Постанова

від 21.10.2014 по справі 826/14950/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/28943/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючого судді:Вербицької О.В. Суддів: Маринчак Н.Є. Муравйова О.В., за участю: секретаря - Горголь І.С.

представників позивача - Деркача В.І., Слинька І.М.

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 р.

у справі № 826/14950/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз АСВ»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними дій, скасування наказу та податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз АСВ» (далі - позивач, ТОВ «Союз АСВ») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі) про визнання протиправними дій, скасування наказу та податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2014 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Союз АСВ». Скасовано наказ від 03 квітня 2013 року № 330-П «Щодо проведення позапланової невиїзної перевірки». Скасовано податкові повідомлення-рішення від 23 квітня 2013 року № 0001362240 та № 0001372240. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ у Дарницькому районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Союз АСВ», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Союз АСВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Сімплекс Буд» і ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 09 квітня 2013 року № 1650/2230/34290148.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 та п. 198.3, п. 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток за І - IІІ-ий квартали 2012 року на загальну суму 207 337, 00 грн. та заниження податку на додану вартість за звітні періоди січень і вересень 2012 року на загальну суму 174 552, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2013 року № 0001362240, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 218 190, 00 грн., в т.ч. 174 552, 00 грн. - основний платіж, 43 638, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2013 року № 0001372240, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 259 171, 25 грн., в т.ч. 207 337, 00 грн. - основний платіж, 51834, 25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суди апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Сімплекс Буд», ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» укладалися договори, предметом яких були перевезення вантажів, транспортне експедирування вантажу.

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: угодами від 11 жовтня 2011 року № 11/10 та від 31 серпня 2012 року № 32; актами здачі-прийняття робіт; товарно-транспортних накладними; виписками банку; податковими накладними.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Сімплекс Буд», ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Згідно п.20.1.4 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право поводити перевірки платників податку (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 названого Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Таким чином, згідно чинного законодавства вчинення податковим органом дій по проведенню позапланової перевірки прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби.

При цьому дії по складанню акта перевірки є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Крім того, обставини, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій посадових осіб контролюючого органу, вчинених в процесі перевірки, щодо співставлення даних первинного бухгалтерського обліку та інших документів.

Результатом реалізації таких повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платників податків.

Отже, саме результат реалізації повноважень податкового органу (тобто рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (як-то проведення перевірки, складання акта перевірки, включення до акта перевірки певних висновків) має бути об'єктом оскарження.

Також, як вбачається з матеріалів справи, податковий орган фактично реалізував надану оспорюваним наказом компетенцію на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, що підтверджується актом від 09 квітня 2013 року № 1650/2230/34290148, а відтак, задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу не призведе безпосередньо до поновлення порушеного права позивача, оскільки такий наказ є виконаним, а тому не є юридично значимим для позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що прийнятий відповідачем наказ від 03 квітня 2013 року за № 330-П та дії щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Союз АСВ» не породжують правові наслідки, не створюють додаткові обов'язки для позивача та не порушують його охоронювані законом інтереси в публічно - правових відносинах.

Виходячи з того, що обставини у справі судом апеляційної інстанції встановлені повно та правильно, але суд порушив норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення в частині: визнання протиправним рішення відповідача про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СОЮЗ АСВ», оформленого наказом від 03 квітня 2013 року за № 330-П «Щодо проведення позапланової невиїзної перевірки»; визнання протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СОЮЗ АСВ»; cкасування наказу від 03 квітня 2013 року № 330-П «Щодо проведення позапланової невиїзної перевірки», суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову в цій частині у задоволенні позову. В іншій частині постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 р. підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 р. скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо: визнання протиправним рішення відповідача про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СОЮЗ АСВ», оформленого наказом від 03 квітня 2013 року за № 330-П «Щодо проведення позапланової невиїзної перевірки»; визнання протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СОЮЗ АСВ», результати якої оформлені актом перевірки від 09 квітня 2013 року № 1650/2230/34290148 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СОЮЗ АСВ» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Сімплекс Буд», ТОВ «Ювелірне підприємство «Фешн Стоун» за період діяльності з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року»; скасування наказу від 03 квітня 2013 року № 330-П «Щодо проведення позапланової невиїзної перевірки».

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов