Рішення

від 20.05.2009 по справі 54/98

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

54/98

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  54/98

20.05.09

За позовомМалого науково-виробничого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Діаспора"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Синиченко"

простягнення 35 352,65 грн.

                                                  Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивачаНетесюк З.Л. за дов. б/н від 16.02.2009 р.

від відповідачане з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Мале науково-виробниче підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Діаспора" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Синиченко" про стягнення           25 000,00 грн. основного боргу, 9 109,50 грн. пені, 1 243,15 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не повернув позивачу кошти, перераховані за договором доручення № 214 від 30.05.2007 р., від якого позивач відмовився на підставі ст. 1008 ЦК України.

Ухвалою суду від 20.03.2009 р. порушено провадження у справі № 54/98, розгляд справи призначено на 22.04.2009 р.

Представник відповідача у судове засідання 22.04.2009 р. не з'явився, витребуваних документів суду не надав, про причини неявки не повідомив.

Позивачем подано витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 13-19/3 від 21.04.2009 р., відповідно до якого місцезнаходженням відповідача є м. Київ, вул. Мельникова, 2/10. Зазначена адреса є відмінною від вказаної у позовній заяві.

Представник позивача також подав клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж встановлено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено на два місяці.

Ухвалою суду від 22.04.2009 р. розгляд справи відкладено на 20.05.2009 р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

20.05.2009 р. представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, витребуваних документів суду не надав, про причини неявки не повідомив. Про час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала про відкладення розгляду справи була направлена на адресу відповідача, вказану у витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України  № 13-19/3 від 21.04.2009 р.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.                                                       

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

30.05.2007 р. між Малим науково-виробничим підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Діаспора" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Синиченко" було укладено договір доручення         № 214, відповідно до умов якого позивач, як довіритель, доручає, а відповідач, як повірений, приймає на себе обов'язок від імені і за рахунок довірителя здійснити в інтересах останнього необхідний комплекс юридичних дій, пов'язаних з процедурою визнання прав власності та отримання документів в БТІ, реєстраційне посвідчення на домоволодіння та внесення в реєстрову книгу на об'єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Київ, район Деснянський, вул. Магнітогорська, 1а. (пункт 1.1. договору). Позивач зобов'язався сплатити відповідачу винагороду на умовах та порядку, передбаченому договором (пункт 1.2. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Стаття 1003 ЦК України встановлює, що  у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Згідно з ч. 1 ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 2.1. договору винагорода за виконання відповідачем зобов'язань за цим договором складає 69 000,00 грн.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що оплата буде здійснюватись попередньо. Зокрема, відповідно до підпункту "а" п. 2.2. договору позивач 04.-05.06.2007 р. мав сплатити відповідачеві 25 000,00 грн.

На виконання зазначених умов договору відповідач сплатив позивачеві 25 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 90 від 04.06.2007 р.

06.06.2007 р. позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № 55, в якому просив не починати роботи по договору у зв'язку зі зміною обставин на підприємстві. Крім того, відповідач зазначав, що про продовження співпраці чи повернення перерахованих коштів відповідача буде повідомлено до 26.06.2007 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 1008 ЦК України довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

Листом за вих. № 56 від 19.06.2007 р. позивач звернувся до відповідача з проханням роботи та послуги за договором не починати, а перераховані кошти у розмірі 25 000,00 грн. повернути.

Таким чином, зазначеним листом позивач відмовився від договору доручення. Однак відповідач перераховані кошти у розмірі 25 000,00 грн. не повернув.

13.07.2007 р. позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. № 61, в якій просив повернути перераховані кошти. 13.11.2008 р. позивач повторно направив на адресу відповідача лист за вих. № 1111-8 з проханням повернути перераховані кошти в розмірі 25 000,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 6715 та описом вкладення у цінний лист від 13.11.2008 р.

Відповідач на зазначені звернення позивача відповіді не надав та кошти не повернув.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 651 зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як визначено п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.  

Зважаючи на відмову позивача від договору, право на яку передбачене ст. 1008 ЦК України, підстава, за якою відповідачем були отримані грошові кошти, відпала, виходячи з чого у відповідача виник обов'язок повернути одержане майно (грошові кошти).  

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення 25 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 9 109,50 грн. пені та 1 243,15 грн. трьох процентів річних за порушення зобов'язання з повернення отриманих коштів.

Зазначені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки ч. 2 ст. 1214 ЦК України як наслідок безпідставного збереження грошей передбачено нарахування процентів за користування ними відповідно до ст. 536 ЦК України. Однак, умовами укладеного між сторонами договору не передбачено розміру процентів, які сплачуються стороною за користування чужими грошовими коштами. Посилання позивача на п. 6.5. договору як на підставу відшкодування пені та на ст. 625 ЦК України є безпідставними.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав та не навів підстав для звільнення від обов'язку повернути перераховані позивачем кошти.

З урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 25 000,00 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Синиченко" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 2/10, код ЄДРПОУ 34003774, п/р 2500050509 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, а у випадку відсутності  коштів - з будь-якого іншого банківського рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Малого науково-виробничого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Діаспора" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1-а, код ЄДРПОУ 19037589, п/р 2600830159288 в ВАТ "БГ БАНК", МФО 320746) 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень 00 коп. основного боргу, 250 (двісті п'ятдесят) гривень 00 коп. державного мита та 83 (вісімдесят три) гривні 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.             Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.   

Суддя                                                                                                                        Т.С. Демченко