Постанова

від 14.05.2014 по справі 816/4216/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року м.ПолтаваСправа №816/4216/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника позивача - Кішка Д.О.,

представника відповідача - Прокопчука Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

09 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 лютого 2012 року №0000052204, від 24 травня 2013 року №0003232204, №0003242204.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Підставою прийняття оспорюваних у справі податкових повідомлень-рішень став Акт перевірки від 30 січня 2013 року №349/22.4-09/34235752, складений на підставі проведеної Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Глобинський елеватор" (код ЄДРПОУ 34235752) по взаємовідносинам з ТОВ "Продсервіс 2012" (код 38066089), ТОВ "Самі Груп" (код 37026307), ТОВ "Леда Ком" (код 37740565), ТОВ "Сі Гейт" (код 37265617), ТОВ "Всеукраїнська творча спілка" (код 32921777), ТОВ "Анві Продукт" (код 37106984), ТОВ "Арвет" (код 24370523), ТОВ "Старпрайм" (код 37403093), ТОВ "Печерський міст ЛТД" (код 19015286), ПП "Дан-Кремінь" (код 35328465), ТОВ "Чєнгун" (код 36520455), ТОВ "Економ-Ресурс" (код 36581701), ТОВ "Імпекс Продгарант" (код 37142844), ТОВ "Верес Груп" (код 37400946), ТОВ "Спецпродсервіс" (код 37024734), ТОВ "ПГ "Інтєксторг" (код 37144143), ТОВ "Реал Інвест" (код 36088493) за період з 01 січня 2009 року по 01 серпня 2012 року згідно постанови від 14 серпня 2012 року слідчого з ОВС СУ ДПС у Полтавській області старшого лейтенанта податкової міліції Іценко Є.О. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, оскільки правові взаємовідносини позивача з ТОВ "Продсервіс 2012", ТОВ "Самі Груп", ТОВ "Леда Ком", ТОВ "Сі Гейт", ТОВ "Всеукраїнська творча спілка", ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Арвет", ТОВ "Старпрайм", ТОВ "Печерський міст ЛТД", ПП "Дан-Кремінь", ТОВ "Чєнгун", ТОВ "Економ-Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ "Верес Груп", ТОВ "Спецпродсервіс", ТОВ "ПГ "Інтєксторг", ТОВ "Реал Інвест" мали реальний характер, підтверджені документами бухгалтерського обліку. Контрагенти позивача ТОВ "Продсервіс 2012", ТОВ "Самі Груп", ТОВ "Леда Ком", ТОВ "Сі Гейт", ТОВ "Всеукраїнська творча спілка", ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Арвет", ТОВ "Старпрайм", ТОВ "Печерський міст ЛТД", ПП "Дан-Кремінь", ТОВ "Чєнгун", ТОВ "Економ-Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ "Верес Груп", ТОВ "Спецпродсервіс", ТОВ "ПГ "Інтєксторг", ТОВ "Реал Інвест" на момент укладення договорів та складання податкових накладних були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які на момент виникнення спірних відносин не було анульовано.

Крім того, позивач звертає увагу суду, що перевірку проведено 30 січня 2013 року, а копію наказу про проведення перевірки від 30 січня 2013 року та повідомлення про дату та місце проведення перевірки надіслано засобами поштового зв'язку 30 січня 2013 року. Тобто, Акт перевірки від 30 січня 2013 року №349/22.4-09/34235752 складений у день направлення поштою ТОВ "Глобинський елеватор" наказу про проведення перевірки. Відповідно, підприємство позивача позбавлене було можливості бути присутніми під час проведення перевірки та подати до початку проведення перевірки первинні документи. Крім того, більша частина документів вилучена та знаходиться у податковій міліції, а тому, в силу приписів Податкового кодексу України відповідач мав право провести перевірку у приміщенні податкової міліції.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

У своїх письмових запереченнях зазначав, що згідно постанови від 14 серпня 2012 року слідчого з ОВС СУ ДПС у Полтавській області старшого лейтенанта податкової міліції Іценко Є.О. проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Глобинський елеватор" (код ЄДРПОУ 34235752) по взаємовідносинам з ТОВ "Продсервіс 2012" (код 38066089), ТОВ "Самі Груп" (код 37026307), ТОВ "Леда Ком" (код 37740565), ТОВ "Сі Гейт" (код 37265617), ТОВ "Всеукраїнська творча спілка" (код 32921777), ТОВ "Анві Продукт" (код 37106984), ТОВ "Арвет" (код 24370523), ТОВ "Старпрайм" (код 37403093), ТОВ "Печерський міст ЛТД" (код 19015286), ПП "Дан-Кремінь" (код 35328465), ТОВ "Чєнгун" (код 36520455), ТОВ "Економ-Ресурс" (код 36581701), ТОВ "Імпекс Продгарант" (код 37142844), ТОВ "Верес Груп" (код 37400946), ТОВ "Спецпродсервіс" (код 37024734), ТОВ "ПГ "Інтєксторг" (код 37144143), ТОВ "Реал Інвест" (код 36088493) за період з 01 січня 2009 року по 01 серпня 2012 року. На момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ "Глобинський елеватор" не надано, підприємство за адресою, вказаною у реєстраційних документах не значиться.

У результаті проведення перевірки встановлено, що ТОВ "Глобинський елеватор" здійснило видимість придбання товарів у ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Імпекс Продгарант" адміністративно які в дійсності ними не реалізовувалися, а лише полягали у документальному оформленні первинних документів з метою ухилення від сплати податків.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор" зареєстроване як юридична особа 20 лютого 2006 року, ідентифікаційний код 34235752 та у перевіряємий період було зареєстровано платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами та зазначено у Акті перевірки /том І, а.с. 17/

Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30 січня 2013 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Глобинський елеватор" (код ЄДРПОУ 34235752) по взаємовідносинам з ТОВ "Продсервіс 2012" (код 38066089), ТОВ "Самі Груп" (код 37026307), ТОВ "Леда Ком" (код 37740565), ТОВ "Сі Гейт" (код 37265617), ТОВ "Всеукраїнська творча спілка" (код 32921777), ТОВ "Анві Продукт" (код 37106984), ТОВ "Арвет" (код 24370523), ТОВ "Старпрайм" (код 37403093), ТОВ "Печерський міст ЛТД" (код 19015286), ПП "Дан-Кремінь" (код 35328465), ТОВ "Чєнгун" (код 36520455), ТОВ "Економ-Ресурс" (код 36581701), ТОВ "Імпекс Продгарант" (код 37142844), ТОВ "Верес Груп" (код 37400946), ТОВ "Спецпродсервіс" (код 37024734), ТОВ "ПГ "Інтєксторг" (код 37144143), ТОВ "Реал Інвест" (код 36088493) за період з 01 січня 2009 року по 01 серпня 2012 року згідно постанови від 14 серпня 2012 року слідчого з ОВС СУ ДПС у Полтавській області старшого лейтенанта податкової міліції Іценко Є.О.

За результатами перевірки складено Акт від 30 січня 2013 року №349/22.4-09/34235752 /том І, а.с. 15-29/, у якому зафіксовано порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.5 пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 201.1 статті 201, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до:

- заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 91136,00 грн., у тому числі за квітень 2010 року у сумі 2180,00 грн., за вересень 2010 року у сумі 88477,00 грн., за листопад 2010 року у сумі 479,00 грн.;

- завищення від'ємного значення по податку на додану вартість (ряд. 18.2) на загальну суму 137552,00 грн., у тому числі за серпень 2009 року на суму 8741,00 грн., за вересень 2009 року на суму 11682,00 грн., за жовтень 2009 року на суму 41247,00 грн., за листопад 2009 року на суму 55546,00 грн., за грудень 2009 року на суму 15846 грн., за лютий 2010 року на суму 4490,00 грн.

За висновками акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із відсутністю у ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Імпекс Продгарант" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань /том І, а.с. 28/.

На думку контролюючого органу, ТОВ "Глобинський елеватор" здійснило видимість придбання товарів у ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Імпекс Продгарант", адміністративно які в дійсності ними не реалізовувалися, а лише полягали в документальному оформленні первинних документів з метою ухилення від сплати податків /том І, а.с. 28/.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2013 року №0000052204/1355, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 92234,00 грн, у тому числі 73787,00 грн. за основним платежем, 18447,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 12/, та податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2013 року №0000062204, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 4490,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2013 року №0000062204 скасовано; податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2013 року №0000052204/1355 скасовано в частині нарахованого основного платежу у сумі 2180,00 грн., штрафної санкції у сумі 545,00 грн., в іншій частині зазначене повідомлення-рішення залишено без змін /том І, а.с. 38-44/.

На підставі Акту перевірки та з урахуванням рішення Державної податкової служби у Полтавській області від 17 травня 2013 року №1078/10/10.2-07 /том І, а.с. 38-44/ Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2013 року №0003232204/949, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 89509,00 грн., у тому числі 71607,00 грн. - за основним платежем, 17902,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 13/; та податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2013 року №0003242204/99, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 133831,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 33457,75 грн. /том І, а.с. 14/.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 27 лютого 2013 року №0000052204/1355, суд виходить з наступного.

Згідно пункту 56.1. статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що ТОВ "Глобинський елеватор" оскаржило податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2013 року №0000052204/1355 у адміністративному порядку.

За наслідками адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, рішенням Державної податкової служби у Полтавській області від 17 травня 2013 року №1078/10/10.2-07 про результати розгляду скарги /а.с.38-44/, крім іншого, податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2013 року №0000052204/1355 скасовано в частині нарахованого основного платежу у сумі 2180,00 грн., штрафної санкції у сумі 545,00 грн., в іншій частині зазначене повідомлення-рішення залишено без змін.

Згідно підпункту 60.1.3. пункту 60.1. статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2013 року №0000052204/1355 вважаються відкликаним за наслідками процедури його адміністративного оскарження, а тому відсутні підстави для скасування його у судовому порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2013 року №0000052204/1355 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 24 травня 2013 року №0003232204, №0003242204, суд виходить з наступного.

Щодо доводів позивача про неправомірність дій контролюючого органу під час проведення перевірки, порушення процедури та порядку проведення перевірки суд зазначає наступне.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі №816/4952/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання дій протиправними щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Глобинський елеватор" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2009 року по 01 серпня 2012 року і складання акту перевірки № 349/224-09/34235752 від 30 січня 2013 року /том ІІІ, а.с. 6-11/, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року /том ІІІ, а.с. 12-16/, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відповідно до частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.

Оскільки, судовим рішенням, яке набрали законної сили встановлено обставини та надано правову оцінку правомірності проведення перевірки підприємства позивача, то такі обставини, у даному випадку, доказуванню не підлягають.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Порушення контролюючим органом вимог закону щодо проведення перевірки суб'єкта господарювання не може бути самостійною підставою для визнання рішення такого контролюючого органу протиправним.

У разі, коли перевірка відбулася, про що складено акт перевірки, на підставі якого складено податкові повідомлення-рішення, - правові наслідки протиправних дій контролюючого органу з проведення перевірки є вичерпаними, оскільки після проведення перевірки права суб'єкта господарювання порушують наслідки її проведення - застосування до суб'єкта господарювання за рішенням контролюючого органу податкових зобов'язань за встановлені актом перевірки порушення.

У такому випадку предметом розгляду обов'язково має бути суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено взаємовідносини з придбання від ТОВ "Реал Інвест" (код 36088493) за серпень-грудень 2009 року, лютий, квітень 2010 року, ТОВ "Імпекс Продгарант" (код 37142844) за вересень, листопад 2010 року.

За висновками Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із відсутністю у ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Імпекс Продгарант" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Так, проти посадових осіб ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Імпекс Продгарант" порушено кримінальні справи, у ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Отже, відповідач наполягає на тому, що ТОВ "Глобинський елеватор" здійснило видимість придбання товарів у ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Імпекс Продгарант", адміністративно які в дійсності ними не реалізовувалися, а лише полягали в документальному оформленні первинних документів з метою ухилення від сплати податків.

Суд погоджується з позицією контролюючого органу з огляду на наступне.

Позивач у позовній заяві та представник позивача у судовому засіданні звертали увагу суду на те, що ТОВ "Глобинський елеватор" було позбавлено можливості подати до перевірки первинні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операції з ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Імпекс Продгарант".

Однак, позивач не скористався правом, передбаченим підпунктом 17.1.6. пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України подати контролюючому органу письмові заперечення та документальне підтвердження реальності здійснення господарських операції з ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Імпекс Продгарант".

Щодо доводів позивача про неможливість подання документів у зв'язку із вилученням правоохоронними органами договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів тощо, суд зазначає наступне.

Дійсно, у матеріалах справи наявний протокол обшуку від 26 березня 2011 року з додатками, складений слідчим СВ ПМ Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області старшим лейтенантом податкової міліції Шепелем В.Д., у якому зафіксовано вилучення папок з первинними фінансово-господарськими документами ТОВ "Глобинський елеватор" /том ІІ, а.с. 1-8; 9-29/.

Однак, зі змісту протокол обшуку від 26 березня 2011 року та додатків до нього суду не видається можливість перевірити, чи знаходились у вилучених папках документи щодо фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Імпекс Продгарант".

Натомість, суд зауважує, що позивач не позбавлений можливості ознайомитися у приміщенні податкової міліції із вилученими документами, зробити з них копії та надати їх суду.

Доказів, які б свідчили про те, що позивач зробив всі дії, які необхідні для надання первинних документів та доказів відмови у ознайомленні із вилученими документами позивач суду не надав.

Разом з тим, пунктом 44.3. статті 44 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платників податків забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Доказів звернення позивача до контрагентів з метою відновлення втрачених/вилучених документів позивач суду також не надав.

Частиною 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Ухвалами суду від 30 липня 2013 року (т.2 а.с. 166-172), від 24 березня 2014 року (т.3 а.с. 26-32) неодноразово витребовувалися додаткові докази по справі та неодноразового оголошувалася перерва для надання сторонами додаткових доказів по справі.

Таким чином, суд виконав свій обов'язок щодо офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Що стосується документів, наявних в матеріалах справи, суд зазначає наступне.

До матеріалів справи залучено та досліджено у судовому засіданні копії складських квитанцій податкових. видаткових накладних /том ІІ, а.с. 30-231; том ІІІ, а.с. 65-104/.

Разом з тим, суд зазначає, що зазначені у видаткових накладних дані, не дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а саме: відсутня посада, прізвище, ініціали особи, що прийняла/відпустила товар.

На уточнюючі запитання суду представник позивача не зміг пояснити, хто саме та кому виписував довіреності на отримання товару, який придбавався, яким чином відбувалось/контролювалось зважування товару, як визначалася його кількість тощо.

Досліджені у судовому засіданні копії складських квитанцій не відповідають вимогам пункту 24 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2003 року, №510 "Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно", яким затверджено типову форму бланка складської квитанції та обов'язкові реквізити.

Так, бланк складської квитанції повинен містити такі дані:

1) найменування зернового складу;

2) дату видачі квитанції;

3) серію та номер квитанції;

4) найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, від якої прийнято зерно на зберігання, а також місцезнаходження (місце проживання) такої особи;

5) номер і дату накладної;

6) вказівку про знеособлене або відокремлене зберігання зерна;

7) найменування та кількість прийнятого на зберігання зерна, рік збирання урожаю, посилання на державний стандарт або нормативний акт, якому відповідає прийняте на зберігання зерно;

8) якісні характеристики зерна з посиланням на документ, що їх засвідчує.

Бланк скріплюється підписом уповноваженої особи та печаткою зернового складу.

У порушення пункту 24 Постанови деякі складські квитанції не містять найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, від якої прийнято зерно на зберігання, а також місцезнаходження (місце проживання) такої особи /наприклад, том ІІ, а.с. 32/; печаток зернового складу /наприклад, том ІІ, а.с. 39-42/.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин першої, третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року, №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернуто увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог статті 4 цього ж Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою , тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

З огляду на викладене, суд не може вважати досліджені первинні документи належним доказом у реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Реал Інвест", ТОВ "Імпекс Продгарант".

Будь-яких інших первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операції (договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів) позивачем суду не надано.

Разом з тим, суд вважає, що з'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарських операцій, викладених в акті перевірки або зафіксованих іншими доказами.

Судом враховано принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених у основу ухвалених ним спірних рішень, у позові платника податків може бути відмовлено.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена у податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Так, придбання/зберігання товарів завжди супроводжується рядом заходів пов'язаних з перевіркою якості самих товарів, їх транспортуванням, прийомом та обліком.

Оскільки, на вимогу суду позивачем не надано належні первинні документи, які б підтверджували фактичне виконання договорів, у відповідності до їх суті, суд не вважає за можливе підтвердити доводи позивача, викладені у позовній заяві.

Суд зауважує, що сама собою наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 вищенаведеного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо порушення ТОВ "Глобинський елеватор" норм Податкового кодексу України з огляду на наступне.

Так, станом на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій (серпень 2009 року - листопад 2010 року) коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету було визначено Законом України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР та саме відповідно до приписів вказаного Закону мала б надаватися правова оцінка правовідносинам щодо формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, посилання відповідача на порушення ТОВ "Глобинський елеватор" вимог статті 198, статті 201 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 №2755-VІ із змінами та доповненнями, який набрав чинності лише з 01 січня 2011 року, є необґрунтованими.

Також, судом не беруться до уваги посилання представника позивача на порушення відносно службових осіб ТОВ "Імпекс Продгарант" та ТОВ "Реал Інвест" кримінальної справи, в зв'язку з чим відповідно до вимог п. 86.9 статті 86 Податкового кодексу України податковий орган не мав права виносити податкові повідомлення-рішення до набрання стосовно службових осіб вироком законної сили, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів" від 20 листопада 2012 року № 5503-VІ внесено зміни до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, а саме у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи-підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Згідно прикінцевих положень даний Закон набирає чинності з 01 січня 2013 року .

Враховуючи вищезазначене, нормами Податкового кодексу України, які діяли на час проведення перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень не було заборонено податковому органу виносити податкові повідомлення-рішення суб'єкту підприємницької діяльності, якщо відносно контрагентів останнього порушено кримінальну справу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повністю довів правомірність прийнятих ним рішень.

Допущення арифметичних помилок під час розгляду справи у суді по визначенні суми збільшення грошового зобов'язання судом не встановлено.

Отже, виходячи з вищенаведеного та обставин справи, суд прийшов до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову та скасування оскаржуваних рішень відсутні.

У судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти, викладені у позовній заяві, а тому, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви, оскільки її доводи та пояснення представника позивача у судовому засіданні не спростовують висновків, викладених в Акті перевірки та встановлених у судовому засіданні обставин справи, а, отже, у задоволенні позовної заяви необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 19 травня 2014 року.

Суддя А.О. Чеснокова