 11:17:13 за реєстраційним номером 1740200 та зареєструвати право власності на державне майно - дитячий оздоровчій табір "Лазурний" за Державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач Державна реєстраційна служба України та звернулись з апеляційною скаргою у якій вказали, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначили, що вони є неналежним відповідачем, а вирішення питань щодо реєстрації права власності на нерухоме майно не належить до компетенції суду. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Також з рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України. Вказали, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначили, що майновий комплекс на який заявлена державна реєстрація права власності за Фондом Державного майна України було відчужено останнім товариству покупців орендного підприємства "Донм'ясопром", представником заявника не подано документів, що посвідчують його право представляти інтереси Фонду державного майна України в органах державної реєстрації прав, а вирішення питань щодо зобов'язання здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно не належить до компетенції суду. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

У судовому засіданні представник Державної реєстраційної служби України підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні зазначила, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просила залишити постанову суду першої інстанції без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник реєстраційної служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області у судове засідання не з'явився належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду. Колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність особи, яка не з'явилася.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

26.06.2013 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось до Реєстраційної служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області з Заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на дитячий оздоровчій табір "Лазурний".

Відповідно до картки прийому заяви № 3447959 від 26.06.2013 р. вищезазначена заява позивача була отримана Реєстраційною службою Першотравневого районного управління юстиції Донецької області та зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26.06.2013 р. об 11:17:13 за реєстраційним номером 1740200. Згідно даних вказаної картки прийому до Заяви позивача були надані наступні документи: технічний паспорт Бюро технічної інвентаризації Донецької області м. Маріуполь від 31.03.1997 року; державний акт на право постійного користування землею серії І-ДН № 006944, виданий 21.12.2001 р.; Лист Фонду державного майна № 15/29 від 21.06.2013 р.; Наказ Фонду державного майна № 8 від 31.07.1992 р.; Наказ Фонду державного майна № 538 від 03.12.1992 р.; Наказ Фонду державного майна № 25 від 11.12.1992 р.; договір купівлі-продажу № КП-2 від 15.12.1992 р.

25 липня 2013 року Державний реєстратор прав на нерухоме майно Дахно Артем Миколайович, розглянувши заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 26.06.2013 р. об 11:17:13 за реєстраційним номером 1740200 та документи, подані для проведення державної реєстрації прав, встановивши, що із заявою звернулася неналежна особа, відсутнє рішення про делегування повноважень на здійснення державної реєстрації, прийняв Рішення про відмову у державній реєстрації права власності від 25.07.2013р. № 4327193, на дитячий оздоровчий табір "Лазурний", що розташований Донецька обл., Першотравневий р., с.Юріївка, вулиця Набережна, 74 за державною в особі Фонду державного майна України в оперативному управлінні Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області.

Відповідно до Наказу Фонду державного майна України № 8 від 31.07.1992 р. у відповідності із Законом України "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про оренду майна державних підприємств та організацій" Фондом Державного майна України було прийнято рішення зареєструвати товариство покупців, створене трудовим колективом підприємства "Донм'ясопром", зареєструвати угоду про спільну діяльність членів товариства покупців "Донм'ясопром" та затвердити план приватизації підприємства "Донм'ясопром".

На виконання Наказу Фонду державного майна України № 8 від 31.07.1992 р. Наказом Фонду державного майна України № 538 від 03.12.1992 р. була створена комісія по оцінки вартості державного майна, що підлягає викупу, орендного підприємства "Донм'ясопром" та затверджений Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Донм'ясопром".

Відповідно до вказаного Акту оцінки, комісія підтвердила, що загальна вартість цілісного майнового комплексу становить 137489,4 тис. крб. На підставі переоцінки вартості основних засобів орендного підприємства станом на 01.10.1992 р. з вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Донм'ясопром" було вилучено майно дитячого оздоровчого табору "Лазурний" (вартістю 18503,848 тис. крб.), бази відпочинку "Азов" (вартістю 18503,848 тис. крб.) та бази відпочинку "Іванушка" (вартістю 55,348 тис. крб.) Так, оціночна вартість майна, що підлягає приватизації з урахуванням вилучення вартості майна, яке належить орендарю та для якого встановлені пільги, згідно з передаточним балансом і документацією про результати інвентаризації становить 120048 тис. крб.

15.12.1992 року між Фондом державного майна України і товариством покупців орендного підприємства "Донм'ясопром" був укладений договір купівлі-продажу № КП-2, відповідно до якого продавець продав, а покупець прибав майно цілісного майнового комплексу, вартість якого складає 120048 тис. крб., відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу.

Листом Департаменту біржової діяльності та інформаційних технологій Управління інформаційних технологій та моніторингу Фонду державного майна України від 21.06.2013 року № 15/29 "Щодо надання інформації з Єдиного реєстру об'єктів державної власності про майно Асоціації акціонерних товариств "Донм'ясопром" були надані відомості про державне майно Дитячого оздоровчого табору "Лазурний" (Донецька область, Першотравневий р-н, с. Юріївка, вул.. Набережна, 74) з яких вбачається, що вказаний Дитячий оздоровчий табір "Лазурний" не увійшов до статутного капіталу господарської організації та перебуває на балансі Асоціації акціонерних товариств "Донм'ясопром" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13507686).

Згідно даних технічного паспорту Бюро технічної інвентаризації Донецької області м. Маріуполь від 31.03.1997 року загальна площа приміщень Дитячого оздоровчого табору "Лазурний" становить 5769,2 кв.м.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії І-ДН № 006944, виданого 21.12.2001 р. та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 246, Ялтинською селищною Радою народних депутатів Першотравневого району Донецької області України Дитячому оздоровчому центру "Лазурний" надано у постійне користування 4,7612 га землі в межах згідно з планом землекористування.

Згідно ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до положень ст. 1 ЗУ "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 р. № 185-V (далі - ЗУ № 185-V) під управлінням об'єктами державної власності розуміється здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЗУ № 185-V об'єктами управління державної власності, зокрема, є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

Частиною 1 ст.4 ЗУ № 185-V містить перелік суб'єктів управління об'єктами державної власності, зокрема серед яких є Фонд державного майна України.

Згідно ч.2 ст.7 ЗУ № 185-V, Фонд державного майна України відповідно до законодавства щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна, зокрема: виступає відповідно до законодавства орендодавцем державного майна; здійснює контроль за використанням майна, переданого в оренду, виконанням договорів оренди державного майна; приймає рішення про передачу до статутного капіталу господарських організацій об'єктів державної власності; забезпечує в межах повноважень функціонування єдиної державної інформаційної системи обліку, зберігання та оцінки майна, що реалізується за рішенням органів виконавчої влади; здійснює в межах, визначених законодавством, формування і ведення Єдиного реєстру об'єктів державної власності; за пропозицією уповноважених органів управління приймає рішення про подальше використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських організацій, але перебуває на їх балансі; здійснює відповідно до законодавства право розпорядження майном, що перебуває на балансі громадських організацій колишнього СРСР, яке має статус державного; погоджує (приймає) рішення про передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших уповноважених органів управління або Національній академії наук України, галузевим академіям наук та ін.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" від 09.12.2011 № 4107-VI (далі - ЗУ № 4107-VI), центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності є Фонд державного майна України.

Згідно зі ст.6 ЗУ № 4107-VI Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності. Представництва підпорядковуються регіональним відділенням. Фонд державного майна України, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації. Регіональні відділення та представництва Фонду державного майна України є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Регіональні відділення та представництва діють на підставі положень, що затверджуються Головою Фонду державного майна України.

Відповідно до п.п. 1.1. та 1.3. Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого Наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19 травня 1999 р. № 908/68 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 червня 1999 р. за № 414/3707 у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин (далі - Положення № 414/3707), майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі є власністю держави, управління таким майном полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства.

Частина 1 ст.7 ЗУ "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992 р. № 2163-ХІІ у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин (далі - ЗУ № 2163-ХІІ) визначає державні органи приватизації. Відповідно до зазначеної статті, державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

Частиною 3 ЗУ № 2163-ХІІ визначено коло повноважень державних органів приватизації, зокрема: здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації; виступають з боку держави засновником підприємств, заснованих на базі об'єднання майна різних форм власності; здійснюють захист майнових прав державних підприємств, організацій, установ, а також акцій (часток, паїв), що належать державі, на території України та за її кордоном; контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна. Державні органи приватизації здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, іншими законами України з питань приватизації.

Відповідно до п. 3 Наказу Фонду Державного майна України "Про результати виконання наказу ФДМУ від 09.06.99 № 1077 та наказів, виданих за результатами його виконання, у 2000 році" від 5 травня 2001 року № 357, забезпечення функцій з управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, але знаходиться на їх балансі, за територіальною ознакою - місцем розташування господарських товариств, згідно з чинним законодавством покладається на регіональні відділення ФДМУ.

Згідно п.1 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого Наказом Фонду Державного майна України "Про затвердження Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України та Положення про представництво Фонду державного майна України в районі, місті" від 15.05.2012 р. № 678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2012 р. за № 935/21247 (далі - Положення № 935/21247) регіональне відділення Фонду державного майна України (далі - регіональне відділення) утворюється в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальним органом Фонду державного майна України (далі - Фонд), що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління. Регіональні відділення підпорядковуються Фонду. Фонд, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації.

Відповідно до п.3 Положення № 935/21247, завданням регіонального відділення є реалізація повноважень Фонду, зокрема державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Територіальним органом Фонду державного майна України у Донецькій області є саме Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, яке діє на підставі Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, затвердженого Головою Фонду державного майна України 16 липня 2012 р.

З аналізу вищезазначених норм діючого законодавства вбачається, що уповноваженим органом забезпечення функцій з управління державним майном, яке не увійшло до статутного капіталу господарської організації та перебуває на балансі Асоціації акціонерних товариств "Донм'ясопром" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13507686, місцезнаходження: 83059, місто Донецьк, проспект Ілліча, 107-а), а саме: державним майном - Дитячий оздоровчій табір "Лазурний" (Донецька область, Першотравневий р-н, с. Юріївка, вул. Набережна, 74), є саме Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, на яке згідно з чинним законодавством покладаються функції з управління вказаним державним майном.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяження регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-ІV у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин (далі - Закон № 1952-ІV), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до ст.2 Закону № 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч.ч. 1, 5, 7 ст.3 Закону № 1952-ІV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації права власності та інших речових прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

Статтею 4 Закону № 1952-ІV закріплено, що серед речових прав та обтяжень на нерухоме майно обов'язковій державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить зокрема, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Відповідно до ст.5 Закону № 1952-ІV у Державному реєстрі прав, зокрема, реєструються речові права та їх обтяження на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно ч.1 ст.6 Закону № 1952-ІV систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Стаття 8 Закону № 1952-ІV визначені повноваження органу державної реєстрації прав, до яких зокрема належить проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; ведення Державного реєстру прав; здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно частини 2, 4 ст. 9 Закону № 1952-ІV до основних обов'язків державного реєстратора, зокрема належить: встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно ч.13 ст.15 Закону № 1952-ІV порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Так, процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703 у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин (далі - Порядок № 703).

Відповідно до п.2 Порядку № 703, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Згідно п.3 Порядку № 703 рішення щодо державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, форму та вимоги до оформлення яких встановлює Мін'юст, приймає державний реєстратор прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор).

Процедуру взаємодії системи органів державної реєстрації прав та державних реєстраторів прав на нерухоме майно органів державної реєстрації прав під час проведення державної реєстрації права власності та/або речових прав на нерухоме майно встановлює Порядок взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затверджений Наказом Міністерства юстиції України "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб" від 20.04.2012 р. № 607/5, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 р. за № 534/23066, у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин (далі - Порядок № 534/23066).

Відповідно до п.п. 1, 2 зазначеного Порядку № 534/23066, проведення державної реєстрації права власності та/або речових прав на нерухоме майно загальною площею понад 5000 кв. метрів проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703.

Згідно п.п. 4, 5 Порядку № 534/23066, орган державної реєстрації прав у день прийняття відповідної заяви або рішення суду про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно або скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених пунктом 1 наказу, та виконання дій, передбачених пунктом 3 цього Порядку, за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передає таку заяву на розгляд до Укрдержреєстру. Державний реєстратор прав на нерухоме майно Укрдержреєстру з дотриманням процедури, визначеної Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року N 703, розглядає заяву, подані до неї копії відсканованих документів та приймає відповідне рішення, на підставі якого вносить запис про державну реєстрацію, скасування державної реєстрації речових прав або скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про що за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно повідомляє орган державної реєстрації прав, який прийняв відповідну заяву, та направляє документи, необхідні для формування реєстраційної або облікової справи щодо об'єкта нерухомого майна.

Згідно ч.1 ст. 15 Закону № 1952-ІV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частинами 2, 3, 4 ст. 15 Закону № 1952-ІV закріплено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, права стосовно якого підлягають державній реєстрації. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до ч.5, 12 ст.15 Закону № 1952-ІV державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться в строк, що не перевищує чотирнадцяти робочих днів (крім випадків, встановлених у частині сьомій цієї статті) з моменту надходження до органу державної реєстрації прав заяви про таку реєстрацію та передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього, документів, необхідних для її проведення.

Статтею 16 Закону № 1952-ІV встановлений порядок подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Так, ч. 1 вказаної статті встановлено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 7 Порядку № 703 заява про державну реєстрацію подається щодо кожного об'єкта нерухомого майна окремо.

Згідно ч. 2, 3, 4, 5 ст. 16. Закону № 1952-ІV реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч.7 ст. 16. Закону № 1952-ІV державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 11 ст. 16 Закону № 1952-ІV під час подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі фізична особа повинна пред'явити документ, що посвідчує її особу, а у разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи - також документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб.

П. 9 Порядку № 703 встановлено, що документом, який посвідчує особу, є паспорт громадянина України, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його заміняє. У разі подання заяви уповноваженою особою така особа пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові, крім документа, що зазначений в абзаці другому або третьому цього пункту, документ, що підтверджує її повноваження.

Статтею 19 Закону № 1952-ІV визначений перелік документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав. Зазначений перелік не є вичерпним. Зокрема, у п. 6 вказаної статті зазначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Також, Порядком № 703 встановлені особливості державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Так, відповідно до п. 25 Порядку № 703, у разі проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі), сторона (сторони) правочину, відповідно до якого виникло право власності та інше речове право.

Згідно п.п. 26, 27 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком, а також закріплений невичерпний перелік документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.28 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заявник, крім документів, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, подає копії документів, що зазначені в пункті 9 цього Порядку (крім документа, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування). У разі подання документів заінтересованою особою особисто така особа, крім документів, що зазначені в абзаці першому цього пункту, подає копію реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків (далі - реєстраційний номер облікової картки платника податку), крім випадків, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України.

Згідно ст. 22 Закону № 1952-ІV, у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами 5, 7 і 8 ст. 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.

Статтею 24 Закону № 1952-ІV встановлені вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Зокрема, відповідно до п. 3 ч. 1 вказаної статті у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа.

Згідно ч.ч. 2, 3, 4 ст. 24 Закону № 1952-ІV за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Згідно ч.2 ст.30 Закону № 1952-ІV дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

З матеріалів справи вбачається наступне:

26.06.2013 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, як орган забезпечення функцій з управління державним майном Дитячого оздоровчого табору "Лазурний", з додержанням порядку подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулась за місцем розташування такого майна до Реєстраційної служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області з Заявою про реєстрацію права власності на зазначене майно, зареєстрованою за № 1740200.

Заяву підписано Поповим К.Г., який діє на підставі довіреності Регіонального відділення Фонду державного майна України № 57 від 19.06.2013 р., в якій Заявник просить зареєструвати право власності на Дитячий оздоровчий табір "Лазурний" за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України.

З матеріалів реєстраційної справи вбачається, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області разом із зазначеною Заявою, у якості документів, що підтверджують наявність права власності на нерухоме майно були надані: відомості з Єдиного реєстру об'єктів державної власності про державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарської організації (Лист Департаменту біржової діяльності та інформаційних технологій Управління інформаційних технологій та моніторингу Фонду державного майна України від 21.06.2013 року № 15/29 з відповідними додатками); Наказ Фонду державного майна № 8 від 31.07.1992 р.; Наказ Фонду державного майна № 538 від 03.12.1992 р.; Наказ Фонду державного майна № 25 від 11.12.1992 р.; договір купівлі-продажу № КП-2 від 15.12.1992 р.

Зазначені документи свідчать про таке: Дитячий оздоровчий табір "Лазурний" є державним майном, яке при приватизації не увійшло до статутного капіталу господарської організації та перебуває на балансі Асоціації акціонерних товариств "Донм'ясопром" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13507686). У даному випадку не відбувся перехід права власності від однієї особи іншій та дане майно під час приватизації підприємства залишилось у державній власності. Перелік правовстановлюючих документів, встановлений ст. 19 Закону № 1952-ІV та п.п. 26, 27, 28 Порядку № 703, не є вичерпним. Тобто цих документів було достатньо для встановлення права власності держави.

На підтвердження повноважень представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області були подані наступні документи, що посвідчують його право представляти інтереси Заявника в органах державної реєстрації прав: довіреність Регіонального відділення Фонду державного майна України № 57 від 19.06.2013 р. на ім'я Попова К.Г., копія його паспорту та копія його реєстраційного номера облікової картки платника податку, наказ Фонду державного майна України від 02.06.2010 року № 121-2, виписка з ЄДР серії ААВ № 815487 від 20.08.2012 р.

Окрім вищезазначених документів Заявником також були надані з Заявою: технічний паспорт Бюро технічної інвентаризації Донецької області м. Маріуполь від 31.03.1997 року; державний акт на право постійного користування землею серії І-ДН № 006944, виданий 21.12.2001 р.; платіжне доручення № 540 від 13 червня 2013 року.

Таким чином, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, як орган уповноважений управляти зазначеним державним майном, мало право звернутися із заявою про реєстрацію права власності на це майно за державою.

Суд першої інстанції також звернув увагу, що позивач звернувся з заявою про реєстрацію права власності саме за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України, а Державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно Артемом Миколайовичем було прийняте рішення про відмову у державній реєстрації права власності за Фондом державного майна України в оперативному управлінні Регіонального відділення Фонду державного майна України.

Про те що зазначене майно перебуває в оперативному управлінні Регіонального відділення Фонду державного майна України в заяві та наданих документах для реєстрації прав не зазначено.

Поняття управління та оперативного управління майном не є тотожними.

Також, не може бути прийняте судом посилання відповідачів на те, що згідно договору купівлі-продажу № КП-2 від 15.12.1992 р. право власності на Дитячий оздоровчий табір "Лазурний" перейшло до Товариства покупців орендного підприємства "Донм'ясопром", оскільки зазначений договір свідчить про те, що вказаний табір не був проданий вказаному товариству та залишився у державній власності.

Посилання відповідачів на те, що до реєстраційної служби позивачем не були надані документи, що посвідчують його право представляти інтереси Фонду державного майна України в органах державної реєстрації прав, а саме: Наказ Фонду Державного майна України "Про результати виконання наказу ФДМУ від 09.06.99 № 1077 та наказів, виданих за результатами його виконання, у 2000 році" № 357 від 5 травня 2001 року також не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Представник позивача під час розгляду справи пояснив, що цей наказ надавався Заявником разом із заявою про реєстрацію прав у пакеті документів до Реєстраційної служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області.

Під час огляду реєстраційної справи у судовому засіданні, встановлено, що у матеріалах справи містяться документи, які не зазначені в описі до цієї реєстраційної справи.

З огляду на зазначене, опис не може бути належним доказом по цій справі.

Також, суд першої інстанції звернув увагу на те, що коли при розгляді заяви про реєстрацію прав Державний реєстратор приходить до висновку щодо недостатності документів для проведення державної реєстрації прав, зокрема у даному випадку документів, які б підтверджували наявність у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області повноважень щодо управління державним майном - дитячим оздоровчим табором "Лазурний", державний реєстратор повинен був прийняти рішення щодо зупинення розгляду заяви, що не було державним реєстратором зроблено.

Посилання відповідача на інші порушення позивачем порядку реєстрації, а саме: відсутність технічного паспорту на державне майно - дитячий оздоровчій табір "Лазурний" не приймається до уваги, оскільки у цьому випадку державний реєстратор відповідно до ст. 22 Закону № 1952-ІV повинен був прийняти рішення не про відмову у державній реєстрації прав, а про зупинення розгляду заяви.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються висновки державного реєстратора, які стали підставою для відмови у державній реєстрації права власності на державне майно - дитячий оздоровчій табір "Лазурний" за Державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області.

Враховуючи наведене, встановлено, що Державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно Артемом Миколайовичем допущені порушення норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

З огляду на зазначене, Рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно Артема Миколайовича про відмову у державній реєстрації права власності на державне майно - дитячий оздоровчій табір "Лазурний" від 25.07.2013 р. № 4327193 не може вважатися обґрунтованим та законним, та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у зазначеній частині підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував вимоги ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Статтею 15 Закону № 1952-ІV чітко встановлений порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, відповідно до якого, перед внесенням записів до Державного реєстру прав необхідне прийняття рішення про державну реєстрацію заявлених прав та їх обтяжень.

Оскільки визначений спосіб захисту, з яким позивач звернувся до суду є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів та враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд першої інстанції вважав необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Державну реєстраційну службу України прийняти рішення про реєстрацію права власності на державне майно - дитячий оздоровчій табір "Лазурний" за Державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області відповідно до Заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області з доданими до неї документами, прийняту 26.06.2013 р. об 11:17:13 за реєстраційним номером 1740200 та зареєструвати право власності на державне майно - дитячий оздоровчій табір "Лазурний" за Державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області.

Суд апеляційної інстанції вважає, що до державного реєстратора були надіслані всі необхідні документи для прийняття рішення про реєстрацію права власності.

Відповідно до ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

За таких обставин, позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про визнання протиправним та скасування Рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно Артема Миколайовича № 4327193 від 25.07.2013 р. також підлягають задоволенню.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст ухвали складений 15 травня 2014 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року у справі № 805/16398/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року у справі № 805/16398/13-а - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Рішення може бути оскаржена протягом двадцяти днів після складення постанови в повному обсязі.

Головуючий О.О.Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

В.В.Попов