Постанова

від 13.05.2014 по справі 826/14950/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14950/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Старової Н.Е.

Мєзєнцева Є.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз АСВ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз АСВ" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування наказу №330-П від 03 квітня 2013 року та податкових повідомлень-рішень від 23 квітня 2013 року №0001362240 та №0001372240, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року адміністративний позов ТОВ "Союз АСВ" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування наказу №330-П від 03 квітня 2013 року та податкових повідомлень-рішень від 23 квітня 2013 року №0001362240 та №0001372240 - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 березня 2013 року ТОВ «СОЮЗ АСВ» отримала від ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС лист-запит від 21 березня 2013 року № 5168/10/22-106 «Про надання пояснень та їх документальних підтверджень», в якому податкова інспекція, посилаючись на факт отримання інформації, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та на норми пп. 20.1.6 п. 20.1 статті 20, ч.1 абз.3 п. 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, просила позивача надати пояснення та документальні підтвердження взаємовідносин ТОВ «СОЮЗ АСВ» з підприємством ТОВ «Сімплекс Буд» та інформацію щодо відображення в обліку зазначених господарських операцій.

На вказаний запит ДПІ від 21 березня 2013 року позивач листом від 28 березня 2013 року № 0103/13 надав пояснення по суті господарських операцій з ТОВ «Сімплекс Буд» та копії первинних документів.

Крім того, листом-запитом «Про надання пояснень та їх документальних підтверджень» № 5405/10/22-717 від 27 березня 2013 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС, посилаючись на пп. 20.1.2, пп. 20.1.6 і пп. 20.1.7 п. 20.1 статті 20, п. 73.3 статті 73, п. 85.8 статті 85, пп. 16.1.5 п. 16.1 статті 16 ПК України, п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України № 1245, просила ТОВ «СОЮЗ АСВ» надати інформацію та документальне підтвердження господарських відносин Товариства з контрагентами ТОВ «Сімплекс Буд» і ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун».

Позивач надав лист-відповідь від 02 квітня 2013 року № 0104/13 з викладеними поясненнями по суті господарських операцій з названими підприємствами та доданими до нього документами по взаємовідносинам з ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун».

В період з 03 квітня 2013р. по 09 квітня 2013 року на підставі Наказу від 03 квітня 2013 року № 330-П, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «СОЮЗ АСВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Сімплекс Буд» і ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами вказаної перевірки складено Акт від 09 квітня 2013 року № 1650/2230/34290148, яким встановлено порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 та п. 198.3, п. 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток за І - IІІ-ий квартали 2012 року на загальну суму 207 337, 00 грн. (в т.ч. за І-ий квартал 2012 року на суму 82 804, 00 грн., за ІІ-ий квартал 2012 року - 892, 00 грн., за ІІІ-ій квартал 2012 року - 123 641, 00 грн.) та заниження податку на додану вартість за звітні періоди січень і вересень 2012 року на загальну суму 174 552, 00 грн. (в т.ч. за січень 2012 року на суму 79 049, 00 грн., за вересень 2012 року - 95 503, 00 грн.).

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23 квітня 2013 року № 0001362240, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 218 190, 00 грн., в т.ч. 174 552, 00 грн. - основний платіж, 43 638, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, № 0001372240, яким визначено ТОВ «СОЮЗ АСВ» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 259 171, 25 грн., в т.ч. 207 337, 00 грн. - основний платіж, 51834, 25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, підставою донарахування позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток був факт господарських правовідносин у перевіряємому періоді з контрагентами - ТОВ «Сімплекс Буд» і ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун».

З матеріалів справи вбачається, що предметом договорів між позивачем та зазначеними товариствами були перевезення вантажів, транспортне експедирування вантажу.

Відповідно до вимог статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 ПК України - документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 79.1 статті 79 ПК України - документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 ПК України - документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації про факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Крім того, відповідно до п. 78.4 статті 78 ПК України - про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Таким чином, обставиною, яка зумовлює призначення документальної невиїзної перевірки та видання відповідного наказу на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 ПК України є факт ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня його отримання.

Між тим, як зазначалося вище, листом від 28 березня 2013 року № 0103/13 та листом-відповіддю від 02 квітня 2013 року № 0104/13 позивачем надіслано податковому органу письмове інформацію та додано документами по взаємовідносинах з ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» та ТОВ «Сімплекс Буд» на відповідні листи-запити відповідача від 21 березня 2013 року та 27 березня 2013 року.

Тобто, на виконання вимог статті 78 ПК України відповідачу в березні-квітні 2013 року надано витребовувані документи з питань господарських правовідносин позивача з контрагентами ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» та ТОВ «Сімплекс Буд».

Проте, незважаючи на надання позивачем витрубованих документів, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Союз АСВ" з питань дотримання вимог податного законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з з контрагентами ТОВ «Сімплекс Буд» і ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

При цьому положеннями пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 ПК України не передбачено права податкового органу на проведення позапланової перевірки у випадку, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби на підстави даних які містяться в акті планової перевірки платника податків без направлення відповідного запиту.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських відносин з ТОВ «Новопак» за період з 01 березня 2013 року по 31 березня 2013 року.

Згідно із пп. 79.2 статті 79 ПК України - документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Однак, з дня отримання позивачем письмового запиту від 21 березня 2013 року № 5168/10/22-106 минуло 5 днів, а з дня отримання запиту від 27 березня 2013 року минув 1 день. Тобто, на дату прийняття відповідачем рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, передбачений статтею 78 ПК України десятиденний строк надання відповіді не закінчився.

Крім того, згідно повідомлення відповідача від 02 квітня 2013 року про проведення перевірки, рішення про її проведення на станом на 02 квітня 2013 року вже було прийняте відповідачем. Тобто, відповідач прийняв рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача до винесення Наказу від 03 квітня 2013 року.

Всупереч вимогам п.78.4 статті 78, п.79.2 статті 79 ПК України відповідачем копію наказу від 03 квітня 2013 року № 330-П позивачу вручено не було.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи те, що наказом № 330-П від 03 квітня 2013 року було оформлено рішення про проведення перевірки позивача, правових підстав для проведення якої у відповідача не було, суд дійшов висновку про те, що відповідачем було неправомірно видано наказ від 03 квітня 2013 року.

З огляду на викладене враховуючи те, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення перевірки позивача, суд констатує відсутність у відповідача повноважень для призначення невиїзної документальної позапланової перевірки позивача та видачу відповідного наказу.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно п. 138.1 статті 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «СОЮЗ АСВ» зареєстроване Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією 07 квітня 2006 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у Дарницькому районі міста Києва.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі первинних документів: угод від 11 жовтня 2011 року № 11/10 та 31 серпня 2012 року № 32; актів здачі-прийняття робіт; товарно-транспортних накладних; копій виписок банку; податкових накладних.

Крім того, позивач надав суду копії таких документів: витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» і ТОВ «Сімплекс Буд»; свідоцтва про державну реєстрацію ЮО ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун», свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ - ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун», довідки органу статистики відносно цього Товариства; угоди про надання послуг з організації перевезення цукрових буряків автотранспорту у 2011 році за № 103/2211/11 від 22 листопада 2011 року, укладеної між ТОВ «СОЮЗ АСВ» (Виконавець) і ТОВ фірма Астарта-Київ» (Замовник), та первинних документів, оформлених сторонам на виконання цієї Угоди; актів на відшкодування холостого пробігу від 05 грудня 2011 року; договору від 04 вересня 2012 року № 7/0912/10 про надання послуг по організації перевезення цукрових буряків автотранспорту у 2012, укладеного ТОВ «СОЮЗ АСВ» (Виконавець) і ТОВ «Агрофірма «Добробут», та первинних документів оформлених сторонам на виконання цього Договору; договорів та первинних документів по придбанню ТОВ «СОЮЗ АСВ» запчастин для автомобіля; актів списання товарно-матеріальних цінностей та запасів (форми № 3-2); виписок банку по розрахунковому рахунку ТОВ «СОЮЗ АСВ» з відомостями про отримання коштів від замовників транспортно-експедиційних послуг та перерахування позивачем коштів за придбані нафтопродукти.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Отже позивачем правомірно було сформовано податковий кредит, оскільки наведена вище первинна документація чітко відображає операції які були здійсненні між позивачем та його контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору між позивачем та його контрагентами, останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість у встановленому законом порядку.

Також необхідно зазначити, що невиконання контрагентом зобов'язання по сплаті податку до бюджету не являється підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість.

Крім цього, невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Таким чином, неправомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз АСВ" - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року - скасувати та ухвалити нову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз АСВ" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування наказу №330-П від 03 квітня 2013 року та податкових повідомлень-рішень від 23 квітня 2013 року №0001362240 та №0001372240 - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення відповідача про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СОЮЗ АСВ», оформленого наказом від 03 квітня 2013 року за № 330-П «Щодо проведення позапланової невиїзної перевірки».

Визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СОЮЗ АСВ», результати якої оформлені актом перевірки від 09 квітня 2013 року № 1650/2230/34290148 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ АСВ» (код ЄДРПОУ 34290148) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сімплекс Буд» (код ЄДРПОУ 34574472), Товариством з обмеженою відповідальністю «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» (код ЄДРПОУ 34296930) за період діяльності з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року».

Скасувати наказ від 03 квітня 2013 року № 330-П «Щодо проведення позапланової невиїзної перевірки».

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 квітня 2013 року № 0001362240 та № 0001372240.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Старова Н.Е.

Мєзєнцев Є.І.