Рішення

від 21.05.2009 по справі 22/82

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/82

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/82

21.05.09

За позовом     Закритого акціонерного товариства «Завод будівельних виробів-1»

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельно-інвестиційна

                         група»

про                   стягнення заборгованості та штрафних санкцій                                                                                                               

                                                                                                                      Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:          Руденко В.М. (довіреність вих. А/103 від 20.05.2008р.);

від відповідача:     не з'явились;   

21.05.2009р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Завод будівельних виробів-1»(надалі ЗАТ «Завод будівельних виробів-1», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельно-інвестиційна група»(надалі ТОВ «Українська будівельно-інвестиційна група», відповідач) 7 183, 69 грн. боргу, де: 6 828, 14 грн. сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції; 39, 54 грн. три відсотки річних; 316, 01 грн. пені у розмірі двох облікових ставок НБУ.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором не виконані у повному обсязі зобов'язання щодо оплати поставлених товарів та наданих послуг. У зв'язку з наявною заборгованістю відповідача, враховуючи невиконання вимог по оплаті що викладались у претензії до підприємства, з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку з урахуванням нарахованих штрафних санкцій у вигляді пені, інфляційних збитків та 3% річних.  

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка станом на 24.03.2009р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289  особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду, якою відповідача повідомлено про розгляд справи, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України  від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічні положення наведені у п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 13.08.2008р. № 01-8/482.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2008р. між ТОВ «Українська будівельно-інвестиційна група»та ЗАТ «Завод будівельних виробів-1»укладено договір № 100 предметом якого є зобов'язання постачальника передати (поставити) у строки та у порядку передбаченому договором покупцеві продукцію, визначену у п. 1.2 договору, та зобов'язання покупця прийняти товар та сплатити за нього грошову суму в порядку та розмірах визначених договором.

Додатком до договору є специфікація у якій сторонами погоджено поставку товару у визначеній кількості та за вказаною ціною, що відповідає п. 1.2 договору згідно з яким постачальник (позивач у справі) зобовязувався поставити товар який визначений сторонами у специфікації.

Відповідно до п. 1.3 договору постачальник зобовязувався поставити товар покупцю відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс»в редакції 2000 року. Базовими вимогами поставки товару є поставка зі складу постачальника (EXW). За бажанням покупця постачальник, на підставі поданої заявки на поставку продукції, може поставити товар на склад покупця, з обов'язковим зазначенням його адреси в заявці. У відповідності з цим, вартість товару збільшується на вартість доставки на склад покупця. Вартість доставки на склад покупця визначається на підставі погоджених сторонами договірних тарифів.

Здійснення доставки товару на склад покупця, плата, оформлення документів на перевезення тощо, сторонами визначено у додатковій угоді від 14.05.2008р. договору, що відповідає п. 1.8 договору.

На виконання договору позивачем поставлено відповідачу товар (бетон) згідно видаткових накладних № зб-0008430 від 23.07.2008р. на суму 2 745, 48 грн., № зб-0008421 від 23.07.2008р. на суму 2 745, 48 грн., надані автопослуги бетоновозом що підтверджується актом № зб-0008422 здачі-прийняття робіт від 23.07.2008р.. Товар відповідачем отримано на підставі довіреності серії ЯПК № 582025 від 21.07.2008р..

Поставлений на користь відповідача товар згідно зазначених вище видаткових накладних, та надані послуги про які складено акт, останнім не оплачено, заборгованість перед позивачем станом на день вирішення спору складає 6 588, 96 грн., доказів які б спростовували визначену суму заборгованості  відповідачем не представлено.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положення ч. 1 ст. 174 ГК України, а також п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, якою закріплений принцип свободи договору, передбачають можливість існування змішаного типу договору, тобто такого договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов'язання.

Частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір укладений між сторонами містить в собі елементи як договору поставки, так і договору про надання послуг. Відносини сторін що виникають по договору з приводу поставки товару регулюються положеннями параграфу 3 глави 54 ЦК України, у главі 63 визначені положення які регулюють відносини що виникають з надання послуг.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 901 ЦК України за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          Досягнення згоди щодо поставки бетону за правовою природою підтверджує виникнення між сторонами зобов'язань, що виникають з договору поставки, а згідно положень ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності зі ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Як про те погоджено сторонами у п. 5.3 розрахунки за товар здійснюються покупцем шляхом 100% (сто відсоткової) передоплати у наступному порядку:

- п. 5.3.1: покупець протягом 3 банківських днів після отримання рахунку-фактури постачальника, оформленого на підставі поданої покупцем заявки на поставку товару здійснює наперед 100% оплату зазначеної в рахунку-фактурі вартості.

До матеріалів справи позивачем надані рахунки-фактури № 1436, № 1437 від 23.07.2008р. на оплату товару в сумі 5 490, 96 грн. та автопослуг на суму 924 грн..

В порушення наведених положень договору відповідачем у строк 3 банківських днів зазначені рахунки-фактури не оплачені. Строк виконання зобов'язання по оплаті товару на суму 5 490, 96 грн. та автопослуг на суму 924 грн. станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Оскільки, за актом № зб-0008422 здачі-прийняття робіт від 23.07.2008р., який підписано відповідачем та затверджено печаткою підприємства згідно рахунку-фактури 1437 від 23.07.2008р. надано послуг на загальну суму 1 098 грн., що є більшою аніж сума вказана в рахунку, строк оплати наданих послуг в даному випадку має визначатись з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, як про те вказано у ст. 693 ЦК України якою передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Претензію про сплату заборгованості в розмірі 6 588, 96 грн. позивачем направлено відповідачу 15.10.2008р., що підтверджується поштовим чеком № 6543 та описом-вкладенням до цінного листа, які в оригіналах наявні в матеріалах справи.

Строк виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару, наданих послуг в межах договору № 100 від 14.05.2008р. за видатковими накладними № зб-0008430 від 23.07.2008р., № зб-0008421 від 23.07.2008р., актом № зб-0008422 здачі-прийняття робіт від 23.07.2008р., є таким що настав 22.10.2008р..

Прийняті за актом послуги, поставлений за договором товар, відповідачем не оплачено, заборгованість станом на час вирішення спору по договору складає 6 588, 96 грн., та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Доказів які б спростовували визначену суму заборгованості суду не представлено. Акт приймання-передачі, видаткові накладі, рахунки на оплату отримані відповідачем, а доказів які підтверджують неприйняття послуг позивача, виявлення недоліків, пред'явлення вимог щодо поставки товару не у повному обсязі тощо, суду не надано.

Щодо вимог про стягнення неустойки у вигляді пені в сумі 316, 01 грн. обчисленої позивачем виходячи з суми прострочення виконання зобов'язання суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо   предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін). Оскільки, факту погодження нарахування пені у випадку прострочення грошових зобов'язань за несвоєчасну оплату поставлених товарів позивачем не доведено, відповідних положень якими сторони передбачили таку відповідальність в договорі № 100 від 14.05.2008р. не міститься, вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що строк виконання зобов'язання по оплаті поставленої продукції та наданих послуг згідно видаткових накладних № зб-0008430 від 23.07.2008р., № зб-0008421 від 23.07.2008р. та акту № зб-0008422 здачі-прийняття робіт від 23.07.2008р., та акту ОУ-0000187 настав 19.03.2008р., відповідно саме з 20.03.2008р. позивач має нараховувати штрафні санкції у вигляді інфляційних збитків та 3% річних.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 6 588, 96 грн., сума інфляційних збитків, що підлягає стягненню з відповідача за період з листопад-грудень 2008р. (період за який здійснено розрахунок позивачем) складає 237, 19 грн. згідно наведеного розрахунку.

- інфляційні збитки за листопад 98, 83 грн. (6 588, 96 грн. х 101,5% - 6 588, 96 грн.);

- інфляційні збитки за грудень 138, 36 грн. (6 588, 96 грн. х 102,1% - 6 588, 96 грн.);

Сума 3% річних за період з 14.11.2008р. по 26.01.2009р. за уточненим розрахунком суду складає 40 грн. та відповідно підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у вказаному розмірі.

6 588, 96 грн. х 3% : 366 (кількість днів у 2008р.) х 48 (кількість днів прострочення в періоді з 14.11.2008р. по 31.12.2008р.) = 25, 92 грн.;

6 588, 96 грн. х 3% : 365 (кількість днів у 2009р.) х 26 (кількість днів прострочення в періоді з 01.01.2009р. по 26.01.2009р.) = 14, 08 грн..

Розрахунки позивача судом не прийняті, оскільки виконані невірно.

Заявлені позовні вимоги відповідачем  не спростовані, враховуючи відсутність доказів повної оплати наданих послуг та переданого товару згідно договору № 100 від 14.05.2008р. у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором, перерахування коштів згідно надісланої претензії від 13.10.2008р., позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 6 588, 96 грн. заборгованості, 237, 19 грн. інфляційних збитків, 40 грн. 3% річних.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 102 грн. та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельно-інвестиційна група»(02217, м. Київ, вул. Закревського 9-А, р/р 26009037500700 в АКІБ «Укрсиббанк»м. Харків, МФО 351005, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 33739273) на користь Закритого акціонерного товариства «Завод будівельних виробів-1»(03680, м. Київ, вул. Пшенична 2, р/р 26004000123125 в КРФ ВАТ КБ «Хрещатик»м. Києва, МФО 300830, ідент. код 21517799) 6 588, 96 грн. (шість тисяч п'ятсот вісімдесят вісім гривень 96 копійок) основного боргу, 237, 19 грн. (двісті тридцять сім гривень 19 копійок) інфляційних збитків, 40 грн. (сорок гривень) 3% річних.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельно-інвестиційна група»(02217, м. Київ, вул. Закревського 9-А, р/р 26009037500700 в АКІБ «Укрсиббанк»м. Харків, МФО 351005, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 33739273) на користь Закритого акціонерного товариства «Завод будівельних виробів-1»(03680, м. Київ, вул. Пшенична 2, р/р 26004000123125 в КРФ ВАТ КБ «Хрещатик»м. Києва, МФО 300830, ідент. код 21517799) 102 грн. (сто дві гривні) витрат по сплаті державного мита та 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                           Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 27.05.2009