Рішення
від 13.05.2014 по справі 915/1225/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року Справа № 915/1225/13

Господарський суд Миколаївської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Олейняш Е.М., суддів Алексєєв А.П., Фролов В. Д. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, вул. Шевченка, 69-А, м. Миколаїв, 54001

в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001

до відповідача Березанської районної державної адміністрації, вул. Леніна, 33, смт. Березанка, Миколаївська область, 57400

до відповідача Виробничого кооперативу "Новий берег", вул. Кірова, 35, смт. Овідіополь, Одеська область, 57400

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство "Очаківське лісомисливське господарство", вул. Леніна, 10, м. Очаків, Миколаївська область, 54001

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства в Миколаївській області, вул. Перша Слобідська, 117, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 37992439).

про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації № 1048 від 28.09.2007 року;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0, 995 га строком на 49 років, укладеного 01.10.2007 року між Березанською райдержадміністрацією та Виробничим кооперативом "Новий берег";

- визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації № 72 від 26.01.2009 року;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,995 га, розташованої в зоні відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 20, укладений 26.01.2009 року між Березанською райдержадміністрацією та Виробничим кооперативом "Новий берег";

- визнання недійсним державного акту серії ЯЗ № 140832 на право власності Виробничого кооперативу "Новий берег" на земельну ділянку площею 0,995 га, розташовану в зоні відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 20;

- повернення земельної ділянки площею 0,995 га, розташованої в зоні відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 20 (кадастровий № 4820983900:09:000:0346), грошовою оцінкою 141 489 грн. до державної власності - у постійне користування ДП "Очаківське ЛМГ".

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство", вул. Леніна, 10, м. Очаків, Миколаївська область, 54001

до відповідача Березанської районної державної адміністрації, вул. Леніна, 33, смт. Березанка, Миколаївська область, 57400

до відповідача Виробничого кооперативу "Новий берег", вул. Кірова, 35, смт. Овідіополь, Одеська область, 57400

про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації № 1048 від 28.09.2007 року;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 01.10.2007 року між Березанською райдержадміністрацією та Виробничим кооперативом "Новий берег";

- визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації № 72 від 26.01.2009 року;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,995 га, розташованої в зоні відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 20, укладений 26.01.2009 року між Березанською райдержадміністрацією та Виробничим кооперативом "Новий берег";

- визнання недійсним державного акту серії ЯЗ № 140832 на право власності Виробничого кооперативу "Новий берег" на земельну ділянку площею 0,995 га, розташовану в зоні відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 20;

- повернення земельної ділянки площею 0,995 га, розташованої в зоні відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 20 (кадастровий № 4820983900:09:000:0346), у постійне користування ДП "Очаківське ЛМГ".

за участю представників сторін:

від позивача Миколаївської обласної державної адміністрації Скуратовська Яна Олександрівна, довіреність № 6/10-05-61/6-14 від 08.01.2014 року;

від відповідача Березанської районної державної адміністрації представник не з'явився;

від відповідача Виробничого кооперативу "Новий берег" Балагула Тетяна Леонідівна, довіреність б/н від 14.01.2014 року;

від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" Бєломитцев Євгеній Іванович, довіреність № 321 від 31.05.2013 року;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області представник не з'явився;

у судовому засіданні присутній прокурор відділу Прокуратури Миколаївської області Бескровна Інна Ігорівна, посвідчення № 022528, видане 05.11.2013 року, дійсне до 30.10.2018 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.07.2013 року (суддя Семенов А. К.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи в судовому засіданні призначено на 14.08.13 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.08.2013 року відкладено розгляд справи на 10.09.13 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.09.2013 року продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи на 25.09.13 року.

В судовому засіданні 25.09.13 року оголошувалась перерва до 30.09.13 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.09.2013 року прийнято до розгляду позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ДП «Очаківське лісомисливське господарство». Відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення у даній справі.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.09.2013 року відкладено розгляд справи на 28.10.13 року.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Миколаївської області від 17.10.2013 року № 169 відповідно до п.п. 3.1.13 п. 3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 915/1225/13. Справу передано на розгляд судді Олейняш Е. М.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.10.2013 року справу № 915/1225/13 прийнято до провадження та зазначено, що про час та місце судового слухання справи учасники процесу були повідомлені у судовому засіданні 30.09.2013 року та ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.09.2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.10.2013 року розгляд справи відкладено на 14.11.2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.11.2013 року розгляд справи відкладено на 17.12.2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.12.13 року призначено колегіальний розгляд справи № 915/1225/13 у складі колегії суддів господарського суду Миколаївської області.

На підставі розпорядження заступника керівника апарату господарського суду Миколаївської області від 18.12.2013 № 203 автоматизованою системою документообігу суду здійснено призначення колегії суддів для розгляду даної справи № 915/1225/13 у складі: головуючий суддя - Олейняш Е. М., судді - Алексєєв А.П., Бездоля Д.О.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.12.13 року справу № 915/1225/13 прийнято до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Олейняш Е.М., судді - Алексєєв А.П., Бездоля Д.О. Розгляд справи розпочато заново. Призначено розгляд справи в судовому засіданні на 23.01.14 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.01.14 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України залишено без розгляду позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ДП «Очаківське лісомисливське господарство».

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.01.14 року відкладено розгляд справи на 07.02.14 року.

В судовому засіданні 07.02.14 року оголошувалась перерва до 10.02.14 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.02.14 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 03.03.14 року.

Розпорядженнями керівника апарату господарського суду Миколаївської області від 03.03.14 року № 53 та № 54 відповідно до п.п. 3.1.6 п. 3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у зв'язку з непрацездатністю судді Бездолі Д. О. внесено зміни до складу колегії суддів для розгляду справи та призначено повторний автоматичний розподіл справи № 915/1225/13. За результатами автоматичного розподілу автоматизованою системою документообігу суду здійснено призначення колегії суддів для розгляду даної справи № 915/1225/13 у складі: головуючий суддя - Олейняш Е. М., судді - Алексєєв А.П., Смородінова О. Г.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.03.14 року справу № 915/1225/13 прийнято до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Олейняш Е.М., судді - Алексєєв А.П., Смородінова О. Г. Розгляд справи розпочато заново.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.03.14 року відкладено розгляд справи на 08.04.14 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.04.14 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 13.05.14 року.

Розпорядженнями в. о. заступника керівника апарату господарського суду Миколаївської області від 13.05.2014 року № 115 відповідно до п.п. 3.1.6 п. 3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у зв'язку з перебуванням судді Смородінової О.Г. у відрядженні внесено зміни до складу колегії суддів для розгляду справи № 915/1225/13 шляхом застосування автоматизованої системи документообігу суду. За результатами повторного автоматичного призначення визначено колегію суддів для розгляду даної справи у складі: головуючий суддя - Олейняш Е. М., судді - Алексєєв А.П., Фролов В.Д.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.05.14 року справу № 915/1225/13 прийнято до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Олейняш Е.М., судді - Алексєєв А.П., Фролов В. Д. Розгляд справи розпочато заново.

Представник прокуратури в судовому засіданні 07.02.2014 року подав суду заяву про уточнення предмету спору (том ІІ, арк. справи 241), в якій уточнив предмет спору в частині останньої позовної вимоги та просив викласти її в наступній редакції:

«Зобов'язати Виробничий кооператив «Новий берег» повернути земельну ділянку площею 0,995 га, розташованої в зоні відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 20 (кадастровий № 4820983900:09:000:0346), грошовою оцінкою 260 545 грн. у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації».

В решті позовні вимоги залишаються без змін.

Розглянувши в судовому засіданні 07.02.14 року подану прокуратурою заяву про уточнення предмету спору, суд встановив наступне.

Частиною четвертою ст. 22 ГПК України передбачено, що до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами від 17.12.13 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено наступне.

ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається (п. 3.12 Постанови).

Подана прокуратурою заява є фактично заявою про зміну предмета позову, оскільки прокуратурою змінено останню вимогу позовної заяви в частині повернення позивачу Миколаївській обласній державній адміністрації спірної земельної ділянки з урахуванням її вартості згідно Звіту експертної грошової оцінки земельної ділянки, виготовленої станом на день розгляду справи. Оскільки подана заява подана до розгляду господарським судом справи по суті, керуючись ст. 22 ГПК України вказана заява прийнята судом до розгляду, про що зазначено в протоколі судового засідання від 07.02.14 року.

Інших заяв про зміну предмета або підстав позову протягом усього розгляду справи суду не заявлялось. Отже, судом розглядаються позовні вимоги з урахуванням заяви прокуратури від 07.02.14 року про зміну предмета спору.

Представник прокуратури в судовому засіданні 13.05.2014 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. На обґрунтування правової позиції прокуратурою також подавались додаткові письмові пояснення (том І, арк. справи 3-6; 38-39; 114-116; том І, арк. справи 38-39; том ІІ, арк. справи 5-9; 136-141; том ІІІ, арк. справи 1-3; 91-93), В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено наступне.

Розпорядження Березанської райдержадміністрації № 1048 від 28.09.07 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання земельної ділянки в оренду Виробничому кооперативу «Новий берег»» прийнято з порушенням вимог діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Відповідно до проекту землеустрою вказана земельна ділянка надавалась із земель лісогосподарського призначення та розташована на відстані приблизно 20 м від урізу води Березанського лиману в межах його прибережної захисної смуги.

В порушення ст. 21, 149 ЗК України, ст. 57 Лісового кодексу України, ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» Березанською райдержадміністрацією було перевищено повноваження, передбачені ст. 149 ЗК України, а також в порушення ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» затверджено проект землеустрою за відсутності погодження Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства (висновок про погодження було надано Миколаївським обласним УЛМГ 08.10.2007 року) та за відсутності проведеної державної експертизи землевпорядної документації (висновок державної експертизи про невідповідність проекту землеустрою вимогам чинного законодавства було надано 01.10.2007 року). Крім того, відповідно до інформації Головного управління Держземагентства у Миколаївській області по вказаному об'єкту позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації взагалі не надавався.

Таким чином, укладений на підставі зазначеного розпорядження між Березанською райдержадміністрацією та ВК «Новий берег» договір оренди зазначеної земельної ділянки в силу ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

Розпорядження № 72 від 26.01.09 року "Про продаж земельної ділянки для несільськогосподарського призначення" також прийнято з порушенням вимог діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Прокуратура, керуючись ст. 59 Земельного кодексу України, ст. 85, 90 Водного кодексу України, вказує, що спірна земельна ділянка знаходиться в зоні прибережної захисної смуги, а, відтак, не може надаватись у власність.

Отже, прийняте у порушення зазначених вимог законодавства розпорядження Березанської райдержадміністрації від 26.01.2009 року № 72 є незаконним і підлягає скасуванню, а укладений на підставі зазначеного розпорядження договір купівлі-продажу від 26.01.09 року між Березанською райдержадміністрацією та Виробничим кооперативом «Новий берег», та виданий на підставі нього Державний акт серії ЯЗ № 140832 на право власності на земельну ділянку визнанню недійсними.

Земельна ділянка, яка є предметом спору, до незаконної передачі в оренду, а потім у власність Виробничому кооперативу «Новий берег» належала на праві постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» та її власником була Миколаївська обласна держадміністрація, яка вправі оскаржувати розпорядження Березанської райдержадміністрації та укладені нею договори.

Із посиланням на приписи ст. 152, 155 Земельного кодексу України прокуратурою зазначено про наявність підстав для зобов'язання відповідача Виробничого кооперативу «Новий берег» повернути спірну земельну ділянку її власнику - позивачу Миколаївській обласній державній адміністрації.

Представник позивача Миколаївської обласної державної адміністрації в судовому засіданні 13.05.2014 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Позивачем було подано суду пояснення по суті спору (том І, арк. справи 33-36; 108-112 ).

Представник позивача зазначив, що при виданні розпорядження від 28.09.07 року проект землеустрою було затверджено за відсутності позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації.

Згідно ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок державної власності провадиться органами виконавчої влади, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України. Оскільки земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, райдержадміністрація не уповноважена розпоряджатись нею, а спірні розпорядження видані з перевищенням встановлених чинним законодавством повноважень районної державної адміністрації (ст. 122 Земельного кодексу України).

Вищевказане є підставою для визнання недійсними договорів оренди та купівлі-продажу земельної ділянки (ст. 203, 215 ЦК України).

Із посиланням на приписи ст. 116 Земельного кодексу України позивачем зазначено, що вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» не проводилось. Відповідно до ст. 84 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення не можуть передаватись у приватну власність.

Отже, вбачається порушення порядку зміни цільового призначення земельної ділянки (ст. 21 Земельного кодексу України) та перевищення встановлених законом повноважень при виданні спірних розпоряджень голови райдержадміністрації, що спричинило нецільове використання земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення.

Згідно ст. 122, 149 ЗК України, ст. 31 Лісового кодексу України розпорядження землями лісогосподарського призначення за межами населених пунктів здійснюється облдержадміністраціями. Оскільки, Березанська районна державна адміністрація не мала повноважень здійснювати розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення за межами населеного пункту, то вона не мала достатньої цивільної дієздатності для укладання спірних договорів щодо такої земельної ділянки (ст. 203, 215 ЦК України).

Представник відповідача Виробничого кооперативу "Новий берег" позовні вимоги заперечив в повному обсязі та просив суд в позові відмовити. На виконання вимог ухвали суду відповідачем подано суду письмовий відзив по суті спору (том І, арк. справи 83-85; 198-199). Крім того, відповідачем було подано суду додаткові пояснення (том ІІ, арк. справи 163-165; 247-250).

В обґрунтування заперечень представником відповідача ВК «Новий берег» зазначено наступне.

Щодо посилань позивача на ст. 57 ЛК України, відповідно до якої зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища. Таке погодження було отримано відповідачем при розробленні проекту відведення земельної ділянки для укладення договору оренди зі зміною цільового призначення, а саме Миколаївське обласне управління лісового та мисливського господарства надало позитивний виновок щодо відведення земельної ділянки та зміни цільового призначення.

Із посиланням на приписи ст. 4, 88 Водного кодексу, 60 ЗК України проекти землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги в межах спірної земельної ділянки відповідними органами не розроблялись та не затверджувались ані на момент передачі ділянки у власність, ані на даний час.

Із посиланням на приписи п. «в» ч. 3 ст. 122, п. «в» ч. 5 ст. 149 ЗК України відповідачем зазначено, що перевищення повноважень Березанською районною державною адміністрацією не вбачається.

Із посиланням на приписи ст. 140 ЗК України відповідач вказав, що такої підстави припинення права власності на земельну ділянку як скасування рішення органу виконавчої влади (розпоряджень Березанської районної державної адміністрації), на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, ЗК України не передбачено.

В порушення приписів ст. 20 ЗК України прокуратурою та позивачем не подано жодного рішення компетентного органу про віднесення спірної земельної ділянки до земель лісового фонду.

Представник відповідача також зазначив, що позовні вимоги суперечить практиці Європейського Суду з прав людини.

Відповідач Березанська районна державна адміністрація не скористалась наданим їй ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника у судове засідання 13.05.14 року не направила, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи (том ІІІ, арк. справи 105). Причини неявки представника відповідача суду не відомі.

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце судових засідань.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами від 17.12.13 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою.

Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Відповідачем Березанською районною державною адміністрацією подано суду письмовий відзив по суті спору (том ІІ, арк. справи 157-159), в якому відповідач позов заперечив в повному обсязі та просив суд в його задоволенні відмовити. В обґрунтування заперечень у відзиві зазначено наступне.

Щодо посилань позивача на ст. 57 ЛК України, відповідно до якої зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища. Таке погодження було отримано відповідачем при розробленні проекту відведення земельної ділянки для укладення договору оренди зі зміною цільового призначення, а саме Миколаївське обласне управління лісового та мисливського господарства надало позитивний виновок щодо відведення земельної ділянки та зміни цільового призначення.

Із посиланням на приписи ст. 4, 88 Водного кодексу, 60 ЗК України проекти землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги в межах спірної земельної ділянки відповідними органами не розроблялись та не затверджувались ані на момент передачі ділянки у власність, ані на даний час.

Із посиланням на приписи п. «в» ч. 3 ст. 122 ЗК України відповідачем зазначено, що перевищення повноважень Березанською районною державною адміністрацією не вбачається.

Представник третьої особи Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" в судовому засіданні 07.05.20134 року надав пояснення. Крім того, представником третьої особи подано суду письмові пояснення (том І, арк. справи 57-59; 137-138). В обгрунтування наданих пояснень зазначив наступне.

Із посиланням на ст. 58 та ч. 1 ст. 60 ЗК України третя особа ДП «Очаківське лісомисливське господарство» зазначає, що земельна ділянка на час винесення розпорядження № 1048 та розпорядження № 72 не відносилася до прибережної захисної смуги Березанського лиману, тобто не була землею Водного фонду.

Тому всі доводи про незаконність розпорядження № 1048 та розпорядження №72, пов'язані з начебто існуванням прибережної захисної смуги за місцем розташування земельної ділянки, є такими, що не можуть бути враховані у відповідності із діючим законодавством на час видачі зазначених розпоряджень.

Для того, щоб довести перевищення повноважень Березанською РДА при винесенні розпорядження № 1048 з посиланням на ч. 5 ст. 149 ЗК України «Порядок вилучення земельних ділянок», необхідно довести факт вилучення Березанською РДА земельної ділянки. Вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» не було.

Березанська РДА, приймаючи розпорядження № 1048, не визначила жодної норми ЗК України, яка б зазначала порядок, за яким Березанська РДА надала ВК «Новий берег» в оренду земельну ділянку, а саме ані за ст. 149 «Порядок вилучення земельних ділянок», ані за ст. 123 «Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування», ані за ст. 124 «Порядок передачі земельних ділянок в оренду».

Розпорядження № 1048 було винесено без наявності погодження Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства (МОУЛМГ) на зміну цільового призначення земельної ділянки та без наявності позитивного висновку проекту землеустрою, що є підставами для визнання розпорядження № 1048 незаконним та його скасування.

Висновок МОУЛМГ з погодженням на зміну цільового призначення спірної земельної лісової ділянки був оформлений тільки 08.10.07 року за № 1575, тобто вже після затвердження проекту землеустрою ВК «Новий берег» та зміни цільового призначення земельної ділянки.

У разі визнання незаконним та скасування розпорядження № 1048, зникають підстави для винесення розпорядження № 72, оскільки за ст. 128 ЗК України, для купівлі земельних ділянок державної власності особа повинна надати документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства в Миколаївській області не скористалась наданим їй ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника у судове засідання 13.05.14 року не направила, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Причини неявки представника третьої особи суду не відомі.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області подано суду письмові пояснення (том ІІІ, арк. справи 103), в яких зазначено, що заходи державного нагляду (контролю) щодо спірної ділянки не здійснювались. Для надання письмових пояснень з доданням підтверджувальних доказів по суті спору необхідно провести позапланову перевірку дотримання вимог земельного законодавства. Підстави, передбачені ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не виникали, відтак, виконання вимог ухвали є неможливим.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

28.09.2007 року відповідачем Березанською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 1048 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання земельної ділянки в оренду" (том І, арк. справи 12), згідно якого було:

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу Виробничому кооперативу «Новий берег» загальною площею 0,995 га відкритих заболочених земель, в тому числі: 0,995 га боліт низинних із земель Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" в оренду строком на 49 років для комерційного використання під розміщення туристичного готелю за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- надано відповідачу Виробничому кооперативу «Новий берег» в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,995 га відкритих заболочених земель, в тому числі: 0,995 га боліт низинних із земель Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" в оренду строком на 49 років для комерційного використання під розміщення туристичного готелю за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- запропоновано землевпорядній організації здійснити встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки у відповідності з проектом відведення;

- рекомендовано відповідачу Виробничому кооперативу «Новий берег» укласти договір оренди на землю відповідно до чинного законодавства.

Виконання проекту землеустрою щодо відведення та надання земельної ділянки в оренду, який було затверджено розпорядженням, було замовлено відповідачем ВК «Новий берег» за договором № 6297 від 25.09.2007 року у ТзОВ "Обласний земельно-кадастровий центр".

Згідно вихідної земельно-кадастрової інформації, яка міститься у проекті землеустрою (том ІІ, арк. справи 167-207), земельна ділянка, яка запропонована до передачі в оренду, належить до державної форми власності, а за цільовим призначенням земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення. Площа земельної ділянки становить 0,995 га. Земельну ділянку після надання в оренду запропоновано віднести до земель іншого призначення (комерційне використання). Згідно пояснювальної записки до проекту землеустрою відведення земельної ділянки пропонується зробити за рахунок земель державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство".

Проект відведення земель розглнятуо і погоджено: Державним підприємством «Очаківське ЛМГ» (лист № 679 від 09.10.07 року); Рибаківською сільською радою Березанського району (лист № 69-о від 26.09.07 року); Березанським районним відділом земельних ресурсів (лист № 01-6-0214 від 26.08.07 року); Беразанським районним архітектором (висновок № 454 від 27.09.07 року); Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (висновок № 3221/09 від 17.10.07 року); Державною інспекцією по охороні пам'яток культури в Миколаївській області (висновок № 231/547 від 27.09.07 року); Березанською районною санепідемстанцією (погодження № 86 від 27.09.07 року) (том ІІ, арк. справи 177, 183, 184, 185, 186, 187, 188).

01.10.07 року відповідно до розпорядження № 1052 від 28.09.07 року між відповідачем Березанською районною адміністрацією та відповідачем Виробничий кооператив «Новий берег» був укладений Договір оренди земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_9 за реєстровим № 2442 (том І, арк. справи 13-14).

Відповідно до умов вищевказаного Договору відповідач Березанська районна державна адміністрація передала відповідачу Виробничому кооперативу «Новий берег» в строкове платне володіння та користування земельну ділянку загальною площею 0,995 га в тому числі 0,995 га відкритих заболочених земель, з них боліт низинних - для комерційного використання під розміщення туристичного готелю, яка знаходиться за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області (п. 1 Договору).

В оренду передана земельна ділянка загальною площею 0,995 га відкритих заболочених земель, в тому числі 0,995 га боліт низинних. Кадастровий номер 4820983900:09:000:0346 (п. 2 Договору).

Цільове призначення земельної ділянки - під розміщення туристичного готелю (п. 15 Договору).

Договір зареєстровано у Березанському районному окрузі Миколаївської МРФ ДП "Центр ДЗК" 03.10.07 року за № 040700700068.

26.01.2009 року відповідачем Березанською районною адмінстрацією було прийнято розпорядження № 72 "Про продаж земельної ділянки для несільськогосподарського призначення" (том І, арк. справи 15), згідно якого було вирішено продати відповідачу Виробничому кооперативу «Новий берег» земельну ділянку комерційного використання під розміщення туристичного готелю загальною площею 0,995 га, розташованої за адресою: зона відпочинку "Рибаківка", квартал п'ятий, 20 із земель Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство", що знаходяться в його користуванні, згідно договору оренди земельної ділянки за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, встановивши вартість земельної ділянки відповідно до висновку експертної оціночної вартості в розмірі 141 489 грн.

26.01.2009 року між відповідачем Березанською районною адміністрацією та відповідачем Виробничим кооперативом «Новий берег» був укладений Договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_9 за реєстровим № 115 (том І, арк. справи 16).

Відповідно до умов вищевказаного Договору відповідач Березанська районна адміністрація продав відповідачу Виробничому кооперативу «Новий берег» земельну ділянку загальною площею 0,995 га, розміщену за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради с. Рибаківка, Квартал п'ятий, № 20 Березанського району Миколаївської області, на якій знаходиться нерухоме майно, будинок, належне покупцеві на підставі рішення господарського суду Миколаївської області від 18.08.08 року справа № 17/499/08, право власності на який зареєстроване Березанською філією ММБТІ 29.08.08 року за реєстраційним № 24524127, номер запису 902, в книзі 25.

Цільове призначення - земельна ділянка надана для комерційного використання під розміщення та обслуговування туристичного готелю. Кадастровий номер 4820983900:09:000:0346 (п. 1 Договору).

На підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки відповідачем Виробничим кооперативом «Новий берег» було отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 140832 від 13.02.2009 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02090070008 (том І, арк. справи 17).

Предметом спору у даній справі є встановлення правомірності розпоряджень відповідача Березанської районної адміністрації від імені держави державною власністю - спірною земельною ділянкою та, як наслідок, правомірність укладення договору оренди земельної ділянки та договору купівлі-продажу земельної ділянки.

При вирішенні спору судом застосовано законодавство в редакціях, які діяли на час виникнення відповідних спірних правовідносин.

Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації № 1048 від 28.09.2007 року, то слід зазначити наступне.

Як вказано вище, підставою позову в цій частині зазначено обставини, які свідчать про:

- порушення відповідачем порядку встановлення та зміни цільового призначення (ст. 21 ЗК України);

- перевищення повноважень при наданні земельної ділянки (ст. 149 ЗК України);

- затвердження проекту землеустрою за відсутності погодження Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства та за відсутності проведеної державної експертизи землевпорядної документації, що є порушенням ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

При цьому, судом враховано наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до п.п. «а» ч. 1 ст. 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, зокрема, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Відповідно до ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (ч. 2 ст. 19 ЗК України).

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Відповідно до ст. 57 Лісового кодексу України (надалі - ЛК України) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Положення ст. 57 ЛК України узгоджуються з приписами ст. 20 ЗК України в частині того, що зміна цільового призначення земель провадиться, зокрема, органами виконавчої влади, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або у користування відповідно до Земельного кодексу України.

Відповідно до п. «а», «б» ч. 1 ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Судом також враховано наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ст. 5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо ), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Аналогічне положення міститься щодо повноважень районних державних адміністрацій щодо вилучення земельних ділянок міститься у п. «в» ч. 5 ст. 149 ЗК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 31 ЛК України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 32 ЛК України районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припиняють права користування ними.

Системний аналіз положень ст. 122 ЗК України, ст. 31, 32 ЛК України надають підстави стверджувати, що районні державні адміністрації на їх території передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення, а також за межами населених пунктів для потреб, визначених Законом. При цьому, в спірному випадку предметом спору є вимога про визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації № 1048 від 28.09.2007 року, яким затверджено проект землеустрою та надано земельну ділянку в оренду . Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прокуратурою та позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами у справі факту перевищення повноважень Березанською районною державною адміністрацією.

Що ж до посилань представників прокуратури та позивача на те, що земельна ділянка надана для будівництва туристичного готелю, розміщення якого не пов'язане з обслуговуванням жителів територіальної громади Березанського району Миколаївської області, то слід зазначити, що положення п. «в» ч. 3 ст. 122 ЗК України не містять вичерпного та виключного переліку об'єктів, які слід відносити до таких, що пов'язані з обслуговуванням жителів територіальної громади району. Крім того, в матеріалах справи не міститься жодного доказу, який би підтверджував чи спростовував факт, що розміщення готелю пов'язане/не пов'язане з обслуговуванням жителів територіальної громади району.

Як вбачається з листа Головного управління Держземагенства у Миколаївській області № 5820/200.13 від 29.10.13 року "Про надання інформації" землі ДП «Очаківське лісомисливське господарство» відносяться до категорії земель лісогосподарського призначення державної форми власності (том ІІ, арк. справи 239).

Як вбачається з листа Головного управління Держземагенства у Миколаївській області № 5198/200-13 від 10.10.13 року про надання інформації щодо категорії земель, то управлінням зазначено, що відповідно до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та прийнятих Березанською райдержадміністрацією розпоряджень щодо їх затвердження, а також відповідно до технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, та прийнятих розпоряджень щодо продажу земльних ділянок для несільськогосподарського призначення, на момент продажу земельні ділянки належали до земель лісогосподарського призначення. Відповідно до ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (том ІІ, арк. справи 31).

При вирішенні спору судом враховано, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ст. 20 ЗК України). Натомість, відповідного рішення органу влади про віднесення земельної ділянки до відповідної категорії суду не подано.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 7-10 ст. 118 ЗК України відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Відповідно до ч. 6 ст. 123 ЗК України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають , подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи.

Висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об'єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки.

Якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. У разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок.

Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.

Реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

У разі якщо об'єкт державної експертизи не повною мірою відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, він повертається на доопрацювання. При цьому вказуються конкретні вимоги, відповідно до яких необхідно внести зміни і доповнення до об'єкта державної експертизи.

Об'єкт державної експертизи, який не відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується. Негативна оцінка об'єкта державної експертизи повинна бути всебічно обґрунтована відповідно до вимог законодавства, встановлених стандартів, норм і правил.

Висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов'язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об'єктів державної експертизи.

Відтак, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу ВК «Новий берег» в оренду підлягав обов'язковій державній експертизі, а підставою для цього проекту повинна була бути наявність позитивного висновку цієї експертизи.

В порушення зазначених вимог законодавства, діючого на час прийняття оскаржуваного розпорядження, Березанською районною державною адміністрацією було прийнято оспорюване розпорядження № 1323 від 15.11.07 року, яким було затверджено проект землеустрою та передано в оренду земельну ділянку за відсутності позитивного висновку державної експертизи землевпорядної експертизи.

Як вбачається з Висновку державної експертизи землевпорядної документації від 01.10.07 року № 2310 наданий на державну землевпорядну експертизу Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ВК «Новий берег» в довгострокову оренду терміном на 49 років для комерційного використання під розміщення туристичного готелю за рахунок земель ДП «Очаківське ЛМГ» в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області повернуто на доопрацювання. Після усунення зауважень документацію представити до відділу земельних ресурсів у Березанському районі для перевірки повноти доопрацювання, про усунення зауважень проінформувати Головне управління земельних ресурсів у Миколаївській області (том І, арк. справи 21.22).

Як вбачається з листа Головного управління Держземагентства у Миколаївській області від 11.06.2013 р. за № 2753/2000.13 по вказаному об'єкту позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації взагалі не надавався (том І, арк. справи 23).

Таким чином, відповідач Березанська РДА розпорядженням № 1048 незаконно, в порушення вимог ч. 1 ст. 124, ч. 6 ст. 123 ЗК України, ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ВК «Новий берег» в оренду.

Частиною 1 ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірне розпорядження Березанської райдержадміністрації № 1048 від 28.09.2007 року прийнято з порушенням вимог чинного на момент його прийняття законодавства, а відтак є незаконним. Отже, вимога про визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації № 1048 від 28.09.2007 року є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 01.10.2007 року між Березанською райдержадміністрацією та Виробничим кооперативом "Новий берег", то слід зазначити наступне.

Як вказано вище, підставою позову в цій частині прокуратурою та позивачем зазначено обставини, які свідчать про те, що розпорядження Березанської райдержадміністрації № 1048 від 28.09.2007 року прийнято із суттєвим порушенням вимог закону, а відтак, в силу приписів ст. 203, 215 ЦК України договір оренди, укладений на підставі вищевказаного розпорядження підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин ).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до абз. 2 п. 2.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 року з останніми змінами та доповненнями від 17.12.2013 року судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. Отже, в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0, 995 га строком на 49 років, укладеного 01.10.2007 року між Березанською райдержадміністрацією та Виробничим кооперативом "Новий берег" позов підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації № 72 від 26.01.2009 року, то слід зазначити наступне.

Як вказано вище, підставою позову в цій частині зазначено обставини, які свідчать про неможливість відчуження у приватну власність земельних ділянок, які перебувають у межах захисних смуг (ст. 85 ВК України та ст. 59 ЗК України).

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 58 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель водного фонду належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою .

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Земельного кодексу України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою , а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Аналогічні положення визначалися у ст. 88 Водного кодексу України ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), де зазначено, що з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Відповідно до ч. 1, 2, 5, 6 ст. 87 Водного кодексу України для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони. Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється.

Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.96 року № 486 відповідно до ст. 87 Водного кодексу України затверджено Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них.

Вказаний Порядок встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них (п. 1 Порядку).

Відповідно до п. 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 Водного кодексу України. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів , узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило , збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води.

З аналізу вищевказаних норм матеріального права вбачається, що основним підтвердженням відведення прибережної захисної смуги є відповідні проекти прибережних захисних смуг, що розроблені на замовлення органів водного господарства на основі нормативно-технічної документації.

Відповідно до п. 6 вищевказаного Порядку межі водоохоронних зон встановлюються з урахуванням:

- рельєфу місцевості, затоплення, підтоплення, інтенсивності берегоруйнування, конструкції інженерного захисту берега;

- цільового призначення земель, що входять до складу водоохоронної зони.

Враховуючи, що ліси мають значну водоохоронну функцію, межі водоохоронних зон у них не встановлюються.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 9 Водного кодексу України до відання районних Рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить, зокрема, організація роботи по винесенню в натуру та влаштуванню прибережних захисних смуг вздовж річок, морів та навколо водойм.

За приписами ч. 7, 8 ст. 87 Водного кодексу України виконавчі комітети місцевих Рад зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях. Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється виконавчими комітетами місцевих Рад і державними органами охорони навколишнього природного середовища.

Отже, фактичні розміри і межі прибережних захисних смуг існують не в силу їх законодавчого закріплення, а для визначення, встановлення та закріплення меж прибережної захисної смуги, та, як наслідок, віднесення цієї території до земель водного фонду законодавством України передбачений відповідний порядок, який полягає у розробці відповідного проекту та виділення на його підставі земель водоохоронних зон та прибережних захисних смуг.

Відповідно до наведених вище вимог законодавства водоохоронна зона із прибережною захисною смугою, як об'єкт права, існує з моменту її визначення як такого в порядку, передбаченому законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Межі земельних ділянок, на які розповсюджуються права будь-яких осіб, у тому числі, зони спеціальних обмежень щодо використання земель, повинні бути визначені у відповідності до існуючих вимог. За відсутності встановлених меж земельних ділянок спеціального обмеження (меж прибережних захисних смуг) порушення або перетин таких меж є неможливим.

Враховуючи принцип належності та допустимості засобів доказування, допустимим засобом доказування наявності водоохоронної зони та/або прибережної захисної смуги, в якості складової водоохоронної зони, має бути проект встановлення водоохоронної зони (прибережної захисної смуги).

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що на дату прийняття оскаржуваного розпорядження Березанської районної державної були визначені розмір та межі водоохоронних зон та прибережних захисних смуг навколо Чорного моря відповідно до вищезазначеного Порядку.

Посилання прокуратури на необхідність віднесення спірної земельної ділянки до водоохоронної зони (прибережної захисної смуги) лише з урахуванням відстані розташування її від урізу води не можна визнати правильними, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 87, 88 Водного кодексу України в частині того, що прибережні захисні смуги встановлюються за спеціальними проектами землеустрою, а також Постанові Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року № 486.

Отже, прокуратурою не доведено факту, що спірна земельна ділянка були продана з порушенням вимог земельного законодавства, чинного на той час, оскільки суду не подано доказів, які б підтверджували відведення в межах розташування спірної земельної ділянки прибережних захисних смуг та виготовлення відповідних проектів прибережних захисних смуг.

До таких правових висновків дійшов і Верховний Суд України у постанові від 22 травня 2013 року № 6-25цс13, яка згідно зі ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Враховуючи, що обставини щодо розташування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги, які заявлені прокуратурою в якості підстав для скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 72 від 26.01.09 року, не підтверджено належними та допустимими доказами у справі, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасування вищевказаного розпорядження.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 26.01.2009 року між Березанською райдержадміністрацією та Виробничим кооперативом "Новий берег", то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки прокуратурою зазначено факт незаконності вищевказаного розпорядження № 72 від 26.01.2009 року про продаж земельної ділянки.

Враховуючи, що у визнанні незаконним та скасуванні розпорядження судом відмовлено, а інших підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки суду не заявлялось, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину. В задоволенні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.01.09 року слід відмовити.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, а також зобов'язання відповідача Виробничого кооперативу «Новий берег» повернути спірну земельну ділянку у власність держави, то слід зазначити наступне.

Вищевказані вимоги є похідними від вимог про визнання незаконним розпорядження Березанської районної державної адміністрації та визнання недійсним договору купівлі-продажу. Враховуючи те, що у задоволенні вищевказаних вимог відмовлено, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав і для скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд при розгляді аналогічних спорів (постанова по справі № 915/1220/13 від 07.04.14 року, постанова по справі № 915/1223/13 від 07.04.14 року, постанова по справі № 915/1226/13 від 07.04.14 року, постанова по справі № 915/1228/13 від 07.04.14 року, постанова по справі № 915/1224/13 від 23.04.14 року.

Щодо строку позовної давності у даній справі, то слід зазначити наступне.

При зверненні до суду із позовом прокуратура просила суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності (п. 2 позовної заяви) (том І, арк. справи 6).

В обґрунтування поважності причин пропуску строку позовної давності, прокуратурою зазначено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Враховуючи, що позивач не здійснює контрольних повноважень з перевірки законності розпоряджень Березанської райдержадміністрації, про порушення прав обласної державної адміністрації та про наявність підстав для визнання протиправними та скасування розпоряджень райдержадміністрації, визнання недійсними договорів і державного акту та повернення земельної ділянки до державної власності стало відомо лише після проведення міжрайонною прокуратурою перевірки на виконання завдання Генеральної прокуратури від 26.04.13 року, то відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України причини пропуску строку позовної давності є поважними.

Позивач Миколаївська обласна державна адміністрація у письмових поясненнях (том ІІІ, арк. справи 19-20) вказує, що спрні розпорядження до облдержадміністрації не надходили. Крім того, до складу Миколаївської облдержадміністрацій входить 19 районів, в яких утворено райдержадміністрації, голови яких видають приблизно півтори тисячі розпоряджень в рік, а також відсутність законодавчого регулювання з порушеного питання об'єктивно унеможливлює доступ до кожного розпорядження облдержадміністрації. Відтак, вказані обставини, що виникли незалежно від волі позивача об'єктивно унеможливили звернення за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

Відповідач ВК «Новий берег» у письмових поясненнях (том І, арк. справи 144) просив суд застосувати строк позовної давності, вказуючи наступне.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та п. 3.5 Положення про юридичний відділ апарату обласної державної адміністрації обласні державні адміністрації здійснюють контроль за діяльністю районних державних адміністрацій та мають право скасовувати їх розпорядження, що суперечать законодавству.

Як вбачається з відповіді Березанської райдержадміністрації (лист № 1375-01-2/30-13 від 13.09.13 року) до Миколаївської обласної державної адміністрації в термін до 10 числа наступного місяця райдержадміністрацією щомісяця направляються усі копії розпоряджень до юридичного відділу Миколаївської ОДА. Відтак, позивач отримав спірні розпорядження та мав достатньо часу для їх скасування або звернення до суду з відповідним позовом (з 2007 року по 2013 рік). Отже, в спірному випадку наявні всі підстави для застосування пропуску строку позовної давності, оскільки відсутні докази наявності поважних причин пропуску вказаного строку.

Розглянувши клопотання прокуратури про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, а також клопотання відповідача ВК «Новий берег» про застосування строку позовної давності, заслухавши пояснення учасників процесу, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про

особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.13 року з останніми змінами від 17.12.13 року позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову , вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Відповідно до абз. 1 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.13 року початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор . У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі. У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Як вбачається з матеріалів справи Березанською райдержадміністрацією на вимогу «Про надання інформації» до прокуратури Березанського району для вивчення та опрацювання надавались розпорядження голови Березанської райдержадміністрації щодо земельних питань у період з 2007 по 2010 роки (листи Березанської райдержадміністрації № 758-01-3-34-07 від 09.11.07 року; № 118-01-3-34-11 від 15.02.11 року; № 882-01-3-34-10 від 07.10.10 року) (том І, арк. справи 122-123, 125-131, 133-134, 140, 145, 148-149).

До прокуратури Миколаївської області направлялись розпорядження голови Березанської райдержадміністрації за період 2007 року (лист Березанської районної держадміністрації № 1538-01-3-30-07 від 15.11.07 року) (том І, арк. справи 124, 132, 140, 145, 146-147).

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю.

Голови районних державних адміністрацій регулярно інформують про свою діяльність голів обласних державних адміністрацій, щорічно та на вимогу звітують перед ними.

Голови обласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації № 240-р від 28.07.06 року затверджено Положення про юридичний відділ апарату облдержадміністрації (том І, арк. справи 160-163).

Відповідно до п. 3.5 вказаного Положення основними функціями юридичного відділу є, зокрема, аналіз на відповідність чинному законодавству розпоряджень голів районних державних адміністрацій, а також актів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад щодо здійснення ними делегованих повноважень органів виконавчої влади (том І, арк. справи 162).

Як вбачається з листів № 1375-01-2/30-13 від 13.09.13 року та № 1407-01-2-30-13 від 20.09.13 року Березанська райдержадміністрація на виконання вимог суду повідомила, що до Миколаївської обласної державної адміністрації в термін до 10 числа наступного місяця райдержадміністрацією щомісяця направляються усі копії розпоряджень до юридичного відділу Миколаївської ОДА. В період з 2007 року до 2010 року вказані розпорядження направлялись, але без супровідних листів (том І, арк. справи 145, 208-209).

Натомість, як вбачається з листа № 2809/3/05-47/3-13 від 26.09.13 року Миколаївської обласної державної адміністрації «Про надання інформації» позивач повідомив суд, що відповідно до автоматизованої системи електронного документообігу «Діловодство та КВД» розпорядження голови Березанської райдержадміністрації від 28.09.07 року № 1048 та від 26.01.09 року № 72 до облдержадміністрації не надходили. Крім того, у системі документообігу облдержадміністрації відсутня інформація про реєстрацію супровідних листів Березанської райдержадміністрації щодо надсилання вищезазначених розпоряджень (том І, арк. справи 159, том ІІІ, арк. справ 25).

Відповідачем Березанською районною державною адміністрацією подано суду докази направлення копій розпоряджень, які приймались у період з 2007 по 2010 роки, до Березанської районної прокуратури та до Прокуратури Миколаївської області. Натомість, доказів направлення розпоряджень, в тому числі тих, що оскаржуються, до Миколаївської обласної державної адміністрації суду не подано. Посилання відповідача Березанської районної державної адміністрації на сам факт направлення позивачу Миколаївській облдержадміністрації копій розпоряджень без подання суду відповідних доказів об'єктивно унеможливлює перевірку судом факту направлення розпоряджень, які є предметом спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, оскільки вказані обставини, що виникли незалежно від волі позивача, об'єктивно унеможливили звернення до суду за захистом порушених прав у період дії строку позовної давності.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.13 року з останніми змінами від 17.12.13 року приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору ; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.13 року з останніми змінами від 17.12.13 року).

З поданого суду прокуратурою Звіту експертної грошової оцінки земельної ділянки вбачається, що ринкова вартість земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розташованої за адресою: Миколаївська область, Березанський район, в межах території Рибаківської сільської ради, Квартал П'ятий, № 20, без врахування ПДВ станом на 18.10.13 року складає 260 545 грн. (том ІІ, арк. справи 65-111).

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 49 ГПК України, суд дійшов висновку про необхідність стягнення судового збору в доход Державного бюджету України:

- з відповідача Березанської районної державної адміністрації в розмірі 1 147 грн. - у зв'язку з задоволенням позовної вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження;

- з відповідача Березанської районної державної адміністрації в розмірі 573, 50 грн. - у зв'язку з задоволенням позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки;

- з відповідача Виробничого кооперативу "Новий берег" 573, 50 грн. - у зв'язку з задоволенням позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки;

- з позивача Миколаївської обласної державної адміністрації 8 651, 90 грн. - у зв'язку з відмовою в позові в частині визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 49, 75, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

частково задовольнити позов Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, до відповідача Березанської районної державної адміністрації, до відповідача Виробничого кооперативу "Новий берег", за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство", за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області про визнання незаконним та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської райдержадміністрації № 1048 від 28.09.2007 року.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0, 995 га строком на 49 років, укладений 01.10.2007 року між відповідачем Березанською районною державною адміністрацією та відповідачем Виробничим кооперативом "Новий берег".

Відмовити в решті позову в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації № 72 від 26.01.2009 року; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,995 га, розташованої в зоні відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 20, укладений 26.01.2009 року між відповідачем Березанською райдержадміністрацією та відповідачем Виробничим кооперативом "Новий берег"; визнання недійсним Державного акту серії ЯЗ № 140832 на право власності Виробничого кооперативу "Новий берег" на земельну ділянку площею 0,995 га, розташовану в зоні відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 20; зобов'язання відповідача Виробничого кооперативу «Новий берег», вул. Кірова, 35, Овідіопольський район, Одеська область, 67081 (код ЄДРПОУ 34905280) повернути земельну ділянку площею 0,995 га, розташованої в зоні відпочинку "Рибаківка", Квартал п'ятий, 20 (кадастровий № 4820983900:09:000:0346), грошовою оцінкою 260 545 грн. у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв (код ЄДРПОУ 00022579).

Стягнути з відповідача Березанської районної державної адміністрації, вул. Леніна, 33, смт. Березанка, Миколаївська область, 57400 (код ЄДРПОУ 04056693) в доход Державного бюджету України:

- 1 720, 50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) - судового збору.

Наказ видати місцевому органу державної податкової інспекції.

Стягнути з відповідача Виробничого кооперативу «Новий берег», вул. Кірова, 35, Овідіопольський район, Одеська область, 67081 (код ЄДРПОУ 34905280) в доход Державного бюджету України:

- 573, 50 грн. (п'ятсот сімдесят три грн. 50 коп.) - судового збору.

Наказ видати місцевому органу державної податкової інспекції.

Стягнути з позивача Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 00022579) в доход Державного бюджету України:

- 8 651, 90 грн. (вісім тисяч шістсот п'ятдесят одна грн. 90 коп.) - судового збору.

Наказ видати місцевому органу державної податкової інспекції.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.05.2014 року.

Головуючий суддя Е.М. Олейняш

Суддя А. П. Алексєєв

Суддя В. Д. Фролов

СудГосподарський суд Миколаївської області
Дата ухвалення рішення13.05.2014
Оприлюднено22.05.2014
Номер документу38769274
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —915/1225/13

Ухвала від 26.02.2015

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Будішевська Л.О.

Ухвала від 30.06.2015

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Олейняш Е.М.

Ухвала від 22.06.2015

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Олейняш Е.М.

Постанова від 21.04.2015

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Будішевська Л.О.

Ухвала від 07.04.2015

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Будішевська Л.О.

Рішення від 13.05.2014

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Олейняш Е.М.

Ухвала від 23.01.2014

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Олейняш Е.М.

Ухвала від 18.12.2013

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Олейняш Е.М.

Ухвала від 17.12.2013

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Олейняш Е.М.

Ухвала від 14.11.2013

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Олейняш Е.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні