Постанова

від 15.05.2014 по справі 910/6373/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року Справа № 910/6373/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Ходаківської І.П. суддівФролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В. за участю представників: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) відповідачаЖогіна О.О., дов. від 18.04.13 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Теплоком" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.14 у справі№910/6373/13 господарського суду міста Києва за позовомДержавного підприємства Український державний інститут по проектуванню підприємств харчової промисловості "Укрдіпрохарчопром" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Теплоком" простягнення суми 210000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Український державний інститут по проектуванню підприємств харчової промисловості "УКРДІПРОХАРЧОПРОМ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоком" про стягнення 210000 грн. заборгованості. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на виконання проектно-вишукувальних робіт та обґрунтовано приписами статей 525, 526, 530, 615, 651, 654 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.01.2014 у справі №910/6373/13 (суддя Гумега О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 (судді: Синиця О.Ф. - головуючий, Зеленін В.О., Ткаченко Б.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоком" на користь Державного підприємства Український державний інститут по проектуванню підприємств харчової промисловості "УКРДІПРОХАРЧОПРОМ" 210000 грн. заборгованості та 4200 грн. судового збору. Судами попередніх інстанцій зазначено, що факт виконання позивачем робіт за договором та передання їх результатів відповідачу підтверджено матеріалами справи, натомість, доказів сплати за виконані роботи відповідачем не надано. При цьому суди визнали неспроможними доводи відповідача про те, що договір на виконання проектно-вишукувальних робіт є неукладеним. Відхилені судами також і доводи відповідача про несвоєчасне виконання робіт позивачем.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоком" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 526, 612, 651, 846 - 848, 850, 888 Цивільного кодексу України. Заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій не досліджені обставини справи щодо належного виконання позивачем робіт за договором.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 06.08.2012 між сторонами у справі було укладено договір №5835/25 про виконання проектно-вишукувальних робіт, за умовами якого замовник (відповідач) доручив, а виконавець (позивач) зобов'язався виконати роботи по розробці передпроектних пропозицій по будівництву ТЕЦ на діючому проммайданчику Єлецкого цукрового заводу, м.Єлець. Пунктом 3 договору передбачено, що замовник зобов'язується перерахувати за виконані і передані проектно - вишукувальні роботи 300000,00 грн., у тому числі ПДВ -50000,00 грн. Згідно з пунктом 7 договору оплата здійснюється шляхом перерахування авансового платежу у розмірі 30%, а кінцевий розрахунок здійснюється замовником упродовж трьох днів після підписання акта здавання-приймання. Пунктом 15.1 договору погоджено, що до початку розробки передпроектних пропозицій замовник надає виконавцю: топо - геодезичну зйомку проммайданчика Єлецкого цукрового заводу; інженерно-геологічні умови; хімічний склад води, яка буде подаватися на ТЕЦ; завдання на розробку передпроектних пропозицій (перелік основного обладнання, погодженого з технічними працівниками об'єкта). Календарним планом робіт до договору визначено термін виконання робіт: 2 місяці після підписання договору, отримання авансу та вихідних даних (пункт 15.1 договору).

Судами установлено, що 13.08.2012 замовник перерахував на рахунок виконавця авансовий платіж у розмірі 90 000,00 грн., тобто 30% від загальної суми договору.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Державного підприємства Український державний інститут по проектуванню підприємств харчової промисловості "УКРДІПРОХАРЧОПРОМ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоком" 210000,00 грн. заборгованості за виконані роботи за договором №5835/25 від 06.08.2012 про виконання проектно-вишукувальних робіт.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Кодексу унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 628 Кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).

Відповідно до статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Приписами статті 888 цього Кодексу унормовано, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 889 Кодексу замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Повторно дослідивши матеріали справи, господарські суди установили, що 20.08.2012 відповідач передав позивачу вихідні дані для виконання робіт по розробці передпроектних пропозицій за договором. Листом від 23.08.2012 позивач звернувся до відповідача з проханням вказати інституту потребу цукрового заводу в парі при роботі на цукровому буряку (на технологічні потреби, на опалення вентиляції в опалювальний період, на гаряче водопостачання), а також максимальне електричне навантаження без врахування власних потреб ТЕЦ, інформацію про наявність сторонніх споживачів, а листом від 27.08.2012 просив надати електронну версію креслення "градостроительного плана земельного участка, разработанного ООО "Елецгеоизыскания" в 2008 г.".

Установлено судами і те, що листом від 28.08.2012 відповідач надав уточнені вихідні дані для розробки передпроектних пропозицій будівництва ТЕЦ на Єлецькому ц/з (Росія), зокрема, із зазначенням потреб цукрового заводу в парі, максимального електричного навантаження та повідомив, що електронна версія креслення у замовника відсутня, а 02.09.2012 надіслав позивачу в електронному вигляді завдання на розробку передпроектних пропозицій на будівництво ТЕЦ. Крім того, листами від 04.09.2012 та від 12.09.2012 відповідач надав позивачу витребувану інформацію по Єлецькому цукрозаводу, зокрема: показники розрахункової номінальної витрати пари в завод для продуктивності переробки відповідної кількості буряків на добу, номінальні параметри пари на колекторі заводу, максимальні витрати пари на опалення, ГВП та інші потреби, номінальні витрати електроенергії тощо з вказівкою про необхідність погодження інших даних; проінформував про відсутність на заводі електронної версії плану земельної ділянки і про неможливість його отримання, просив позивача використовувати в роботі інформацію, передану на паперових носіях. Листами від 11.09.2012 та від 19.09.2012 позивач повідомляв відповідача про необхідність замовлення електронної версії креслення "градостроительного плана земельного участка" проммайданчика цукрового заводу, зважаючи на його відсутність та довів до відома замовника, що креслення "градостроительного плана земельного участка", передані на паперовому носії, не містять всього проммайданчика заводу в межах огорожі. Електронна версія була надана позивачу електронним листом 01.10.2012.

Судами попередніх інстанцій установлено, що на виконання умов договору, позивачем було розроблено матеріали передпроектної пропозиції за договором в кількості 5 примірників на паперових носіях та електронній версії - 1 диск CD-R. Листом від 13.11.2012 матеріали передпроектної пропозиції було передано відповідачу. Однак, листом від 14.11.2012 матеріали передпроектної пропозиції відповідач повернув позивачу. 19.11.2012 позивач повторно направив відповідачу розроблені матеріали передпроектної пропозиції разом з примірниками акта здавання-приймання проектно-вишукувальних робіт за договором на суму 210000 грн. Зазначені документи були повернуті відправнику у зв'язку з неотриманням адресатом.

При цьому, як установлено судами, доказів оплати вартості виконаних робіт відповідачем не надано, розмір заборгованості складає 210000 грн.

Заперечення відповідача упродовж розгляду справи зводились, в основному до того, що позивачем були порушені строки виконання робіт, у зв'язку з чим претензією від 09.11.2012 замовник повідомив виконавця про припинення зобов'язання між сторонами та просив повернути перерахований аванс. Втім, зазначені заперечення були розглянуті та обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій. Зокрема, судами ураховано, що кінцевим строком виконання робіт за договором (з урахуванням дати надання відповідачем електронної версії креслення) є 30.11.2012, тоді як результати робіт було передано відповідачу 13.11.2012, тобто умови договору виконані позивачем належним чином.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вказаних висновків не спростовують.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоком" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.14 у справі №910/6373/13 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий І.Ходаківська

Судді Г.Фролова

О.Яценко