Постанова

від 07.04.2009 по справі 44/455

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

44/455

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 07.04.2009                                                                                           № 44/455

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Отрюха  Б.В.

 суддів:            Верховця А.А.

          Тищенко  А.І.

 За участю представників:

 від позивача: Свистільник І. А. – представник за довіреністю,

від відповідача: Піонтоковська С. М. - директор,

від третьої особи - Свистільник І. А. – представник за довіреністю,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Астрая-Експерт"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 15.01.2009

 у справі № 44/455 (суддя Чеберяк П.П.)

 за позовом                               Заступник військового прокурора Центрального регіону України

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Астрая-Експерт"

 третя особа позивача           Національна академія оборони України  

 про                                                   розірвання укладеного договору оренди № 98/1997/голвКЕУ від 08.05.1997р.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2009р. у справі № 44/455  позов Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (надалі – Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая - Експерт»(надалі – Відповідач), третя особа без самостійних вимог на стороні Позивача Національна академія оборони України (надалі – третя особа), про розірвання укладеного договору оренди нерухомого військового майна – нежитлового приміщення № 98/1997/головКЕУ від 08.05.1997р., було задоволено повністю, а саме: розірвано договір № 98/1997/ЦКЕУ оренди нежилих приміщень, розташованих на території військового містечка № 63 в гарнізоні Київському по вул. Курській, 13а. затверджений Головним квартирно - експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України 08.05.1997 року, зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Астрая-Експерт" повернути Головному квартирно - експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України нежитлові приміщення будівлі інв. № 13 військового містечка № 63, загальною площею 106,87 кв. м., розміщені за адресою: м. Київ, вул. Курська, 13а. А також, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Астрая-Експерт" в доход Державного бюджету України 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. державного мита і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2009р. у справі № 44/455 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального і процесуального права, що є підставами для скасування такого судового рішення.

Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що мотивувальній частині рішення суд посилається на так звані «акти звірки розрахунків» від 31.10.2008 року. У той же час, представлені суду документи під заголовком «акт звірки» не є двосторонніми документами, оскільки не складені і не підписані ТОВ «Астрая-експерт» та подавалися суду як доказ того, що сам Позивач станом на 31.10.2008 року визнавав відсутність боргу у Відповідача. Так, на так званих «актах звірки» відсутні підписи та ініціали представника Відповідача, документ не зареєстрований сторонами та не має дати підпису.

Відсутність підпису Відповідача на таких «актах» дає підстави не вважати ці «документи» доказом по справі - актом звірки взаємних розрахунків - що підтверджується також і думкою Вищого господарського суду України, який в постанові від 18.02.2005 року по справі № 40/276 вважає, що акти звірки взаємних розрахунків є чинними та можуть бути доказами по справі, якщо вони підписані належним чином уповноваженими представниками сторін.

Більше того, суд робить висновок про те, що у зазначених «актах звірки» від 30.10.2008 року вказується на наявність заборгованості між Позивачем та Відповідачем. Дійсно, у наявних у них розрахунках сальдо Відповідача виставлене у розмірі 2404, 64 грн., але, як видно із самого «акту», така сума виставлена рахунком від 31.10.2008 року, у день складення «акту», а тому є не заборгованістю, а поточним рахунком за жовтень місяць.

Крім того, суд першої інстанції зазначає, що згідно пункту 4.5 Договору оплата орендних платежів проводиться не пізніше 5 днів з моменту виставлення рахунку орендодавцем. У той же час, додатковим договором пункт 4.5 Договору замінено на іншу редакцію, а тому обов'язку оплати орендних платежів протягом 5 днів із дня виставлення рахунку у Відповідача не існує.

Відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 додаткового договору до Договору оренди, орендна плата перераховується не пізніше 12 числа кожного місяця, наступного за звітним. Це говорить про те, що рахунок від 31.10.2008 року міг бути оплачений до 12.11.2008 року.

3 цих же підстав не існує заборгованості по комунальних послугах, що ніби-то вказано у таких же «актах», що не набрали чинності через непідписання Відповідачем, де сума у розмірі 287,27 грн. виставлена рахунком від 31.10.2008 року в день складення акту і не є заборгованістю, а є поточним платежем, яким може бути оплачений до 12.11.2008 року згідно умов Договору.

Представник Міністерства оборони України та Національної академії оборони України  у відзивах на апеляційну скаргу заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2009р. у справі № 44/455 без змін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив.

08.05.1997р. між Головним квартирно - експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астрая - експерт»(відповідачем) було укладено договір № 98/1997/ЦКЕУ оренди нежилих приміщень, розташованих на території військового містечка № 63 в гарнізоні Київському по вул. Курській, 13а, балансоутримувачем яких є Національна академія оборони України.

23.07.2002 р. між ГКЕУ Міністерства оборони України та відповідачем було укладено додатковий договір № 106д/2002/ГолівКЕУ до договору оренди, за умовами якого окремі пункти договору оренди викладені в новій редакції (далі -додатковий договір).

Відповідно до додаткового договору ГКЕУ Міністерства оборони України згідно з п. 1.1. договору оренди передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення будівлі інв. № 13 військового містечка № 63, загальною площею 106,87 кв. м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Курська, 13а, що знаходиться на балансі Національної академії оборони України та обліковується в Київському КЕУ, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 42 240,00 грн. (далі - орендовані приміщення).

Згідно з додатковим договором положеннями п. 1.2. договору оренди передбачено, що орендовані приміщення ГКЕУ Міністерства оборони України передає відповідачеві під офіс.

На виконання умов договору оренди ГКЕУ Міністерства оборони України передало відповідачеві орендовані приміщення, що підтверджується актом прийому передачі від 31.05.1997 р.

Відповідно до п. 3.4. договору оренди строк оренди - по 30.12.2016 р.

Згідно з п. п. 4.1., 4.2. 4.5. договору оренди орендна плата на 01.03.1997р. визначена в сумі 1,90 грн. за кв. м. в місяць. Сума орендної плати підлягає коригуванню відповідно до індексу інфляції, який визначається Мінстатом щомісячно. Оплата орендних платежів проводиться не пізніше 5 днів з моменту виставлення рахунку орендодавцем.

Відповідно до додаткового договору положеннями п. 4.1. договору оренди передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за квітень 2002 місяць 832,13 грн., як базовий місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди - травень 2002р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за травень 2002 р.

Згідно з додатковим договором, положеннями п.п. 4.2., 4.3. договору оренди передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата у розмірі 100 % перераховується на рахунок орендодавця не пізніше 12 числа кожного місяця наступного за звітним місяцем.

Відповідно до п. 2.4.3. договору оренди відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати внесення орендної плати.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що Відповідачем протягом дії договору оренди постійно порушується обов'язок своєчасності внесення орендної плати за використання орендованих приміщень. При цьому йде посилання на акт звірки взаємних розрахунків від 31.10.2008 р. та платіжні доручення № 43 від 14.10.2008 р., № 22 від 13.06.2008 р., № 20 від 26.05.2008р., № 17 від 22.04.2008 р.

Місцевий суд зазначив, що станом на 31.10.2008р. у відповідача утворилась перед ГКЕУ Міністерства оборони України заборгованість по сплаті орендної плати за договором оренди у розмірі 2 404,64 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 31.10.2008р., підписаним відповідачем.

Однак, судова колегія не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції посилається як на доказ заборгованості Відповідача перед Позивачем по сплаті комунальних послуг за договором оренди на акт звірки взаємних розрахунків від 31.10.2008р., разом з тим, як видно із самого акту, така сума виставлена рахунком від 31.10.2008, у день складання акту, а тому не є заборгованістю, а поточним рахунком за жовтень місяць.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що згідно пункту 4.5 Договору оплата орендних платежів проводиться не пізніше 5 днів з моменту встановлення рахунку орендодавцем. У той же час, додатковим договором пункт 4.5 Договору змінено на іншу редакцію, а тому обов'язку оплати орендних платежів протягом 5 (п'яти) днів із дня виставлення рахунку у Відповідача не існує.

Відповідно до п.п. 4.2 та 4.3 додаткового договору до Договору оренди, орендна плата перераховується не пізніше 12 числа кожного місяця, наступного за звітним. Це говорить про те, що рахунок від 31.10.2008 міг бути оплачений до 12.11.2008.

Більше того, пунктом 6.14 Договору Позивач та Відповідач встановили чіткий перелік умов, за яких Договір може бути розірваний на вимогу Орендодавця. Однією з таких умов є не внесення Орендарем плати протягом 3-ох місяців з дня закінчення строку платежу.

Виходячи з цього пункту, договір може бути розірваний в судовому порядку    за    ініціативою    орендодавця виключно     за    умови     існування заборгованості за період у 3 місяці та більше.

Як видно з матеріалів справи, такої заборгованості у Відповідача перед Позивачем ніколи не існувало.

Зважаючи на це, посилання суду на заборгованість (в тому числі з компенсації по земельному податку) по платіжних дорученнях № 43 від 14.10.2008р., № 22 від 13.06.2008р. та інші свідчать виключно про виробничі затримки платежів на 1-3 дні, що не може бути, згідно наведеного вище змісту пункту 6.14 Договору, підставою для розірвання Договору.

Це також підтверджується і пунктом 4.5 Договору, який припускає можливість  невчасної  сплати  орендної  плати  Відповідачем,   а  наслідком цього встановлює право орендодавця на нарахування пені в подвійному розмірі.  І  виключно  не  внесення  плати  протягом  3-х  місяців  з  дня закінчення строку платежу є підставою для розірвання договору.

Більше того, такі виробничі затримки платежів по наведених у рішенні суду платіжних дорученнях виникли з вини самого Позивача, який надавав відповідні рахунки Відповідачу із значною затримкою і після 12-го числа поточного місяця.

Як видно з матеріалів справи, рахунок № 249 від 30.05.2008 року Відповідач отримав лише 11.06.2008 року (підпис про отримання на зворотній стороні рахунку) і вже 13.06.2008 року оплатив виставлений рахунок.

Таким чином, висновок суду про наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем не відповідає обставинам справи, що відповідно до пункту 3 абзацу 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення.

Крім того, у позовній заяві Позивач наводить дані про те, що Відповідач ніби-то не застрахував орендоване майно та не отримав дозволу пожежної служби на ведення діяльності.

Дійсно, ст.ст. 2.4.7 та 2.4.10 Договору зобов'язують Орендаря дотримуватись правил пожежної безпеки при експлуатації орендованого майна та застрахувати орендоване майно.

У той же час, у Договорі немає жодного положення, яке б зобов'язувало Орендаря надавати Орендодавцеві будь-які пожежні дозволи чи страхові договори.

Незважаючи на це, Відповідач неодноразово надавав Позивачу на його звернення примірники «пожежного» дозволу та договору страхування майна. Відповідач отримав такий дозвіл та застрахував майно (копія дозволу та договору страхування майна у матеріалах справи) та передав копії документів, що свідчать про це балансоутримувачу майна - Національній академії оборони України - 01.10.2008 року, що підтверджується відповідним листом, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

У той же час, суд першої інстанції прийшов до невірного висновку, що Відповідач вперше застрахував орендоване майно лише 17.03.2008 року, а пожежний дозвіл отримано лише 10.08.2007 року.

Позивач у позовній заяві спирався на те, що станом на 17.10.2008 року Відповідач не застрахував майно та не отримав пожежний дозвіл. Відповідач, виходячи суто із вимог позову, надав суду докази того, що на момент подачі позовної заяви орендоване майно застраховано, а відповідний пожежний дозвіл отримано.

Відповідач надав договір страхування майна за попередні роки і пожежні дозволи, з чого можна зробити висновок, що орендоване майно Відповідачем страхувалося, а пожежні дозволи отримувалися щорічно.

Таким чином, висновок суду про порушення Відповідачем пунктів 2.4.7 та 2.4.10 Договору є хибним та прийнятим у зв'язку з неповним з'ясування обставин справи, що відповідно до пункту 1 абзацу 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення.

У позовній заяві позивач посилається на те, що Відповідач незаконно передав орендоване приміщення у піднайм, зокрема, змонтував станцію-ретранслятор мобільного зв'язку на об'єкті оренди.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У той же час, Позивачем не було наведено жодного доказу здачі майна в піднайм, а станція-ретранслятор не є нерухомим майном, а лише антеною мобільного зв'язку, що належить до категорії рухомого майна та розміщена Відповідачем на підставі укладеного договору про надання послуг (договір додається).

Стаття   2.3.3 Договору надає Орендарю право укладати прямі господарські договори з юридичними та фізичними особами.

Однак, незважаючи на наявність у себе такого права, Відповідач розірвав договір про надання послуг із ТОВ «Астеліт», 10.09.2008 припинив подачу струму в антену, що стала причиною спору, а сама антена була демонтована 20.12.2008 року.

Отже, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість вимог Позивача, спростовується викладеними доводами суду апеляційної інстанції та не може бути прийнятий до уваги.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, яке призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 1 п.п. 2, 3 та 4 ст. 104 ГПК України), що є підставою для скасування такого рішення.

У зв”язку з цим, апеляційна скарга  Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая - Експерт»підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду – його скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 49, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая - Експерт» на рішення господарського суду м. Києва від 15.01.2009р. у справі № 44/455  задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 15.01.2009р. у справі № 44/455  скасувати.

3. Прийняти нове рішення у справі № 44/455, яким у позові Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая - Експерт», про розірвання укладеного договору оренди №98/1997/головКЕУ від 08.05.1997,  відмовити повністю.

4.Стягнути з Міністерства оборони України ( м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, р/р 26002962480527 в Київській філії Першого Міжнародного банку, м. Київ, вул.. Андріївська, 6, МФО 322755, ОКПО 14310325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая - Експерт» (03049, м. Київ, вул.. Курська,13-а, р/р 467483 в ОПЕРУ Київського обласного управління ощадбанка України, МФО 321886, ЄДРПОУ 24727729) 45 (сорок п'ять ) грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

5.   Матеріали справи № 44/455 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Отрюх  Б.В.

 Судді                                                                                          Верховець А.А.

                                                                                          Тищенко  А.І.