Ухвала

від 13.05.2014 по справі 2а-3913/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

13 травня 2014 року м. Київ В/800/1990/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів

судді-доповідача Шипуліної Т.М.

суддів: Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Ланченко Л.В., Лосєва А.М.,

перевіривши матеріали заяви Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 06.02.2014 у справі №2а-3913/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю Нет» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.02.2014 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою Вищого адміністративного суду України Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернулась до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 06.02.2014 та просила допустити справу до провадження по перегляду судового рішення Верховним Судом України.

Згідно зі статтею 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239 2 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В даному випадку, заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, зокрема, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 24.02.2014 у справі №2а-1818/10/1070 (К/800/12409/13) та від 16.04.2013 у справі №2а-1612/12/0970 (К/800/2689/13) та зазначає, що у вказаних справах та у даній справі Вищим адміністративним судом не однаково застосовано згадані норми матеріального права.

Разом з тим, обставини справи, що розглядається, відмінні від тих, на які посилається заявник на обґрунтування наявності підстав для перегляду справи.

Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.02.2014, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з огляду на те, що реальність господарських операцій та отримання позивачем відповідних послуг підтверджено оформленими належним чином первинними документами.

В той же час, зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.04.2013 вбачається, що предметом розгляду у справі №2а-1612/12/0970 (К/800/2689/13) були вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача по складанню та винесенню акта документальної позапланової невиїзної перевірки та зобов'язання відповідача не вчиняти жодних дій по застосуванню вказаного акта в процесі своєї діяльності. Норми підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» судом касаційної інстанції при вирішені справи до зазначених правовідносин не застосовувалися.

Таким чином, мова йде про застосування різних норм матеріального права до різних за змістом правовідносин.

Водночас, слід зазначити, що направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, що має місце у справі №2а-1818/10/1070 (К/800/12409/13), не розв'язує спір по суті та свідчить про неповноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи для правильного вирішення спору та про не дослідження всіх доказів, належить до порушення процесуального права, що не є підставою для перегляду ухвали в порядку Глави 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відсутність повно встановлених обставин у певній справі та ухвалення судового рішення в іншій справі, виходячи з конкретних встановлених обставин у справі, виключає висновок про ухвалення судових рішень у таких справах з неоднаковим застосуванням норм матеріального права саме у подібних правовідносинах.

Враховуючи викладене, у Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві відсутні підстави, передбачені статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, для порушення питання щодо розгляду заяви Вищим адміністративним судом України про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Відмовити Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві у задоволенні вимоги про допуск справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 06.02.2014 у справі №2а-3913/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю Нет» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

Г.К. Голубєва

---

Л.В. Ланченко

---

А.М.Лосєв