Постанова

від 13.05.2009 по справі 26/437

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/437

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.05.2009                                                                                           № 26/437

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Гарник Л.Л.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Передеренко О.В., дов. б/н від 08.01.2009 року

 від відповідача -Денисюк В.С., дов. б/н від 27.02.2009 року

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Фетексім"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.02.2009

 у справі № 26/437 (суддя  

 за позовом                               ТОВ "Юні-Оріент Шиппінг Ейдженсі"

 до                                                   ТОВ "Фетексім"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 12027,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2009 року у справі № 26/437 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Юні-Оріент Шиппінг Ейдженсі” (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фетексім” (далі – відповідач) про стягнення 12 027, 92 грн. задоволено.

З відповідача на користь позивача стягнуто 18, 46 грн. пені по рахунку № UО-00084 від 27.11.2007 року, 9 043, 14 грн. заборгованості за користування та зберігання контейнерів, 1 129, 07 грн. пені за прострочення оплати по рахунку № UО-00341 від 30.01.2008 року, 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Повернуто позивачу зайво сплачене державне мито в сумі 18, 27 грн., перераховане платіжним дорученням № 1426 від 07.11.2008 року.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2009 року та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставин, що мають значення для розгляду справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2009 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.04.2009 року.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 02-7.1/1688 від 07.04.2009 року) позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2009 року розгляд справи було відкладено на 22.04.2009 року в зв'язку з нез'явленням представника відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2009 року розгляд справи було відкладено на 13.05.2009 року та зобов'язано сторін надати суду письмові пояснення з приводу виконання останніми умов п. 1.3 Договору № 07/11/12 на транспортно-експедиційне обслуговування від 03.12.2007 року (щодо письмової заявки, дати планованої поставки вантажу, тощо).

В судовому засіданні 13.05.2009 року представники сторін підтримали свої вимоги, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за користування та зберігання контейнерів в сумі 9 043, 14 грн., пені в розмірі 1 855, 71 грн. за прострочення платежу за надані послуги перевезення та пені в розмірі 1 129, 07 грн. по заборгованості згідно рахунку № UO-00341 від 30.01.2008 р. на суму 9 043,14 грн. в розмірі 1129, 07 грн.

12.02.2009 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача пеню за прострочення оплати по рахунку № UO – 00084 від 27.11.2007 р. на суму 125 387, 90 грн. в розмірі           18, 46 грн., заборгованості за користування та зберігання контейнерів в сумі 9 043,14 грн. та пеню за прострочення оплати по рахунку   № ІІО - 00341 від 30.01.2008 р. на суму         9 043,14 грн. в розмірі 1129, 07 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.12.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 07/11/12 на транспортно – експедиційне  обслуговування (далі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого клієнт (відповідач) доручає, а експедитор (позивач) зобов'язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно – експедиторських послуг клієнту за згодою сторін.

Відповідно до п. 4.1.3 Договору клієнт (відповідач) сплачує погоджені платежі, які належить оплатити за надані послуги з перевезення вантажу морським транспортом (фрахт) та додаткові витрати, які пов'язані з перевезенням (завантаження /розвантаження вантажу та ін.), не пізніше 30 банківських днів з моменту виставлення експедитором (позивачем) рахунку, при наявності вантажу в порту призначення (Одеса, Маріуполь або Іллічівськ) та документів, які підтверджують поставку вантажу, але до виходу контейнерів з порту, а також платежі, які належать оплаті експедитору, автомобільному та залізничному перевізнику (при наземній поставки вантажу), здійснюються не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунку-фактури за здійсненні послуги експедитора.

На виконання умов вказаного Договору позивач належним чином здійснив організацію перевезення та транспортно-експедиторське обслуговування вантажу (ротангова фурнітура), який був доставлений ТОВ “Фетексім” (відповідачу)  з порту Іллічівськ у контейнерах FSCU 6610118, INKU 2506176, INKU 2529274, TTNU 5749941, що підтверджується транспортними накладними CMR № 0048701, № 0048702, № 0048703 та № 0048704.

Відповідно до гарантійного листа № 72 від 25.12.2007 року (додаток № 1 до Договору) відповідач зобов'язався здійснити оплату вартості фрахта та додаткових послуг, наданих позивачем в розмірі 125 387, 90 грн. протягом 5 банківських днів з моменту вивозу контейнерів з порту та сплатити за користування вказаними контейнерами та зберігання їх в порту.

Крім того, відповідно до зазначеного гарантійного листа відповідач зобов'язався повернути контейнери протягом 4-х днів з моменту вивозу контейнерів з порту.

Разом з тим, відповідач в порушення умов Договору з позивачем за надані послуги перевезення розраховувався частками та з простроченням платежу, внаслідок чого позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 1 855, 71 грн. (розрахунок пені знаходиться в матеріалах справи).

Зі змісту гарантійного листа № 72 від 25.12.2007 року вбачається, що у разі несплати протягом 5 банківських днів з моменту вивозу контейнерів з порту вартості фрахту та додаткових послуг наданих позивачем, клієнт починаючи з першого дня прострочки сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми рахунку, але не більше 2% облікової ставки НБУ.

Крім того, за користування контейнерами FSCU 6610118, INKU 2506176, INKU 2529274, TTNU 5749941 та зберігання їх в Іллічівському морському торгівельному порту, позивач виставив відповідачу рахунок № UO-00341 від 30.01.2008 року на суму 9 043,14 грн.

Відповідно до п. 4.1.5 Договору клієнт сплачує послуги експедитора протягом 30 банківських днів від дня виставлення експедитором рахунку, проте відповідач за надані послуги не розрахувався.

07.04.2008 року позивач направив відповідачу претензію № 014/08 – LU з вимогою погасити заборгованість за користування та зберігання вказаних контейнерів, але відповідач відповідь на зазначену претензію позивачеві не направив і борг в сумі 9 043,14 грн. не сплатив.

Відповідно до п. 5.3.4 Договору клієнт (відповідач) несе відповідальність перед експедитором (позивачем) за користування контейнерним та іншим обладнанням понаднормованого терміну, у відповідності до умов, встановлених судноплавною лінією, власністю якої таке обладнання є.

Відповідно до п. 4.3 вказаного договору, у разі прострочення клієнтом здійснення платежу за надані експедитором послуги, клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка повинна бути сплачена за кожний день прострочення.

Згідно  заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення оплати по рахунку № UO – 00084 від 27.11.2007 р. на суму 125 387, 90 грн. в розмірі 18, 46 грн., заборгованості за користування та зберігання контейнерів в сумі 9 043,14 грн. та пеню за прострочення оплати по рахунку   № UО - 00341 від 30.01.2008 р. на суму 9 043,14 грн. в розмірі 1129,07 грн.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 10 190,67 грн.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд  задовольнив  позовні вимоги позивача, згідно  заяви про  уточнення позовних вимог.

При цьому, суд першої інстанції залишив  без задоволення  заяви позивача ( 088/08 -LU від 11.12.2008 р., № 088/08 – LU від 11.12.2008 р.-2, № 088/08 – LU  від  26.01.2009 р. -3, №  088/08 – LU від 10.02.2009 р. - 4 ) про стягнення з відповідача на користь позивача витрат пов'язаних з відрядженням, оскільки зазначені  витрати не  є судовими витратами в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно  ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Згідно ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України „Про транспортно експедиторську діяльність” клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за Договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості  за користування  та зберігання контейнерів в сумі 9 043,14 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім суми заборгованості  позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі  за прострочення  оплати  по рахунку № UO – 00084 від 27.11.2007 року в розмірі 18,46 грн. та пеню за прострочення  оплати  по рахунку № UO – 00341 від 30.01.2008 року в розмірі 1 129,07 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Згідно з п. 4.3  Договору у разі прострочення клієнтом здійснення платежу за надані експедитором послуги, клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка повинна бути сплачена за кожний день прострочення.

Враховуючи положення п. 4.3 Договору, яким передбачено нарахування пені у випадку порушення зобов'язань клієнтом (відповідачем), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем обґрунтовано  нараховано відповідачу пеню, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 18,46 грн. та 1 129,07 грн. підлягають  задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача підлягають задоволенню. При цьому, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються як такі, що спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2009 року у справі № 26/437 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фетексім” – без  задоволення.

2.Матеріали справи № 26/437 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 18.05.09 (відправлено)