Постанова

від 21.04.2009 по справі 26/462

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/462

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.04.2009                                                                                           № 26/462

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Отрюха  Б.В.

 суддів:            Верховця А.А.

          Тищенко  А.І.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача: Клочко Н.В. - юрист

від відповідача:  Жуков А.М. – представник за довіреністю

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "ВТБ Лізинг Україна"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 05.02.2009

 у справі № 26/462 (суддя Пінчук В.І.)

 за позовом                               Одеська залізниця

 до                                                   Приватне підприємство "ВТБ Лізинг Україна"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 515619,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

        Рішенням Господарського суду  м.Києва від 05.02.2009 р. у справі  № 26/462 позовні вимоги задоволено. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 515 619 грн. пені, 5 157 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся  з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та  відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що висновки господарського суду не відповідають обставинам справи, а також на порушення судом норм процесуального права.

        Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що пеня, передбачена п.9.3. договору фінансового лізингу може застосовуватись лише за наявності вини за несвоєчасну поставку. Апелянт звертає увагу суду на ту обставину, що між позивачем та відповідачем був укладений договір непрямого лізингу, відповідно до якого позивач сам обирав предмет лізингу, його постачальника та виробника. Особливістю даного договору є  те, що за строк поставки відповідає не лізингодавець, а постачальник (виробник) предмету лізингу,  котрого, як і сам предмет лізингу обрав лізингоотримувач (позивач по справі).  

       Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, колегія встановила наступне.

       28.11.2007р. між позивачем (лізингоодержувач за договором) та відповідачем (лізингодавець за договором) був укладений договір фінансового лізингу № 247-ФЛ № ОД/П-07-1631/НЮ.

       Відповідно до п.1.1. договору предмет договору – фарбувально-сушильна камера з форсунками широкого радіусу розпилення моделі Fk/L 32х7х8 виробництва фірми «SAPI  Gmb (Hімеччина), згідно зі специфікацією – додаток №1, відповідно до встановлених лізінгоодержувачем технічних вимог, визначених додатком № 4 , передається лізингодавцем в строкове платне володіння, користування з правом викупу (далі – лізинг) лізингоодержувачу на умовах, визначених цим договором. Загальна кількість предмета лізингу 1 (одна) одиниця. Рік випуску предмета лізингу – 2007 рік.

      Загальна вартість предмета лізингу за договором складає 6 500 000, 00 грн. в тому числі ПДВ 1083 333,33 грн.

      Пунктом 2.2 договору сторони погодили кількість, виробник товару, модель та термін передачі предмета лізингу в лізинг визначаються додатком № 2 до договору. У разі зміни строків постачання предмету лізингу виробником, графік передачі предмета лізингу може змінюватися шляхом укладення додаткової угоди.

       Додатком № 2 до договору  сторони погодили графік передачі предмета лізингу листопад-грудень 2007р., тобто до  31.12.2007р.

       Відповідно до п. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов»язуєтсья передати другій стороні (лізінгоодержувачу) у користування  майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізінгоодержувачем ( прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізінгодавчем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізінгоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом (п.2.ст. 806 ЦК України). До відносин, пов»язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

       Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов укладеного договору відповідач передав позивачу предмет лізингу лише 03.06.2008р., що підтверджується актом приймання –передачі від 03.06.2008р.      

        Відповідно до п. 9.3 укладеного договору за несвоєчасну передачу предмета лізингу в лізинг в терміни, встановлені у додатку № 2, лізингодавець сплачує лізингоодержувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на дату передачі, за кожний день прострочення.

       Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

       Платіжним дорученням № 1035 від 18.04.2008р. відповідач сплатив позивачу 53 278,68 грн. пені за порушення договірних зобов»язань за період з 01.012008р. по 15.01.2008р.

Разом з тим відповідачем не було сплачено пеню за порушення строків виконання зобов'язань за період з 16.01.2008 р. по 03.06.2008 р. в розмірі 515 619 грн. ( розрахунок пені знаходиться в матеріалах справи ).

05.06.2008 р. позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплатити пеню за порушення договірних зобов'язань за період з 16.01.2008 р. по 03.06.2008 р. в розмірі 515 619 грн.

Відповідач відповідь на зазначену претензію позивачу не надіслав, борг не сплатив.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, (ст. 525 ЦК України).

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку про те, що  позовні вимоги  про стягнення пені у розмірі 515 619,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

       Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що нарахування пені можливе лише за наявності вини за несвоєчасну поставку, оскільки п.9.3. договору сторонами передбачено, за несвоєчасну передачу предмета лізингу в лізинг в терміни, встановлені у додатку № 2, лізингодавець сплачує лізингоодержувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на дату передачі, за кожний день прострочення. Тобто умовами договору не передбачено, що  нарахування пені за несвоєчасну поставку здійснюється лише при наявності вини.

      Крім того, відповідач платіжним дорученням № 1035 від 18.04.2008р. відповідач частково сплатив позивачу 53 278,68 грн. пені за порушення договірних зобов»язань за період з 01.012008р. по 15.01.2008р., чим визнав факт порушення умов договору.

     Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що між сторонами був укладений договір непрямого лізингу, а також доказів того, що  позивач сам обирав предмет лізингу, його постачальника та виробника, а тому відповідальність за несвоєчасну поставку предмета лізингу несе продавець (постачальник).

      Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

     Відповідачем не надано суду належних доказів, які б спростовували вимоги позивача.          

     Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

     Керуючись ст.ст.99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

      Апеляційну скаргу  Приватного  підприємства „ВТБ Лізинг Україна»  на рішення Господарського суду м.Києва від 05.02.2009 року у справі № 26/462  залишити без задоволення.

    Рішення Господарського суду м. Києва від 05.02.2009 року у справі № 26/462 залишити без змін.  

    Матеріали справи № 26/462 повернути до Господарського суду м.Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Отрюх  Б.В.

 Судді                                                                                          Верховець А.А.

                                                                                          Тищенко  А.І.